Ухвала суду № 81446837, 24.04.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 331/3633/17

Пр. №1-кп/333/43/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді: Наумової І.Й., суддів Кулик В.Б., Круглікової А.В., за участю секретаря судового засідання Кунець В.В., прокурора Палагути О.В., Якушева Ю.С., захисників обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, перекладача ОСОБА_12, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_8, клопотання захисників обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 - ОСОБА_1, ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу їх підзахисним, заявлені по кримінальному провадженню за обвинуваченням:

-ОСОБА_8, ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 191; ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3; ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3; ч. 2 ст. 258-5; ч. 3 ст. 258-5 КК України;

-ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 191; ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366; ч.3 ст.258-5; ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3; ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК України;

-ОСОБА_10, ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 191; ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366; ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3; ч. 3 ст. 258-5 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває дане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7, на задоволенні якого наполягав, обґрунтовуючи його тим, що ризики, передбачені ст.177 КПК, які були наявні, не змінились на теперішній час.

Також до суду звернувся захисник ОСОБА_4 з усним клопотанням про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його підзахисному ОСОБА_8, обґрунтовуючи наступним. Обвинувачений ОСОБА_8 протягом тривалого часу утримується під вартою; прокурором не надано для дослідження жодних доказів відносно кримінальних правопорушень, передбачених статтями 258-3 та 258-5 КК України, так й передбаченого статтею 255 КК України; свідки, викликані прокурором до суду для дачі пояснень, не підтвердили обґрунтованість висновків обвинувачення щодо створення злочинної організації, створення терористичної групи чи терористичної організації чи фінансування тероризму; на думку захисника наявність сталих зв'язків у обвинуваченого ОСОБА_8 на тимчасово окупованій території та відсутність постійного місця проживання на підконтрольній Україні території, не є тими чинниками, які є достатніми для висновку про наявність ризику спробам обвинуваченого переховуватися від суду. На підставі вищезазначеного захисник просив суд скасувати відносно його підзахисного ОСОБА_8 запобіжний захід, а в задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив відмовити.

З письмовим клопотанням про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 звернулась до суду його захисник ОСОБА_1, посилаючись на те, що ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 37, кв. 21. На цей час нею як захисником в інтересах ОСОБА_7 укладено з фізичною особою ОСОБА_13 договір найму житла, яка надає згоду на проживання останнього в її власній квартирі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Воронезька, б. 34, реєстрація якого наразі перебуває на розгляді в Департаменті реєстраційних послуг Запорізької міської ради. Вказує, що ОСОБА_7 є інвалідом 3-ї групи у зв’язку із професійним захворюванням (хронічна вертеброгенна пояснично-крестцова радікулопатія з враженним синдромом), тому потребує постійного лікарського нагляду. Її підзахисний є пенсіонером та отримує пенсію у зв’язку з інвалідністю, одружений, має неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2. Ризики відповідно до ст.177 КПК України щодо ОСОБА_7 відсутні. В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку діючого запобіжного заходу її підзахисному просила відмовити, оскільки на теперішній час клопотання прокурора нічим не підтверджено, та ті ризики, на які останній посилається, окрім того, що нічим не підтверджені та наразі відсутні.

Прокурор заперечувала відносно задоволення клопотань захисників про зміну та скасування запобіжного заходу обвинуваченим, вважає їх безпідставними.

Обвинувачені ОСОБА_8, ОСОБА_7 підтримали клопотання своїх захисників та просили їх задовольнити, а в задоволенні клопотання прокурора - відмовити.

Представник потерпілого, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився.

Обвинувачені ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та їх захисники не заперечували відносно задоволення клопотань захисників обвинувачених, у задоволенні клопотання прокурора просили відмовити у зв’язку з необґрунтованістю.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідив матеріали справи, приходить до наступного.

Ухвалами слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.12.2016 року обвинуваченим ОСОБА_8, ОСОБА_14 на досудовому слідстві обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого був продовжений судом, у встановленому Кримінальний процесуальним кодексом України порядку, до 13.05.2019 р.

У зв’язку з неможливістю прокурором забезпечити явку недопитаних свідків по справі, а також у зв’язку з відсутністю у суду, який вживав заходів щодо виклику свідків з боку сторони обвинувачення шляхом ухвалення рішень про їх примусовий привід та намагався встановити місцезнаходження свідків, постановляючи ухвали в порядку ст.333 КПК України, а також необхідністю додаткового часу щодо розгляду цивільного позову потерпілої сторони, в частині його доведеності та обґрунтованості, розглянути дану справу в строк до 13.05.2019 року не надається можливим.

