Рішення № 81438543, 24.04.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

24.04.2019 227/773/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю

секретаря судового засідання: Харькової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Добропільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не відповідає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Добропільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецький області, про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 06 липня 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстровим номером 6193 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» грошових коштів у сумі 44482,62 грн.; стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача безпідставно одержаних за виконавчим написом від 06 липня 2017 року за № 6193 грошових коштів у розмірі 4825,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27 серпня 2013 року між нею та відповідачем був укладений кредитний договір б/н у вигляді анкети-заяви про надання кредитного ліміту на кредитну картку в розмірі 2500 грн. Після укладення зазначеного договору вона деякий час користувалася карткою та сплачувала кредитні платежі. Нещодавно вона дізналася, що на підставі виконавчого листа на виконання виконавчого провадження, відкритого 08 листопада 2017 року на підставі виконавчого напису № 6193 від 06 липня 2017 року, зробленого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, з січня 2018 року з її заробітної плати почали утримувати кошти. На підставі виконавчого напису державним виконавцем була прийнята постанова від 13 листопада 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника. На теперішній час з заробітної плати позивача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» було утримано кошти в розмірі 4825,94 грн., з яких виконавчий збір на користь ВДВС – 819,64 грн., витрати на проведення виконавчих дій – 101 грн., борг на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» - 3905,30 грн. Проте, позивач вважає, що виконавчий напис вчинено неправомірно, оскільки приватним нотаріусом задоволено вимоги банку щодо стягнення заборгованості за період з 27 серпня 2013 року по 28 травня 2017 року, а саме: заборгованості за кредитом – 3171,59 грн., заборгованості по відсоткам – 33035,67 грн., пеня та комісія – 3300,00 грн., штраф (фіксована частина – 1975,36 грн., а всього – 41482,62 грн., та витрати пов’язані з вчиненням виконавчого напису – 3000,00 грн., з урахуванням яких сума до стягнення становить 44482,62 грн. Зазначила, що ніяких письмових повідомлень, або попереджень, інших сповіщень про наявність заборгованості та її розміру на її адресу не надходило. Штрафні санкції нараховані всупереч Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Позивач не погоджується з існуючою заборгованістю, щодо якої виданий виконавчий напис, і тому вважає, що така заборгованість не має ознак безспірності. Крім того, звертає увагу, що строк для вимоги по кредиту минув, оскільки нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. Вважає, що здійснений виконавчий напис від 06 липня 2017 року, є незаконним та таким, що не підлягає виконанню.

12 квітня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що банком до нотаріальної контори надані документи, що підтверджують безспірність заборгованості позивача, а також докази належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень. Незгоди відносно безспірності грошових вимог позивачем не висловлювалося. При вчиненні виконавчого напису були суворо дотримані всі вимоги Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. Щодо штрафних санкцій та місця проживання позивача, то банк зазначив, що договір оформлений значно раніше проведення АТО, а банк не маючи доступу до інформації про місце перебування/ проживання боржника станом на 14 квітня 2014 року фактично не мав підтверджуючих документів для прийняття рішення про зупинення нарахувань. Боржник до банку з метою списання штрафних санкцій не зверталася.

Позивач в судове засідання не з’явилася, проте звернулась до суду з заявою про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Розгляд справи просила проводити за участю її представника ОСОБА_3

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився. Проте, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Однак, до суду з заявою про відкладення розгляду справи з повідомленням причин неявки не звертався.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася. Надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи Добропільського МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. З заявою про відкладення розгляду справи з повідомленням причин неявки до суду не звертався.

За вказаних обставин, з урахуванням вимог ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, у відсутності сторін.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши усі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк», яке 21 травня 2018 року змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1, на підставі анкети – заяви останньої про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, було укладено договір б/н від 27 серпня 2013 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,3 % на місяць (27,6% річних) на залишок заборгованості за кредитом.

Договір з ПриватБанком є договором приєднання, коли підписуючи відповідну заяву про надання картки та відкриття картрахунку, клієнт приєднується до розроблених фінансовою установою відповідних умов, які є однаковими для всіх клієнтів.

Згідно анкети-заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку позичальника від 27 серпня 2013 року, вона підтвердила згоду, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку складають договір з банком, про ознайомлення з яким і розписалася клієнт в заяві.

