Ухвала суду № 81446074, 26.04.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4616/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. розглянувши матеріали клопотання слідчого з особливо важливих справ слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області лейтенанта податкової міліції ОСОБА_1, погодженого прокуроромпрокуратури Закарпатської області ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 32019070000000022, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 Кримінального кодексу України про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий з особливо важливих справ слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області лейтенант податкової міліції ОСОБА_1 за погодженням прокурорапрокуратури Закарпатської області ОСОБА_2, звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду із клопотанням, у кримінальному провадженні № 32019070000000022, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 Кримінального кодексу України про арешт майна.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що в ході проведення досудового розслідування встановлено , що невстановлені особи внесли в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи – підприємця, завідомо неправдиві відомості та умисно подали документи, які містять завідомо неправдиві відомості державному реєстратору щодо зміни реєстраційних даних ТОВ «ЕЛІЗІУМ СТАР» (код ЄДРПОУ 40464863).

Так, із заяви гр. ОСОБА_3 вбачається, що 12.04.2019 року, їй стало відомо про те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань було змінено учасника, директора та інформацію про здійснення зв’язку із юридичною особою стосовно ТОВ «ЕЛІЗІУМ СТАР» (код ЄДРПОУ 40464863). Також, ОСОБА_3 заявила, що вона, як єдиний учасник ТОВ «ЕЛІЗІУМ СТАР» (код ЄДРПОУ 40464863), жодних дій щодо відчуження та передачі корпоративних прав не вчиняла, жодних документів, зокрема довіреностей на представлення її інтересів та будь-яких інших документів на імя третіх осіб не видавала.

В результаті аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЕЛІЗІУМ СТАР» (код ЄДРПОУ 40464863) встановлено, що товариство: не має виробничих потужностей та складських приміщень; не має автотранспорту для перевезення вантажу, наявність «пересортиці» (в документах бухгалтерського обліку зазначеного товариства зазначається надходження одного виду товару, а в наступному підприємствами у облікових документах відображується реалізація іншого виду товару).

На виконання доручення слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області, 24.04.2019 року працівниками ОУ ГУ ДФС у Закарпатській області було проведено огляд АІС «Архів електронної звітності платника». Даним оглядом встановлено, що ТОВ «ЕЛІЗІУМ СТАР» (код ЄДРПОУ 40464863) в період із 17.04.2019 року по 18.04.2019 року здійснило виписку на користь ТОВ «ДЕВАРС ДАНТ» (код ЄДРПОУ 42537718) 27-ми податкових накладних на загальну суму 341 935 586 грн., в т.ч. ПДВ 56 865 598 грн. Відповідно до даних податкових накладних, ТОВ «ЕЛІЗІУМ СТАР» (код ЄДРПОУ 40464863) реалізовано паливно-мастильні матеріали та скраплений газ.

Так, згідно отриманих пояснень від гр. ОСОБА_3, встановлено, що нею 26.07.2017 року, за результатами зборів засновників ТОВ «ЕЛІЗІУМ СТАР» (код ЄДРПОУ 40464863), було придбано частки в статутному фонді товариства, товариство та перереєстровано його за наступною адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Тарнівці, вул.. Горького, 158А. Основним видом діяльності товариства була оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами через орендовану мережу заправних станцій на території Закарпатської області. Проте, з початку 2019 року ТОВ «ЕЛІЗІУМ СТАР» (код ЄДРПОУ 40464863) фінансово-господарську діяльність за основним КВЕДом не здійснювало, оскільки було розірвано договори оренди заправних станцій та відсутності ліквідності зайняття даним видом підприємницької діяльності.

Додатково, гр. ОСОБА_3, під час надання пояснень вказала, що нею, будучи єдиним засновником (учасником) та директором ТОВ «ЕЛІЗІУМ СТАР» (код ЄДРПОУ 40464863), в період квітня 2019 року, не здійснювалось жодної фінансово-господарської діяльності із придбання та реалізації паливно-мастильних матеріалів чи скрапленого газу.

Слідчим зазначено, що метою накладення арешту на майно є забезпечення заборони реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних шляхом блокування сум податку в системі по вищезгаданим товариствам.

