Рішення № 81433619, 26.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2019Справа № 910/2149/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Спичак О.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовомКомунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»ДоНаціонального банку України Простягнення 5 948,15 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Національного банку України про стягнення 5 948,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 26.02.2019 відповідачу було запропоновано у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

18.03.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про продовження процесуальних строків.

26.03.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому вказаний учасник судового процесу проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що порядок розрахунків за договором визначений додатком № 2 до нього. Пунктом 2 додатку №2 визначено, що «Абонент» щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у Дирекції по експлуатації нежилих будинків за адресою: вул. Чаадаєва, 9Б, розрахункова група, тел. 235-97-88, 235-97-90, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає в дирекцію), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою «Абонента») та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт. Отже підставою для проведення оплати отриманих за договором послуг серед іншого є акт виконаних робіт. Послуги за договором в період опалювального сезону 2016/2017 (з жовтня 2016 по квітень 2017 року) та послуги з технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в жовтні 2016 року, лютому-травні 2017 року не надавались. Зі сторони відповідача акт звірки взаємних розрахунків (копія додається) та акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за жовтень 2016 року, лютий-травень 2017 року не підписувались.

З огляду на поданий відповідачем відзив, суд з врахуванням заяви про поновлення строків, вважає за можливе прийняти зазначений відзив відповідача.

01.04.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказаний учасник судового процесу наголосив на тому, що предметом укладеного договору, зокрема, є надання послуг технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО (далі - технічне обслуговування). Положення договору не передбачають передачу матеріального результату робіт замовнику, як у випадку укладання договору підряду (глава 61 Цивільного кодексу України), отже укладений договір не містить елементів договору підряду, а за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг. Відтак, правовідносини, що виникають на підставі договору регулюються нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

Порядок проведення технічного обслуговування регламентовано Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 №71, Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.12.2008 №620/378, Положенням про порядок підготовки систем теплоспоживання споживачів до опалювального сезону у м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 6 серпня 2008 р. №1117 і передбачає підтримання системи теплоспоживання будинку та трубопроводів абонентських уводів у належному технічному стані, проведення ремонтних робіт у теплових мережах і системах теплоспоживання та підготовку теплового господарства будинку до опалювального сезону з отриманням в енергопостачальній організації акту про готовність до опалювального періоду.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про теплопостачання», п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10. 2007 р. №1198, споживач зобов'язаний забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; у міжопалювальний період виконувати обов'язкові обсяги робіт з підготовки до опалювального періоду та оформити акт про готовність об'єкта до опалювального періоду.

Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, передбачено, що на невеликих суб'єктах господарювання, в установах та організаціях (школи, лікарні, магазини, майстерні, їдальні тощо) допускається за договорами експлуатація тепловикористовувальних установок і теплових мереж персоналом іншого спеціалізованого суб'єкта господарювання, (пункт 5.2.6.). Таким чином, укладанням договору відповідач поклав на позивача відповідальність за загальний стан теплового господарства та технічний стан і безпечну експлуатацію теплових установок і мереж за адресою: м.Київ, вул.Борисоглібська 5 В.

Технічне обслуговування включає обов'язкові контрольні огляди, випробування, регулювання, налагодження, очищення, змащування устаткування, нескладну заміну деталей, що вийшли з ладу, усунення різних дрібних дефектів і перевірку дотримання вимог експлуатаційних інструкцій (п. 5.7.3 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж). Позивач також виконує заходи з підготовки до опалювального періоду систем теплоспоживання, передбачені п.7.9.2. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж відповідно до Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду.

Абзацом двадцятим підпункту 7.2.30 пункту 7.2 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж передбачено, що перед кожним опалювальним періодом здійснюється перевірка готовності роботи вузлів обліку теплової енергії, про що представниками ДТ (джерела теплопостачання) та енергопостачальної організації складається відповідний акт. Акт про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи складено за формою, встановленою теплопостачальною організацією - ПАТ «Київенерго», відповідно до п.9 Додатку (Обов'язковий перелік робіт щодо підготовки до опалювального сезону) до Положення про порядок підготовки систем теплоспоживання споживачів до опалювального сезону у м. Києві. Акт готовності до опалювального періоду складено за формою, передбаченою додатком 4 Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду.

