Рішення № 81433662, 15.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2019Справа № 910/17110/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2"

про стягнення 450 053, 43 грн.

представники сторін:

від позивача: Гарматін К.В. - представник за довіреністю № 166 від 09.01.2019 р.

від відповідача: Ковальова О.О. - представник за ордером № 416964 від 08.01.2019 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПрАТ "АК "Київводоканал", позивач) з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" (далі - ЖБК "Дарниця-2", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 450 053, 43 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 9778/4-14-С від 28.12.2001 р. про надання послуг водопостачання та водовідведення в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого у ЖБК "Дарниця-2" утворилась заборгованість.

У позові ПрАТ "АК "Київводоканал" просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 323 423,82 грн., пеню в сумі 14 580,58 грн., штрафні санкції у сумі 32 342,38 грн., інфляційну складову боргу в сумі 57 973,25 грн., 3 % річних в сумі 21 733,41 грн., що разом складає 450 053, 43 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2018 р. вказану заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників спору, сторонам надано можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, у строк, встановлений законом, надав відзив по суті спору, у якому позов не визнав, вказав на часткову оплату вартості наданих послуг та зазначив про невірний розрахунок позивача заявленої до стягнення заборгованості. Нарахування штрафних санкцій вважав безпідставним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважав, що заявлені до стягнення суми нараховані необгрунтовано, зазначив, що основний борг за послуги з водопостачання та водовідведення був повністю сплачений ЖБК "Дарниця-2", зокрема, частково під час розгляду даної справи, також просив відмовити у задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій та матеріальних втрат.

Зі свого боку, позивач протягом розгляду справи по суті неодноразово надавав пояснення з приводу зменшення суми основної заборгованості та нарахувань на неї. Указані пояснення суд прийняв до уваги, проте, не вважає такі пояснення заявами позивача про зміну позовних вимог, тому розглядає справу в межах первісно заявлених вимог, але з урахуванням фактичних обставин справи, що склались на час розгляду справи.

Отже, розглянувши заяви учасників спору по суті справи, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

28.12.2001 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", (постачальник) та ЖБК "Дарниця-2" (абонент) був укладений договір про надання послуг водопостачання та водовідведення № 9778/4-14-с.

Згідно з п 1.1 договору постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно з умовами договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна» та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

Відповідно до п. 3.4 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника.

Згідно з п. 3.6 договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 5.1).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Згідно з пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р., договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно зі ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору № 9778/4-14-С від 28.12.2001 р. ПрАТ "АК "Київводоканал" (постачальник) у період з 01.12.2015 р. по 30.09.2018 р. надав відповідачу послуги з холодного водопостачання та водовідведення, а також водовідведення стоків гарячої води, на загальну суму 1 587 122,34 грн. При цьому, облік наданих послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, 17, 19, 21, позивач здійснював окремо за кодом № 2-883 (для потреб холодного водопостачання і водовідведення) та за кодом № 2-50883 (для потреб гарячого водовідведення).

Надання послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.12.2015 р. по 30.09.2018 р. підтверджується наявними у справі копіями актів зняття показань з лічильників (приладів обліку), погоджених та підписаних відповідачем, розшифровками рахунків відповідача, витягами з реєстрів наданих пільг та субсидій та платіжними вимогами-дорученнями.

Зі свого боку, відповідач умови договору виконав неналежним чином, вартість послуг сплатив неповністю та невчасно, про що свідчать матеріали справи.

Позивач, звертаючись до суду, вказував, що на час подачі позову сума заборгованості склала 323 423,82 грн. (по коду № 2-883 - 196 944,14 грн., а по коду № 2-50883 - 126 479,68 грн.).

