Рішення № 81434227, 22.04.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2205/17

Господарський суд Одеської області у складі: судді Оборотової О.Ю.,

при секретарі судового засідання Борисова Н.В.

За позовом: Державної екологічної інспекції в Одеській області

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор"

про стягнення

За участю представників сторін:

від позивача - Вінічук І.А., за довіреністю;

від відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулась до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" про стягнення суми збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем здійснено викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами при відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарним джерелами, що є порушенням вимог пунктів 1-3 частини першої статті 10, ч.5ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2017р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи призначено в засіданні суду.

02.10.2017р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" до господарського суду Одеської області надійшло клопотання про призначення судової екологічної експертизи.

23.10.2017р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" до господарського суду Одеської області надійшли пояснення щодо необхідності залучення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

23.10.2017р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" до господарського суду Одеської області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував з приводу задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, додатково відповідачем у відзиві зроблено заяву про застосування строків позовної давності.

27.10.2017р. від Державної екологічної інспекції в Одеській області до господарського суду Одеської області надійшло заперечення щодо призначення експертизи.

30.10.2017р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" до господарського суду Одеської області надійшли додаткові пояснення щодо необхідності призначення судової експертизи.

30.10.2017р. від Державної екологічної інспекції в Одеській області до господарського суду Одеської області надійшли заперечення на відзив Державної екологічної інспекції в Одеській області. В обґрунтування правової позиції, позивач зазначає, що доводи відповідача, які викладені у відзиві безпідставні.

08.11.2017р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" до господарського суду Одеської області надійшли додаткові пояснення щодо проведення судової експертизи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.11.2017р. клопотання про призначення судової екологічної експертизи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" задоволено частково. Призначено судову екологічну експертизу Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зокрема, провадження у справі №916/2205/17 зупинено до закінчення проведення експертизи.

13.08.2018р. від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, таким чином, суд вважає за необхідне поновити провадження по справі та призначити розгляд клопотання в засіданні суду.

Приймаючи до уваги, що 15.12.2017 р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції, ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2018р. поновлено провадження по справі №916/2205/17; справу №916/2205/17 ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження у справі. Призначено розгляд клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в судовому засіданні з викликом представників сторін на 17.09.2018р. о 15:00.

Судове засідання по справі № 916/2205/17, призначене на 17 вересня 2018 р. о 15:00, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Оборотової О.Ю. на лікарняному, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка від 17.09.2018р., складена секретарем судового засідання.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, пункту 4.2.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 14.06.2018р. (протокол №17-05/2018), у зв'язку з перебуванням судді Оборотової О.Ю. у відпустці з 01.10.2018р. по 19.10.2018р. та закінченням строків розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2205/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018р. справу №916/2205/17 передано на розгляд судді Д'яченко Т.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.10.2018р. справу №916/2205/17 прийнято до провадження суддею Д'яченко Т.Г.; розгляд клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо надання додаткових матеріалів від 13.08.2018р. у справі №916/2205/17 призначено на 07 листопада 2018 р. о 12:20.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, пункту 4.2.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 14.06.2018р. (протокол №17-05/2018), у зв'язку з перебуванням судді Д'яченко Т.Г. з 05.11.2018р. на тривалому лікарняному (відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами), з метою дотримання строків розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2205/17.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи від 06.11.2018р. справу №916/2205/17 передано на розгляд судді Оборотової О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.2018р. суддею Оборотовою О.Ю. прийнято справу №916/2205/17 до свого провадження; розгляд клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо надання додаткових матеріалів від 13.08.2018р. вх. № ГСОО 16381/18 у справі №916/2205/17 призначено на 23 листопада 2018р. о 11:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.11.2018р. клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13.08.2018р. задоволено частково; провадження у справі №916/2205/17 зупинено до закінчення проведення судової екологічної експертизи за наявними у справі документами у встановлений законодавством строк та повернення матеріалів справи до господарського суду Одеської області.

11.02.2019р. матеріали справи №916/2205/17 та висновок експертизи повернено до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2019р. поновлено провадження по справі № 916/2205/17; призначено підготовче засідання суду.

