Рішення № 81434218, 24.04.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/75/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.

розглянувши справу №916/75/19

за позовом: Керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області (66300, Одеська обл., м. Подільськ, пр. Шевченка, 10) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845)

до відповідача: Приватного підприємства "Лорен Агроекспорт" (66300, Одеська обл., м. Подільськ, пров. 2-й Український, 4 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління Укртрансбезпеки в Одеській області /ЄДРПОУ 39816845, адреса - 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4)

про стягнення коштів у розмірі 68 090,90 грн.

Представники сторін:

від прокуратури - Озерова О.Д., посвідчення № 035121, дата видачі : 13.08.15;

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Ільницький В.І., ордер № 151948, дата видачі : 13.03.19;

від третьої особи - не з'явився,

Суть спору: Керівник Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 78/19) до приватного підприємства "Лорен Агроекспорт" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи у сумі 68 090,90 грн.

Позов пред'явлено на підставі ст. 29 БК України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", Закону України "Про автомобільний транспорт", Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04 лютого 2019р. (суддя Петренко Н.Д.) відкрито провадження у справі та призначено справу № 916/75/19 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Розпорядженням керівника апарату суду №85 від 21.02.2019року, у зв'язку з перебуванням судді Петренко Н.Д.. з 20.02.2019р. на тривалому лікарняному (відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами), з метою дотримання строків, призначено повторний автоматичний розподіл вищезазначеної справи №916/75/19.

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, справу №916/75/19 передано на розгляд судді Погребній К.Ф., яка своєю ухвалою від 26.02.2019р. прийняла відповідну справу до свого провадження із призначенням до розгляду судовому засіданні.

Відповідач 10.04.2019р. за вх.ГСОО №7088/19 надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Прокурор зазначає, що уповноваженою особою управління Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті у ході здійснення контролю 27.01.2018 під час проведення рейдової перевірки на автомобільній ділянці автодороги М - 05 Київ-Одеса (км 450км+500) зупинено автомобіль VOLVO, модель VNL, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричіпом OVERLANDER, модель ST - 30 - 3А, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Вищезазначений автомобіль, належить згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

За посланнями прокуратури, відповідно до матеріалів, які надійшли до Котовської місцевої прокуратури, під час перевірки посадовим особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, водієм автомобіля VOLVO, модель VNL, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричіпом OVERLANDER модель ST - 30 - ЗА, реєстраційний номер НОМЕР_3 надана міжнародна товарна - транспортна накладна CMR. Відповідно до п. 16 вказаної накладної перевізником є ПП «Лорен Агроекспорт». Також, постановою № 030921 від 12.03.2018 вказаного перевізника притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено відповідне стягнення.

Вказана постанова набрала законної сили та не була оскаржена порушником.

Так, під час проведення перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки в Одеській області здійснено габаритно-ваговий контроль. За результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового , контролю зафіксовано навантаження на осі: 1) 4,84 тон - нормативно допустиме 11,0 тон, 2) здвоєна вісь 16,12 тон (7,92 тон + 8,20 тон) - нормативно допустиме 18,0 тон, 3). строєна вісь 26,48 тон (8,80 тон + 9,12 тон + 8,56 тон)- нормативно допустиме 24,0 тонни, повна маса транспортного засобу склала 47,44 тонни при нормативно допустимій 44,0 тонн, що є порушенням п.22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: за спеціальними правилами здійснюєтеся дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м),. за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиничну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиничну вісь -11т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Таким чином, порушено вимоги абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яким передбачено відповідальність за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Вказане порушення, за посиланнями позивача, підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27.01.2018, актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0014327 від 27.01.2018 та талоном № 311192 від 27.01.2018 щодо результатів виміру ваги автомобіля VOLVO, модель VNL, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричіпом OVERLANDER, модель ST - 30 - 3А, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Як наслідок, працівниками управління Укртрансбезпеки в Одеській області 27.01.2018 здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування із зазначенням перевищення нормативу, а саме: загальна маса автомобілю VOLVO, модель VNL, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричіпом OVERLANDER, модель ST - ЗО - ЗА, реєстраційний номер НОМЕР_3 складає 47,44 тон при нормативно допустимих 44 тони, нормативно допустиме навантаження на ось складає 24,00 тон, але фактично навантаження склало 26,48 тон, що є перевищенням параметрів нормативу на 2,48 тони.

Зазначеним розрахунком визначено плату за проїзд в сумі 1909,20 євро.

Прокурор вказує, що згідно міжнародної товарно-траспортної накладаної CMR перевізником є ПП «Лорен Агроекспорт», Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області на юридичну адресу перевізника скеровано листа № 1755/1- 31/18 від 12.03.2018 із копією акту та розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування від 27.01.2018.

Проте відповідачем не здійснено оплату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, яка згідно з розрахунком плати від 27.01.2018 склала 1909,20 Євро.

Відповідно до п.27 Порядку № 879, плата за проїзд справляється у національній валюті, за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку. Станом на 27.01.2018 офіційний курс гривні до євро, встановлений Національним банком України, складав 3566,4200 грн. за 1 Євро. Сума 1909,20 Євро складає 68 090,09 гривень.

За вищевказаних обставин плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 68 090,09 грн. на думку прокуратури безумовно підлягає стягненню з ПП «Лорен Агроекспорт» на користь Державного бюджету України.

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Керівник Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернулась до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті направлені на стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи у сумі 68 090,90 грн

При чому підставою відповідного позову стало встановлений факт порушення відповідачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» який був виявлений в ході перевірки.

Факт вчинення відповідачем відповідних порушень за посиланнями прокуратури підтверджується міжнародною товарно-траспортною накладаною CMR в якій в графі 16 стає штамп ПП «Лорен Агроекспорт», а також постановою № 030921 від 12.03.2018 якою вказаного перевізника притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено відповідне стягнення.

