Рішення № 81434836, 16.04.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3526/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків до 3 - і особи, які не Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, м. Харків заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: 1. Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова 2. Міністерство соціальної політики України, м. Київ про стягнення 3 679,67 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № Др-43-1208 від 28.12.2018р.)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 219/02 від 15.01.2019 р.)

1. третьої особи - не з'явився

2. третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Харківгаз Збут”, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, про стягнення основного боргу в сумі 3 679,67 грн. (де: 3% річних в сумі 562,17 грн.; інфляційні втрати в сумі 3 117,50 грн.) за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2018 р. присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 922/3526/18 за позовом (заявою) ТОВ "Харківгаз Збут", м. Харків до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району ХМР, м. Харків та визначено головуючого суддю (суддя-доповідач): Тацій О.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.12.2018 р. (суддя Тацій О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.01.2019 р.

Ухвалою від 12.03.2019 р. (суддя Тацій О.В.) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті та призначено судове засідання на "04" квітня 2019 року об 11:00 год.

28.03.2019 року, зважаючи на звільнення з посади судді Тацій О.В., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, за результатами якого визначено іншу суддю у справі: ОСОБА_3

Відповідно до ч. 14 ст. 32 ГПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Так у судовому засіданні, що відбулося 04.04.2019 р., суддею Жигалкіним І.П. розпочато повторний розгляд справи по суті та повідомлено про це учасників судового процесу присутніх в залі судового засідання, а саме: позивача - ОСОБА_1 (дов. № Др-43-1208 від 28.12.2018р.) та відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 219/02 від 15.01.2019 р.) та з'ясовує наявність у сторін заяв чи клопотань, пов'язаних з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

У судовому засіданні представники Позивача та Відповідача заяв та клопотань не мають.

Представник третіх осіб у судове засідання, яке відбулося 04.04.2019 р., не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні, розгляд якого по суті розпочато та не може бути вирішено в даному судовому засіданні, в межах встановлених ГПК України в строк розгляду справи до 16 квітня 2019 року до 11:40.

16 квітня 2019 року судове засідання продовжується після перерви у тому ж судовому складі.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує у повному обсязі.

Представник третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

ТОВ "Харківгаз Збут" (далі – Постачальник, Позивач) з 01.07.2015 р. здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, виданої Національною Комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі - НКРЕКП), згідно рішення №1588 від 21.05.2015 р. (переоформлена на безстрокову рішенням НКРЕКП від 08.09.2015 р. № 2283), з 11.05.2017 р. – на підставі рішення НКРЕКП № 633 від 11.05.2017 р.

Позивач здійснює господарську діяльність з постачання природного газу для такої категорії споживачів як населення, відповідно до Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. № 758, що діяла до 31.03.2017 р. включно (далі - Положення № 758), та відповідно до Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою КМУ від 22.03.2017 року № 187, що діє з 01 квітня 2017 р. (далі - Положення № 187).

Загальна вартість послуг протягом липня – грудня 2015 р. становила 3 981599,66 грн. щодо постачання природного газу населенню Шевченківського району м. Харків, яке отримує субсидії (що підтверджується актами звіряння розрахунків по формі № 3-пільга).

Головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо відшкодування витрат на послуги з постачання природного газу, які надавалися населенню Шевченківського району м. Харкова, яким призначено житлові субсидії у 2015 році, є Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (далі – УПСЗНА Шевченківського району ХМР, Управління). Облік вказаного населення, яким призначено субсидію (відповідно до підпорядкованої зони діяльності - в зоні діяльності Оператора газорозподільної системи: «ПАТ «Харківміськгаз» - Шевченківський район м. Харків) веде уповноважений орган – УПСЗНА Шевченківського району ХМР.

Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 (далі - Порядок № 20).

Пунктом 6 Порядку № 20 встановлено, що органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).

Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (п. 7 Порядку № 20).

Наказом Міненерговугілля України від 03.08.2015 р. № 493/688 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок № 493)

ТОВ "Харківгаз Збут" з метою отримання оплати вартості спожитого природного газу у 2015 - 2016 р.р., відповідно до вищезазначених нормативних документів, уклав спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України (надалі – СПР) підписані зі сторони Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Департаменту фінансів Харківської обласної державної адміністрації, ТОВ "Харківгаз Збут", ПАТ «Харківміськгаз», Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», ПАТ «Укртрансгаз» на підставі актів звіряння розрахунків за надані послуги між ТОВ "Харківгаз Збут" та Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, що частково повинно було забезпечити відшкодування ТОВ "Харківгаз Збут" вартість спожитого природного газу абонентами – фізичними особами Шевченківського району м. Харкова, яким призначено субсидію.

Відповідно до розділів 1 протокольних рішень, їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 р. "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

В розділі 2 протокольних рішень погоджено перелік підприємств, що беруть участь у проведенні розрахунків та послідовність їх виконання сторонами - учасниками.

Відповідно до спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, по частині СПР на суму 3 669 850,00 грн. (частково нарахування грудня 2015 р.) УПСЗНА Шевченківського району ХМР по Шевченківському району м. Харкова грошові кошти були перераховані в повному обсязі та своєчасно.

При цьому, по частині підписаних СПР на суму 9 670 398,00 грн. грошові кошти УПСЗНА Шевченківського району ХМР були перераховані Позивачу несвоєчасно, а саме: СПР № 759, 767/у від 23.02.2016 р. на суму 570 811,00 грн. (часткова сума у розмірі 311 749,66 грн.).

Такі обставини стали підставою для звернення з даним позов до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Харківгаз Збут" шляхом стягнення з УПСЗНА Шевченківського району ХМР 3% річних у сумі 562,17 грн. та інфляційних втрат у сумі 3 117,50 грн.

