Вирок № 81447575, 24.04.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 24.04.2019

Справа № 320/10863/18

Провадження № 1-кп/320/511/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фурсової Л.І.,

прокурора – Дем’янчук Ю.Є.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області кримінальне провадження № 12018080140003873 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

30 листопада 2018 року, приблизно о 03 годині 00 хвилин, ОСОБА_1, з метою вчинення таємного викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, знаходячись біля території домоволодіння будинку № 27, який розташований по вулиці Ушакова міста Мелітополя Запорізької області, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, керуючись корисливими мотивами, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, переліз через дерев'яний паркан, проник, тим самим, на територію вказаного домоволодіння.

Після, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, підійшов до вікна вказаного будинку, шляхом розбиття скла дерев'яного вікна, проник у приміщення будинку № 27 по вулиці Ушакова міста Мелітополя Запорізької області, звідки таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_2, а саме: тепловий обігрівач, марки «FORTE», моделі «РТС-2000», в корпусі червоно-чорного кольору, вартістю 500 гривень 00 копійок; ефірний приймач, марки «ROMSAT Т2100», в корпусі чорного кольору, пульт управління до нього, марки «ROMSAT», в корпусі чорного кольору, загальною вартістю 700 гривень 00 копійок; три пари ключів, у загальній кількості 7 штук, які не представляють для потерпілої матеріальної цінності; військовий квиток на ім'я ОСОБА_3, серій АВ №328969, який не представляє для потерпілої матеріальної цінності, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1200 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив всі дії для доведення злочину до кінця, у зв'язку з чим реалізував злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), обернув викрадене майно на свою користь, розпорядившись в подальшому ним на власний розсуд з викраденим, з місця скоєння ним кримінального правопорушення зник, у зв'язку з чим своїми діями заподіяв потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1 200 гривень 00 копійок, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю, згодний з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаялась у скоєному та пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення при вищезазначених обставинах, а саме, точної дати та часу скоєння злочину він не пам’ятає, але не виключає, що це було 30 листопада 2018 року, приблизно о 03 годині 00 хвилин, як вказано в обвинувальному акті, він знаходячись біля території домоволодіння будинку № 27, який розташований по вулиці Ушакова міста Мелітополя Запорізької області, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння та бажаючи викрасти щось цінне, скористався тим, що за його діями ніхто не спостерігає, переліз через дерев'яний паркан вказаного домоволодіння. Після, підійшов до вікна вказаного будинку та шляхом розбиття скла дерев'яного вікна, проник у приміщення будинку № 27 по вулиці Ушакова міста Мелітополя Запорізької області, звідки таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_2, а саме: тепловий обігрівач в корпусі червоно-чорного кольору; ефірний приймач в корпусі чорного кольору та пульт управління до нього в корпусі чорного кольору; три пари ключів, у загальній кількості 7 штук; військовий квиток на ім'я ОСОБА_3. Все викрадене майно він відніс до себе до дому. Після того як до нього приїхали працівники поліції він добровільно видав викрадене майно. Просив суд суворо його не карати.

Потерпіла ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилась, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має. Цивільний позов не заявляла.

Учасники кримінального провадження не наполягали на виклику для безпосереднього допиту потерпілої.

У зв’язку з повним визнанням обвинувачем Жидковим Д.М. своєї вини у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, щирим каяттям та за відсутності заперечень сторін кримінального провадження про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин які ніким не оспорюються, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, виходячи з вимог закону про достатність покарання для його виправлення, запобігання скоєнню ним нових злочинів, суд враховує ступень тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, наявність пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Як вказує законодавець у ст. 50 КК України, - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання.

Згідно ч. 1 ст. 75 КК України, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбуття покарання, він дійсно може прийняти рішення про звільнення від відбування основного покарання з випробуванням. Таке рішення суду, відповідно до вимог ст. 374 КПК України, повинно бути належним чином вмотивоване, про що також зазначено і в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року.

Обвинувачений вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності, раніше не судимий. При цьому він не має постійного законного джерела доходу. Матеріалами кримінального провадження встановлено, що обвинувачений повернув все викрадене майно потерпілій шляхом добровільної видачі всього викраденого майна працівникам поліції.

В якості обставин, які пом’якшують покарання згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає: щиросердне розкаяння в скоєному та визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, внаслідок чого повернуто викрадене майно потерпілій ОСОБА_4

Обтяжуючою обставино, згідно ст. 67 КК України, суд визнає скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння

Суд, при призначенні покарання оцінив надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності, враховуючи положення ст.ст. 50, 65 КК України, а також всі обставини справи, ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, характеристику особи винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, вину визнав повністю та щиро розкаявся в скоєному, думку потерпілої, яка вказала в заяві, що претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має.

З врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає, що призначення покарання в межах санкцій ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України та покладанням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, буде відповідати не тільки ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого.

Цивільний позов заявлено не було.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експерта суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 371, 373-374 369-371, 373-376, 395 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_1:

-періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речові докази:

-тепловий обігрівач, марки «FORTE», моделі «РТС-2000», в корпусі червоно-чорного кольору; ефірний приймач, марки «ROMSAT Т2100», в корпусі чорного кольору, пульт управління до нього, марки «ROMSAT», в корпусі чорного кольору; три пари ключів, у загальній кількості 7 штук; військовий квиток на ім'я ОСОБА_3, серій АВ №328969, що належать потерпілій ОСОБА_2 та згідно розписки від 17 грудня 2018 року знаходиться у неї на відповідальному зберіганні – повернути за належністю ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь держави (р/р 31112115008009, одержувач – УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300; Код банку: 899998; Код ЄДРПОУ – 38025367; ОСОБА_2 банку: Казначейство України (ЕАП) витрати на проведення судової дактилоскопічної експертизи № 17-885 від 22 грудня 2018 року в розмірі 858 (вісімсот п’ятдесят вісім) гривень 00 копійок.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