13.03.2019р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" до господарського суду Одеської області надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких відповідач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №826/3820/18 наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008, яким затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, було визнано протиправним та нечинним. Вказане рішення залишено в силі та без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі № 826/3820/18.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.04.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2205/17; призначено справу до судового розгляду по суті на 22 квітня 2019р. о 16:30 год.

У судовому засіданні 22 квітня 2019р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог та звертав увагу суду з приводу того, що на момент звернення до господарського суду Одеської області Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря була чинною.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини:

Державною екологічною інспекцією в Одеській області в період з 27 лютого 2017 року по 10 березня 2017 року проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльський елеватор» (надалі ТОВ «Ізмаїльський елеватор»).

У ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Ізмаїльський елеватор» під час здійснення господарчої діяльності за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4 протягом 2015-2016рр. здійснено викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами при відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарним джерелами, що є порушенням вимог пунктів 1-3 частини першої статті 10, ч.5ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Даний факт зафіксовано під час здійснення планової перевірки в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ «Ізмаїльський елеватор» за період з 27.02.2017р. по 10.03.2017р., який складений державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області.

Як зазначає позивач, внаслідок правопорушення була заподіяна шкода державі яка за розрахунком позивача склала 2105977, 28 грн. Сума збитків розрахована згідно «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року №639.

Приймаючи до уваги дані обставини, позивач вважає, що був вимушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В силу положень ст. 2 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року за №1264-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища") відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до абзацу п. 1.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" від 27.06.2001р. № 02-5/744 (з наступними змінами доповненнями) відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України (далі - Цивільний кодекс), Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон), а також розроблюваним відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. У вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, слід керуватися нормами природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, а з питань, не врегульованих цим законодавством, - відповідними правилами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 68, ч. 1 ст. 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів.

Враховуючи, що позивачем заявлено позовну вимогу про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" цивільної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, господарський суд вважає за необхідне звернутись до відповідних положень Цивільного кодексу України, якими врегульовано підстави та порядок притягнення до цивільної відповідальності за завдану шкоду.

Положеннями ч. ч. 1-2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Господарський суд зазначає, що для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Аналогічну правову позицію висловлено у п. 1.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" від 27.06.2001р. № 02-5/744, згідно з яким розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

Суд звертає увагу, що предметом позову у даній справі є стягнення збитків, які, відповідач заподіяв державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Єдиним нормативно-правовим актом, на підставі якого здійснюється розрахунок розміру вказаних збитків, є Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 (надалі - Методика).

Відповідно до п. 1.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, розрахунок розміру збитків, заявлених позивачем до стягнення, здійснений саме на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідно до висновку експертизи від 29.01.2019р., проведеної в межах справи №916/2205/17, розмір збитків заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства складає 1716039,16грн. розрахунок збитків також здійснений саме на підставі Методики.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2018р. у справі №826/3820/18 наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008, яким затверджено Методику, було визнано протиправним та нечинним. Вказане рішення залишено в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі № 826/3820/18.

Суд не погоджується з правовою позицією Державної екологічної інспекції в Одеській області, яка ґрунтується на тому, що при винесенні рішення, суд повинен встановлювати факт відповідальності саме на момент подання позовної заяви виходячи з наступного.

Відповідно до статті 58 Конституції України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Норми конституції є нормами прямої дії, які мають найвищу юридичну силу.

Крім цього в контексті спірних правовідносин підлягають застосуванню, оскільки предметом розгляду є саме деліктні відносини, що виникають з цивільного правопорушення.

Таким чином, станом на дату розгляду справи № 916/2205/17 відсутній єдиний нормативно-правовий акт, на підставі якого має здійснюватися розрахунок розміру збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

У зв'язку з цим суд погоджується з правовою позицією відповідача, з приводу того, що підстави для задоволення вимог позивача, розрахованих на підставі протиправного та нечинного нормативно-правового акту, відсутні.

Отже, приймаючи до уваги вищезазначене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суду приходить до висновку, що позовні вимоги у справі є, такими, що не підлягають задоволенню судом.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції в Одеській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" про стягнення суми збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2019р.

Суддя О.Ю. Оборотова