Ухвала суду № 81442797, 26.04.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

520/63/18 26.04.2019

н\п 1-кп/490/202/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23квітня2019року м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Лагода К.О.

секретар - Шаповалова О.І.

за участю прокурора -Піщевята І.І.,

захисників - Балашової О.В., Рибіна В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

під час судового розгляду на підставі обвинувальних актів, складених за результатами досудових розслідувань обставин кримінальних проваджень № 12014160480001333 та № 22017160000000236, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, є громадянином України, неодруженим, раніше не судимим, має повну вищу освіту, не працює, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Йошкор-Ола Російської РФСР, є громадянином Російської Федерації, неодруженим, раніше не судимим, має середньо-спеціальну освіту, не працює, на території України не зареєстрований, фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва знаходяться обвинувальні акти відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за обвиневаченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 В обґрунтування свого клопотання зазначив, що обвинувачені можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків з метою зміни ними свідчень, переховуватися від суду, оскільки обвинувачуються у скоєнні тяжких злочинів, за які, зокрема, передбачено покарання до десяти років позбавлення волі.

Крім того, прокурор вказав на те, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 176 КПК України до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , враховуючи, що вони обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110 КК України, неможливо застосувати інші, більш м`які запобіжні заходи. Прокурор також звернув увагу суду, що обвинувачений ОСОБА_3 є громадянином іншої держави, не має на території України джерела доходу та стійких соціальних зв`язків, у зв`язку із чим просив клопотання про продовження строків тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Захисник Балашова О.В. заперечувала проти задоволення вказаного клопотання, оскільки прокурором, на її думку, не доведено наявності будь яких ризиків, оскільки до клопотання не долучено жодних додатків, а тому наявні порушенння вимог КПК України.

Захисник зазначила, що пред`явлене обвинувачення є необґрунтованим, ризики, наведені прокурором є абстрактними і вони не доведені жодними документами, які повинні бути долучені до вказаного клопотання. Захисник заперечувала той факт, що підзахисні будуть переховуватися від суду, а також будь яким чином впливати на свідків, оскільки їх наміри спрямовані на доведення своєї невинуватості щодо інкримінованого ним обвинувачення. ОСОБА_4 зазначила, що вважає положення статті 176 КПК України неконституційними, а тому суд може або взагалі скасувати відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 запобіжний захід, або обрати більш м`який. Крім того, захисник ОСОБА_4 . подала суду письмове клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримамння під вартою відносно ОСОБА_1 , яке просила суд вважати її запереченнями на клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали думку захисника, просили суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку обраного відносно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_1 зазначив, що не планує переховуватися від суду, а також не має на меті тиснути на свідків. Просив суд скасувати запобіжний захід відносно нього, або обрати інший, більш м`який, ніж тримання під вартою.

ОСОБА_2 зазначив, що не згоден із доводами прокурора, оскільки вважає зазначені в ньому ризики не обґрунтованими.

Вислухавши думку прокурора, захисника та обвинувачуваних, суд приходить до висновку про доцільність продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як слідує зі змісту ст. 199 КПК України, суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу, не зменшилися.

При цьому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 194 КПК України, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд приходить до висновку про те, що на час здійснення судового провадження продовжують мати місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні та подальшому продовженні останнім запобіжного заходу, зокрема, можливість обвинувачених переховуватися від суду і перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання обвинувачених під вартою раніше, суд врахував наявність ризику переховування обвинувачених від суду, ризику вчинення ними інших кримінальних правопорушень, ризику незаконного впливу ними на свідків, які на данний час ще не допитані судом.

Станом на теперішній час обставини, враховані судом при вирішенні питання про продовження строків тримання обвинувачених під вартою раніше, не зникли. Відповідно, вказані вище ризики не зменшилися.

Оскільки розгляд кримінального провадження розпочато спочатку у відповідності до вимог ст. 319 КПК України, біля 50-ти свідків обвинувачення судом не допитані за об`єктивних обставин, вказаний ризик не зменшився, а отже подальше продовження строку тримання під вартою обвинуваченого є виправданим.

Крім того, відповідно до вимог ч. 5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України, що позбавляє суд можливості застосувати до них запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави.

З привод у тверджень захисника Балашової О.В. щодо не конституційності положення вказаної статті Кримінального процесуального Кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно до вимог ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Захисник Балашова О.В. не навела суду рішення Конституційного Суду України, яким положення ч. 5 ст. 176 КПК України було визнано не конституційним, а тому її заяву з цього приводу та заперечення щодо клопотання прокурора суд вважає необґрунтованими, у зв`язку із чим не може на теперішній час взяти їх до уваги.

Разом із тим, статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, враховуючи позицію, викладену у рішенні "Геращенко проти України", суди повинні належним чином ураховуючи принцип презумпції невинності, розглянути всі факти, які свідчать "за" і "проти" існування публічного інтересу, який виправдовує відступ від норми статті 5 Конвенції.

А отже, зважаючи, зокрема, на правову позицію, викладену в п.п.35-43 рішення ЄСПЛ "Мюллер проти Франції", що тривале тримання під вартою може бути виправдано в тому чи іншому разі тільки тоді, коли є певні ознаки існування суспільного інтересу, що попри презумпцію невинності, переважує принцип поваги до особистої свободи, суд приходить до висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою.

Тому, виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 178, 331 КПК України, ст. ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час судового розгляду, та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою строком до 20 червня 2019 року, включно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 194, 199, 331 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 КК України - продовжити до 20 червня 2019 року, включно.

Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 КК України - продовжити до 20 червня 2019 року, включно.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками кримінального провадження.

Суддя К.О. Лагода