Як встановлено судом, уповноваженою особою управління Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті у ході здійснення контролю 27.01.2018 під час проведення рейдової перевірки на автомобільній ділянці автодороги М - 05 Київ-Одеса (км 450км+500) зупинено автомобіль VOLVO, модель VNL, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричіпом OVERLANDER, модель ST - 30 - 3А, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Вищезазначений автомобіль, належить згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Водієм автомобіля VOLVO, модель VNL, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричіпом OVERLANDER модель ST - 30 - ЗА, реєстраційний номер НОМЕР_3 надана міжнародна товарна - транспортна накладна CMR. Відповідно до п. 16 вказаної накладної перевізником є ПП «Лорен Агроекспорт»

Так, чинним законодавством України про автомобільний транспорт, а саме відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за порушення Закону покладено на перевізників.

Згідно статті 1 Закону автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортним засобом.

При цьому необхідно розрізняти поняття власника та перевізника, оскільки перевізник не обов'язково має транспортний засіб у власності.

Також, не ототожнюється поняття перевізника із фактичним користувачем транспортного засобу - водієм, який керує ним на час перевірки за трудовою або іншою угодою.

Особа перевізник встановлюється за документами, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, перелік яких визначено статтею 48 Закону.

Зокрема, до них відноситься договір про перевезення вантажу, укладання якого передбачено статтею 50 цього Закону, статтею 307 Господарського кодексу України, статтею 909 Цивільного кодексу України та підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо).

У судових рішеннях, а саме постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 814/1461/16, Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 у справі №823/508/18, Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 у справі № 815/397/18, Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі № 802/1066/17-а, висловлено думку, що перевізником є особа, яка безпосередньо надає послуги з перевезення вантажу та не повинна ототожнюватися із власником транспортного засобу, за допомогою якого здійснюється перевезення. Відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують його, а лише володіють майновими правами на нього

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що ніяких договірних відносин як вказано в міжнародній товаротранспортній накладній «CMR» щодо договору перевезення з ТОВ «ІН ФУД» не мало місце, в графі №23 стоїть штамп ПП «ЛОРЕН-АГРОЕКСПОРТ» що не відповідає дійсності, крім того відсутній підпис водія (експедитора) який прийняв вантаж.

Крім того, відповідач вказує, що автомобіль VOLVO, модель VNL, державний номерний знак НОМЕР_2, з напівпричепом OVERLANDER, модель ST-30-3A, державний номерний знак НОМЕР_3 не перебуває на балансі ПП «ЛОРЕН-АГРОЕКСПОРТ» та з власником даного автомобіля не укладались будь-які договори оренди автомобіля.

Як зазначалось вище, прокуратура в підтвердження здійснення саме відповідачем перевезення, по факту якого в подальшому працівника Укртарнсбезпеки в Одеській області було складено акт про порушення, посилається та в якості доказу надає копію CMR в якій в графі 16 та 23 містяться штамп ПП «Лорен Агроекспорт».

Міжнародна автодорожня товарно-транспортна накладна типової форми CMR застосовується у міжнародних перевезеннях відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року. Її положення застосовуються до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів, що передбачає винагороду, з використанням транспортних засобів у разі, якщо місце навантаження і місце доставлення вантажу, зазначені в контракті, знаходяться на території двох різних країн, з яких хоча б одна є учасницею Конвенції КДПВ.

Так згідно порядку заповнення CMR в графа 23 повинна містити номер і дата подорожнього листа, за яким виконується перевезення вантажу, прізвище водія, який здійснює перевезення, друк транспортної організації, а також підпис водія (експедитора), який прийняв вантаж.

В той же час при дослідження судом наданої в якості доказу здійснення відповідачем перевезення CMR, судом встановлено, що графа 23 окрім штампу ПП «ЛОРЕН-АГРОЕКСПОРТ» жодних інших відомостей не містить.

Більш того при дослідженні відповідної накладної судом встановлено, що вона не містить жодного номеру, що ставить під сумнів її дійсності.

Отже, з урахуванням наведеного вище, зазначена CMR не може прийматись судом як належний та допустимий доказ, який безумовно підтверджує факт здійснення відповідачем відповідного перевезення, а отже факту вчинення правопорушення.

Також прокуратура в якості доказу вчинення відповідачем відповідного правопорушення посилається на постанову № 030921 від 12.03.2018 якою вказаного перевізника притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено відповідне стягнення.

В той же час жодних доказів на підтвердження факту належного повідомлення відповідача, а саме надсилання Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області, Запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративне правопорушення від 26.02.2018р. а отже можливості спростування відповідачем зазначених в CMR відомостей, ще на стадії розгляду відповідного питання в Управлінні Укртрансбезпеки в Одеській області, прокуратурою надано не було.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

В той же час, у сукупності наведених вище обставин, Прокуратурою не надано до суду жодних доказів які б підтверджували факт вчинення саме ПП «Лорен Агроекспорт» адміністративного правопорушення, виявленого працівниками управління Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті у ході здійснення контролю 27.01.2018р. під час проведення рейдової перевірки на автомобільній ділянці автодороги М - 05 Київ-Одеса (км 450км+500).

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову Керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області (66300, Одеська обл., м. Подільськ, пр. Шевченка, 10) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845) до Приватного підприємства "Лорен Агроекспорт" (66300, Одеська обл., м. Подільськ, пров. 2-й Український, 4 ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління Укртрансбезпеки в Одеській області /ЄДРПОУ 39816845, адреса - 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4) - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Котовську місцеву прокуратуру Одеської області (66300, Одеська обл., м. Подільськ, пр. Шевченка, 10)

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 квітня 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна