Рішення № 81434687, 22.04.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/690/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС", місто Київ до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", місто Харків про стягнення 18 548,97 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 довіреність № ГО-18/74 від 19.11.2018;

відповідача - ОСОБА_3 довіреність № 240 від 20.12.2018;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (позивач) звернулось до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (відповідача) 18 548,97 грн., з яких: страхове відшкодування в розмірі 14 463,19 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 102,01 грн., 3% річних в розмірі 416,06 грн. та пеня в розмірі 2 567,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 № FO-00010304 від 02.06.2017, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) та пошкодження автомобіля, виплачено страхове відшкодування. Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля AUDI A6, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, застрахована відповідачем - Товариством з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія".

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/690/19; постановлено розгляд справи № 922/690/19 здійснювати з повідомленням сторін та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 01 квітня 2019 року.

28 березня 2019 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" на позовну заяву (вх. № 7647), який прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

29 березня 2019 року до суду надійшла відповідь Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" на відзив позовну заяву (вх. № 7863), яку також прийнято судом до розгляду.

В судовому засіданні 01.04.2019 у справі № 922/690/19 відповідачу встановлено строк для надання до суду заперечень на відповідь на відзив та оголошено перерву до 15 квітня 2019 року, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України. Про перерву в судовому засіданні постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу від 01 квітня 2019 року.

05 квітня 2019 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшли заперечення відповідача щодо відповіді Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" на відзив на позовну заяву (№ 8402).

В судовому засіданні 15.04.2019 у справі № 922/690/19 оголошено перерву до 22 квітня 2019 року, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України. Про перерву в судовому засіданні постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу від 15 квітня 2019 року.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 22 квітня 2019 року, позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 22 квітня 2019 року, а також в запереченнях на відповідь Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" на відзив на позовну заяву (від 05.04.2019) визнає позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 9 833,01 грн., 3% в розмірі 282,06 грн., інфляційних втрат в розмірі 749,22 грн. та пені в розмірі 1 745,70 грн. (всього на суму 12 609,99 грн.). В обґрунтування правової позиції відповідач посилається на те, що належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_1, є консультаційне повідомлення №132/02/18 від 26.03.2018 суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_1, згідно якого така вартість становить 10 833,01 грн. Згідно з полісом АК/2822157 від 09.03.2017 року (п. 5) встановлена безумовна франшиза в 1000,00 грн. Відповідно положень статті 12 Закону № 1961-IV розмір відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Заслухавши представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів позивача та заперечень відповідача фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Габасит Україна" (далі - Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 № FO-00010304 від 02 червня 2017 року, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземного транспортного засобу Skoda Rapid 2016 року випуску, державний номер AB 9201 СЕ.

11 вересня 2017 року в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля AUDI А6, державний номер 2AD8364, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Skoda Rapid, державний номер AB 9201 СЕ, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Габасит Україна", під керуванням ОСОБА_5.

Відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерциклон" № ІВР0004456 від 19 вересня 2017 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Skoda Rapid, державний номер AB 9201 СЕ, склала всього: 15 463,19 грн. (том 1, арк.с. 38).

За страховим випадком (ДТП) Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" складено Страховий акт № 20183Р/02/2017 від 25 вересня 2017 року та розрахунок суми страхового відшкодування (том 1, арк.с. 39-40), згідно якого визначено провести страхову виплату в розмірі 15 463,19 грн.

На підставі Заяви страхувальника про настання події від 11 вересня 2017 року (том 1, арк.с. 17-20) та Страхового акту № 20183Р/02/2017 від 25 вересня 2017 року Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" здійснено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерциклон" виплату страхового відшкодування на суму 15 463,19 грн. Факт здійснення такої виплати підтверджується платіжним дорученням № 37510 від 27 вересня 2017 року із призначенням платежу: "на рем. ТЗ Skoda Rapid, АВ9201СЕ" (том 1, арк.с. 41).

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 441430 від 11 вересня 2017 року, громадянка ОСОБА_4 11.09.2017 року о 15 годині 20 хвилин, керуючи автомобілем "ОСОБА_3 А6", державний номерний знак 2АБ8364 на вул. Есплатна, 1 в м. Києві, не дотрималась безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем "Шкода", державний номерний знак НОМЕР_1. Водій ОСОБА_4 порушила п. 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинила правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП. Внаслідок ДТП пошкоджено обидва автомобілі. ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто її до адміністративної відповідальності.

При цьому, позивачем вказано, що цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи - ОСОБА_4 на момент настання події була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Міжнародна Страхова Компанія" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/2822157. За даними ЦБД МТСБУ Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ТДВ "МСК" № АК/2822157 встановлено франшизу в розмірі 1 000,00 грн. (том 1, арк.с. 16). Отже, з моменту виплати страхового відшкодування у Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" виникло право вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна Страхова Компанія" по відшкодуванню спричиненого ОСОБА_4 збитку на суму 14 463,19 грн. (сплачені 15 463,19 грн. - 1 000,00 грн. франшиза за Полісом № АК/2822157). Вказані обставини стали підставою для звернення Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до суду із даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Частиною першою статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів.

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.

Грошові кошти в розмірі 15 463,19 грн. були перераховані Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерциклон" згідно платіжного доручення № 37510 від 27 вересня 2017 року, отже до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, в межах цієї суми.

За приписами пункту 5.3. Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 № 566, інформація, отримана з бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - МТСБУ), використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння ДТП та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

За даними ЦБД МТСБУ цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу AUDI А6, державний номер 2AD8364 на момент настання події була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Міжнародна Страхова Компанія" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/2822157.