Позивача посилається на те, що положеннями законодавства передбачено відшкодування понесених витрат на надання послуг на пільгових умовах, яке повинно здійснюватися головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, яким є Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (орган, уповноважений державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах), а відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для позбавлення позивача, як особи, що надає послуги по постачанню природного газу на пільгових умовах, права на відшкодування вказаних вище витрат.

Відповідач в свою чергу зазначає про те, що він не несе відповідальності за своєчасні та в повному обсязі розрахунки з надавачами послуг на пільгових умовах, відповідно до положень Порядку № 20 та Порядку №256 та перерахування у якості відшкодованої Постачальнику витрат по послугам, оскільки на підставі укладеного між Позивачем та Відповідачем договору від 13.08.2015р. про взаємне співробітництво та пунктів 5, 7 , 8 Порядку №256 Управління зобов'язується при надходженні субвенцій з державного бюджету та в межах затвердженого кошторису відшкодувати Постачальнику витрати по послугам.

Так на думку суду таке твердження Відповідача є безпідставним, адже у цих спірних правовідносинах саме він (розпорядник коштів бюджетного фінансування) виступає як зобов’язана сторона і є належним відповідачем, оскільки згідно п. 2 Постанови №256, саме відповідач, як розпорядник коштів місцевих бюджетів, здійснює розрахунки з постачальниками послуг, що надає йому право на компенсацію видатків за рахунок коштів державного бюджету, зокрема, і в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (статті 12-15), "Про жертви нацистських переслідувань" (статті 6-1 – 6-4), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (статті 20, 30), "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (стаття 6), "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (стаття 12), "Про охорону дитинства" (стаття 13) передбачено соціальні пільги, зокрема, з оплати послуг з газопостачання для окремих категорій громадян.

Відповідно до наведених законодавчих актів України надання послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. При цьому в силу положень Конституції України та законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що такі пільги надають.

Таким чином, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до пункту 6 частини 1 статті 21 якого, виконавець має право отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг.

Відповідно до частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень

Згідно з пп. «б» п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на покриття витрат з оплати житлово- комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків з місцевих бюджетів щодо надання житлових субсидій населенню на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Так за надані населенню послуги газопостачання, на які надаються субсидії Позивачу сплачується головним розпорядником коштів місцевого бюджету - управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради

Таким чином, саме на відповідача відповідно положень Порядку №256 покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків, в тому числі і з постачальниками природного газу, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

З огляду на викладене, між сторонами виникли правовідносини з постачання природного газу окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

При цьому, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

Таким чином, у відносинах щодо розрахунків з постачальниками послуг особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб'єкти владних повноважень, а як боржники у зобов'язальних правовідносинах. Виходячи з положень статей 525, 526, 530 ЦК України і статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору. Сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання (вказана правова позиція викладена у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №906/621/17).

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.3 та 4 статті 11, ч. 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Позивач є суб'єктом господарювання, який надає послуги постачання газу споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З огляду на вказані норми законодавства у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг постачання газу, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача, як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

За таких обставин Відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону та з договору, і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Пунктом 2 Постанови № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними місячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Пунктом 3 Положення відповідача визначено уповноваженим органом, який, у тому числі здійснює ведення обліку пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга".

Відповідно до п. 11 Положення уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; 3) до 15 числа подає фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга".

Згідно ч. 1 п. 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256).

Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (далі - Порядок № 20).

Відповідно до п. 6 Порядку № 20 органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).

Факт належного виконання Позивачем своїх зобов'язань щодо постачання природного газу пільговим категоріям населення у відповідні строки підтверджується оформленими сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішеннях ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Отже, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок постачання природного газу населенню Шевченківського району м. Харкова, яке отримує пільги, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Предметом позову у даній справі є стягнення з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради суми 3% річних у розмірі 562,17 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3117,50 грн. у зв’язку з простроченням проведення розрахунку за постачання природного газу пільговим категоріям громадян.

Як вже зазначалося, факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо постачання природного газу пільговим категоріям населення у зазначеному році підтверджується оформленим сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги за формою "3-пільга", які підписані та скріплені печатками сторін.

Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Крім того, стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань (вказана правова позиція викладена у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17).

Аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Постановою Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що оскільки статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Окрім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідач заперечень щодо наявного розрахунку або контррозрахунку не надав.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню щодо стягнення заявленої суми у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог щодо залучення Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, суд зазначає, що останнє не може розцінюватись, як матеріальною правовою вимогою, а є лише процесуальною дією направленою на всебічне, повне, об'єктивні обставини справи при розгляді в їх сукупності, а тому не може бути окремою позовною вимогою направленою на захист порушеного або оспорюваного права та з тих же підстав не може бути задоволено судом як окрема вимоги, у зв'язку з чим суд відмовляє в цій частині заявлених позовних вимог.

Крім того ухвалою суду від 21 грудня 2018 року (суддя Тацій О.В.) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 1.762,00грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (61166, м. Харків, просп. Науки, буд. 17-А, код за ЄДРПОУ 03196593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, п/р 26008010058 в АБ «Кліринговий дім» м. Київ, МФО 300647, код ЄДРПОУ 39590621) загальної суми у розмірі 3 679,67 грн. (де: 3% річних - 562,17 грн., інфляційні втрати - 3117,50 грн.) за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (61166, м. Харків, просп. Науки, буд. 17-А, код за ЄДРПОУ 03196593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, п/р 26008010058 в АБ «Кліринговий дім» м. Київ, МФО 300647, код ЄДРПОУ 39590621) суму судового збору у сумі 1 762,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "25" квітня 2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя ОСОБА_3