Рішення № 81434420, 17.04.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2019 р. м. Рівне Справа № 910/13139/18

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт Маркет"

про стягнення в сумі 278 042 грн. 16 коп.

Секретар судового засідання: Сідлецька Ю.Р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

Судове засідання відбувалося у режимі відеоконференції, проведення якої забезпечив Оболонський районний суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт Маркет" про стягнення в сумі 278 042 грн. 16 коп., з яких: 277 380 грн. 00 коп. - сума збитків у вигляді неотриманого прибутку, 610 грн. 37 коп. - пеня, 51 грн. 79 коп. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Принт Маркет", договору поставки від 23 березня 2018 року № 230318-01, в частині поставки білого крафт-паперу для пакування борошна, внаслідок чого позивач поніс збитків у вигляді не отримання грошових коштів в сумі 277 380 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі №910/13139/18, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. Справу призначено до слухання на 27 листопада 2018 року.

26 листопада 2018 року відповідачем подано відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач зазначає, що відповідно до п. 1.2. договору поставки №230318-01 від 23.03.2018 року кількість товару, який продається по даному договору визначається в заявках покупця. Відповідач зазначає, що позивач не надав суду ні копії даної заявки, ні підтвердження її отримання і узгодження, хоча договором поставки передбачена її обов’язковість, адже саме в ній мала б визначатися кількість і характеристики товару, який продається. Вказує, що заявки на виготовлення продукції мають бути підписані, чого не було підтверджено позивачем. Зазначає, що позивачем не надано оригінал-макет на продукцію. Вказує, що п. 4.8. договору на переробку пшениці №2 Д від 27 січня 2017 року передбачено, що продукція переробки зерна замовника пакується в тару виконавця або замовника, і послуги по пакуванню оплачуються замовником на умовах передоплати за цінами зазначеними в рахунку-фактурі. Звертає увагу, що докази передплати за послуги пакування позивач не надав суду, що могло б слугувати підтвердженням факту понесення збитків позивачем взагалі. Вважає, що документами, наданими позивачем, неможливо підтвердити наявності можливості отримання реального доходу, а також неможливо підтвердити і порушення відповідачем договірних відносин, що призвели до понесення збитків позивачем.

Також, 26 листопада 2018 року відповідачем подано клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Рівненської області, в якому останній повідомив, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт Маркет" є: м. Рівне, вул. Фабрична, буд. 6.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2018 року справу №910/13139/18 за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" до Товариством з обмеженою відповідальністю "Принт Маркет" про стягнення в сумі 278 042 грн. 16 коп. передано за підсудністю до Господарського суду Рівненської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2019 справу №910/13139/18 передано на розгляд судді Горплюку А.М.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 грудня 2018 року справу №910/13139/18 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 17.01.2019.

10 січня 2019 року позивачем подано довіку про те, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору, що розглядається в межах справи №910/13139/18

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.01.2019 підготовче засідання відкладено на 12.02.2019.

23 січня 2019 року відповідачем подано клопотання про долучення доказів повторного надіслання відзиву на позовну заяву на адресу позивача.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження до 27 березня 2019 року включно, підготовче засідання відкладено на 01.03.2019.

20 лютого 2018 року позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до змісту якого позивач зазначає, що виставлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Принт Маркет" рахунку на оплату №344 від 13.07.2018 по договору поставки №230318-01 від 23.03.2018 свідчить, що останнім таку заявку прийнято та погоджено, про що саме і свідчить виставлення ним рахунку. Вказує, що наявність виставленого рахунку свідчить про обізнаність відповідача з обов’язком виконати умови договору поставки №230318-01. Вказує, що відповідач вже здійснював поставку продукції позивачу, за яку позивач розрахувався. Також зазначає, що умовами договору поставки №230318-01 від 23.03.2018 не передбачено надсилання оригіналу-макету по кожній поставці окремо. Стверджує, що інші поставки паперу були проведені відповідачем без зауважень, тому і оригінал-макету відповідач отримав у відповідності до умов договору поставки №230318-01 від 23.03.2018

У підготовчому судовому засіданні 01.03.2019 оголошено перерву до 12.03.2019 на 16:00 год.

01.03.2019 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" надійшло клопотання про проведення наступних судових засідань у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 01.03.2019 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" задоволено, доручено забезпечення проведення відеоконференції Оболонському районному суду м. Києва, що знаходиться за адресою: 04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 2-Є, яка відбудеться "12" березня 2019 року.

