Рішення № 81434571, 23.04.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2019 року Справа № 917/415/19

Суддя Білоусов С. М. при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819, адреса для листування: 39601, м. Кременчук, проспект Свободи (вул. 60 років Жовтня), 8

до Комунального підприємства "Міськсвітло" Кременчуцької міської ради, 39600, м. Кременчук, проспект Свободи, 150, код ЄДРПОУ 03338136

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості у сумі 95 916,83 грн. в тому числі: за несвоєчасну оплату та передоплату активної електроенергії: пеню в розмірі 9 631,57 грн. та 85 378,46 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 802,63 грн.; за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії: пеню в розмірі 96,17 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 8,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасного здійснення попередньої оплати за електричну енергію, у зв'язку з чим позивачем проведено нарахування та заявлено до стягнення з відповідача пеню та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.03.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/415/19. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Призначено судове засідання у справі на 02.04.2019 р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.04.2019 року відкладено розгляд справи на 23.04.2019 року - на 11:00.

Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 02.04.2019 р. (а.с. 74-75).

Явка в судове засідання представників сторін обов'язковою не визнавалась.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 4193 від 22.04.2019 року), а саме обґрунтовує тим, що несвоєчасна оплата була проведена через несвоєчасне перерахування грошових коштів з місцевого бюджету.

Суд вважає, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, тому суд вважає за можливе на підставі ст. 202 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

01.08.2007 року між ВАТ "Полтаваобленерго", його структурним підрозділом - Кременчуцькою філією (постачальник) та Міським комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 199 (договір про постачання електричної енергії) (а.с. 46-52).

Відповідно до п. 1 договору про постачання електричної енергії, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 3 702,93 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 2.3.3. зазначеного Договору, Споживач зобов'язався оплачувати вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

30.05.2017 року сторони уклали додаткову угоду № 98 про внесення змін (доповнень) до договору про постачання електричної енергії від 01.08.2007 року № 199, якою змінили порядок розрахунків (додаток № 2 до договору) з оплати за фактом споживання на попередню плату.

28.11.2017 р. у зв’язку з переходом відповідача на двозонні тарифи диференційовані за періодами часу додаток № 2 було викладено в новій редакції, але в частині порядку розрахунків він не змінився і діючим залишається порядок оплати - попередня оплата.

Пунктом 1 даного Додатку визначено, що розрахунковим вважається період з 0-00 годин -го числа розрахункового місяця до 0-00 годин такого ж числа місяця, наступного за розрахунковим.

У відповідності до п. 2 та п. 13 Додатку № 2 - Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу споживання електричної енергії заявленого на наступний розрахунковий період за формою попередньої оплати.

Попередня оплата здійснюється до останнього числа включно місяця, що передує розрахунковому періоду, у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з Додатком № 1 до цього Договору, на підставі отриманого у Постачальника рахунка, в якому зазначається кінцева дата його оплати.

Остаточний розрахунок за активну електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду та інші платежі, Споживач здійснює самостійно на підставі виставленого Постачальником рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені цим Договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цим Договором протягом 5-ти операційних днів з дня отримання (надання) рахунку.

Як зазначив позивач у своїй позовній заяву, відповідач, порушуючи договірні зобов’язання, не здійснював розрахунків за електроспоживання в терміни передбачені Договором, що призвело, зокрема, до нарахування відповідних санкцій, як того вимагає чинне законодавство України.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору та п. 10. Додатку № 2 "Порядок розрахунків" передбачена відповідальність Споживача за невиконання зобов’язань з оплати електричної енергії встановлених Договором - за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3., 2.3.4. нього Договору з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування встановленого індексу інфляції та три проценти річних.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду про стягнення за несвоєчасну оплату та передоплату активної електроенергії: пені в розмірі 9 631,57 грн. та 85 378,46 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 802,63 грн.; за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії: пені в розмірі 96,17 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 8,00 грн.

При вирішенні позову суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Правовідносини сторін у справі врегульовані Договором про постачання електричної енергії № 199 від 01.08.2007 року.

На спірні правовідносини поширюються положення Закону України "Про електроенергетику" ( в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики №28 від 31.07.1996 р. (зі змінами).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" ( в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно технічних документів та договору про постачання енергії.

Статтею 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п. 5.1. Правил користування електричною енергією (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

З огляду не те, що відповідачем порушено зобов'язання в частині своєчасного здійснення розрахунків за договором, суд приходить до висновку щодо правомірності нарахування пені та інфляційних втрат, виходячи за наступного.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Еліт 9.1.3").

У відповідності до ст. ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК).

Згідно п. 4.2.1. договору № 334 від 02.09.2011 за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3., 2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох відсотків річних з простроченої суми.

Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховано пеню в розмірі 9 631,57 грн. за несвоєчасну оплату активної електроенергії, 85 378,46 грн. пені за несвоєчасну передоплату активної електроенергії та 96,17 грн. пені за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії.

Судом перевірено розрахунки позивача стосовно пені та встановлено їхню правильність.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання про стягнення пені у заявлених позивачем розмірах, суд приходить до висновку, що стягнення неустойки в повному обсязі значною мірою підірве можливості відповідача щодо господарської діяльності. Враховуючи зазначені обставини, з урахуванням майнових інтересів обох сторін та у відповідності до ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України суд вважає, що розмір стягуваної з відповідача пені за несвоєчасну оплату та передоплату вартості товару підлягає зменшенню на 50 % (суд враховує висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року по справі 923/536/18).

Таким чином, стягненню підлягає пені в розмірі 4 815,79 грн. за несвоєчасну оплату активної електроенергії, 42 689,23 грн. пені за несвоєчасну передоплату активної електроенергії та 48,09 грн. пені за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії, в іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, але позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається судом на відповідача (без урахування зменшення судом розміру пені).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Міськсвітло" Кременчуцької міської ради, 39600, м. Кременчук, проспект Свободи, 150, код ЄДРПОУ 03338136) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819, адреса для листування: 39601, м. Кременчук, проспект Свободи (вул. 60 років Жовтня), 8) - пені в розмірі 4 815,79 грн. за несвоєчасну оплату активної електроенергії, 42 689,23 грн. - пені за несвоєчасну передоплату активної електроенергії, 802,63 грн. - 3% річних, 48,09 грн. - пені за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії, 8,00 грн. - 3% річних та витрат по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено і підписано 25.04.2019 року.

Суддя Білоусов С. М.