Рішення № 81434271, 25.04.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2019 Справа № 917/1603/18

Господарський суд Полтавської області у складі судді Іванко Л.А. при секретарі судового засідання Ісенко М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", 36022, м.Полтава, вул. С.Поділ, 5, ідент. код 00131819

до Національного авіаційного університету (03058, м.Київ, просп. Космонавта Комарова, 1, ідент. код 01132330) в особі Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету, 39605, м.Кременчук, вул. Перемоги, 17/6, ідент. код 01132369

про стягнення 8767,00 грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області звернулося з позовною заявою Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" до Національного авіаційного університету в особі Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету про стягнення 8767,00 грн. за порушення термінів оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №207 від 08.01.2008р., з яких: 7571,04 грн. - пені, 369,65 грн. інфляційних та 668,04 грн. - 3% річних (за активну електроенергію), 145,43 грн. - пені та 12,84 грн. - 3% річних (за реактивну електроенергію), а також 1762,00 грн. судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач порушив зобов'язання за договором про постачання електричної енергії №207 від 08.01.2018р., оскільки не здійснював розрахунки в терміни, передбачені договором, що призвело до нарахування відповідних санкцій відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Відповідач у відзиві (вх.№511від 18.01.2019р.) проти позову заперечує, посилаючись на те, що порушення строків оплати виникло внаслідок того, що Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету є державним навчальним закладом, який фінансується безпосередньо Міністерством освіти і науки України.

Разом з відзивом відповідач надав до суду заяву, в якій просить залучити до розгляду справи Міністерство освіти і науки України як третю особу на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Суд відмовляє у задоволенні заяви, оскільки сторонами в господарському договорі є позивач і відповідач, і прийняття рішення у справі ніяким чином не зможе вплинути на права та обов'язки Міністерства освіти і науки України.

За ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.12.2018р. відкрито провадження у справі №917/1603/18 постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справі за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судового засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст.252 ГПК України сторони не надали.

Про відкриття провадження у справі позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленням про вручення ухвали про відкриття провадження у справі позивачу та відповідачу, та поданими сторонами поясненнями.

За ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст.233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між ВАТ «Полтаваобленерго» (постачальник) та Національним авіаційним університетом (споживач) (далі - відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 207 від 08.01.2008р (далі - договір).

Відповідно до розділу 1 договору постачальник (далі-позивач) продає електричну енергію (як різновид товару) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 3650кВА, 510кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно до п. 2.2 договору позивач зобов'язався виконувати умови цього договору; постачати відповідачу електроенергію, як різновид товару; повідомляти позивача про всі зміни тарифів на електричну енергію.

Відповідно до п. 2.3. договору відповідач зобов'язується виконувати умови цього договору; дотримуватись режиму споживання електричної енергії; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п. 1 додатку № 2 до договору «Порядок розрахунків» визначено, що розрахунковим вважається період з 8 годин 23 числа попереднього місяця до 8 годин такого ж числа поточного місяця.

Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електроенергії, за регульованим тарифом.

Розрахунки за використану електричну енергію здійснюються за однозонним роздрібним тарифом, встановленим відповідно до нормативно-правових актів НКРЕКП.

Згідно п. 2 додатку № 2 до договору відповідно до визначеної згідно п.3 цього додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений споживачем.

У відповідності до п. 13 додатку № 2 до договору - Розрахунки за спожиту активну електричну енергію, перетікання реактивної енергії, перевитрату договірних величин електроенергії та потужності, нарахування за актами про порушення ПКЕЕ. Пеня та інші платежі, оформлені рахунками Постачальника, здійснюються Споживачем самостійно протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунків для споживачів, які оплачують спожиту електричну енергію самостійно, і 10-ти операційних днів з дня отримання рахунків для Споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.

Як зазначає позивач, відповідачем були порушені договірні зобов'язання перед ним в частині своєчасної оплати за спожиту активну та реактивну електричну енергію, у визначені договором строки, а тому позивач згідно п.4.2.1 договору та п.10 додатку № 2 до договору нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Крім того, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано до сплати відповідачу 3% річних та інфляційних.

Позивач заявив вимоги про стягнення 7571,04 грн. пені за несвоєчасну оплату активної електроенергії 145,43 грн. – пені за несвоєчасну сплату реактивної електроенергії, 668,04 грн. - 3 % річних за несвоєчасну оплату активної електроенергії, 12,84 грн. – 3 % річних за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії; 369,65 грн. – інфляційні за несвоєчасну оплату активної електроенергії.

