Рішення № 81441607, 15.04.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

15.04.2019 Єдиний унікальний номер 205/7364/18

Єдиний унікальний номер 205/7364/18

Провадження № 2/205/529/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради про припинення протиправних дій, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідачів КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міськради, КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міськради, КП «ЖЕП № 34» Дніпровської міськради, КП «Теплоенерго» Дніпровської міськради та КП «ДМТМ» Дніпровської міськради про припинення протиправних дій було роз’єднано в самостійні провадження.

На стадії підготовчого засідання відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 197 ЦПК України від сторін заяв про укладення мирової угоди, передання справи на розгляд третейського суду, проведення врегулювання спору за участі судді не надходило; позовні вимоги позивачем не уточнювалися, зустрічний позов від відповідача не надходив; необхідність замінювати відповідача або залучати співвідповідача відсутня.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2019 року у відповідача було витребувано докази. На виконання вказаної ухвали відповідачем надано виписку з особового рахунку, а також інформацію про переоформлення особового рахунку.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2019 року підготовче провадження було закрито і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2019 року було вирішено питання про заочний розгляд справи.

Позивач у своєму позові та ході судового засідання посилався на те, що 17 липня 2017 року він на електронних торгах, які було проведено відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», придбав Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, про що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 видано свідоцтво, яке зареєстроване у реєстрі за № 441. Право власності у встановленому законом порядку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 21424582. Після реєстрації права власності, позивач звернувся до відповідача з метою укладення договору про надання житлово-комунальних послуг. Позивач звернувся до підприємства, яке надає комунальні послуги, проте йому було відмовлено та запропоновано написати заяву про переоформлення особового рахунку. Після написання вказаної заяви позивачеві надали довідку, у якій було зафіксовано грошові вимоги до нього, при тому, що такі зобов’язання виникли за надані послуги до набуття ним права власності на Ѕ частину квартири, проте позивачем було сплачено наявну суму заборгованості. У ході судового засідання позивач зазначив, що в укладенні договору відповідач йому не відмовляв, проте позивач не знає, де саме можна укласти вказаний договір. Позивач вважає, що протиправними діями КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міськради йому заподіяно моральної шкоди, яка полягає у тому, що він відчував хвилювання та був змушений шукати кошти на оплату заборгованості. Тому позивач просив суд припинити протиправні дії відповідача щодо обліку заборгованості інших осіб за ним за надані житлово-комунальні послуги, зобов’язати КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міськради укласти з ним договір та стягнути на свою користь моральну шкоду у розмірі 1 000 гривень.

Відповідач КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міськради про дату та час судового засідання повідомлявся в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 130 ЦПК України, свого представника у судове засідання не направив, відзиву на позов суду надано не було. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва, виданого 17 липня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотокругу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за № 441, ОСОБА_1 є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 (а.с. 11). Право власності у встановленому законом порядку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 21424582 (а.с. 12).

Інша Ѕ частина квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування, посвідченого Третьою дніпровською держнотконторою 17 листопада 2014 року і зареєстрованого в реєстрі за № 4-1531, належить ОСОБА_3 (а.с. 27). Право власності у встановленому законом порядку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 7718618 (а.с. 28).

На підставі абз. 1 п. 5 ст. 13 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» у разі, якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об’єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок.

Відповідач є управителем за адресою: АДРЕСА_3, на підставі рішення виконкому Дніпровської міської ради № 489 від 27 жовтня 2016 року.

Згідно з наданою інформацією у відповіді від 15 лютого 2019 року, особовий рахунок № 34-920003 про надання комунальних послуг КП «Жилсервіс-2» ДМР з 01 серпня 2017 року було оформлено на ОСОБА_1 Інформація про те, за ким обліковувався особовий рахунок до його переоформлення не виявляється можливим, у зв’язку з тим, що після переоформлення програма не зберігає даних щодо колишнього власника (а.с. 41).

З виписки з особового рахунку № 34-920003 (а.с. 43), оформленого на ім’я ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_3, станом на лютий 2019 року обліковується поточна заборгованість у розмірі 4 гривень 41 коп.

Тобто, заборгованість, яка є предметом спору, відсутня. Також у виписці з особового рахунку зазначено, що особовий рахунок обліковується за позивачем.

Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 237 від 08 жовтня 1999 року, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.

Особовий рахунок, відкритий в КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міськради, є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто відповідача.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеного у рішенні від 11 червня 2014 року у цивільній справі № 6-398св14.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Так, з урахуванням положень ст.ст. 15, 16 ЦК України обраний позивачем спосіб захисту своїх прав у вигляді вимог про припинення протиправних дій не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи.

Окрім цього, заборгованість, на яку посилався позивач, було сплачено ним у лютому 2018 року, липні 2018 року, жовтні 2018 року, грудні 2018 року, та на момент розгляду вказаного спору заборгованість відсутня, що свідчить про відсутність предмету спору.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у діях відповідача порушення прав позивача як споживача житлово-комунальних послуг, що надаються КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міськради ОСОБА_1 і ОСОБА_3 як власникам квартири АДРЕСА_1.

Також слід зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення суми сплаченої ним заборгованості до особи, з вини якої ця заборгованість утворилася.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у редакції 2004 року споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у редакції 2004 року виконавець зобов’язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що правам позивача як споживача житлово-комунальних послуг протиставляється обов’язок відповідача. Проте, під час розгляду справи було встановлено, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про укладення договору, доказів зворотного суду надано не було. Також відсутні докази, що відповідачем було відмовлено ОСОБА_1 у підписанні договору.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Абзацами 1, 2 пункту 3 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Враховуючи перелічені норми права та положення постанови Пленуму ВСУ, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог у цій частині позивачеві слід відмовити, оскільки згідно з вимогами ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» моральна шкода відшкодовується у разі задоволення позовних вимог, а у задоволенні вимог про припинення протиправних дій позивачеві відмовлено. Крім того, судом не встановлено, що відповідачем вчинені протиправні дії щодо ОСОБА_1 Також останнім не надано доказів, що йому завдано моральну шкоду, не зазначено, у чому вона виразилася, не наведено глибини моральних страждань та переживань, відсутні докази звернення до медичних чи лікувальних установ з приводу пережитого душевного хвилювання, погіршення стану здоров’я.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження, а тому у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

З урахуванням того, що при зверненні до суду позивача було звільнено від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», у задоволенні позовних вимог відмовлено, суд вважає за необхідне судові витрати у справі віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись, п.п. 3, 4 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року, п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 8, 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 3, 15, 16, 76-81, ч. 6 ст. 141, 263-265, ч. 1 ст. 280, ст. ст. 281, 282 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) у задоволенні позовних вимог до Комунального підприємства «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради (адреса місцязнаходження: м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, буд. 68, код ЄДРПОУ 32350310) про припинення протиправних дій, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди відмовити.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: