Рішення № 81434027, 22.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2019Справа № 910/1354/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.,

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Алеко"доАкціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 8376,24 грн

Представники сторін:

від позивачане з'явився;від відповідачаПинзіна Ю.О., довіреність №5282 від 05.11.2018;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеко" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 8376,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної доставки вантажу, що стало підставою для нарахування останньому штрафу у розмірі 8 376, 24 грн. з огляду на положення ст.116 Статуту залізниць України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі №910/1354/19 позовну заяву залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

04.03.2019 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2019 відкрито провадження у справі №910/1354/19; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.04.2019; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а також заперечень щодо розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено позивачу строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу строк - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень (якщо такі будуть) на відповідь на відзив.

10.04.2019 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив частково, стверджуючи про те, що підстави для нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу згідно залізничної накладної №437765979 від 04.08.2018 відсутні, оскільки прострочка доставки вантажу за вказаною накладною склала менше 48 годин. При цьому відповідачем заявлено про застосування шестимісячного строку позовної давності, встановленого п.136 Статуту залізниць України до вимог про стягнення штрафу за прострочку доставки вантажу за залізничною накладною №43578301 від 18.07.2018.

Також разом з відзивом на позов представником відповідача подано заяву про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу до 5 % від ціни позову. Дана заява обґрунтована тим, що частина залізничної мережі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, що спричиняє значне ускладнення транспортного сполучення у межах регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та, як наслідок, ускладнює забезпечення виконання вимог та положень Статуту залізниць України і Правил перевезення вантажів. Крім того проведення антитерористичної операції на території Донецької області суттєво вплинуло на фінансове становище регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", що підтверджується звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2018 року, згідно якого у відповідача наявний збиток у розмірі 295676 тис.грн. (код рядка 2295).

Крім того відповідачем подано клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, яке мотивоване тим, що станом на 09.04.2019 ухвала суду від 15.03.2019 регіональною філією "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" не отримана, а вимоги, які зазначені в цій ухвалі були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень тільки 18.03.2019.

У судовому засіданні 10.04.2019 представник позивача заперечив проти заявленого відповідачем клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позов.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позов та продовжено означеному товариству пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позов.

В судовому засіданні 10.04.2019 оголошено перерву до 22.04.2019. Представникам учасників справи направлено повідомлення про судове засідання 22.04.2019 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач можливістю подання відповіді на відзив відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Представник позивача у судове засідання 22.04.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про проведення судового засідання 22.04.2019 позивач був повідомлений належним чином. В попередніх судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.04.2019 проти заявлених позовних вимог заперечив частково з підстав, наведених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 22.04.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алеко" (замовник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (зміна найменування на Акціонерне товариство "Українська залізниця") (перевізник, відповідач) було укладено договір про надання послуг №09762/ЦЗ-2018 (договір) предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1), перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за №1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі -УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно (п.1.2), надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п.1.3), замовник зобов'язаний, зокрема, надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планувань перевезень вантажів через АС "Месплан" (п.2.1.1), оплачувати перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.2.1.6), перевізник, зокрема, зобов'язується розглядати замовлення замовника на перевезення вантажів. Узгоджувати замовлення замовника на перевезення вантажів у вагонах замовника. Узгоджувати, у разі можливості, замовлення замовника на перевезення вантажів у вагонах перевізника (п.2.3.1), приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору (п.2.3.2), замовник має право, зокрема, укладати договори на власний розсуд із підприємствами, які зацікавлені в перевезеннях вантажів, та виступати платником послуг з перевезення вантажу, користування вагонами та інших послуг, передбачених цим договором (п.2.2.1), розрахунки за цим договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" ПАТ "Укрзалізниця" (п.4.1), оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в пункті 14.2 розділу 14 договору (п.4.2), одержані кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника (п.4.3), договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору (п.12.1).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 18.07.2018 по 06.01.2019 Акціонерним товариством "Українська залізниця" було прийнято до перевезення зі станції Водолага Південної залізниці (відправник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеко") до станції призначення Велико-Анадоль Донецької залізниці (одержувач: Приватне акціонерне товариство "Новотроїцьке рудоуправління") вагони залізничні, які перевозяться на власних осях, не поіменовані в алфавіті (порожні власні вагони з-під щебеню, власник: Київ-Петровський філіал Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське МППЖТ", направляються до пункту навантаження), що підтверджується залізничними накладними №43578301 від 18.07.2018, №43765379 від 04.08.2018, №43861053 від 12.08.2018, №43921360 від 18.08.2018, №44073146 від 30.08.2018, №44179216 від 09.09.2018, №44203750 від 11.09.2018, №43321173 від 25.12.2018.

