Рішення № 81444656, 28.02.2019, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/1677/18

Провадження № 2/503/74/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Сердюк Б.С.,

при секретарі Клемпуш Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто-Трейд" про захист прав споживачів шляхом визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Інтер-Авто-Трейд" про захист прав споживачів шляхом визнання договору недійсним. Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.05.2018 року між позивачем та відповідачем був укладений попередній договір №0111 купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до умов якого сторони зобов`язалися у поставлений строк укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах, встановлених у попередньому договорі. Основний договір купівлі-продажу сторони зобов`язалися укласти 17.05.2018 року за умови виконання пункту 2.1 Попереднього договору, згідно яким Покупець (позивач) на підтвердження своїх намірів переказує на поточний рахунок Продавця (відповідача) грошові кошти у сумі 30000,00 грн., а останній у свою чергу своїм підписом у Попередньому договорі засвідчує отримання таких коштів. На виконання попереднього договору позивачем було сплачено грошові кошти у сумі 30000,00 грн. За кілька годин після здійснення оплати та підписання Попереднього договору позивачу повідомили, що автомобіль в несправному стані, в зв`язку з чим необхідно зачекати кілька днів. Однак, з дня укладання Попереднього договору та оплати вказаних коштів жодних дій щодо виконання умов договору відповідачем не вчинялось. На вимоги позивача повернути сплачені ним кошти, відповідач не реагує, ухиляється від спілкування, за фактичною та юридичною адресою не знаходиться. Обумовлений транспортний засіб надано так і не було. Після ретельного вивчення попереднього договору позивачеві стало зрозуміло, що його введено в оману, а сплачені кошти йому не повернуть. Вважає, що укладений договір суперечить положенням законодавства, а йому нанесена шкода, у вигляді порушення його прав та законних інтересів як споживача. Викладене стало причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання Попереднього договору недійсним, стягнення з відповідача 30000,00 грн. сплачених ним коштів та стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

В судове засідання позивач не з`явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Виклик відповідача було здійснено відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, відповідачем не подано відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Наявних у справі доказів достатньо для її розгляду у відсутності відповідача. Позивач проти заочного розгляду справи не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 10.05.2018 року між ТОВ «Інтер-Авто-Трейд» та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №0111.

Відповідно до пункту 1.5 вказаного договору сторони зобов`язуються укласти основний договір 17.05.2018 року.

Предметом договору є продаж покупцеві транспортного засобу марки ВАЗ, модель Largus Cross, 2014 року випуску.

Згідно з пунктами 1.3 попереднього договору основний договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти основний договір і прийняття пропозиції другою стороною.

У відповідності з абзацом другим пункту 1.5 попереднього договору якщо у зазначену вище дату майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що основний договір буде укладено на п`ятий день після придбання продавцем майна, про що останній зобов`язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. У такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31.12.2019 року.

Пунктом 2.1 договору визначено, що на підтвердження намірів сторін укладання основного договору в момент укладення попереднього договору покупець перераховує на поточний рахунок продавця грошові кошти у сумі 30000,00 грн., а продавець своїм підписом під цим договором підтверджує отримання таких грошових коштів.

10 травня 2018 року на виконання умов попереднього договору позивач сплатив відповідачеві грошові кошти у сумі 30000,00 грн.

За правилами, встановленими ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що у порушення приведеної норми та умов попереднього договору відповідач свої зобов`язання за договором не виконав.

Згідно зі ст.17 Закону України від 12.05.1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі Закон №1023-ХІІ) за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

У відповідності зі ст.18 Закону №1023-ХІІ умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Таким чином, умови договору є несправедливими, якщо вони одночасно порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК), призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

За правилами, встановленими пунктами 4, 6, 7 частини 3 статті 18 Закону №1023-ХІІ, несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника).

Статтею 19 Закону №1023-ХІІ визначено, що нечесна підприємницька практика забороняється та вона є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, вчинені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

З огляду на викладене, укладений між сторонами правочин є недійсним в силу Закону №1023-ХІІ.

За змістом статті 216 ЦК кожна із сторін недійсного правочину зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

У пункті 4 ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Частинами 1, 3 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про несправедливість відносно споживача умов п.п. 1.5 спірного попереднього договору щодо дати укладення основного договору, оскільки укладаючи зазначений попередній договір позивач розраховував на отримання автомобіля протягом 7 днів, а не до 31.12.2019 року.

Суд вважає, що спірним договором фактично забезпечено захист інтересів лише продавця, а це свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов`язками сторін.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких заперечень та відзиву на позов відповідачем до суду не надано.

З огляду на зазначене, суд вважає, що укладений між ТОВ «Інтер-Авто-Трейд» і ОСОБА_1 10.05.2018 року попередній договір №0111 купівлі-продажу транспортного засобу є недійсним з моменту його вчинення, у зв`язку з чим позивачу слід повернути сплачені на виконання цього договору кошти в сумі 30000 грн. шляхом їх стягнення з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. Позивач посилається на те, що йому були заподіяні моральні страждання, викликані тим, що відповідач не надав автомобіль за договором, не повернув сплачені позивачем кошти, що спричинило погіршення самопочуття позивача, втрату спкою, порушення сну апетиту та планів на відпочинок.

Відповідно до ст.23 ЦК України Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, характер і тривалість цих страждань.

З урахуванням зазначених обставин, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, в розмірі 500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1409 грн. 60 коп. (704 грн. 80 коп. за вимогу немайнового характеру і 704 грн. 80 коп. за вимогу майнового характеру), оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто-Трейд" про захист прав споживачів шляхом визнання договору недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсним Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №0111 від 10.05.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто-Трейд».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто-Трейд», код ЄДРПОУ - 41933044 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто-Трейд», код ЄДРПОУ - 41933044 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 моральну шкоду в розмірі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто-Трейд», код ЄДРПОУ - 41933044 на користь держави 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте Кодимським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Суддя Б.С. Сердюк