Рішення № 81445992, 23.04.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/9040/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Бедьо В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Пазяк С.М.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що 16.06.2007 року між нею та відповідачем укладено шлюб, який зареєстровано виконавчим комітетом Чопської міської ради Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис № 24, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (повторне) серії І-ФМ № 140090. 07.11.2007 року від шлюбу в нас народився син ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження. 28.07.2015 року між нею та позивачем укладено договір про визначення місця проживання дитини, умови його утримання та участь батьків у його вихованні, згідно з п. 2.1.1 якого батько зобов’язаний щомісячно сплачувати матері кошти на утримання в сумі 400 грн. до досягнення дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 31.03.2017 року, що набрало законної сили 11.04.2017 року, шлюб між ними розірвано.

Посилаючись на правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс13, позивач зазначає, що вона має право просити суд збільшити розмір встановлених договором аліментів, присудивши їх на її користь в частці від заробітку батька дитини.

Обставинами, що зумовлюють необхідність збільшення розміру аліментів є значне покращення батьком дитини свого матеріального становища та значне подорожчання життя в Україні за період з дня укладення договору 28.07.2015 року. ОСОБА_4 на день укладення договору 28.07.2015 року отримував, після відрахування податків та зборів, грошове забезпечення як військовослужбовець в розмірі не більше 4800 грн. В цьому випадку розмір аліментів складає не більше 10 % його заробітку, що підтверджується декларацією відповідача про майновий стан за 2015 рік. Однак на сьогоднішній день грошове утримання ОСОБА_4 складає, після відрахування податків та зборів, не менше 10300 грн. В цьому випадку розмір аліментів складає не більше 4 % його заробітку.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що розмір аліментів, визначений договором в твердій грошовій сумі, не передбачає збільшення на індекс інфляції, а відтак, купівельна спроможність сплачуваних ОСОБА_4 аліментів зменшилася.

Зауважує, що оскільки вона не має постійної роботи та високого заробітку, є очевидним, що аліменти, які сплачує батько в розмірі 400 грн. на місяць не можуть забезпечити достатній життєвий рівень їх сина. Разом з тим, відповідач інших дітей, непрацездатних батьків або інших осіб, що перебувають на його утриманні не має, стан здоров’я відповідача добрий.

З огляду на викладене, позивач просила стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на ім’я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менш 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Під час розгляду справи позивачем було подано заяву про зміну предмета позову, згідно якою просить розглянути та задовольнити наступні позовні вимоги: збільшити розмір аліментів та стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, на користь одержувача – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу).

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.10.2017 року було відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено до судового розгляду.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.02.2018 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку, але не менш 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 14.09.2017 року.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.04.2018 року задоволено заяву відповідача про перегляд вказаного заочного рішення та скасовано.

