Рішення № 81447321, 15.04.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 15.04.2019

Справа № 334/1474/18

Провадження № 2/334/584/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

при секретарі Сагайдак Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Запорізька міська рада про визнання особи такою, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.В позові зазначила, що вона разом зі своїми синами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. 11, кв. 47. Квартира, в якій вони проживають, неприватизована і є власністю територіальної громади, що підтверджується довідкою Комунального підприємства «Наше місто» станом на 24.10.2017.

Відповідач по справі ОСОБА_2, є свекром позивачки, також зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. 11, кв. 47, але фактично не проживає з 2000 року і по теперішній час. Позивачка зверталася до відповідача з проханням, щоб він добровільно виписався, але вінвідмовився та пояснив, що цим він займатися не буде.

Відповідач не несе витрат по сплаті комунальних послуг, натомість його реєстрація у квартирі, в якій проживає позивачка зі своїми синами, створює перепони в оформленні субсидії, великі рахунки за комунальні послуги, хоча фактично відповідач житлом не користується. Таким чином, реєстрація відповідача порушує майнові інтереси позивача.

Позивачка просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою №47 в будинку №11 по вул. Михайлова в м. Запоріжжя.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти заочного розгляду не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, із заявою про розгляд справи за його відсутності не звертався.

Представник 3-ї особи в судове засідання не з’явився, просить розглянути справу без їх участі на розсуд суду.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач у визначений строк не надав суду відзив на позовну заяву, тому у відповідності до ст.ст. 279, 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача та свідка ОСОБА_5, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1, її двоє неповнолітніх синів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також відповідач по справі, ОСОБА_2, зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5-12).

Спірна квартира неприватизована та перебуває у власності Територіальної громади м. Запоріжжя, відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_6, чоловік позивачки. Станом на 24.10.2017 року в квартирі за реєстровано 4 особи (а.с.14).

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за даною адресою з 23.04.1998 року та по теперішній час, що підтверджується штемпелем паспорті громадянина України на ім’я відповідача серія СВ041534 (а.с.11-12).

Відповідач ОСОБА_2 фактично не проживає в квартирі з 2000 року, його особистих речей в квартирі немає, оплату за користування житлом він не здійснює, перешкод в користуванні житлом з боку позивачки та членів її сім’ї відповідачу не чиниться, майже вісімнадцять років відповідач не проживає в квартирі № 47 за адресою вул. Михайлова, буд. 11, на неодноразові прохання позивачки знятись з реєстраційного обліку за вказаною адресою в добровільному порядку він відмовився.

Факт непроживання відповідача за вказаною адресою підтверджується Актом від 27.02.2018 року про те, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 не проживає за місцем реєстрації (а.с.15).

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він є сусідом позивачки, відповідач виїхав з квартири приблизно 8-10 років тому, в останнє бачив приблизно 5 років тому, коли той приходив провідати онуків.

У зв’язку з реєстрацією відповідача в квартирі, на нього нараховуються комунальні платежі, які позивачі змушені сплачувати самостійно, а також є перепоною в оформленні субсидії, чим порушуються їх майнові права.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченим законом.

Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім’ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов’язання, що випливають із зазначеного договору. До членів сім’ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем. А в разі спору - судом.

Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться в судовому порядку.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року у справі №6-57цс11, вирішення питання про зняття особи з реєстрації місця проживання залежить, зокрема від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України.

Згідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає без поважних причин з 2000 року по даний час, не несе обов’язків, що випливають з договору найму жилого приміщення, але залишається зареєстрованим у даній квартирі, що спричиняє позивачці додаткові матеріальні витрати за нараховані комунальні послуги на відповідача, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 втратили право користування вищевказаною квартирою, оскільки понад 6 місяців не проживають в ній без поважних причин, жодних зобов’язань пов’язаних з квартирою відповідач не несе, нею не користується, повністю припинив виконувати обов’язки, пов’язані з утриманням, оплатою житлового приміщення та комунальних послуг, не цікавиться спірним приміщенням та не збирається повертатись до проживання в ньому.

Таким чином, з’ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 64, 71, 72 ЖК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, 12.02.19532 року народження, ІПН НОМЕР_1, такими, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 47 в будинку №11 по вул. Михайлова в м. Запоріжжя.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Баруліна Т. Є.