Однак, в порушення п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172, згідно якого для одержання виконавчого напису додається оригінал кредитного договору, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис лише на підставі анкети – заяви позивача про отримання кредиту. Як вбачається з матеріалів справи, до цієї заяви відповідачем не були долучені Умови та Правила надання банківських послуг, та Тарифи банку.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Однак, з розрахунку заборгованості вбачається, що кредитний ліміт банком збільшувався.

Позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використати і повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, за заявою стягувача ПАТ КБ «Приватбанк» Добропільським міськрайонним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 08 листопада 2017 року було відкрито виконавче провадження № 55087553 (а.с.7) з виконання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 6193 від 06 липня 2017 року (а.с.7), зробленого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за умовами якого приватним нотаріусом було запропоновано стягнути грошові кошти у сумі 44482,62 грн. зі ОСОБА_1, які є її боргом за Кредитним договором № б/н від 27 серпня 2013 року, укладеним між нею та ПАТ КБ «Приватбанк». Та запропоновано задовольнити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі:

- суми заборгованості за кредитом – 3171,59 грн.;

- суми заборгованості за відсотками – 33035,67 грн.;

- комісію та пеню – 3300,00 грн.;

- штраф – 1975,36 грн., що всього становить 41482,62 грн. та витрати пов’язані із вчиненням виконавчого напису 3000,00 грн.. Всього з урахуванням витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису, 44482,62 грн. Строк, за який проводиться стягнення, три роки дев’ять місяців один день, а саме з 27 серпня 2013 року по 28 травня 2017 року. (а.с.10)

13 листопада 2017 року державним виконавцем Добропільського МВ ДВС було винесено постанови про стягнення на підставі виконавчого напису № 6193 від 06 липня 2017 року зі ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження 100,00 грн. (а.с.8) та постанову про стягнення виконавчого збору (а.с.9)

04 грудня 2017 року державним виконавцем Добропільського МВ ДВС винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 (а.с.11)

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (ст.18 ЦК України).

Крім того, стаття 88 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а якщо до вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлений інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 п. 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року(далі - Порядок), нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172, передбачено стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, а саме за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Так, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.

Однією з основних умов вчинення виконавчих написів є наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Ознакою безспірності є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути надані документи, що свідчать про визнання боржником вимог стягувача. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх.

Згідно п. 2.3 Глави 16 Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення умов кредитного договору, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих боржнику повідомлень. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка боржника на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в кредитному договорі адресу.

Однак, в нотаріальній справі відсутнє письмове повідомлення з відміткою боржника ОСОБА_1 про отримання письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором № б/н від 27 серпня 2013 року. А з квитанції про оплату листа з оголошеною цінністю, неможливо визначити чи відповідає адреса на поштовому відправленні - адресі, зазначеній в кредитному договорі.

Крім того, з документів, наданих ПАТ КБ «Приватбанк» до нотаріальної контори для вчинення виконавчого напису, не можливо встановити строк дії картки, та чи був встановлений строк позовної давності відповідно до умов договору.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. (ч. 1 ст. 631 ЦК України)

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повергнення позики.

У пунктах 91-93 постанови ОСОБА_4 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно із умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, кредит надавався відповідачу під 2,3 % на місяць (27,6 % річних) з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Оскільки строк дії картки відсутній, неможливо встановити чи у межах встановлено договором строку кредитування нараховані проценти.

Крім того, з розрахунку заборгованості станом на 28 травня 2017 року вбачається, що кредитна ставка змінювалася з 01 вересня 2014 року з 27,6 % річних до 32,4 % річних, а з 01 квітня 2015 року до 42 %.

Інформації щодо правомірності зміни кредитної ставки в матеріалах виконавчого напису відсутні.

Статтями 610-611 ЦК України передбачено, що у разі невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно з Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та від 02 грудня 2015 року №1275-р, м. Білозерське Донецької області віднесено до вказаного переліку.

Як вбачається з виконавчого напису ОСОБА_1 на момент його вчинення проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

А тому заборгованість за комісією та пенею, яка підлягала до стягнення, повинна була складати не 3000,00 грн., а як зазначено у розрахунку заборгованості за договором № б/н від 27 серпня 2013 року станом на 10 квітня 2014 року – 0,00 грн.

На підставі цього ж Закону не підлягав стягненню зі ОСОБА_1 штраф в розмірі 1975,36 грн. (процентна складова).

