Рішення № 81434825, 15.04.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/89/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.,

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Данно Вікторії Валентинівни, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1;

до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе", 61007, м. Харків, пр-т. Московський, 275, код ЄДРПОУ 05750295;

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 35100/13/0002 від 27.02.2013

за участю представників учасників справи:

позивача - Данно В.В. (особисто - паспорт НОМЕР_2); Чорний В.І. (ордер серія КВ № 414052 від 04 грудня 2018 року);

відповідача - не з'явився;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Фізична особа - підприємець Данно Вікторія Валентинівна звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" , в якій просить суд визнати договір оренди нерухомого майна № 35100/13/0002 від 27.02.2013 недійсним.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідач в порушення умов договору не забезпечив доступу відповідача до об'єкта оренди, обмежував доступ позивача до об'єкту оренди, у звязку з чим, позивач вважає, що так як останній фактично не користувався водолікарнею та не отримав послуг згідно договору оренди, договір укладений між сторонами є недійсним в силу ст. 216 ЦК України.

3. Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.02.2019. Відповідачеві, згідно ст. 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Позивачеві, згідно ст. 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання.

4. Протокольною ухвалою від 13.02.2019 відкладено підготовче засідання на 27.02.2019 о 12:00.

5. Ухвалю від 12.03.2019 відзив на позовну заяву вих.. №85-15 від 07.03.2019 залишений судом без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на подання відзиву встановленого ухвалою від 18.01.2019.

6. Протокольною ухвалою від 27.02.2019 відкладено підготовче засідання на 12.03.2019 о 11:00.

7. Протокольною ухвалою від 12.03.2019 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2019 о 11:00.

8. У судовому засіданні 19.03.2019 повноважний представник відповідача не з'явився, однак, як вбачається з повідомлення про вручення ухвали повідомлення від 12.03.2019 останній повідомлений про дату час та місце судового засідання, при цьому жодних клопотань щодо розгляду справи без його участі чи щодо поважності причин неявки у судове засідання не подавав, у зв'язку з чим, суд вважає, що відсутність представника відповідача у судовому засіданні не є перешкодою для розгляду справи без його участі.

9. Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та зазначив, що між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до якого відповідач повинен був передати в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 275 (частина водолікарні), а позивач мав прийняти надане в оренду майно та сплачувати орендну плату на умовах, передбачених Договором, однак позивач в період з 17.05.2013 по 10.08.2015 не могла користуватися вказаним майном, оскільки об'єкт оренди не відповідав технічному стані зазначеному у акті приймання-передачі та потребував здійснення капітального ремонту, що посвідчується відповідним дефектним актом, окрім цього, позивач вказує, що відносно вказаного об'єкту було вжито адміністративно-запобіжних заходів що підтверджується відповідним приписом Східної державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки Державної інспекції ядерного регулювання України №1-16/106 від 19.06.2013, про що не було відомо позивачу, а також саме приміщення не було обладнане для його подальшого цільового використання згідно умов договору оренди, оскільки Головним санітарним лікарем м. Харкова було встановлено порушення санітарного законодавства, а саме відсутність холодного та гарячого теплопостачання, а барботер, який містив солянокислий розчин броміду радію - 226 не відповідач державним стандартам та технічним стандартам іонізуючого випромінювання. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем введено в оману позивача щодо технічного стану приміщення та його подальшого використання за цільовим призначенням згідно договору, обмежено доступ до вказаного приміщення та здійснювались дії щодо перешкоджання користування позивачем орендованого майна, у зв'язку з чим позивач фактично був обмежений у користуванні майном та не отримав послуги згідно договору,а тому вважає, що договір повинен бути визнаний недійсним з підстав передбачених ст. 216 ЦК України.

10. Протокольною ухвалою від 19.03.2019 на підставі ст.. 216 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні до 08.04.2019 о 11:00.

11. У судовому засіданні 08.04.2019 повноважний представник позивача зазначив, що у зв'язку з діями відповідача позивач був обмежений у користування орендованим нерухомим майном водолікарнею, яка знаходить у лівому крилі 1 поверху водолікарні ПАТ «ХТЗ» розташованої за адресою: м. Харків, пр.. Московський, 275, та у зв'язку з чим просив надати останньому можливість долучити додаткові пояснення щодо місця розташування об'єкту оренди.

12. Протокольною ухвалою від 08.04.2019 за для надання можливості позивачу надати пояснення з окремого питання на підставі ст. 216 ГПК України, оголошено перерву у судовому засіданні до 15.04.2019 о 14:50.