04 березня 2019 року позивачем подано додаткові пояснення до позовної заяви, відповідно до змісту яких позивач зазначає, що 17.07.2018 позивачем оплачено рахунок №344 від 13.07.2018, що виставлений відповідачем. Таким чином, позивач виконав зобов’язання по договору. Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю "Принт Маркет" в порушення умов укладеного договору не здійснено поставку поліграфічної продукції Товариству з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин". При цьому, невиконання відповідачем своїх зобов’язань по договору призвело до того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" не змогло виконати взяті на себе договірні зобов’язання перед своїм контрагентом – Товариством з обмеженою відповідальністю "Київмлин" по договору №2Д від 27.01.2017 року. Таким чином, наслідком того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" порушено свої зобов’язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Київмлин" стала відмова останнього продовжувати співпрацю.

06 березня 2019 року позивачем подано доповнення до відповіді на відзив, до якого позивачем долучено картку рахунку 631 за 2018 рік по контрагенту Товариство з обмеженою відповідальністю "Принт Маркет", яка відображає всі платіжні операції по вищезазначеному договору. Крім того, позивач зазначає, що сторони співпрацювали, а також відповідачем частково надавались послуги відповідно до договору №230318-01 від 23.03.2018, позивачем послуги приймалися та оплачувалися відповідно до умов договору.

07 березня 2019 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому вказує, що в матеріалах справи відсутня заявка, яка є частиною договору, підтверджує досягнення між сторонами згоди щодо кількості та ціни продукції, яка має бути поставлена. Стверджує, що сторонами така заявка не була підписана. Зазначає, що виставлений рахунок №344 від 13.07.2018 не є підтвердженням прийняття та погодження заявки. Крім того, зазначає, що наданими позивачем документами не можливо підтвердити наявність можливості отримання реального доходу, а також неможливо підтвердити і порушення відповідачем договірних відносин, що призвели до понесення збитків позивачем.

07 березня 2019 року відповідачем подано заперечення на додаткові пояснення позивача до позовної заяви.

У підготовчому судовому засіданні 12.03.2019 оголошено перерву до 19.03.2019 на 16:00 год.

Ухвалою суду від 12.03.2019 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" задоволено, доручено забезпечення проведення відеоконференції Голосіївському районному суду м. Києва, що знаходиться за адресою: 03127, м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 14-а, яка відбудеться "19" березня 2019 року.

19 березня 2019 року відповідачем подано заперечення на доповнення до відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 19 березня 2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 09 квітня 2019 року.

У судовому засіданні 09.04.2019 оголошено перерву до 17.04.2019 на 12:00 год.

Ухвалою суду від 09.04.2019 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" задоволено, доручено забезпечення проведення відеоконференції Оболонському районному суду м. Києва, що знаходиться за адресою: 04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 2-Є, яка відбудеться "17" квітня 2019 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача, в свою чергу, заперечив проти позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.

23 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" (надалі – Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Принт Маркет" (надалі – Постачальник) укладено договір поставки №230318-01 (надалі – Договір; арк.с. 10-13), відповідно до п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов’язується виготовити та поставити поліграфічну продукцію: білого крафт паперу для пакування борошна, в рулонах з 4-х кольоровим друком, щільністю 100 гр/м2, форматом 435 мм, зовнішнім діаметром рулону 690-730 мм та внутрішнім діаметром шпулі 150 мм, (далі – Продукція) разом з усіма документами, що стосуються продукції та підлягають переданню разом із нею відповідно до вимог чинного законодавства України, а покупець зобов’язується своєчасно й належним чином у порядку та на умовах, визначених договором, прийняти й оплатити таку продукцію по ціні та кількості, обумовлених в заявках та накладних.

Відповідно до п. 1.2. договору кількість товару, який продається, по даному договору визначається в заявках покупця. Згідно технічних умов виробництва допускається відхилення в поставці продукції від обумовленої кількості в замовленнях та відповідно в сумі +10%. При цьому оплата проводиться за фактично поставлену продукцію.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що постачальник зобов’язується поставити покупцю продукцію по ціні і в кількості згідно підписаних заявок та видаткових накладних, які є невід’ємною частиною договору та складають загальну суму договору.

Згідно з п. 2.2. постачальник зобов’язується виготовити по наданому покупцем оригінал-макету і передати покупцю продукцію на протязі 14 календарних днів з моменту затвердження оригінал-макету на продукцію та отримання передоплати, а також гарантує належну якість продукції відповідно до вимогам нормативних документів.

Постачальник зобов’язується надати оригінал-макет на продукцію (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 2.4. договору покупець зобов’язується прийняти продукцію за цінами і на умовах, передбачених у цьому договорі і у відповідних накладних та оплатити вартість продукції на умовах: 10% передоплати, 90% після отримання продукції на склад покупця на протязі 30-ти календарних днів.

Загальна сума договору визначається за сумою всіх видаткових накладних виданих постачальником та погоджених покупцем протягом дії даного договору (п. 3.1. Договору).

Згідно з п. 3.2. договору назва, асортимент та ціни за кожну окрему одиницю продукції, а також загальна ціна продукції вказується у видатковій накладній, яка є невід’ємною частиною даного договору та має відповідати цінам, зазначеним у накладних. Розрахунки за продукцію здійснюються шляхом повної оплати грошових сум до повного розміру вартості продукції згідно виписаних рахунків або видаткових накладних у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника у терміни визначені п. 2.4.

Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що за затримку поставки продукції, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої продукції за кожен календарний день протермінування. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється за весь період існування простроченої поставки, а саме з дня початку прострочення і до моменту, коли зобов’язання з поставки буде виконано або до моменту відмови покупця від прийняття простроченого виконання.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Судом встановлено, що 13 липня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Принт Маркет" був виставлений рахунок Товариству з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" №344 на продукцію білий крафт 100 гр/м2 з 4-рьох кольоровим друком в рулонах для пакування у кількості 2000 кг. за ціною 106 800 грн. з ПДВ (арк.с. 14).

17 липня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" здійснено передоплату за білий крафт згідно рахунку №344 від 13.07.2018 в розмірі 10 680 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №4908 від 17.07.2018 (арк.с. 15).

Як стверджує позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю "Принт Маркет" не поставлено покупцю, як це передбачено умовами п. 2.4. договору, чим порушено договірні зобов’язання та нанесено Товариству з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" збитки у вигляді неотриманого прибутку в розмірі 277 380 грн. 00 коп.

14.08.2018 відповідачу направлено претензію за № 1-231 із вимогою перерахувати на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" суму збитку у вигляді неотриманого прибутку в розмірі 277 380 грн. 00 коп., пеню в розмірі 153 грн. 62 коп. та 3% річних в розмірі 13 грн. 17 коп., однак претензія залишена без відповіді і без задоволення.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суму збитку у вигляді неотриманого прибутку в розмірі 277 380 грн. 00 коп.

Крім, того, покликаючись на п. 4.4. договору та ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу, з огляду на затримку поставки продукції, 610 грн. 37 коп. – пені, та 51 грн. 79 коп. – 3% річних, за період з 31.07.2018 по. 27.09.2018.

Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі – ГК України), договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору № 230318-01 від 23.03.2018, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач просить стягнути з відповідача 277 380 грн. 00 коп. збитків у вигляді неотриманого прибутку.

В якості обґрунтування вказаної вимоги позивач зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Принт Маркет" в порушення умов укладеного договору не здійснено поставку поліграфічної продукції Товариству з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин". При цьому, невиконання відповідачем своїх зобов’язань по договору призвело до того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" не змогло виконати взяті на себе договірні зобов’язання перед своїм контрагентом – Товариством з обмеженою відповідальністю "Київмлин".

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов'язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Крім того, слід врахувати заходи, вжиті кредитором щодо одержання упущеної вигоди. Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності порушника у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Судом встановлено, що 27 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київмлин" (Замовник) укладено договір на переробку зерна пшениці №2Д (арк.с. 16-18), відповідно до пункту 2.2.1. якого виконавець бере на себе обов’язок переробити зерно пшениці замовника згідно заявки на переробку, з виходом продукції, в залежності від фактичної якості зерна та встановленого базисного виходу продукції на момент підписання для давальницької сировини.

01 серпня 2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київмлин" надійшла заявка на фасування борошна у пакети по 2 кг у кількості 230 тон (арк.с. 23).

Відповідно до Додаткової угоди №4 до договору на переробку зерна пшениці №2Д від 21 січня 2017 року вартість послуг по фасуванню та навантаженню борошна в пакет 2 кг (з вартістю упаковки) становить за 1 тону продукції складає 1 005 грн. 00 коп., ПДВ 201 грн. 00 коп., разом з ПДВ 1 206 грн. 00 коп. (арк.с. 22).

Як зазначає позивач, в результаті протиправних дій відповідача, у зв’язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Принт Маркет" не здійснило поставку білого крафт-паперу для упакування борошна, позивач порушив взяті на себе зобов’язання та не виконав замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Київмлин". Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" не отримало грошові кошти в сумі 277 380 грн. 00 коп., тобто понесло збитки.