Тобто, сума заборгованості, яка підлягала до стягнення не була безспірною.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15, можна говорити про правильність вчиненої нотаріальної дії у вчиненні виконавчого напису лише за умови що: 1) нотаріусу надані всі необхідні документі, визначені Переліком, що підтверджують безспірність заборгованості; 2) за наявності доказів належного направлення відповідачем письмової вимоги про усунення порушень; та 3) наявності доказів належного отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

Також, відповідно до вимог ст. 257, п. 1 ч. 2 ст. 258, ст. 259 ЦК України строк позовної давності встановлюється у три роки, а що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена з домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як вбачається з виконавчого напису нотаріуса заборгованість стягується за період три роки дев’ять місяців один день, а саме з 27 серпня 2013 року по 28 травня 2017 року.

Таким чином, з дня виникнення у ПАТ КБ «Приватбанк» права вимоги про стягнення кредиту та відсотків станом на день звернення з заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса минуло більше трьох років, і ці обставини залишились поза увагою нотаріуса при вчиненні спірного виконавчого напису.

При цьому судом відзначається, що оскільки у нотаріальному процесі бере участь одна сторона правочину, то нотаріус оцінює документи як докази лише однієї заінтересованої сторони - стягувача, який звернувся до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав, при цьому, останній повинен здійснити перевірку всіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії - виконавчого напису, які, зокрема, підтверджують наявність зобов'язання та їх безспірність.

З огляду на викладене та враховуючи, що нотаріус у порушення вимог ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» вчинив виконавчий напис за відсутності доказів отримання боржником (позивачем по справі) письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором і щодо відсутності спору, суд приходить до висновку, що виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 06 липня 2017 року зареєстрованого в реєстрі № 6193 про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості в сумі 41482,62 грн., за кредитним договором б/н від 27 червня 2013 року та 3000,00 витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису, а всього 44482,62 грн., слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 надала до суду довідку Виконкому Білозерської міської ради від 08 лютого 2019 року про те, що з відповідача згідно ВП № 55087553 від 04 грудня 2017 року, починаючи з січня 2018 року, стягнуто на користь ВДВС Добропільського МРУЮ суму виконавчого збору у розмірі 819,64 грн., стягнуто не в повному обсязі; витрати на проведення виконавчих дій на користь ВДВС Добропільського МРУЮ УДК у Донецькій області у розмірі 101,00 грн., стягнуто у повному обсязі; борг на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі – 3905,30 грн., стягнуто не в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Проте, вимога позивача в частині стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 4825,94 грн. підлягає задоволення частково, оскільки на користь відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» була стягнута заборгованість у розмірі 3905,30 грн., а суму виконавчого збору у розмірі 819,64 грн. та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 101,00 грн. стягнуто на користь ВДВС Добропільського МРУЮ УДК у Донецькій області, тобто на користь особи, яка не є відповідачем по справі.

Для стягнення цих витрат позивачу необхідно звернутися до належного відповідача.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, в користь позивача із відповідача слід стягнути понесені судові витрати по справі пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 621,81 грн. судового збору.

З урахуванням того, що 05 квітня 2019 року Добропільським міськрайонним судом було постановлено ухвалу про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 06 липня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 6193, щодо стягнення зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 28 липня 2013 року в розмірі 44482,62 гривень., та заборони вчиняти будь-які дії відносно виконання цього виконавчого напису, то суд роз’яснює відповідачеві, що відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 531, 599, 610-611, 1054 ЦК України, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 5, 12, 81, 141, 263, 273, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 85013) до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро 49094), треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (адреса місцезнаходження: вул. Центральна, 6/9, м. Дніпро 49000), Добропільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (адреса місцезнаходження: вул. Первомайська, буд. 83, м. Добропілля Донецької області 85000), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не відповідає виконанню - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 06 липня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, який зареєстровано в реєстрі за № 6193, про стягнення зі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за Кредитним договором № б/н від 27 серпня 2013 року у розмірі: суми заборгованості за кредитом – 3171,59 грн.; суми заборгованості за відсотками – 33035,67 грн.; комісію та пеню – 3300,00 грн.; штраф – 1975,36 грн., що всього становить 41482,62 грн. та витрати пов’язані із вчиненням виконавчого напису 3000,00 грн.. Всього з урахуванням витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису, 44482,62 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3905,30 грн. (трьох тисяч дев’ятисот п’ятьох гривень 30 копійок), стягнуті на підставі виконавчого напису № 6193 від 06 липня 2017 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 621,81 грн. (шестисот двадцяти однієї гривні 81 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2019 року.

Головуючий суддя Л.С.Мацишин

24.04.2019