Рішення № 81446251, 11.04.2019, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/796/19

Провадження № 2/311/481/2019

11.04.2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 квітня 2019 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого – судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Осінцевій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання,

В С Т А Н О В И В :

28 лютого 2019 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, що їм на праві приватної (спільної часткової) власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають у власній квартирі. В даній квартирі зареєстровано місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка не проживає за місцем реєстрації понад 15 років і не використовує житло за призначенням. Комунальні послуги на теперішній час складають велику частку від доходу, та у зв’язку з реєстрацією за даною адресою відповідачки ОСОБА_3, вони вимушені сплачувати і за неї комунальні послуги, якими вона не користується. Відповідач ОСОБА_3 виїхала 15 років тому на постійне місце проживання до іншої країни, теперішнє її місце перебування їм не відомо. У зв?язку з чим вимушені звернутися до суду з даним позовом, в якому просять: визнати втративши право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за з місця проживання за адресою: 71630, АДРЕСА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 06 березня 2018 року відкрито провадження у даній цивільній справі та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження, з викликом сторін (а.с.19).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте суду надано письмову заяву, в якій позивачка просить розглянути справу у її відсутність. Заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, наполягає на задоволенні позову за підставами, викладеними у позовній заяві. Проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с.27).

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з’явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте суду надано письмову заяву, в якій позивачка просить розглянути справу у її відсутність. Заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, наполягає на задоволенні позову за підставами, викладеними у позовній заяві. Проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с.34).

В судове засідання відповідачка ОСОБА_3 повторно не з’явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку за останнім відомим місцем проживання (перебування), що підтверджується поштовим повідомлення про отримання судової повістки 14.03.2019 року (а.с.24), також судова повістка про виклик до суду вручалася через органи місцевого самоврядування (а.с.25,32), крім того належне сповіщення відповідача здійснено судом шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади про виклик відповідачки до суду, відповідно до приписів ч.11 ст.128 ЦПК України (а.с.20-21,37-38). Проте, будь-яких документів на підтвердження поважності причин неявки відповідачкою суду не надано, відгуку та заперечень проти позову, на адресу суду не надано.

Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди позивачів, суд ухвалив про заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.

В судове засідання представник третьої особи Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте суду надано письмову заяву, в якій просять позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розглядати за відсутності їх представника, проти викладених у заяві вимог не заперечують (а.с.22).

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цивільної справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; , учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, позивачам по справі, на праві приватної (спільної часткової) власності, кожній по 1/2 частці, належить житлове приміщення - квартира АДРЕСА_3, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло серії САВ № 691396 від 07.08.2008 року, виданого на підставі розпорядження органу приватизації – виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області за № 66 від 06.06.2008 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.11).

З технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_4, виготовленого Василівським районним бюро технічної інвентаризації станом на 12.11.1963 року вбачається, що власниками вказаного об’єкту нерухомого майна являється ОСОБА_1 та ОСОБА_2, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.9-10).

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №19940334 від 19.08.2008 року, виданого РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації», квартира АДРЕСА_4, на праві приватної (спільної часткової) власності, кожному по 1/2 частці, належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності серія САВ №691396 від 07.08.2008 року, та копія Витягу міститься в матеріалах даної справи (а.с.12).

Згідно довідки про склад сім’ї від 21.01.2019 року за вих.№306, виданої Дніпрорудненською міською радою Василівського району Запорізької області, за адресою: АДРЕСА_5, зареєстровані: наймач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, донька – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, донька – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, онука – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.13).

З ОСОБА_5 перевірки реєстрації та проживання ОСОБА_3 від 21.03.2019 року, складеного комісією у складі: депутата Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області ОСОБА_6, сусідів: ОСОБА_7, ОСОБА_5, вбачається, що за адресою АДРЕСА_6 гр..ОСОБА_3 не проживає з жовтня 1995 року, мешкає в республіці Македонія на підставі шлюбу (а.с.28,29).

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Виходячи з положень ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України щодо обов'язку доказування, обов'язок довести свої заперечення щодо наявності поважних причин відсутності на спірній житловій площі покладено на відповідача.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Стаття 47 Конституції України та ст.9 ЖК України передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користуванням інакше ніж з підстав і в порядку визначеним законом.

Право на повагу до житла гарантує і ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Відповідно до вимог ст.317 ЦК України власнику належать права володіння, користування і розпоряджання своїм майном. Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Права власника житлового приміщення визначені в статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до приписів ч.2 ст.405 ЦК України, член сім”ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім”ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла, або законом.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням, відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 107, 116, 156 ЖК України).

Таким чином, при розгляді справи щодо визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням члена сім'ї власника житла, мають встановлюватися наступні факти: чи є спірне приміщення житлом, чи є воно власністю позивача, чи відсутній відповідач у спірному приміщені понад встановлені строки, чи є причини відсутності поважними та чи не було між власником та відповідачем будь якої іншої домовленості щодо користування житлом або збереження права на користування житлом на час відсутності.

Пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Згідно роз’яснень п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року з подальшими змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім’ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладання трудового договору на невизначений строк тощо).

Згідно положень п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється серед іншого, на підставі судового рішення ,яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення .про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою.

Відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі 6-57цс11, зазначено, що виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов?язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких повязані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі та суд вважає необхідним позов задовольнити та визнати відповідачку ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою №43 у будинку №9 по вул.Комсомольська в м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної (спільної часткової) власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло серії САВ № 691396 від 07.08.2008 року, з тих підстав, що відповідач ОСОБА_3 у спірній квартирі тривалий час (понад двадцять) років і по теперішній час не проживає, що вбачається з ОСОБА_5 перевірки реєстрації та проживання ОСОБА_3, складеного депутатом Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області ОСОБА_6 від 21.03.2019 року та участі в утриманні даної квартири відповідачка ОСОБА_3 не приймає, комунальні послуги не сплачує, та, будучи зареєстрованою у вищевказаній квартирі, яка належить позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності, але не проживаючи в ній, відповідачка чинить позивачам, як власникам житлового приміщення, перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні своєю власністю. Крім того, на теперішній час позивач не може у повному обсязі реалізувати своє право на розпорядження приватною власністю, оскільки у добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку відповідачка не бажає. Будь-яких підстав для збереження за відповідачкою вказаного вище житлового приміщення судом не встановлено. Крім того, викладені у позові доводи позивача про відсутність відповідачки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірній квартирі тривалий час, з 1995 року, без поважних причин підтверджені належними та допустимими доказами, які містяться у справі, відповідачкою під час розгляду справи не оспорені, відзив на позов нею не поданий, тому існують правові підстави, передбачені ст.ст.71,107 ЖК України, ст.405 ЦК України для задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням – квартирою № 43 в будинку № 9 по вулиці Героїв Праці в місті Дніпрорудне Василівського району Запорізької області.

Разом з тим, відповідно до положень ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється зокрема на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням, тобто у разі визнання таким, що втратив право користування житлом. В такому випадку суд вважає за необхідне роз’яснити позивачам про відсутність потреби у додаткових вимогах щодо зобов'язання зняти відповідача ОСОБА_3 з реєстраційного обліку з місця проживання, оскільки рішення суду про визнання осіб, такими що втратили право користування житловим приміщення, і є підставою для зняття з реєстраційного обліку у цьому житловому приміщенні, а відтак відсутні визначені законом підстави для необхідності вирішення судовим рішенням вказаних позовних вимог в цій частині, оскільки дії щодо зняття відповідача з реєстраційного обліку вчиняються на підставі рішення суду про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Доказів того, що третьою особою реєстратором виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області якимось чином порушувалися права позивачів ОСОБА_1 та/або ОСОБА_2, суду не надано та в ході судового розгляду справи не доведено.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що заявлені позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню за вищенаведеними підставами.

Керуючись ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст.41,47 Конституції України, ст.ст.317,319,386,391,405 Цивільного Кодексу України, ст.71,107,156,163 Житлового кодексу України, Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", ст.ст.9, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) до ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків – невідомий), третя особа, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області (місцезнаходження: пр.Ентузіастів буд.11 м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ- 23881397) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання – задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням – квартирою № 43 в будинку № 9 по вулиці Героїв Праці в місті Дніпрорудне Василівського району Запорізької області.

Заочне рішення може бути переглянуто Василівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_8