13. 09.04.2019 від позивача надійшла заява на роз'яснення окремого питання (вх. №8710 від 09.04.2019) відповідно до якої позивачем долучено технічний план будівлі - водолікарні, яка є об'єктом договору оренди, на першому поверсі якої на плані лівого крила під позначкою 33 знаходиться радонова лабораторія, а під позначкою 34 знаходиться бокс з барботером з солями радію-мезотарію 21,8 МГц, утримання яких є обов'язком відповідача. Однак, як зазначає позивач, внаслідок порушення умов договору оренди відповідачем обмежено доступ позивача до вказаних об'єктів, що призвело до неможливості використання позивачем водолікарні за цільовим призначенням, у зв'язку з чим, позивач не отримав послуг передбачених договором, що на думку останнього є підставою для визнання договору недійсним.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

14. Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2016 р. у справі №922/6676/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" до Фізичної особи-підприємця Данно Вікторії Валентинівни про стягнення коштів в розмірі 127 830,38 грн., було стягнуто з позивача на користь відповідача основний борг в сумі 79 658,76 грн,, пеню в розмірі 4 065,24 грн., 3% річних у розмірі 3 335,19 грн., інфляційні витрати в розмірі 40 713,29 грн. та судовий збір у розмірі 1 916,59 грн., а разом - 129 689,07 грн.

Як встановлено судом та визнається позивачем між фізичною особою-підприємцем Данно Вікторією Валентинівною та Публічним акціонерний товариством було укладено договір оренди нерухомого майна № 35100/13/0002, відповідно до умов якого відповідач передав, а позивач згідно акту приймання передачі прийняв в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 275 (частина водолікарні), загальною площею об'єкта оренди 200 кв. м., відповідно до п. 2.1 договору ціллю оренди являється використання водолікарні за цільовим призначенням.

Вказаним рішенням суду встановлено, що договір оренди укладений з метою надання позивачем послуг лікувального характеру шляхом використання орендованого майна. Вказаний договір виконувався сторонами, нерухоме майно, яке є предметом договору, перебувало у користуванні позивача в період з 17.05.2013 по 10.08.2015, а позивач частково здійснював сплату орендних платежів, однак, внаслідок неналежного виконання позивачем умов договору оренди щодо здійснення оплати орендної плати в строки та розмірах визначених договором з останнього стягнуто заборгованість з орендної плати у розмірі 129 689,07 грн.

Рішення суду від 11.02.2016 набрало законної сили 29.02.2016, а апеляційна скарга подана позивачем була повернута позивачу Харківським апеляційним господарським судом ухвалою від 31.08.2017.

15. 04.01.2019 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати договір оренди нерухомого майна № 35100/13/0002 недійсним з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору оренди, введення відповідачем в оману позивача щодо технічного стану орендованого приміщення, обмеження позивача в доступі до орендованого приміщення, відсутності правових наслідків за даним договором, при цьому в якості правового обґрунтування підстав позову останній посилається на норми ч. 5 ст. 203 ЦК України, статті 216 ЦК України та статті 762 ЦК України.

16. Пунктом 7.1.5. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний забезпечити об'єкт оренди електроенергією, водопостачанням, каналізацією, проводити ремонт, випробування, підтримку робочого стану і оновлення всіх комунікацій і обладнань.

17. Пункт 7.2.6. покладає обов'язок на Орендаря оформити перепустки на вхід працівникам і в'їзд транспортних засобів Орендаря в установленому на об'єкті порядку з компенсацією вартості перепусток.