З матеріалів справи вбачається, що 26 грудня 2017 року Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" направлено на адресу Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна Страхова Компанія" заяву про відшкодування шкоди (в порядку регресу) за вих. № Г0401/5259, яку було отримано відповідачем 27.12.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, арк.с. 42-43). Також 20 лютого 2018 року на адресу Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна Страхова Компанія" було направлено копію постанови Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2017 стосовно ОСОБА_4 із супровідним листом за вих. № Г0401/703, яку було отримано відповідачем 22.02.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, арк.с. 44-45). Позивач, разом з тим зазначає, що станом на 12.03.2019 року заява Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди (в порядку регресу) не задоволена, страхове відшкодування не виплачене, лист про відмову у виплаті не надходив.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" реалізувало своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до відповідача в сумі 14 463,19 грн., оскільки згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/2822157 (Поліс) Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна Страхова Компанія" надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб в розмірі 100 000,00 грн. та з франшизою в розмірі 1 000,00 грн., на яку зменшено страхове відшкодування.

Згідно з частиною другою статті 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено приписами частини третьої статті 985 ЦК України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Однак, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

При цьому суд не приймає заперечення Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" щодо необхідності проведення експертизи для визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу складових пошкодженого внаслідок ДТП 11.09.2017 автомобілю Skoda Rapid, а також щодо зменшення суми страхового відшкодування, оскільки вона повинна бути розрахована на підставі консультаційного повідомлення №132/02/18 від 26.03.2018 суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_1, наданого відповідачем, виходячи з такого.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

При цьому пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" також передбачено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Разом з тим, приписами частини першої статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлено імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

При цьому, суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення (керуючись статтею 236 ГПК України, суд враховує аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17).

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159) (надалі в тексті - Методика) значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.

Згідно п. 7.39 Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Як вбачається з матеріалів справи, коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу Skoda Rapid 2016 року випуску, державний номер AB 9201 СЕ дорівнює нулю, так як на момент вчинення ДТП - 11 вересня 2017 року строк його експлуатації не перевищував 7 років. Доказів наявності обставин, зазначених в п.7.39 Методики, матеріали справи не містять, а відповідачем не доведено.

Отже, наявні в матеріалах справи рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерциклон" № ІВР0004456 від 19 вересня 2017 року із зазначенням у ньому вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля (Skoda Rapid, державний номер AB 9201 СЕ) та платіжне доручення № 37510 від 27 вересня 2017 року на суму 15 463,19 грн. із призначенням платежу: "на рем. ТЗ Skoda Rapid, АВ9201СЕ" є належними доказами фактично здійснених позивачем витрат, зумовлених ДТП, по виплаті страхового відшкодування.

Водночас, вирішуючи питання про суму стягнення страхового відшкодування, необхідно враховувати положення пункту 6 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно якого страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

З огляду на те, що Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ТДВ "МСК" № АК/2822157 встановлено франшизу в розмірі 1 000,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну - 100 000,00 грн., суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" суми страхового відшкодування в розмірі 14 463,19 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача відповідальності на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, шляхом стягнення 3 % річних в розмірі 416,06 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 102,01 грн.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Вказана норма визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідносини, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. Правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням і зважаючи на таку юридичну природу, на них також поширюється дія положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, виходячи з того, що визначений пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк розгляду заяви позивача про відшкодування шкоди (в порядку регресу) від 26.12.2017 року (за вих. № Г0401/5259), отриманої Товариством з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" 27 грудня 2017 року, прийняття рішення та здійснення виплати відшкодування в порядку регресу - 90 днів - закінчився 27 березня 2018 року, суд встановив, що розрахунки 3% річних в загальному розмірі 416,06 грн. та інфляційні втрати загальному в розмірі 1 102,01 грн. не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" в цій частині є такими, що також підлягають задоволенню.

Відповідно також до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Отже, забезпечення зобов'язання може виникати на підставі договору, а також ґрунтуватися на положеннях чинного законодавства України. Неустойка в певних випадках виникає безпосередньо із закону всупереч бажанню сторін. Згідно статті 551 Цивільного кодексу України неустойка, виражена в грошовій формі, може бути як договірною, так і законною.

Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно з пунктом 36.5. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Враховуючи, що відповідач у визначений п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" строк зобов'язання по виплаті позивачу страхового відшкодування не виконав, господарський суд доходить висновку про правомірність позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" щодо нарахування пені за прострочку платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Однак, здійснивши самостійний розрахунок в частині нарахування пені за зазначені в позові періоди, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача 2 532,05 грн., що є арифметично вірним. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" пені в розмірі 35,66 грн. суд відмовляє, у зв'язку із безпідставністю відповідних нарахувань.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, судовий збір покладається на Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" пропорційно до суми задоволених позовних вимог та підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 1 917,30 грн.

З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (місцезнаходження: 61023, місто Харків, вулиця Мироносицька, будинок 99 А-3; код ЄДРПОУ 31236795) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" (місцезнаходження: 03062, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 65; код ЄДРПОУ 30115243) суму страхового відшкодування в розмірі 14 463,19 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 102,01 грн., 3% річних в розмірі 416,06 грн., пеню в розмірі 2 532,05 грн. та судовий збір в розмірі 1 917,30 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "26" квітня 2019 р.

Суддя ОСОБА_6

справа № 922/690/19