Проте, перевіряючи розрахунок позивача, суд встановив, що частина заборгованості, а саме - на суму 199 943,99 грн. (по коду № 2-883 у сумі 143 933,42 грн. та по коду № 2-50883 у сумі 56 010,57 грн.), позивачем необгрунтовано врахована у заборгованість за вказаний період, оскільки вказана сума (199 943,99 грн.) була сплачена відповідачем до відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення (закриття) провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ПрАТ "АК "Київводоканал" в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги на суму 199 943,99 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо іншої частини заборгованості за договором № 9778/4-14-С від 28.12.2001 р. за вказаний період, а саме - 123 479,83 грн., то судом встановлено, що дану заборгованість, яка складається з послуг за холодне водопостачання і водовідведення у сумі 53 010,72 грн. та водовідведення гарячої води у сумі 70 469 11 грн., відповідач також сплатив, але після відкриття провадження у справі (у тому числі і за рахунок коштів пільг та субсидій), що підтверджується реєстром надходження грошових коштів, довідкою ПрАТ "АК "Київводоканал" № 3578/8/8/02-19 від 05.04.2019 р., платіжними дорученнями № 159 від 09.04.2019 р., № 160 від 12.04.2019 р., № 161 від 12.04.2019 р. Указане також не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.

Суд вважає, що сплативши заборгованість у вказаній сумі під час розгляду справи, відповідач у такий спосіб припинив відповідне грошове зобов'язання, у зв'язку з чим провадження у частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 123 479,83 грн. необхідно закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору).

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача відсутня основна заборгованість за послугами з водопостачання та водовідведення, що були йому надані з 01.12.2015 р. по 30.09.2018 р., проте, мало місце прострочення зобов'язання відповідачем.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з порушенням зобов'язання, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 14 580,58 грн. та штрафні санкції у сумі 32 342,38 грн.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 статті 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 4.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Посилання відповідача на положення статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, нарахування пені не здійснюється, суд до уваги не приймає, оскільки вказана норма закону передбачає звільнення від відповідальності держави в особі її органів, що здійснюють нарахування пільг та субсидій, а не суб'єктів господарювання за окремо визначеними правочинами, укладеними із постачальниками комунальних послуг.

Отже, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення неустойки, з урахуванням встановлених у даній справі обставин та суми основного боргу, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 6 864,12 грн., тобто у меншому розмірі, ніж просить позивач, у зв'язку із невірним розрахунком суми основної заборгованості.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 32 342,38 грн., нарахованих на підставі пункту 4.1 договору, суд прийшов до висновку, що ці вимоги також підлягають частковому задоволенню, з огляду на те, що розмір штрафу залежить від несплаченої суми (основного боргу), яку позивач невірно визначив.

Суд враховує, що нарахування вказаного штрафу у розмірі 10 % здійснюється на заборгованість у сумі 123 479,83 грн., яка була встановлена під час розгляду даної справи та не була сплачена відповідачем на час відкриття провадження. Здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 12 347,98 грн., у якості штрафу, тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем.

Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 57 973,25 грн. та 3 % річних в сумі 21 733,41 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому судом відхиляються твердження відповідача про неправомірність стягнення матеріальних втрат з боржника за відсутності його вини у порушенні зобов'язання, оскільки судом враховано, що умовами договору № 9778/4-14-С від 28.12.2001 р. саме на відповідача, як на сторону договору, покладений обов'язок здійснювати оплату за отримані послуги з водопостачання та водовідведення (п. 2.2) і такий обов'язок не ставиться в залежність від нарахування та сплати органом соціального захисту пільг, субсидій та інших платежів.

Отже, здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення сум матеріальних втрат, з урахуванням обставин, про які зазначалось вище, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 54 493,11 грн. та 3% річних в сумі 19 724,15 грн., тобто у менших сумах, ніж просить позивач.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" про стягнення заборгованості у сумі 450 053, 43 грн. в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 123 479,83 грн. закрити.

Позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" про стягнення заборгованості у сумі 326 573,60 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" (02097, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 17; ідентифікаційний код 22885588) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) пеню у сумі 6 864 (шість тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 12 коп., штрафні санкції у сумі 12 347 (дванадцять тисяч триста сорок сім) грн. 98 коп., інфляційні втрати у сумі 54 493 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто три) грн. 11 коп., 3 % річних у сумі 19 724 (дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 15 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 401 (одна тисяча чотириста один) грн. 44 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 15 квітня 2019 року.

Повний текст рішення складений 23 квітня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.