Рішення № 81443248, 18.02.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/6402/18

Провадження 2/206/194/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 лютого 2019 року в залі суду в м. Дніпрі Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Панюшкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Комунальне підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради, Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

22 листопада 2018 року позивачка звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом.

В прохальній частині позову позивач просить суд визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона відповідач ОСОБА_2 є колишнім її чоловіком, з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 16 вересня 1994 року по 1 вересня 1995 року. 29 грудня 1994 року згідно ордеру №61, який був виданий виконавчим комітетом Самарської районної ради народних депутатів міста Дніпропетровська на підставі рішення Самарського райвиконкому №544 від 16.12.1994 року, відповідачу за місцем роботи була надана спірна квартира АДРЕСА_2 на сім’ю з 3 –х осіб, а саме відповідача, його та її сина ОСОБА_3 3-ї особи по справі, який на той час був малолітньою особою. Будинок №48 по вул. Семафорній в м. Дніпрі знаходиться на балансі КП «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради. Спільне життя з відповідачем не склалося, в травні 1997 року за її відсутності в квартирі відповідач ОСОБА_2 забрав зі спірної квартири всі свої особисті речі, які ще залишалися, і залишив квартиру. Від спільних на той час знайомих їй стало відомо, що відповідач поїхав до своїх батьків. В жовтні 200 року відповідач з’явився в квартиру, розповів їй, що проживає з батьками, на її пропозицію виписатися з квартири відповідач відмовився. Всі витрати на оплату житлово-комунальних послуг несе вона. В зв’язку з тим, що відповідач ОСОБА_4 в спірній квартирі не проживає без поважних причин більше шести місяців, є законні підстави для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням в спірній квартирі (а.с. 2-4).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2018 року по даній справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду (а.с. 19).

Ухвалою Самарського м. Дніпропетровська від 24 січня 2019 року по цивільній справі було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с. 32).

В судовому засіданні позивачка позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити, також пояснила, що з відповідачем зареєструвала шлюб в 1994 році та в цьому році їм дали квартиру. Шлюб не склався і у 1995 році вони розлучилися, відповідач в даній квартирі проживав набігами по 2-3 місяці. З 2000 року вона його не бачила.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином через смс повідомлення та оголошення на офіційному сайті «Судова Влада». У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаними вище обставинами дає суду підстави для застосування положень ч. 1 п. 1 ст. 280, ст.ст. 281-282 ЦПК України.

Третя особа ОСОБА_3 та представник третьої особи комунального підприємства «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради в судове засідання не з’явилися про день та час розгляд справи повідомлялися, причини неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в судове засідання не з’явився, про день та час розгляд справи повідомлявся, подав до суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі.

Допитаний свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що в цій квартирі по вулиці Семафорній в м. Дніпро проживала позивачка зі своїм сином, чоловік її з нею не проживає, коли була в квартирі чоловічі речі там не бачила.

Вислухавши пояснення позивачки, доводи позивача, представника позивача, покази свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії І-КИ № 262942, виданого 16 вересня 1994 року відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Самарської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська, вбачається, що 16.09.1994 року гр. ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_1, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 389, після укладання шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові Яварський, дружині ОСОБА_1 (а.с. 5).

Виконавчим комітетом Самарської районної Ради народних депутатів 29.12.1994 року видано ордер на житлове приміщення №61, на ім’я ОСОБА_6, на сім’ю з трьох чоловік на право зайняття житлового приміщення, в квартирі АДРЕСА_3. Підстава видачі ордеру рішення Самарського РВК № 544 від 16.12.94р. Склад сім’ї ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 (а.с. 6).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-КИ №027358, виданого 01 вересня 1995 року Відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Самарської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, відповідно до якого 01 вересня 1995 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, про що зроблено актовий запис за №243 (а.с. 7).

З свідоцтва про народження виданого 19 лютого 2002 року відділом реєстрації актів громадського стану Самарського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, вбачається, що 17.10.2001 року народився ОСОБА_7, батьками якого є ОСОБА_8 та ОСОБА_1, про що зроблено актовий запис за № 71 (а.с. 8).

З довідки виданої 08.11.2018 року Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, вбачається, що в квартирі №61, будинку №48, яка знаходиться за адресою: вул. Семафорна, в м. Дніпро, зареєстрованій ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 (а.с. 9).

Також судом був вивчений акт від 06.02.2005 року, який наданий комунальним підприємством «Житлове господарство Самарського району», відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_4 гр. ОСОБА_2 не проживає з травня місяця 1997 року (а.с. 10).

Відповідно наданої довідки адресно-довідковим підрозділом ГУДМС ЦДМС України в Дніпропетровській області, гр. ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 18).

В силу ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло.

У відповідності до ст. 310 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

У відповідності до ст. 71 ЖК України, та роз'яснень, даних у п. 10 постанови N 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 р. "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", право користування жилим приміщенням при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї зберігається протягом шести місяців або інших строків, передбачених цією статтею.

Також вказаною нормою закону передбачені випадки, коли жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців.

За змістом ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Дослідивши надані докази, допитавши свідка, який показав, що ОСОБА_9 за вказаною адресою не проживає, та за відсутністю підстав вважати, що за відповідачем ОСОБА_2 зберігається житлове приміщення, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259,263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в:

ОСОБА_10 Миколаївни - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою №61 в будинку №48 по вулиці Семафорній в м. Дніпро, що є підставою для зняття його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5) судовий збір в сумі 704,80 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Повне судове рішення складено 25 квітня 2019 року.

Суддя А.О. Сухоруков