Відповідно до графи 52 означених залізничних накладних вагони, які прямували під навантаження до станції призначення Велико-Анадоль Донецької залізниці (одержувач: Приватне акціонерне товариство "Новотроїцьке рудоуправління") Акціонерним товариством "Українська залізниця" доставлені після закінчення встановленого строку доставки, про що свідчать відповідні календарні штемпелі видачі вантажу, а саме: 29.07.2018 за накладною №43578301 від 18.07.2018, 10.08.2018 за накладною №43765379 від 04.08.2018, 20.08.2018 за накладною №43861053 від 12.08.2018, 01.09.2018 за накладною №43921360 від 18.08.2018, 26.09.2018 за накладною №44073146 від 30.08.2018, 24.09.2018 за накладною №44179216 від 09.09.2018, 26.09.2018 за накладною №44203750 від 11.09.2018, 06.01.2019 за накладною №43321173 від 25.12.2018.

У залізничних накладних, за якими Акціонерним товариством "Українська залізниця" допущено прострочення доставки вантажу, відмітки про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки не проставлені, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу одержувачу - Приватному акціонерному товариству "Новотроїцьке рудоуправління".

При цьому на зворотному боці залізничних накладних №43578301 від 18.07.2018, №43765379 від 04.08.2018, №43861053 від 12.08.2018, №43921360 від 18.08.2018, №44073146 від 30.08.2018, №44179216 від 09.09.2018, №44203750 від 11.09.2018, №43321173 від 25.12.2018 одержувачем вантажу - Приватним акціонерним товариством "Новотроїцьке рудоуправління" вчинено напис про передачу права пред'явлення претензії та позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Алеко".

Отже, як вбачається з матеріалів справи, внаслідок прострочення Акціонерним товариством "Українська залізниця" строків доставки вантажів, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за №865/5086 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажів) Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеко" нарахувало залізниці штраф на загальну суму 8 376, 24 грн.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 8 376, 24 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч.6 ст.306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (п.2 Статуту).

На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (п.5 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтями 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч.2 ст.307 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідачем взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу на підставі складених залізничних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч.1 ст.313 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з п.1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць" (п.2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів).

Терміни доставки для вагонних відправок застосовуються при перевезенні вантажів, для яких надані окремі вагони та при перевезенні порожніх власних і орендованих вагонів (п.2.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів).

Згідно з п.2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до п.2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.116 Статуту залізниць України, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Згідно п.8 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за №862/5083 оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як вбачається з графи 52 (календарний штемпель видачі вантажу) залізничних накладних №43578301 від 18.07.2018, №43861053 від 12.08.2018, №43921360 від 18.08.2018, №44073146 від 30.08.2018, №44179216 від 09.09.2018, №44203750 від 11.09.2018, №43321173 від 25.12.2018, вантаж відповідачем було доставлено одержувачу - Приватному акціонерному товариству "Новотроїцьке рудоуправління" з порушенням встановленого терміну доставки - одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок, визначеного ст.41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, а саме:

- №43578301 від 18.07.2018 - календарний штемпель станції відправлення 18.07.2018, календарний штемпель прибуття вантажу - 28.07.2018, календарний штемпель видачі вантажу - 29.07.2018, кількість прострочених днів - 6;

- №43861053 від 12.08.2018 - календарний штемпель станції відправлення 12.08.2018, календарний штемпель прибуття вантажу - 19.08.2018, календарний штемпель видачі вантажу - 20.08.2018, кількість прострочених днів - 2;

- №43921360 від 18.08.2018 - календарний штемпель станції відправлення 18.08.2018, календарний штемпель прибуття вантажу - 31.08.2018, календарний штемпель видачі вантажу - 01.09.2018, кількість прострочених днів - 10;

- №44073146 від 30.08.2018 - календарний штемпель станції відправлення 30.08.2018, календарний штемпель прибуття вантажу - 26.09.2018, календарний штемпель видачі вантажу - 26.09.2018, кількість прострочених днів - 23;

- №44179216 від 09.09.2018 - календарний штемпель станції відправлення 09.09.2018, календарний штемпель прибуття вантажу - 24.09.2018, календарний штемпель видачі вантажу - 24.09.2018, кількість прострочених днів - 11;

- №44203750 від 11.09.2018 - календарний штемпель станції відправлення 11.09.2018, календарний штемпель прибуття вантажу - 26.09.2018, календарний штемпель видачі вантажу - 26.09.2018, кількість прострочених днів - 11;

- №43321173 від 25.12.2018 - календарний штемпель станції відправлення 25.12.2018, календарний штемпель прибуття вантажу - 06.01.2019, календарний штемпель видачі вантажу - 06.01.2019, кількість прострочених днів - 8.

За розрахунком позивача, який судом перевірено та з яким суд погоджується, розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача за залізничними накладними №43578301 від 18.07.2018, №43861053 від 12.08.2018, №43921360 від 18.08.2018, №44073146 від 30.08.2018, №44179216 від 09.09.2018, №44203750 від 11.09.2018, №43321173 від 25.12.2018 складає 8047,76 грн.

При цьому відповідачем не було висловлено заперечень щодо правильності розрахунку позивачем розміру заявленого до стягнення штрафу по вищезазначеним накладним. Фактично відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності за накладною №43578301 від 18.07.2018, а також посилається на наявність підстав для зменшення судом суми неустойки.