Слідчий зазначає, що з метою припинення подальшого вчинення кримінального правопорушення, з метою попередження подальшого нанесення збитків державі виникла необхідність у накладенні арешту на активи – суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України (код ЄДРПОУ 39292197), що знаходиться за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8, наступних підприємств: ТОВ «ЕЛІЗІУМ СТАР» (код ЄДРПОУ 40464863), ТОВ «ДЕВАРС ДАНТ» (код ЄДРПОУ 42537718) шляхом блокування сум податку в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) по вказаним підприємствам, на яку останні мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних із забороною відчуження, розпорядження, користуванням майном.

Частиною 1 статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно вимог ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Зі змісту частини третьої статті 172 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Дослідженням наявних матеріалів встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст.171 КПК України.

Так, слідчим в порушення приписів п.3 ч.2 ст. 171 КПК України в клопотанні не зазначено: документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Також до клопотання не додано документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Окрім того, в порушення вимог ст. 171 КПК України, слідчим не вказується підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне належне обґрунтування необхідності арешту майна.

Частина 2 статті 170 КПК України визначає чіткий перелік мети, з яким допускається арешт майна.

При цьому, обов'язок доведення необхідності арешту покладається на слідчого, який звернувся з клопотанням про арешт майна.

Так, відповідно до ч.2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч 4. статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя в ухвалі повинен зазначити заборону відчуження, розпорядження або користування та вказівку на таке майно. При цьому заборона використання майна чи заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у тих випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

У порушення вимог передбачених ст. 170 КПК України слідчий у клопотанні не посилається на наявність будь-яких даних про те, що існує реальна загроза приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі чи відчуження майна ( активи).

Як вбачається з матеріалів клопотання, всупереч вимогам ст. 132 КПК України, слідчий у клопотанні не вказав і не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні. При цьому клопотання слідчого не містить за своїм змістом правових підстав, за якими арешт майна в даному випадку є необхідним з метою виконання завдань в даному кримінальному провадженні. Не містить клопотання і документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретних фактів і доказів, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження вказаним майном будь-якою особою.

З тексту клопотання вбачається, що воно складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування та численних посилань на положення КПК України без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.

Крім цього, положеннями ч. 1 ст. 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач, при цьому, згідно вимог ч. 2 ст. 64-2 КПК України, з клопотанням про арешт майна третьої особи має право звернутися виключно прокурор.

Як вбачається з матеріалів клопотання, у кримінальному провадженні № 32019070000000022 від 24 квітня 2019 року жодній особі не повідомлено про підозру, а відтак на переконання слідчого судді слідчим безпідставно, як не уповноваженою особою, порушено питання про арешт майна третьої особи.

Також, із змісту клопотання вбачається, що слідчий просить суд накласти арешт на майно,однак слідчий жодним чином не обґрунтував твердження про те, що майно на яке просить накласти арешт відповідає критеріям, визначеним в ст.98 КПК України, а лише наявне формальне зазначення.

Разом з тим жодного доказу на підтвердження даних фактів, в тому числі які вказували на існування обставин, які б підтверджували твердження слідчого та прокурора і могли б слугувати підставою для накладення арешту, в тому числі процесуальних документів про визнання таких речей речовими доказами у кримінальному провадженні № 32019070000000022 до матеріалів клопотання не долучено.

Не вмотивовано слідчим і доводи проте,що лише шляхом накладення арешту на активи кримінальному провадженні буде проведено повне, всебічне, неупереджене та обєктивне досудове розслідування, а також про те, що обмеження власника майна на яке слідчий просить накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування ним буде відповідати завданням кримінального провадження, не призведе до порушення прав фізичних чи юридичних осіб на вільне володіння своїм майном.

Окрім того, слідчим в клопотанні не вказано адресу власника майна. Вказане позбавляє суд можливості повідомити останнього про час та місце розгляду даного клопотання з метою забезпечення дотримання його прав.

При цьому ч.1 ст. 172 КПК України чітко передбачає, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Тобто, власник майна, має бути належним чином повідомленим про час та місце розгляду клопотання, з метою забезпечення дотримання його прав.

Виходячи з викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне повернути клопотання прокурору з метою усунення його недоліків у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, що не позбавляє його права після усунення недоліків в строки, передбачені ст. 172 КПК України, повторно звернутися до суду з даним клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173,372,395КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого з особливо важливих справ слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області лейтенанта податкової міліції ОСОБА_1, погодженого прокурором прокуратури Закарпатської області ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 32019070000000022, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 Кримінального кодексу України про арешт майна - повернути прокурору, як таке, що подано без додержання вимог статті 171 КПК України та встановити строк в сімдесят дві години для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4