Судом також встановлено, що між сторонами були укладені договори про закупівлю електричної енергію № 207z - 1 від 05.02.2018 року і 207z -2 від 07.06.2018 року, які на думку відповідача, є підставою здійснення платежів відповідачем тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 вищезазначених договорів позивач зобов'язується у 2018 році поставити відповідачу електричну енергію (як різновид товару) для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач - прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цих договорів.

Сума договору № 207z - 1 від 05.02.2018 року про закупівлю електричної енергію становить 6555595,84 грн. Сума договору 207z -2 від 07.06.2018 про закупівлю електричної енергії становить 1999 998,50 грн. Сума цих договорів є орієнтовною і буде визначатися виходячи з роздрібних тарифів, які щомісячно встановлюються НКРЕ України для позивача та фактичного обсягу спожитого відповідачем товару.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. ст. 626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Наданими сторонами доказами підтверджується факт існування між сторонами правовідносин, які виникли на підставі договору про постачання електричної енергії № 207 від 08.01.2008 р.

У відповідності до п. 13 додатку № 2 до договору - Розрахунки за спожиту активну електричну енергію, перетікання реактивної енергії, перевитрату договірних величин електроенергії та потужності, нарахування за актами про порушення ПКЕЕ. Пеня та інші платежі, оформлені рахунками Постачальника, здійснюються Споживачем самостійно протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунків для споживачів, які оплачують спожиту електричну енергію самостійно, і 10-ти операційних днів з дня отримання рахунків для Споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташованій в іншому місті.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

З огляду на визначений сторонами порядок розрахунків за спожиту електричну енергію, дати здійснення відповідачем оплат рахунків, що відображені позивачем у детальних розрахунках, доданих до позову та додаткових пояснень, матеріалами справи підтверджено, що порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасного здійснення розрахунків за спожиту електричну енергію мало місце.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплати неустойки.

За ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передали кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3., 2.3.4. цього договору з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування встановленого індексу інфляції та три проценти річних.

З врахуванням викладеного позивачем правомірно нараховані та заявлені до стягнення пеня, 3 % річних та інфляційні за порушення термінів оплати активної та реактивної електроенергії за березень-квітень 2018 року.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що порушення строків оплати виникло не з вини відповідача, оскільки Головний розпорядник бюджетних коштів - Міністерство освіти і науки України в неповному обсязі здійснювало бюджетне фінансування відповідача, що на думку відповідача звільняє його від відповідальності за порушення строків оплати рахунків.

Відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Верховний Суд України у своїй постанові від 15.05.2012 у справі № 3- 28гс12 зазначив, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для не проведення розрахунків, оскільки на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч.2 ст. 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 p., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність Відповідача та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Суд також вважає безпідставним посилання відповідача на договори про закупівлю електричної енергію № 207z - 1 від 05.02.2018 року і 207z -2 від 07.06.2018 року, які на його думку, є підставою здійснення відповідачем платежів тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до положення пункту 4.4. Договорів про закупівлю електричної енергії — у разі оплати з порушенням строків, визначених у Додатку № 2 до Договору про постачання електричної енергії, до Сторони, яка здійснила несвоєчасну оплату, застосовується відповідальність, визначена умовами Договору про постачання електричної енергії від 08.01.2008 року №207.

Таким чином, умови вищезазначеного договору не звільняють відповідача від відповідальності за невиконання ним зобов'язань щодо своєчасної оплати спожитої електроенергії з причин затримки фінансування.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, вимоги позивача обгрунтовані, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

За ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 176200 грн. судового збору за платіжним дорученням № 695491 від 16.11.2018 року.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Суд роз’яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 252, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Національного авіаційного університету (03058, м.Київ, просп. Космонавта Комарова, 1, ідент. код 01132330) в особі Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету (39605, м.Кременчук, вул. Перемоги, 17/6, ідент. код 01132369) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м.Полтава, вул. С.Поділ, 5, ідент. код 00131819) 7571,04 грн. - пені за несвоєчасну оплату активної електроенергії 145,43 грн. – пені за несвоєчасну сплату реактивної електроенергії, 668,04 грн. - 3 % річних за несвоєчасну оплату активної електроенергії, 12,84 грн. – 3 % річних за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії; 369,65 грн. – інфляційні за несвоєчасну оплату активної електроенергії, 1762, 00 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного рішення 25.04.2019р.

Суддя Іванко Л.А.