Представник позивача у даному судовому засідання позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, що подано до суду. У поданому відзиві зауважив, що заявлені позивачем правові підстави позову не узгоджуються із заявленою нею вимогою і ставить під сумнів правомірність обраного способу захисту його прав. Для правильного вирішення справи мають істотне значення наступні докази і обставини, які слід врахувати при розгляді справи, які спростовують заявлені позовні вимоги і доводить наявність підстав для відмови у задоволенні позову. Як зазначає сама позивач, сторони в нотаріальному порядку врегулювали відносини щодо участі кожного з них у вихованні і утримані їх сина – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом укладення нотаріально посвідченого договору від 08.07.2015 року про визначення місця проживання дитини, умов її утримання та участі батьків у її вихованні. Даний договір ніким не оскаржувався, чинний і діє до 07.11.2025 року. Згідно з його умов такий може бути розірваний чи змінений лише за взаємною згодо сторін. При укладені договору були враховані інтереси дитини і порушень його прав не було. З жодними пропозиціями щодо зміни умов договору позивач до відповідача не зверталася та жодних підстав вважати, що умови договору порушують прав дитини чи позивача не існує. З моменту укладення договору по даний час відповідач належним чином і в повній мірі виконує покладений на нього обов’язок по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_6 про сплату, копії яких додаються, стверджується регулярність і своєчасність платежів. Крім того, відповідач регулярно надає дитині додаткові матеріальні засоби для існування у формі одежі, харчуванням, оплаті відпочинку, проживання. Зі свого боку мати дитини належної і достатньої участі у вихованні і утриманні сина не бере, умови укладеного договору не виконує. Після розлучення сторін, мати не змінила місця проживання їх неповнолітнього сина і дитина залишилася проживати разом з батьком, який організовує і забезпечує його проживання, несе витрати на утримання, крім того сплачує аліменти, які отримує мати дитини. Довідкою про склад сім’ї, копія якої додається, стверджується, що адреса проживання сина залишилася тією, що і була до розлучення сторін – м. Чоп, вул. Ш.Петефі, 5/22. Комунальні витрати також несе батько дитини виходячи із розрахунків, складених із кількості осіб, які зареєстровані у вказаній квартирі і не змінювали адреси проживання, що стверджується інформацією ПАТ «Закарпатгаз», яка долучається до відзиву. За наведених обставин виключається право матері на стягнення аліментів з батька дитини, оскільки вона з нею не проживає, умови договору про зміну місця проживання дитини не виконала, і позивачем жодних доказів на підтвердження факту проживання матері дитини разом з дитиною не долучено. Слід врахувати, що при визначені місця постійного проживання дитини – її тимчасові перебування у родичів, зустрічі чи гостювання не можна вважати зміною місця проживання дитини. У квартирі проживання батька дитини наявні всі умови для проживання сина, зберігаються необхідні речі, підручники, меблі. За таких обставин позивач не є особою, наділеною правом на стягнення аліментів із батька дитини, який проживає з дитиною. Довідкою від 07.06.2018 року стверджується, що відповідач на даний час проходить службу в м. Київ, що зумовлює його тимчасову необхідність перебування в іншому населеному пункті, і що не вважається зміною адреси місця проживання. Для застосування кожного із сторін передумов і підстава для стягнення аліментів у судовому порядку відсутні. Права і обов’язки позивача не порушені і добровільно не виконаного обов’язку відповідачем не існує. Навпаки, існують невиконані зобов’язання позивача стосовно зміни місця проживання дитини, належного його утримання і виховання. При вирішені спірних правовідносин слід враховувати вимоги ст. 526 ЦК України, а також позивачем не враховано дії норми ст. 535 ЦК України. З огляду на принцип рівності прав та обов’язків батьків щодо дитини, передбачений ст. 14 СК України, мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини. Задоволення заявленого позову порушуватиме такий принцип, оскільки на батька буде покладено невиправдано більший тягар по утриманню дитини ніж на її матір. У разі задоволення позову не припиниться чинність договору про утримання і виховання дитини сторін, що свідчить про порушення прав відповідача і подвійну його відповідальність, відсутність захисту від можливих зловживань правом боку позивача. У разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором про надання утримання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Однак ні заборгованості щодо сплати аліментів, ні звернення позивача за таким написом до нотаріуса не було, а протилежного позивачем не доведено. Позивачем також не доведено розміру матеріальних витрат, необхідних на щомісячне утримання дитини, не доведено необхідність у аліментах саме в заявленому до стягнення розмірі, не доведено пропорційності участі кожного із батьків в утриманні дитини. Також просить взяти до уваги, що у відповідача на утриманні є двоє непрацездатних батьків пенсійного віку, які за станом здоров’я потребують постійної матеріальної підтримки від їх сина – ОСОБА_4, яку він постійно і надає. Розмір пенсійного забезпечення, які отримують батьки відповідача не забезпечує необхідного прожиткового мінімуму, не забезпечує необхідних витрат на їх лікування і стягнення з відповідача аліментів у заявленому розмірі призведе до неможливості їх утримані і до загрози їх здоров’ю. Позивачем також не враховано вимоги щодо недопустимості виходу судом за межі позовних вимог та обсягу доказів, наведених позивачем. При первинному зверненні до суду в межах даної справи позивач заявив вимогу про стягнення аліментів, при цьому як на підставу такої посилався на докази, долучені до позовної заяви. Однак, зважаючи на подану ним заяву про зміну предмету позову та підстави, на яких така заявлена, відсутня підстава для задоволення позову взагалі. При поданій заяві про зміну предмету позову позивач долучила довідку про її вагітність, яка не являється належним і допустимим доказом тих обставин, наявність яких передбачена ст. 192 СК України – для зміни розміру аліментів. Заявлені позовні вимоги також не узгоджуються із обставинами, передбаченими ст. 182 СК України, а позивач доказів на підтвердження наявності таких взагалі не долучив до позову, зокрема: стан здоров’я та матеріальне становище дитини – будь-які докази такого позивачем не подавалися і у матеріалах справи відсутні; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів – належні і допустимі докази такого стану позивачем не подавалися і у матеріалах справи відсутні; наявність у платника аліментів непрацездатних батьків, докази чого відповідачем не могли бути подані у зв’язку із обставинами, наведеними вище, а позивачем такі докази не подавалися; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів - будь-які докази такого позивачем не подавалися і у матеріалах справи такі відсутні; інші обставини, що мають істотне значення. Позивачем не зазначено і того факту, що позивача понад 10 років ніде не працює, не шукає роботу, не має доходів, не забезпечена житлом, внаслідок чого не має можливості брати участь в утриманні дитини, а подачею даного позову намагається перекласти весь тягар матеріальних витрат на сторону відповідача (батька дитини). Також при розгляді справи слід врахувати, що розмір аліментів визначений для стягнення у позовних вимогах значно перевищує той необхідний та достатній рівень для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Доказів і обставин для задоволення вимог саме у заявленому розмірі позивач не навела. Сума витрат, яка фактично необхідна для утримання дитини позивачем навіть не наводилось суду, що свідчить про необґрунтованість позову і його безпідставність, а недоведеність позовних вимог є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Оскільки звернення позивача до відповідача ні з приводу зміни розміру аліментів, ні щодо розірвання договору не було і відсутні докази порушення прав, дитини та позивача, які б підлягали захисту у судовому порядку, таке є підставою для відмови у задоволені позову або ж для закриття провадження по справі. Вищевикладені обставини доводять про відсутність підстав для задоволення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони з 16.06.2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2017 року між ними було розірвано.