Судом встановлено, що у відповідності п. 1.2. договору поставки №230318-01 від 23.03.2018 сторони визначили, що кількість товару, який продається, по даному договору визначається в заявках покупця. Відповідно до п. 2.1. договору поставки №230318-01 від 23.03.2018 сторони погодили, що постачальник зобов’язується поставити покупцю продукцію по ціні і в кількості згідно підписаних заявок та видаткових накладних, які є невід’ємною частиною договору та складають загальну суму договору.

Однак, позивачем не надано доказів отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Принт Маркет" заявки покупця із визначеною кількість товару, який продається по даному договору. Так само, в матеріалах справи відсутні докази узгодження та підписання сторонами відповідних заявок.

Суд звертає увагу на те, що виставлення рахунку не може вважатись безумовним підтвердженням підписання сторонами заявки щодо кількості товару, обов’язковість якої визначена п.п. 1.2, 2.1. договору поставки №230318-01 від 23.03.2018.

Крім того, пунктом п. 2.2. договору поставки №230318-01 від 23.03.2018 визначено, що постачальник зобов’язується виготовити по наданому покупцем оригінал-макету і передати покупцю продукцію на протязі 14 календарних днів з моменту затвердження оригінал-макету на продукцію та отримання передоплати, а також гарантує належну якість продукції відповідно до вимогам нормативних документів.

Так, згідно рахунку №344 від 13.07.2018 найменування товару: білий крафт 100 гр/м2 з 4-рьох кольоровим друком в рулонах для пакування у кількості 2000 кг. за ціною 106 800 грн. з ПДВ.

Заявка Товариства з обмеженою відповідальністю "Київмлин" містить умови на фасування борошна у пакети по 2 кг у кількості 230 тон. При цьому, судом встановлено, що додатковою угодою №4 від 20.06.2018 до договору на переробку зерна пшениці №2Д від 27.01.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київмлин", передбачена можливість фасування борошна в пакети ємністю 2 кг., 5 кг., та 10 кг.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" оригінал-макету на продукцію, часткову оплату за яку було здійснено на підставі рахунку №344 від 13.07.2018.

Також, суд зазначає, що отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Принт Маркет" передоплати в розмірі 10 680 грн. 00 коп. є лише однією із передумов для подальшого виготовлення та передачі продукції, однак не підтверджує факту надання позивачем відповідачу оригінал-макету на продукцію та підписання сторонами заявки на виготовлення продукції.

Крім того, судом встановлено, що у відповідності до п. 2.1.1. договору на переробку зерна пшениці №2Д від 27.01.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київмлин" (Замовник), сторонами погоджено, що замовник бере на себе обов’язок доставити зерно пшениці для переробки на елеватор виконавця у м. Київ автотранспортом (самоскидами), залізничним (у вагонах-зерновозах) транспортом за свій рахунок, у відповідності з графіком поставки зерна.

Пунктом 4.8. договору на переробку зерна пшениці №2Д від 27.01.2017 передбачено, що продукція переробки зерна замовника пакується в тару виконавця або замовника і послуги по пакуванню оплачуються замовником на умовах передоплати за цінами зазначеними в рахунку-фактурі.

Суд звертає увагу, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

При цьому, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Однак, позивачем не доведено факту поставки зерна пшениці для переробки на елеватор виконавця. Крім того, до матеріалів справи не надано доказів здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Київмлин" передоплати за послуги по фасування борошна.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, не доведеним належними та допустимими доказами завдання відповідачем збитків у вигляді неотриманого прибутку у розмірі 277 308 грн. 94 коп., причинного зв'язку між порушенням зобов'язання відповідачем та неодержаним прибутком (упущена вигода).

Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не доведено суду того, що відповідачем протиправно не виконано умов договору поставки від 23 березня 2018 року № 230318-01, в частині поставки білого крафт-паперу для пакування борошна, відсутня ознака протиправності як необхідна складова для визначення наявності складу збитків та не доведено реальний характер факту заподіяння йому збитків у вигляді неотриманого прибутку, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача неотриманого прибутку (упущеної вигоди) в розмірі 277 380 грн. 00 коп. є такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач здійснив нарахування пені в розмірі 610 грн. 37 коп. та 51 грн. 79 коп. 3% річних. З огляду на відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача неотриманого прибутку в розмірі 277 380 грн. 00 коп., вимоги про стягнення пені та 3% річних також не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 237- 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 26 квітня 2019 року.

Суддя А.М. Горплюк