Ухвала суду № 81439358, 26.04.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 Справа № 233/2587/19

УХВАЛА

про відкриття провадження у справі

26.04.2019 м. Костянтинівка

Суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Мартиненко В. С. , розглянувши в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, заінтересована особа: Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Театральна, буд. 5, про встановлення факту народження особи та встановлення факту батьківства, -

В С Т А Н О В И Л А:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаною заявою звернулась ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, в якій просить встановити факт народження нею дитини жіночої статі, ОСОБА_3, 19 серпня 2018 року в м. Донецьк Донецької області - тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, батьком якої є ОСОБА_4, з яким заявник проживає однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Проте Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 22 квітня 2019 року відмовив у проведенні державної реєстрації народження особи.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи,- залишає заяву без розгляду.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 звернуто увагу судів на те, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Встановлення факту батьківства в окремому провадженні допускається лише у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини (ч. 1 ст. 130 СК України).

З наведеного випливає, що заява ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, в частині встановлення факту батьківства не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, що є підставою для відмови у відкритті провадженні у справі.

Не спростовує висновок суду наявність заяви ОСОБА_4 про підтримання вимог заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження особи та встановлення факту батьківства з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. А отже, суд не може своїм рішенням заміняти повноваження органу державної реєстрації актів цивільного стану. Своєю чергою батьки дитини мають право подати відповідну спільну заяву про визнання батьківства до державного органу реєстрації актів цивільного стану.

Разом з тим, слід роз’яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені. В іншому випадку заявник має право звернутися із вимогою про визнання батьківства у позовному провадженні.

Враховуючи те, що заявник в заяві вказує на те, що ОСОБА_4 є батьком дитини, суд дійшов висновку про те, що рішення у справі може вплинути на його права та обов’язки, зокрема для подальшої реалізації його права визнати своє батьківство у встановленому законом порядку, а отже, ОСОБА_4 слід залучити до участі у справі як заінтересовану особу.

Щодо вимоги заявника про встановлення факту народження нею дитини суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Відповідно до абз. 3 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18 січня 2018 року, який набув чинності 24 лютого 2018 року, діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв’язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Враховуючи те, що Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» не визначено перелік документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, а також те, що заявнику відмовлено у проведенні державної реєстрації народження особи, суд дійшов до висновку про те, що заява підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Заяву про встановлення факту народження особи подано з дотриманням вимог ст. ст.175, 315-318 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

З урахуванням викладеного суд визначає час судового розгляду, достатній для завчасного повідомлення заявника та заінтересованої особи про час та місце розгляду справи, забезпечення права на прийняття безпосередньої участі у судовому засіданні, а також можливості надати суду всі наявні докази.

Керуючись ст.ст. 187, 260, 261, 293-294, 315-318, 353-354, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-

У Х В А Л И Л А:

Відмовити ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, у відкритті провадження у справі в частині вимоги про встановлення факту батьківства.

Прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, заінтересована особа: Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту народження особи та відкрити провадження у справі.

Залучити ОСОБА_4 до участі у справі в якості заінтересованої особи.

Призначити справу до судового розгляду в приміщені Костянтинівського мiськрайонного суду Донецької області на 26 квітня 2019 року на 14 годину 30 хвилин.

Про час, дату та місце судового засідання повідомити заявника, його представника та представника заінтересованої особи, запропонувавши заінтересованій особі подати відзив на заяву та докази на його обґрунтування до 14 години 30 хвилин 26 квітня 2019 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, - https://court.gov.ua/fair/sud0527/.

Копію ухвали надіслати сторонам, а заінтересованій особі, крім того, направити копію заяви та додані до неї документи.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала про відмову у відкриті провадження , а також про відкриття провадження у справі з підстав недотримання правил підсудності може бути оскаржена окремо від рішення суду до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя