Рішення № 81447404, 14.03.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 14.03.2019

Справа № 334/8943/18

Провадження № 2-о/334/50/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Турбіної Т.Ф. при секретарі Лиходід А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1, зацікавлена особа: Головне управління пенсійного фонду України в Херсонській області про встановлення факту перебування на утриманні померлого годувальника,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні померлого годувальника, в обґрунтування якої зазначила, що 06.05.2018 року в смт. Чорноморське Чорноморського району, Автономної Республіки Крим, помер її чоловік – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2018 року (справа №334/4330/18).

Після укладення 23 серпня 1969 року шлюбу з чоловіком вони постійно разом проживали, що підтверджується долученими до заяви копіями свідоцтва про шлюб, та Довідкою Виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області від 04.09.2018 року.

Після смерті чоловіка, ОСОБА_1 переїхала до м. Запоріжжя для постійного мешкання за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

В заяві ОСОБА_1 вказала, що її померлий чоловік - ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугою років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується копією посвідчення УМВС України в Запорізькій області №19893 від 16.09.2003 року, а тому вона як член сім’ї померлого військового пенсіонера, яка проживала разом з ним на день його смерті має право на отримання недоотриману за його життя пенсію.

У зв’язку з вказаним, ОСОБА_1 04.09.2018 року вимушена була звернутись з заявою до ОСОБА_3 управління пенсійного фонду України в Херсонській області, проте 17.10.2018 року отримала відмову у виплаті пенсії, оскільки в наданих до заяви документах були відсутні докази проживання з померлим чоловіком на час його смерті.

Станом на теперішній час заявниця мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та має намір отримати пенсію по втраті годувальника, яку може бути призначено лише після того як буде встановлено факт перебування її на утриманні чоловіка, а вирішити вказане питання в позасудовому порядку не має можливості, у зв’язку з чим вона вимушена звернутись з вказаною заявою до суду, в якій просить встановити факт свого перебування на утриманні померлого чоловіка на час його смерті.

В судове засідання заявниця не з’явилась, надала суду заяву про слухання справи без її участі. На задоволенні заяви наполягає та просить задовольнити її.

Представник зацікавленої особи в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про слухання справи без його участі, проти задоволення заяви не заперечує.

Вивчивши надані матеріали справи, оцінивши їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Положеннями п.2 ч.1 ст.315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно ч.1 ст.316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб І-АБ № 087570 від 23.08.1969 року, ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Горлівка, Микитівського району Донецької області, яка до укладення шлюбу мала прізвище «Пономаренко» у Микитівському рай бюро ЗАГСу м. Горлівка Донецької області уклала шлюб з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4. Вказане також підтверджується копією паспорта громадянина України заявниці.

З часу реєстрації шлюбу заявниця з чоловіком постійно проживали разом, однією сім’єю, вели спільне господарство.

Згідно довідки Виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області від 04.09.2018 року № 02-19/П-205, ОСОБА_1 проживала без реєстрації зі своїм чоловіком – ОСОБА_2 та вела з ним спільне господарство з 20.07.2015 року до березня 2017 року за адресою: м. Гола Пристань, вул. Березнева (Будьоного),5.

З пояснень заявниці, вона на час смерті ОСОБА_2 проживали разом з ним у смт. Чорноморське, Чорноморського району, Автономної республіки Крим та після смерті чоловіка взяла на себе всі витрати пов’язані з його похованням, що підтверджується долученою до заяви копією Накладної №67 від 07.05.2018 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2018 року (справа №334/4330/18, провадження № 2-о/334/151/18) було встановлено факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, яка настала 06 травня 2018 року у віці 71 рік в смт. Чорноморське, Чорноморського району Автономної республіки Крим.

На час смерті ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугою років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується копією посвідчення УМВС України в Запорізькій області №19893 від 16.09.2003 року,

ОСОБА_1 як член сім’ї померлого військового пенсіонера, яка проживала разом з ним на день його смерті 04.09.2018 року звернулась до ОСОБА_3 управління пенсійного фонду України в Херсонській області з заявою про отримання недоотриманої пенсії за померлого чоловіка ОСОБА_2

ОСОБА_3 управління пенсійного фонду України в Херсонській області від 17.10.2018 року № 3915/04-07 їй було повідомлено, що для виплати їй недоотриманої ОСОБА_2 пенсії відсутні підстави, оскільки в наданих до вищевказаної заяви документах відсутні докази спільного проживання заявниці з чоловіком на час його смерті. Згідно вказаного листа, ОСОБА_2Є отримував пенсію, як внутрішньо переміщена особа та на підставі рішення комісії виплата пенсії призупинена з 01.01.2017 року.

У зв’язку з вказаним, ОСОБА_1 вимушена була звернутись з вказаною заявою до суду, оскільки вирішити вказане питання в позасудовому порядку не виявилось можливим.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугою років регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ з послідуючими змінами та доповненнями ( Закон № 2262).

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» загальний порядок виплати пенсій пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв’язку з його смертю, не включається до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім’ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Батьки і дружина (чоловік), а також члени сім’ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Відповідно до листа Верховного суду України від 01.01.2012 року про «Судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов’язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце. Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження.

Факт перебування ОСОБА_1 на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2, померлого 06.05.2018 року, підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Встановлення в судовому порядку факту перебування заявниці на утриманні померлого чоловіка необхідне їй для отримання додаткового доходу для належного існування.

За таких обставин, суд вважає, що зазначений факт перебування ОСОБА_1 на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, а отже, суд приходить до висновку про те, що заяву необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженка м. Горлівка, Донецької області, ІПН НОМЕР_1, перебувала на утриманні свого чоловіка – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8, який помер 06 травня 2018 року.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів після проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Турбіна Т. Ф.