Рішення № 81434568, 22.04.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3190/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства " Українська акціонерна страхова компанія "Аска" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А, код 13490997) до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця - Захаржевського, буд. 6/8, код 30035289) про стягнення 62745,83 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство " Українська акціонерна страхова компанія "Аска" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", в якій позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 62745,83 грн. у вигляді шкоди заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2019 для розгляду справи № 922/3190/18 визначено суддю Тацій О.В., у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Світлічного Ю.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.01.2019 справу № 922/3190/18 прийнято до провадження судді Тацій та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2019 для розгляду справи № 922/3190/18 визначено суддю Прохорова С.А., у зв'язку з закінченням терміну відрядження судді Тацій О.В.

Відповідно до ч. 14 ст. 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.02.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.03.2019 було відкладено розгляд справи.

Таким чином, суд зазначає, що справу до розгляду судді Прохорову С.А. було передано на стадії розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 28.03.2019 було прийняти справу №922/3190/18 до провадження. Судове засідання по розгляду справи по суті призначено на "22" квітня 2019 р.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав.

В матеріалах справи наявні клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника за наявними в ній матеріалами.

Позивач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався.

В матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника за наявними в ній матеріалами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.04.2019 судом підписано скорочене рішення (вступна та резолютивна частини рішення) без його проголошення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

09.10.2017 року між ПрАТ “УАСК АСКА” та ОСОБА_2 було укладено договір страхування транспортного засобу № АFOR- 49478.

Застрахованим майном за вказаним Договором є - автомобіль НОМЕР_1, а страховим випадком, крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частин в результаті ДТП та ін.

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про страхування” Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 16.01.2018 року встановлено, що 06.12.2017 року о 15 годині 00 хвилин по пр. Московський, 181, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох автомобілів, а саме “Fiat Doblo” державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та Застрахованого Позивачем автомобіля НОМЕР_1.

Вказана ДТП трапилась внаслідок допущеного порушення Правил дорожнього руху, водієм ОСОБА_3, що підтверджується постановою Московського районного суду м. Харкова від 16.01.2018 року.

Ст. 25 Закону України “Про страхування” передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акту, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про страхування” страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страхувальником та страховиком під час укладання договору страхування. Страхове відшкодування -страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до звіту про оцінку вартості збитків № 664/17 від 13.12.2017 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 62 751, 71 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в результаті пошкодження при ДТП складає 62 751,71 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рахунку-фактури № 7-00001570 від 07.12.2017 року, виставленого ТОВ “Техно-Арт”, вартість ремонту автомобіля НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 62 745,83 грн.

На виконання умов договору страхування транспортного засобу № АЖОК- 49478 від 09.10.2017 року, на підставі страхового акту № 5451/10 від 21.12.2017 року, позивач відшкодував своєму Страхувальнику суму у розмірі 62 745,83 грн., шляхом перерахування на рахунок ТОВ “Техно-Арт” то підтверджується платіжними дорученнями № 7013 від 21.12.2017 року, № 7003 від 22.12.2017 року, № 7004 від 26.12.2017 року та № 7044 від 27.12.2017 року.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Fiat Doblo" державний номер НОМЕР_2, згідно відомостей про обставини дорожньо-транспортної пригоди, застрахована в АТ “СК “Мега-гарант” (поліс АК/7088330).

Надаючи правову кваліфікацію обставинам спору, суд виходив з наступного,

Відповідно до положень ч.ч.1 та 2 ст. 509 ЦК зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають із підстав, установлених ст.11 цього кодексу.

За загальним правилом, відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки — особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 №1961-IV.

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності закон №1961-IV (ст.3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 закону №1961-IV).

Згідно зі ст.6 закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

За змістом закону №1961-IV (стст.9, 22—31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено ст.1194 ЦК, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника — відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника — в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання — первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування — виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок щодо страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (ч.2 ст.14 ЦК).

Відповідно до ст.511 ЦК зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, установлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із чч.1 та 4 ст.636 ЦК договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов’язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі ст.599 ЦК виконанням, проведеним належним чином.

У Постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц Верховний Суд відступив від правового висновку зазначеного у постанові Верховного суду України від 23.12.2015 року у справі № 6-2587цс15, де було зазначено, що страховик при подачі суброгаційного позову має право на власний розсуд визначити до кого заявити свої вимоги – до винуватця або до страховика його цивільно-правової відповідальності.

У своїй постанові від 04.07.2018 року суд прийшов до наступних висновків:

– Стаття 38 Закону України «Про обов’язкове страхування…» та стаття 1191 ЦК України регулюють регресні зобов’язання (зобов’язання, які виникають у страховика цивільно-правової відповідальності та його страхувальника (винуватця)), а стаття 27 Закону України «Про страхування» та 993 ЦК України регулюють суброганційні зобов’язання, які виникають у страховика за договором добровільного страхування майна (КАСКО) та винною особою у настанні дорожньо-транспортної пригоди (п. 31-35 Постанови);

– Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов’язкове страхування…» обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (п. 36 Постанови) а тому покладання обов’язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (п. 37 Постанови).

Відповідно до норм процесуального законодавства висновки ОСОБА_4 Верховного Суду України повинні враховуватися іншими судами при розгляд подібних справ та застосуванні норм права.

З урахуванням установлених обставин справи суд дійшов висновку, що в спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищено небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею, в разі наявності полісу обов’язково страхування цивільно-правової відповідальності, шляхом пред’явлення позову безпосередньо до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди.

Згідно ст. 993 ПК України та ст. 27 Закону України “Про страхування”, до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотньої вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ст. 22 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановлену Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо- транспортної пригоди майну третьої особи.

Як вже було зазначене вище, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Fiat Doblo" державний номер НОМЕР_2, згідно відомостей про обставини дорожньо-транспортної пригоди, застрахована в АТ “СК “Мега-гарант” (поліс АК/7088330).

Відповідно до витягу з централізованої бази даних МТСБУ ліміт за шкоду майну за полісом АК/7088330 складає 100 000,00 грн, а франшиза — 0,00 грн.

Врахровуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства " Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" задовольнити повністю.

Стягнути Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця - Захаржевського, буд. 6/8, код 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства " Українська акціонерна страхова компанія "Аска" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А, код 13490997) 62 745,83 грн. сплаченого страхового відшкодування.

Судові витрати покласти на відповідача - Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант".

Стягнути Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця - Захаржевського, буд. 6/8, код 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства " Українська акціонерна страхова компанія "Аска" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А, код 13490997) - 1 762,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач – Приватне акціонерне товариство " Українська акціонерна страхова компанія "Аска" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А, код 13490997).

Відповідач - Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця - Захаржевського, буд. 6/8, код 30035289).

Повне рішення складено "26" квітня 2019 р.

Суддя ОСОБА_1