У відповідності до ч.3 ст.331 КПК України, суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Частинами 1, 2 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Згідно ст. 9 Конституції України,ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод.(далі - Конвенція).

Таким чином, з моменту ратифікації Конвенції Держава Україна та її органи влади взяли на себе зобов'язання визнати юрисдикцію Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), керуватись його рішеннями та при вирішенні будь-якого питання діяти через призму визнання людини та її прав та свобод найвищою цінністю.

Відповідно до положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, в тому числі: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Так, відповідно до положень п. 39 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року, остаточне 14 січня 2011 року, існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк та тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання під вартою перестає бути обґрунтованим (див. рішення у справі "Власов проти Росії" (Vlasov v. Russia), N 78146/01, пункт 104, від 12 червня 2008 року, з подальшими посиланнями).

У рішенні ЄСПЛ "Бекчиєв проти Молдови", вказано, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. При цьому, ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного особою під вартою (п. 64 рішення ЄСПЛ "Ноймайстер проти Австрії").

ЄСПЛ у таких рішеннях як "Ідалов проти Росії", "Гарицький проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії" зазначав, що у той час як серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення особи.

Дійсно, ОСОБА_8 та ОСОБА_14 органами досудового розслідування пред’явлені обвинувачення у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, покарання за які передбачено у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років.

Однак, оскільки розгляд кримінального провадження наразі неможливо завершити у зв’язку з відсутністю свідків зі сторони обвинувачення, яких прокурор попри вжиття заходів з боку суду не може забезпечити, сама по собі тяжкість пред’явленого ОСОБА_14 та ОСОБА_8 обвинувачення, не може бути єдиною підставою для їх подальшого ув’язнення.

З приводу ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених, про які в своїх клопотаннях вказує прокурор, таких як ризик переховування від суду, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на учасників процесу, колегія суддів звертає увагу на наступному, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Так, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. Місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_8, та його сім’ї було в м. Макіївка Донецької області, яке на даний час не підконтрольне державній владі України. В той же час, обвинувачений ОСОБА_8 є особою переміщеною з тимчасово окупованої території, та має місце проживання на підконтрольній державній владі України території за адресою: АДРЕСА_1 та даних про зміну вказаних обставин, прокурором не спростовано.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який був підставою для обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8, а саме, що останній може переховуватись від суду, враховуючи тяжкість покарання за інкриміновані йому злочини та наявність сталих зв’язків на території непідконтрольній державній владі України, на теперішній час нічим не підтверджено з боку прокурора.

Суд звертає й увагу на той факт, що на теперішній час ОСОБА_8 не має у розпорядженні жодних документів громадянина України, які б надали йому можливість виїхати за кордон або вільно пересуватись по території України, оскільки вони вилучені під час досудового розслідування та знаходяться в матеріалах кримінального провадження, які перебувають в провадженні суду.

Крім того, судом в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 має місце реєстрації, як особи переміщеної з тимчасово окупованої території за адресою: м. Запоріжжя, вул. Насосна, б. 37, кв. 21.

В той же час, з боку захисту обвинуваченого ОСОБА_7, надано докази, що на даний час, його захисником, в його інтересах, укладено з фізичною особою ОСОБА_13 договір найму житла, а саме квартири за адресою: м. Запоріжжя, вул. Воронезька, б. 34, який наразі перебуває на стадії реєстрації у встановлений законом спосіб, що підтверджено відповідною заявою на адресу Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради. Крім того, в ході розгляду справи в суді було допитано законного володільця найманого житла, ОСОБА_13, яка підтвердила факт укладення договору найма житла з захисником обвинуваченого та надала згоду на проживання в її квартирі обвинуваченому ОСОБА_14

Суд також звертає увагу на той факт, що останній є інвалідом 3-ї групи у зв’язку із професійним захворюванням (хронічна вертеброгенна пояснично-крестцова радікулопатія з враженним синдромом), тому знаходячись не в умовах позбавлення волі, зможе здобути постійний лікарський нагляд для підтримання власного здоров’я належним чином та на належному рівні на період розгляду справи в суді.

Обвинувачений ОСОБА_14 є пенсіонером та отримує пенсію у зв’язку із інвалідністю, одружений, має неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суд також звертає увагу на той факт, що на теперішній час й ОСОБА_14 не має у розпорядженні жодних документів громадянина України, які б надали йому можливість виїхати за кордон, або вільно пересуватись по території України, оскільки вони також як і у обвинуваченого ОСОБА_8, вилучені під час досудового розслідування, та знаходяться в матеріалах кримінального провадження, які перебувають в провадженні суду.

