Рішення № 81443256, 27.03.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/7141/18

Провадження 2/206/322/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 березня 2019 року в залі суду в м. Дніпрі Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Панюшкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и в:

27 грудня 2018 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом.

В прохальній частині позову позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив прав користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 її син, після придбання ним квартири, він та відповідач були в ній зареєстровані. За станом на 2015 рік відповідач вів неправильний спосіб життя, а саме не працював, зловживав спиртними напоями, невідомо де проживав. Спірну квартиру він придбав для того, щоб в ній проживав відповідач, так як надіявся на те, що він змінить свою поведінку, працевлаштується, влаштує своє особисте життя, відповідачу були надані ключі від квартири. Але з моменту реєстрації відповідача в спірній квартирі, він в цю квартиру не всилився. Його фактичне місце проживання чи перебування йому невідоме, речей відповідача в квартирі немає, відповідачу ніхто не перешкоджав проживати в спірній квартирі. В зв’язку з реєстрацією відповідача в спірній квартирі порушується його законні права та інтереси, так як він змушений нести додаткові витрати на оплату комунальних послуг, не може розпоряджатися квартирою на власний розсуд (а.с. 2-3).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2019 року по даній справі було відкрито провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання (а.с. 88).

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, також пояснив, що син не проживає в даній квартирі з 2014 року.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнит.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному сайті «Судова Влада» (а.с. 25,27,32). У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаними вище обставинами дає суду підстави для застосування положень ч. 1 п. 1 ст. 280, ст.ст. 281-282 ЦПК України.

Представник третьої особи – Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, прийняти рішення згідно матеріалів справи та відповідно чинного законодавства (а.с. 19).

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі - продажу квартири, який був укладений 22.04.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_3 було подаровано ОСОБА_1 квартиру №113, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, вулиця Синельниківська будинок №9 (а.с. 4).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, від 22.04.2015р. №36633768, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 5).

З довідки №9675 про склад сім’ї виданої Департаментом адміністративних послух та дозвільних процедур 23 листопада 2018 року, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3, зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 6).

Відповідно до довідки наданої 16.01.2019 року адресно-довідковим підрозділом ГУДМВС УДМВС України, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15).

Тож, спірне житлове приміщення належить до приватного житлового фонду, тому правовідносини сторін регулюються Главою 6 ЖК України та ст. 405 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частку будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За статтею 156 ЖК України члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням (ч.1). За згодою власника будинку (квартири) член його сім’ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім’ї (ч.2).

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як вбачається з показів позивача, відповідач ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_4 не мешкає, хоча й зареєстрований за даною адресу, власних речей в будинку її немає.

Факт відсутності відповідача у спірному житловому приміщенні понад рік без поважних причин знайшов своє підтвердження у сукупності досліджених у справі доказів.

За таких обставин, встановивши у судовому засіданні факт відсутності відповідача в спірному житловому приміщенні без поважних причин понад один рік, суд вважає, що ОСОБА_2 на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України слід визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_5.

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259,263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт серії АК 114158, виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 27 березня 1998 року, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_6, що є підставою для зняття його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт серії АК 114158, виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 27 березня 1998 року, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) сплачений судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Повне судове рішення складено 15 квітня 2018 року.

Суддя А.О. Сухоруков