Щодо залізничної накладної №43765379 від 04.08.2018 (календарний штемпель станції відправлення 04.08.2018, календарний штемпель прибуття вантажу - 10.08.2018 о 03-00 год, календарний штемпель видачі вантажу - 10.08.2018 о 03-10 год), то суд зазначає, що прострочення доставки вантажу за вказаною накладною складає менш ніж дві доби (48 годин), а отже підстави для нарахування передбаченого ст.116 Статуту штрафу (на суму 328,48 грн) відсутні.

Таким чином оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України встановлює, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 5 ст.315 Господарського кодексу України визначено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст.134 цього Статуту.

Відповідно до пункту "д" ст.134 Статуту встановлено, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу.

Відповідно до ст.135 Статуту залізниць України, претензія підлягає розгляду протягом 1 місяця.

Частиною 4 ст.315 Господарського кодексу України встановлено, якщо заявлену перевізнику претензію, що випливає з договору перевезення вантажу, відхилено або відповідь на неї не одержано у строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Разом з тим, ч.1 ст.315 Господарського кодексу України встановлено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.

Частиною 5 ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ч.4 ст.909 та ст.920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто ст.315 Господарського процесуального кодексу України і п.п.134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах, що виникають із залізничних перевезень, зокрема, щодо стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу.

Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, і останні зміни в до ст.ст.134, 136 вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 №1973.

Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 і набув чинності з 01.01.2004. Крім того у прикінцевих положеннях Господарського кодексу України законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в т.ч. і Статут залізниць України, оскільки він суперечить Господарському кодексу України) у відповідність до норм Господарського кодексу України, а тоді вже застосовувати ці норми поряд з нормами Господарського кодексу України, що Кабінетом Міністрів України зроблено не було.

За таких обставин строк позовної давності в даній справі має обраховуватися відповідно до ч.5 ст.315 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 в справі №910/4405/18 та від 24.04.2018 в справі №905/3245/16.

Як встановлено судом, позивач не звертався до відповідача з претензією про оплату штрафу за прострочення доставки вантажу за залізничними накладними №43578301 від 18.07.2018, №43861053 від 12.08.2018, №43921360 від 18.08.2018, №44073146 від 30.08.2018, №44179216 від 09.09.2018, №44203750 від 11.09.2018, №43321173 від 25.12.2018.

Отже перебіг шестимісячного строку позовної давності у даному випадку щодо вищевказаних залізничних накладних, відповідно до ст.136 та пункту "д" ст.134 Статуту залізниць України, починається від дня видачі вантажу: 28.07.2018, 20.08.2018, 01.09.2018, 26.09.2018, 24.09.2018, 26.09.2018 та 06.01.2019 відповідно.

Приймаючи до уваги фактичне звернення позивача із позовною заявою до суду 30.01.2019 (дата накладної Укрпошта експрес, яка міститься на конверті позивача про надсилання позовної заяви до Господарського суду міста Києва), суд дійшов висновку про пропуск строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу згідно залізничної накладної №43578301 від 18.07.2018.

Згідно з ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 3 ст.267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Про застосування щодо заявлених позовних вимог за залізничною накладною №43578301 від 18.07.2018 наслідків спливу строку позовної давності відповідачем заявлено у відзиві на позовну заяву.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за порушення строків доставки вантажу за залізничною накладною №43578301 від 18.07.2018 задоволенню не підлягають з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеко" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу, належний розмір якого за розрахунком суду складає 7 062, 32 грн.

Також відповідачем було подано до суду заяву про зменшення розміру неустойки на підставі ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України до 5%, а саме до 353, 11 грн.

Обґрунтовуючи вказану заяву відповідач посилався на те, що позивача обслуговує регіональна філія "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та майже вся залізнична мережа регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" знаходиться в зоні АТО, що значно ускладнило транспортне сполучення. Заявник зазначає, що порушення термінів доставки вантажу мали місце з поважних та незалежних від перевізника причин. Проведення АТО та бойові дії у межах Донецької та Луганської областей суттєво вплинули на фінансове становище регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", за підсумками роботи за перше півріччя 2018 року філія отримала збиток у сумі 295 676 тис грн. Заявник також зазначає про відсутність завдання позивачу збитків у зв'язку з порушенням термінів доставки вантажу.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Встановивши факт невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасної доставки вантажу та надавши належну оцінку обставинам такого невиконання, врахувавши розмір нарахованого штрафу та майновий стан відповідача, суд не знаходить підстав для зменшення суми нарахованого штрафу.

При цьому відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин з якими законодавець пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

За приписами ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Як встановлено судом, у позовній заяві позивачем було зазначено про те, що останній очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Наразі позивачем не було надано суду доказів понесення ним цих витрат (актів приймання-передачі наданих послуг, детального опису робіт (наданих послуг), платіжних доручень тощо), у зв'язку з чим суми таких витрат, заявлені в орієнтовному розрахунку понесених судових витрат, судом не розподіляються.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Алеко» задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю" (61202, Харківська обл., місто Харків, вул. Ахсарова, будинок 8, ідентифікаційний код 21181738) штраф у розмірі 7 062 (сім тисяч шістдесят дві) грн 32 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 619 (одна тисяча шістсот дев'ятнадцять) грн 67 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 25.04.2019 року.

Суддя М.Є.Літвінова