Враховуючи наведене, суд не приймає наведені доводи прокурора у зв’язку з не підтвердженням реальної можливості переховування від суду з боку обвинувачених.

З приводу ризиків продовження обвинуваченими ОСОБА_14 та ОСОБА_8 злочинної діяльності, то суд враховує, що останні є раніше не судимими особами, відомостей про пред’явлення інших обвинувачень ніж ті, що вказані у обвинувальному акті, який наразі розглядається судом, суду не надано, а тому суд не погоджується з доводами прокурора про існування на теперішній час ризиків продовження останніми злочинної діяльності.

Також слід звернути увагу й на те, що прокурор в своєму клопотанні акцентує увагу на можливих спробах з боку обвинувачених перешкоджати кримінальному провадженню, як наприклад здійснювати незаконний вплив на учасників процесу.

В той же час, суд звертає увагу на те, що прокурором не надано доказів існування вказаного ризику взагалі, оскільки на сьогоднішній день сторона потерпілого по справі допитана, як допитано й ряд свідків, більшість з яких з’явилися до суду, а також судом вже досліджено всі письмові докази. Натомість, інших свідків, які не допитані, навіть сам прокурор не може забезпечити до суду, деяких свідків місце проживання невідоме взагалі, а тому доводи прокурора в цій частині також на думку суду не мотивовані, та у суду відсутні будь-які докази на їх підтвердження. Крім того, від допитаних судом свідків заяви про застосування будь-якого тиску з боку обвинувачених в рамках даного кримінального провадження до суду не надходило.

Необхідним є звернути увагу на той факт, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами (рішення ЄСПЛ «Белчев проти Болгарії»).

В той же час, суд не може не звернути увагу на той факт, що на протязі всього розгляду справи, прокурор шаблонно звертається з одними й тими ж обставинами необхідності продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_14, при цьому не звертає увагу на зміни, які відбуваються в ході судового розгляду, такі як завершення дослідження письмових доказів по справі, в тому числі допит свідків, потерпілої сторони, та неможливість прокурора забезпечити ряду свідків до суду для допиту, що свідчить про затягування розгляду кримінального провадження за межами розумного строку.

Прокурором також не звертається увага на відсутність у обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_8 жодних документів громадянина України, що на думку суду, як вже зазначено вище, унеможливлює їх пересування як по території України, так і виїзд за її межі, що в свою чергу виключає такий ризик, як переховування від суду з боку останніх.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання прокурора щодо необхідності продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_14 не обґрунтовані взагалі, та не підлягають задоволенню, оскільки, як вже зазначено вище, наявні ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України які слугували підставами продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою перестали існувати на даний час, та на їх підтвердження прокурором не надано жодних належних доказів.

Крім того, суд звертає й увагу на неможливість прокурором забезпечити свідків обвинувачення, що впливає на розумні строки розгляду справи, та подальше перебування обвинувачених під вартою, які перебувають під вартою з грудня 2016 р., з цих лише підстав, суттєво порушить їхні права, передбачені нормами як чинного так і міжнародного законодавства. У зв’язку з викладеним, підстав для продовження запобіжного заходу відносно останніх, суд на теперішній час, не вбачає.

В той же час, доводи сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_14 та ОСОБА_8 щодо скасування запобіжного заходу відносно останніх у вигляді тримання під вартою належним чином мотивовані та заслуговують на увагу, враховуючи наведені судом вище обставини, у зв’язку з чим, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_8 необхідно скасувати, оскільки відсутні підстави їх подальшого тримання під вартою, та відсутні докази з боку прокурора наявності існування на теперішній час ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Розглядаючи клопотання сторін щодо запобіжних заходів відносно обвинувачених, колегія суддів приймала також й до уваги положення ч. 5 ст. 176 КПК України, яким забороняється застосування до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 258-258-5 Кримінального кодексу України запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов’язання, особистої поруки, застави.

Відповідно до ч. 5 ст. 201 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193, 331, 376 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

В клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою – відмовити.

Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_1 про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7.

Скасувати запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 з під-варти в залі суду негайно.

Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_4 про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Скасувати запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 з під-варти в залі суду негайно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний тексту ухвали суду буде оголошений 26.04.2019 р. об 11-00 год.

Головуючий суддя І.Й. Наумова

Судді В.Б. Кулик

ОСОБА_15