Від даного шлюбу в них народилася дитина – син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-ФМ № 080455, виданим 15.11.2007 року виконавчим комітетом Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області.

За змістом ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XІІ) держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Матеріалами справи встановлено, що 28.07.2015 року між сторонами укладено договір про визначення місця проживання дитини, умов його утримання та участі батьків у його виховані, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 600, згідно з п. 2.1.1 якого обумовлено, що батько зобов’язаний сплачувати матері кошти на утримання в сумі 400 грн. до досягнення дитиною повноліття. Зазначені кошти повинні передаватися щомісячно в безготівковій формі на рахунок, відкритий на ім’я матері, не пізніше 25 числа місяця, за який здійснюється оплата. Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку, а саме до 07.11.2025 року (п. 3.3 договору).

Вказаний договір в частині визначення умов утримання спільної дитини не розірвано, батьком виконується свій обов’язок за договором про сплату аліментів, що не оспорюються сторонами.

Даних про те, що у зв’язку з невиконання відповідачем свого обов’язку за договором аліменти з нього стягуються на підставі виконавчого напису нотаріуса матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Положенням ч. 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

За правилами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі регламентовано ст. 184 СК України.

Аналіз положень ст. 184 СК України вказує на те, що підставами визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі є нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання ним частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Право стягувача аліментів вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість обставин, зазначених у статтях 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі та навпаки).

Даний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 5 лютого 2014 року (справа № 6-143цс13).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, спільна дитина сторін проживає з матір’ю та потребує матеріального забезпечення.

Відповідач офіційно працює та має постійний (сталий) дохід, що підтверджується наданими сторонами доказами, а відтак, суд вважає, що зазначені обставини дають підстави для визначення розміру аліментів в частці заробітку (доходу) батька.

При визначенні розміру аліментів суд враховує майновий стан позивача, яка веде догляд за неповнолітнім сином, вік та стан здоров’я дитини, матеріальне становище платника аліментів (відповідача), який є особою молодого та працездатного віку, відсутність у матеріалах справи даних про наявність у нього аліментних зобов’язань та інших утриманців, а також вимоги норми ч. 2 ст. 182 СК України, згідно з якою розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж п’ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Також судом береться до уваги, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2019 року установлено прожитковий мінімум 2027 грн., з 1 липня – 2118 грн., з 1 грудня – 2218 грн.

Разом з тим, при визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд враховує і ту обставину, що з моменту укладення сторонами договору про визначення місця проживання дитини, умов його утримання та участі батьків у його виховані від 28.07.2015 року істотно зріс рівень споживчих цін та відповідно до цього з урахуванням вікових особливостей дитини зросли витрати на її утримання, сталася значна зміна цін на основні життєво-необхідні товари та продукти, що є загальновідомою обставиною і не потребує доказування в силу положень ч. 3 ст. 82 ЦПК України, що вплинуло на матеріальний стан позивача.

З урахуванням наведеного та виходячи із вказаних у ст. 182 СК України обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, засад справедливості, добросовісності та розумності, розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, беручи до уваги рівність обов’язку батьків щодо утримання дитини, суд вважає, що в силу вимог ст. 180 СК України розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на утримання їх спільної дитини – сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, слід визначити в частці заробітку (доходу) батька та стягнути аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

За приписами ст. ст. 13, 76, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає до часткового задоволення.

Водночас відповідач не надав суду достатніх доказів важкого матеріального становища. Той факт, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки, не є достатньою підставою для відмови у стягненні з нього аліментів, а також не звільняє його від обов’язку утримувати до досягнення повноліття дитину, батьком якої він є. Тому доводи позивача в частині визначення розміру аліментів, викладені у відзиві на позовну заяву, не заслуговують на увагу.

На думку суду, розмір аліментів, визначений судом, відповідатиме принципам розумності та справедливості. При цьому суд зазначає, що сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень ст. 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів.

Як роз’яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв’язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров’я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 76, 81, 82, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 7, -182, 184, 192 СК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти на сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення – 25 квітня 2019 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_9