Рішення № 81434451, 23.04.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2019 р.

м. Одеса

Справа № 916/631/19

Господарський суд Одеської області у складі судді: Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бачур А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/631/19

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-Постачання” (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. №1).

до відповідача: Відділу освіти, культури, молоді та спорту Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (67806, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Добрянського, буд. 26А)

про стягнення 182 259,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-Постачання” звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області 182 259, 74 грн. за договором № 008028(2019) від 02.01.2019р. на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій).

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, 02.01.2019р. між ним та відповідачем було укладено договір №008028 (2019) на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій). Так, на виконання умов вищезазначеного договору, позивач поставив до пунктів споживання відповідача у січні 2019р. – 29 167 куб.м. на загальну суму 357 354,08грн., оплату якого відповідач здійснив лише частково у розмірі 179 466грн., у зв’язку із чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 177 888,08грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.03.2019р. відкрито провадження у справі №916/631/19, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України.

21.03.2019р. за вх.№5553/19 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2019р. клопотання відповідача від 21.03.2019р. за вх.№5553/19 задоволено, призначено судове засідання у справі на 09.04.2019р. о 11год.40хв.

Відповідач, позов визнає в повному обсязі, подав відзив на позов за вх.№6926/19 від 08.04.2019р., де підтвердив укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-Постачання” та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області договору №008028(2019) від 02.01.2019р. на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій).

Посилаючись на п.3.10.1. договору, зазначає, що плановий обсяг постачання газу по місяцях становив 14 000 куб.м. на січень 2019р. При цьому, відповідач в свою чергу спожив 29 167 куб.м., що обумовило необхідністю опалення шкільних та позашкільних навчальних закладів у зимовий період. Таким чином, як стверджує відповідач, вартість спожитого газу становить 357 354,08грн., а не 179 466грн., як очікував останній. З огляду на викладено, відповідач проти позову не заперечує.

Позивач, в судове засідання призначене на 23.04.2019р. не з’явився, причини неявки суду не повідом, був повідомлений належним чином.

Відповідач, в судове засідання призначене на 23.04.2019р. не з’явився, оскільки просив суд розглядати справу без участі представника останнього.

В судовому засіданні 23.04.2019р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

02.01.2019р. між ТОВ "Одесагаз-Постачання" (надалі - постачальник) та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (надалі - споживач) укладено договір на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій) №008028 (2019) (надалі – договір), згідно умов якого постачальник постачає споживачеві наступний предмет закупівлі: газ природний, скрапленний або в газоподібному стані –за кодом ДК 021:2015, код СРV -091200006) – (газове паливо) (далі - газ) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов’язується прийняти та оплатити постачальнику вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що приймання передача природного газу поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання - передачі природного газу, що оформлюється на підставі даних кожного комерційного вузла обліку та є невід’ємними частинами цього Договору і є підставою для остаточних розрахунків, між Сторонами.

Відповідно до пункту 5.1.2. Договору ціна на природний газ може змінюватися і є обов’язковою для Сторін з дати вступу її в дію і оприлюднення Постачальником на власному сайті та в офіційних друкованих виданнях.

Пунктом 5.3 Договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п. 5.1. Договору від 02.01.2019р., є обов’язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись Сторонами при складанні актів приймання передачі природного газу та у розрахунках за газ згідно з умовами договору.

Пунктом 5.5.1 Договору передбачено, що у разі оплати замовлених обсягів газу до початку місяця поставки, споживач зобов’язується сплатити вартість запланованого обсягу природного газу (номінації) не пізніше ніж за 5 (п’ять) діб до початку розрахункового періоду на підставі рахунка/рахунку фактури. Оплата за природний газ здійснюється споживачем грошовими коштами, шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості запланованих обсягів газу на підставі рахунку/рахунку-фактури. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний рахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунка-фактури та акту приймання передачі природного газу.

Відповідно до п.8.2.1. договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом V договору, споживач зобов’язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Нарахування пені, за прострочення виконання зобов’язання припиняється через дванадцять місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

На виконання умов договору №008028 (2019) від 02.01.2019р. позивач поставив до пунктів споживання відповідача у січні 2019р. – 29 167 куб.м. на загальну суму 357 354,08грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2019р., який підписаний та скріплений печатками сторін договору.

В порушення умов п. 5.5.1. договору №008028 (2019) від 02.01.2019р. відповідач здійснив оплату отриманого газу лише частково у розмірі 179 466грн., що підтверджується випискою по рахункам ТОВ» ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» станом на 06.03.2019р. за період з 01.01.2019р. по 01.03.2019р.

При цьому, наявна заборгованість за спожитий газ за січень 2019р. залишається у розмірі 177 888,08грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем поставленого позивачем газу на суму 177 888,08грн. за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2019р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином, судом встановлено, що на виконання умов договору №008028 (2019) від 02.01.2019р. позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 357 354,08грн., яка станом на дату прийняття рішення у справі залишилась неоплаченою у розмірі 177 888,08грн., у зв’язку з чим у відповідача наявною є заборгованість у цій сумі, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 035,38грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.8.2.1. договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом V договору, споживач зобов’язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Нарахування пені, за прострочення виконання зобов’язання припиняється через дванадцять місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

Перевіривши розрахунок позивача пені, судом встановлено, що останній здійснено належним чином, у зв’язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 4 035,38грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 336,28грн., суд зазначає наступне.

У відповідності з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 336,28грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв’язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача визнав у повному обсязі.

У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, позивач відзначив судовий збір у розмірі 2 733,90грн.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовна вимога позивача про стягнення 182 259,74грн. в повному вигляді задоволена судом, йому підлягає відшкодування судового збору в сумі 2 733,90грн. за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов - повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (67806, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Добрянського, буд. 26А, код ЄДРПОУ 42646834) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-Постачання” (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. №1, код ЄДРПОУ 39525257) 177 88 (сто сімдесят сім тисяч вісімдесят вісім)грн. 08коп. основного боргу, 4 035 (чотири тисячі тридцять п’ять)грн. 38коп. пені, 336 (триста тридцять шість)грн. 28коп. 3% річних, 2 733 (дві тисячі сімсот тридцять три)грн. 90коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 26 квітня 2019 р.

Суддя О.В. Цісельський