Рішення № 81448478, 23.04.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17075/17

Провадження № 2/344/817/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

23 квітня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Домбровської Г.В.,

при секретарі с/з ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ПП «Мокоша» до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ПП «Мокоша» (надалі – «Позивач») звернулось до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі – «Відповідач») про стягнення боргу в сумі 140 283, 65 грн.

Представником Позивача подано заяву про розгляд справи у відсутності уповноваженого представника, просив позов задоволити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать конверти з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, які повернулись на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Ч.1 ст 712 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Між ПП “Мокоша” та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір поставки №12КК від 04.01.2016 року.

За вказаним договором Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити отриманий товар.

Пункт 2.4. Договору встановлює, що право власності на товар переходить до покупця після повної оплати за товар, а ризик випадкової втрати чи передчасного псування відбувається в момент передачі товару Покупцю після підписання накладних представником Покупця.

Відповідно до п. 2.6 договору Покупець зобовязаний розрахуватись з постачальником за кожну поставлену партію товару згідно накладних в безготівковому порядку на протязі 7 (семи) днів з дня поставки товару.

На підтвердження факту передання (реалізації) товару від Постачальника до Покупця підтверджується видатковою накладною № 5856 від 22.11.2016 року на суму 100 009,51 грн.(а.с.7).

Претензій покупця, щодо якості поставленого товару, на адресу постачальника не надходило. Проте відповідач умови договору виконав не в повному обсязі та отриманий товар не оплатив, тим самим порушив умови договору.

Матеріалами справи встановлено, що у вересні 2017 року ПП «Мокоша» звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 100009,51 грн. боргу. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2017 року було порушено провадження у справі. Разом з тим, господарським судом Івано-Франківської області 24 жовтня 2017року з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.10.2017року, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 припинив підприємницьку діяльність згідно запису №21190060004023120 від 11.09.2017 року. Відтак, 24 жовтня 2017 року господарський суд Івано-Франківської області виніс ухвалу про припинення провадження у справі №909/900/17.

Станом на 14.11.2017 року заборгованість ОСОБА_2 Перед ПП “Мокоша” за отриманий товар складає 100 009,51грн..

Доказів, які б спростовували вищевказані обставини, Відповідачем суду надано не було, а Судом таких доказів не встановлено.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в позовній заяві, Відповідач не в повному обсязі виконав умови договроу та не оплатив отриманий товар.

З позовної заяви вбачається, що Позивач у зв»язку з розглядом справи в суді поніс витрати по оплаті судового збору в сумі -2 104, 25 грн.

ПП “Мокоша” для захисту своїх прав 17.02.2017 р. надіслано відповідачу претензію про погашення заборгованості, якою вимагало провести оплату за отриманий товар, однак відповідач відповіді на претензію не надав (а.с.9).

Будь-яких доказів, які б спростовували надані Позивачем докази заборгованості за вказаним договором поставки, Відповідачем не надано.

Вказана обставина не спростована належними засобами доказування.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, ч. 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено матеріалами справи, Відповідач не оплатив кошти за отриманий товар.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.2 б Договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день такого прострочення

Оскільки відповідач не виконав умови договору, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути пеню, відповідно до п.4.2 б договору в розмірі 3% від суми прострочки, що становить 25306,38 грн.

Відповідно до ч.І ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При укладенні договору поставки між сторонами в письмовій формі були погоджені всі істотні умови таких договорів. Таким чином вказаний договір поставки вважається укладеними та підлягає до виконання. Відповідно до умов договору відповідач виконав не повному обсязі умови договору та отриманий товар не оплатив.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 140 283,65 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписом пункту 2 частини другої статті 141 цього Кодексу судові витрати, пов»язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. ст. 526, ч.1, 612, 625, 1049 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 4, 5, 13, 81, 82, 280-288 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов ПП «Мокоша» до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, на користь Приватного підприємтсва «Мокоша», що знаходиться за адресою вул. С. Петлюри, 2 в м. Львові, код ЄДРПОУ 35898374 заборгованість за договором поставки в розмірі 140 283, 65 грн. (сто сорок тисяч двісті вісімдесят три гривні шістдесят п'ять копійок), з яких 100 009,51 грн. основний борг, 2877,00грн (3% річних), 25306,38 грн. (пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ), 12090,76 грн. (інфляційні втрати).

3.Стягнути з фізичної особи ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 на користь Приватного підприємтсва «Мокоша», що знаходиться за адресою вул. С. Петлюри, 2 в м. Львові, код ЄДРПОУ 35898374 – судовий збір в розмірі 2 104, 25 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Домбровська Г.В.