Ухвала суду № 81440277, 06.12.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 235/5683/16-к

Провадження № 1-кп/235/70/18

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання

03 грудня 2018 року м. Покровськ

Колегія суддів Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Карабан І.І.

суддів Клікунової А.С., Стоілової Т.В.

при секретарі Димитрієвій О.А.

за участю прокурора Білобловського Р.В.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши в відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно обвинувачених ОСОБА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Прокурор Білобловський Р.В. в судовому засіданні заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб відносно обвинувачених, оскільки існують ризики, передбачені п.п.1,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, що полягають в можливості переховування від суду, зважаючи на покарання, яке загрожує їм у разі визнання винуватості, а саме позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі; продовжити злочинну діяльність, пов’язану із посяганням на охоронювані законом права громадянина ОСОБА_6; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи, що при підготовці до вчинення злочину обвинувачені розробили цілу систему конспіративних заходів, які полягали у неодноразовому переховуванні знарядь злочину, ретельному дослідженні місця вчинення правопорушення та шляхів відходу. Крім цього, у ході судового розгляду даного кримінального провадження стосовно обвинувачених застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, рішення про зміну чи скасування зазначеного запобіжного заходу судом не приймалося. Таким чином, домашній арешт відносно обвинувачених припинив свою дію непроцесуальним шляхом, у зв’язку із неможливістю вирішення даного питання у порядку передбаченому КПК України через неможливість проведення судового засідання у зв’язку із об’єктивними обставинами.

Сторона захисту - обвинувачені та їх захисники - заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність ризиків на які посилається прокурор. Обвинувачені ні під час дії запобіжного заходу, що був раніше застосований до них, ні після припинення його дії, не допускали жодних порушень і не вчиняли дії, що вказували на наявність ризиків.

Колегія суддів, заслухавши учасників судового провадження, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 4 ст. 194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

На думку колегії суддів, прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, що полягає в переховуванні від суду обвинувачених, яким інкримінуються кримінальні правопорушення, одне з яких згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, санкція ст. 115 ч. 2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, враховуючи можливість негативних наслідків для обвинувачених у вигляді покарання в межах санкції за інкриміновані злочини.

Що стосується ризику, який полягає у продовженні злочинної діяльності, то на думку колегії суддів, сторона обвинувачення жодним чином не довела наявність такого ризику, обмежившись тільки зазначенням про його існування в клопотанні, при цьому не виклавши обставини, що вказують на наявність цього ризику. Зазначені обставини не були вказані і під час розгляду клопотання в суді.

Крім цього, колегія суддів вважає, що прокурором не доведено наявність ризику, який полягає в перешкоджанні кримінальному провадженню іншим чином, оскільки зазначений ризик прокурором не конкретизований, не зазначено спосіб перешкоджання обвинуваченими кримінальному провадженню, а тому його наявність в судовому засіданні і не встановлена.

Відсутність зазначених ризиків, а саме передбачених п.4 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України, встановлювалось судом і при попередніх розглядах клопотань про застосування запобіжних заходів. Докази, що зазначені ризики виникли після припинення дії попереднього запобіжного заходу – відсутні.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу до обвинувачених, оскільки доведено існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, та обґрунтованості підозри в тому об`ємі, що достатній для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Разом з тим, при застосуванні запобіжного заходу доведенню обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, що свідчить про наявність міцних соціальних зв’язків.

Обвинувачений ОСОБА_1 також раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має постійне місце проживання, перебуває в фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні неповнолітню дитину, що беззаперечно свідчить про наявність міцних соціальних зв’язків.

До обвинувачених під час досудового розслідування та на початку судового розслідування застосувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому, в зв’язку зі зменшенням ризиків, було змінено запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Через певний час, враховуючи процесуальну поведінку обвинувачених, які не допускали порушень умов запобіжного заходу, та зменшенням ступені ризиків, умови домашнього арешту було змінено, і обвинуваченим заборонялося покидати житло тільки у певний період доби. Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу припинився 01 травня 2018 року.

Відомості про порушення умов запобіжного заходу з боку обвинувачених під час дії відповідного заходу - відсутні, а тому позиція сторони обвинувачення про застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який є більш суворим за умовами ніж останній запобіжний захід, що застосувався до обвинувачених, не обґрунтована.

Докази, що свідчили б про збільшення ризиків або їх ступеню дійсності, прокурором не надано.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення не доведено в судовому засіданні недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, що зазначений в клопотанні та доведений прокурором в судовому засіданні, а тому є підстави для застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, що буде достатньо для запобігання зазначеному ризику, існування якого доведено прокурором. При цьому, враховуючи особливість зазначеного запобіжного заходу, який полягає в необхідності виконувати певні обов’язки, суд вважає за необхідне визначити тривалість дії запобіжного заходу – два місяця.

В зв’язку з обранням запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, то обвинувачених слід зобов`язати прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду та виконувати покладений на них обов’язок: повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, оскільки виконання зазначених обов’язків дозволить належним чином контролювати поведінку обвинувачених, та узгоджується з метою застосування запобіжних заходів, зокрема запобігти ризикам, визначеним ст.177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331,372, 376 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання строком на 2 місяця, тобто до 03 лютого 2018 року включно.

Зобов’язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду та виконувати покладений на нього обов’язок: повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4 Вірменії, запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання строком на 2 місяця, тобто до 03 лютого 2018 року включно.

Зобов’язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду та виконувати покладений на нього обов’язок: повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Строк дії ухвали - до 03 лютого 2019 року включно.

Повний текст ухвали складено та оголошено учасникам судового провадження 06 грудня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

Судді