18. Таким чином, позивач в якості обґрунтування власної позиції посилається на: 1) порушення відповідачем умов договору оренди щодо затвердження кошторисів дефектним актом дефектним актом від 28.01.2013 року, який підписаний представниками ПАТ «Харківський тракторний завод імені С. Орджонікідзе» та позивачем згідно якого у водолікарні (об'єкт оренди) необхідно виконати наступні роботи по капітальному ремонту: Заміна внутрішнього водопроводу, демонтаж ст. труб, монтаж пластикових труб; Прочистка каналізаційних стоків та заміна (демонтаж, монтаж) каналізаційних стоків; Заміна вікон, дверей; Капітальний ремонт покрівлі та лівневки; Капітальний ремонт ґанку та входу (фасаду), а також Додатком №4 до даного Договору «Перелік робіт, які необхідно провести Орендарем (Позивачем у справі) зі згоди Орендодавця (Відповідача у справі) для приведення приміщення до стану, який буде задовольняти Орендатора» визначено перелік робіт згідно дефектного акту необхідних для проведення капітального ремонту приміщення та приведення орендованого майна у нормальний технічний стан; 2) невірні відомості надані відповідачем щодо технічного стану приміщення, що підтверджується постановою про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства від 26 липня 2007 року № 20 винесеної Головним державним санітарним лікарем м. Харкова було порушення санітарних норм, а саме: відсутність холодного та гарячого водопостачання; барботер, який містив солянокислий розчин броміду радію - 226 не відповідав державним стандартам та технічній документації на джерела іонізуючого випромінювання. У зв'язку із цим, проведення радонових процедур у радоновій лабораторії, тобто водолікарні (об'єкт оренди), тимчасово було заборонено. Відновлення таких робіт можливе за рішенням Головного державного санітарного лікаря м. Харкова; 3) відсутності настання правових наслідків згідно умов договору, що підтверджується відсутністю дій відповідача щодо допуску позивача до об'єкту оренди, відмовою відповідача у оформленні перепусток на територію відповідача, а також припис №1-16/106 від 19.06.2019 складений в результаті проведення перевірки Східною інспекцією з ядерної та радіаційної безпеки, після укладення договору оренди та передачі об'єкта по акту, згідно якого встановлено незадовільний стан приміщення де зберігається радіонуклідне джерело - барботер з розчину радію, що може призвести до аварійної ситуації, тому відповідно до п .6 Припису визначено у зв'язку з незадовільним станом приміщення де зберігається радіонуклідне джерело - барботер з розчину радію передати таке джерело на підприємство яке має відповідну ліцензію. Таким чином, позивач вказує на те, що демонтування «Барботер» потягнуло за собою негативні наслідки у вигляді підвищеного радіаційного фону, крім цього унеможливило використання орендованого нерухомого майна за цільовим призначенням, що, на думку позивача, свідчить про те, що договір в момент укладення з боку відповідача не був направлений на настання юридичних наслідків, про останній зазначив у судовому засідаднні, у зв'язку з чим остьанній вважає, що договір оренди нерухомого майна є недійсним в силу ч. 5 ст. 203 ЦК України та ст. 215 ЦК України.

НОРМИ МАТЕРІАЛЬНОГО ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ДЛЯ ВИРІШЕННЯ СПОРУ, ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

19. Цивільний кодекс України

20. Відповідно до положень ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

21. Так, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

22. Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

23. Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

24. Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

25. Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

26. Згідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

27. Частиною 1 ст. 761 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

ПОЗИЦІЯ СУДУ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

28. При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14).

29. Відповідно до п. 2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями)" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

30. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

31. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

32. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

33. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

34. Як вбачається з матеріалів справи, докази, які надані позивачем в якості доведення обставин, які свідчать про те, що такий договір з боку відповідача не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, і що, на його думку, є підставою для визнання недійсним спірного правочину з посиланням на ст. 203 та ст. 215 ЦК України, такі як: дефектний акт від 04.07.2013, постанова Головного санітарного лікаря м. Харків №20 від 26.07.2007, відомості ресурсів від 04.07.2013 та договірні ціни до кошторису від 04.07.2013, акт обстеження іонізуючого випромінювання №1 від 30.01.2012, листи звернення позивача до відповідача щодо проведення ремонтних робіт від 24.07.2013, від 01.10.2013, фактично свідчать про неналежний технічний стан орендованого майна, наявність небезпечного іонізуючого випромінювання, порушення умов договору щодо погодження кошторису та плану ремонтних робіт, однак, вказані обставини є підставами для притягнення відпоідача до відповідальності відповідно до умов договору та чинного законодавства України чи підставами для розірвання договору в порядку визначеному п. 9.6 Договору, при цьому дані обставини, в розумінні ст. 203 та ст. 2015 ЦК України, не можуть слугувати підставами для визнання даного договору оренди недійсним.

Крім цього, оцінюючи доводи позивача щодо відмови відповідача у офомленні останньому спеціальних пропусків, в якості доказів чого позивачем надано листи від 24.07.2013 та вих. №24 від 09.09.2015, суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів направлення вказаних листів відповідачу, інших доказів щодо підтвердження зазначених обставин позивачем суду не надано, а тому вказані докази є недостатніми та не допустимими доказами для встановлення обставин щодо обмеження відповідачем доступу позивача до орендованого приміщення.

Водночас, суд наголошує, що п. 9.6. Договору, передбачено, що на вимогу Позивача Договір може бути достроково розірваний судом у зокрема у випадках: Орендодавець (Відповідач) не надає об'єкт оренди в користування Орендарю (Позивачу) або чинить перепони в користуванні об'єкту оренди відповідно до умов договору; Переданий Орендарю (Позивачу) об'єкт оренди має перешкоджаючі для використання недоліки, які не були оговорені Орендодавцем (Відповідачем) при укладені договору, не були заздалегідь відомі Орендарю (Позивачу) та не могли бути виявлені Орендарем (Позивачем) під час огляду об'єкту оренди при його здачі в оренду; Об'єкт оренди в силу обставин, за які Орендар (Позивач) не відповідає, виявиться у стані, не придатному для його цільового використання. Таким чином, суд вважає, що умовами договору передбачений відповідний механізм захисту порушених прав позивача з підстав наведених у позовній заяві, однак, як вбачається з матеріалів справи та визнається позивачем, останній вказаний договір в судовому порядку не розривав, доказів щодо звернення до суду з позовами щодо спонукання відповідача до вчинення дій щодо приведення майна до нормального технічного стану чи в усуненні перешкод у користуванні орендованим майном позивач не звертався, у зв'язку з чим, на думку суду визнання вказаного договору не є належним способом захисту цивільних прав позивача.

35. Крім цього, посилання позивача про те, що останньому не було відомо про припис №1-16/106 від 19.06.2013, складений за результатами перевірки Східною інспекцією з ядерної та радіаційної безпеки об'єкту оренди, спростовуються матеріалами справи, оскільки як вбачається з вказаного припису, останній був складений вже під час користування позивачем орендованим майном, однак жодних доказів того, що позивачу не було відомо про винесення вказаного припису раніше, останній суду не надавав, при цьому, суд зазначає, що обставини щодо підвищеного іонізуючого випромінювання, які встановлені вказаним приписом, свідчать про неможливість використання вказаного приміщення ще є безумовною підставою для розірвання договору в порядку визначеному п.9.6 договору та ст. 188 ГК України, у зв'язку з чим, відповідно до приписів ст. 203, 215 ЦК України, вказана обставина не є підставою для визнання такого договору недійсним.

36. При цьому, суд заначає, що посилання позивача на ч. 5 ст.203 ЦК України, щодо того, що договір не був направлений з боку відповідача на настання реальних правових наслідків спростовуються матерілами справи, оскільки, як вже встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2016р. у справі №922/6676/15 нерухоме майно, яке є предметом договору, було передано позивачу відповідачем за актом приймання передачі майна від 17.05.2013 та перебувало у користуванні позивача в період з 17.05.2013 по 10.08.2015, позивач частково здійснював сплату орендних платежів, а судом стягнуто з позивача на користь відповідача заборгованість по орендій платі, у звязку з чим суд дійшов висновку, що правові наслідки за договором, в розумінні ч. 5 ст. 203 ЦК України, настали.

37. Приймаючи до уваги, що підстави наведені позивачем в якості обґрунтування позовних вимог, які зводяться до неналежного виконання та порушення відповідачем умов договору оренди, в силу статті 203 та статті 215 ЦК України не можуть слугувати підставами для визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №35100/13/0002 від 27.02.2013, враховуючи, що доводи позивача про те, що договір з боку відповідача не направлений на настання реальних правових наслідків - спростовуються матеріалами справи, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а відтак відмовляє в їх задоволенні.

38. Разом з цим, суд зазначає, що посилання позивача на ст. 216 ЦК України, в якості правових підстав для визнання договору недійсним, суд оцінює критично, оскільки, по-перше: вказана норма передбачає правові наслідки, які настають у випадку визнання судом правочину (договору) не дійсним в майбутньому, а по друге: рішенням господарського суду Харківської області у справі щодо вирішення спору між вказаними сторонами та з приводу виконання даного договору оренди, встановлені обставини, що орендоване майно, перебувало у користуванні позивача протягом певного строку, а позивач здійснювала оплату орендної плати що свідчить про те, що вказаний договір виконувався, що свідчить про наявність та спрямованість договору на настання реальних правових наслідків обумовлених договором, у зв'язку з чим, вказані доводи позивача суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Водночас посилання позивача на норми ч. 6 ст. 762 ЦК України, згідно якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, суд не приймає до уваги, оскільки вказана норма визначає виключні випадки звільнення орендаря (наймача) від сплати орендної плати, а не є наслідком визнання договору недійсним, окрім цього суд зазначає, що вказана норма не можу бути застосована у даному випадку, оскільки предметом дослідження у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав недійсності правочину, а питання щодо порядку сплати питання орендної плати не входить до предмету даного спору.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

39. Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

40. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

41. Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 13-15, 41- 46, 74, 75, 76, 77, 80, 86, 129, 207, 233, 237-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача - Фізичну особу-підприємця Данно Вікторію Валентинівну (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2019.

Суддя Н.А. Новікова