Таким чином, технічне обслуговування проводилося у відповідності до умов укладеного договору та вимог чинного законодавства, яке регулює порядок його проведення та передбачає складання відповідних документів (Актів готовності вузла комерційного обліку до роботи, актів готовності до опалювального періоду, нарядів на включення та відключення тепла), що було роз'яснено відповідачу, зокрема, у листі позивача №062/151/03-5212 від 09.08.2017, який міститься у матеріалах справи. До моменту отримання претензії позивача про погашення заборгованості №062/15/1/03- 4110 від 13.06.2017, відповідач не звертався до позивача з претензіями чи зауваженнями щодо порядку, обсягу та якості надання послуг технічного обслуговування, не звертався з заявками про незадовільний стан системи централізованого опалення будинку, не надавав обґрунтованих заперечень стосовно підписання актів прийому виконаного опалення та технічного обслуговування.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про теплопостачання», п. 5.1.5. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, п.п. 10,11 п.11 Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженого постановою Кабінетів міністрів України від 07.08.1996 р. №929, державний енергетичний нагляд за технічним станом та організацією експлуатації теплових та тепловикористовувальних установок та мереж суб'єктів відносин у сфері теплопостачання здійснює Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії (Держенергонагляд), на яку покладено повноваження видавати суб'єктам відносин у сфері теплопостачання обов'язкові для виконання розпорядження (приписи, розпорядження та інші розпорядчі документи) щодо усунення порушень вимог нормативно-правових актів, нормативних документів з питань технічного стану теплових, тепловикористальних установок та мереж, їх експлуатації, проектування та будівництва, користування енергією у сфері теплопостачання.

Будь-які документи Держенергонагляду, які б свідчили про неналежний технічний стан чи неналежну організацію експлуатації позивачем теплових мереж будинку, у матеріалах справи відсутні.

Лист позивача №155/1/23-7684 від 28.12.2016, на який посилається відповідач не містить інформації про визнання позивачем факту ненадання послуг технічного обслуговування, натомість містить повідомлення про готовність будинку за адресою: вул. Борисоглябська, 5 літ. В до теплопостачання, що узгоджується з фактом надання послуг технічного обслуговування. Листи відповідача №61-001/88474 від 26.10.2016, №61-0011/99553 від 06.12.2016, №61-0015/10332 від 08.02.2017 та лист позивача №155/1/23-7684 від 28.12.2016 не спростовують факту надання позивачем послуг технічного обслуговування, оскільки стосуються вирішення питання забезпечення приміщення відповідача тепловою енергією, яка на час виникнення заборгованості постачалась ПАТ «Київенерго» на умовах сплати її вартості до початку розрахункового періоду (п.2 Додатку №4 до Договору з ПАТ «Київенерго») та розподілялась позивачем відповідно до укладених зі споживачами договорів.

Наразі, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2004 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство) та Національним банком України (абонент) було укладено договір № 1002 про надання послуг на теплопостачання та технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів (надалі- договір).

Предметом цього договору є надання послуг з теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої у гарячій воді теплової енергії та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Борисоглібська, 5 В ( п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2.2. договору (з урахуванням умов додаткового договору № 2) підприємство зобов'язано, в тому числі, надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію згідно показників приладу обліку теплової енергії за тарифами затвердженими КМДА та діючими на момент розрахунку. Проводити засобами дирекції технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, ГВП, абонентських уводів згідно з наданою калькуляцією вартості робіт, погодженою Головним управлінням з питань цінової політики виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, яка діє на момент розрахунку.

Відповідно до п. 2.3.5 абонент зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію теплосистем у займаних приміщеннях та своєчасне вжиття заходів з утеплення приміщень та місць загального користування.

Пунктом 2.3.6. договору визначено, що споживач своєчасно та в повному обсязі має відшкодовувати (сплачувати) вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

Договір набуває чинності з 01.09.2004 та діє до 31.12.2004. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п.п.6.1, 6.4 договору.).

Додатковим договором № 11 сторони погодили умову про те, що зазначений договір діє до 15.04.2018.

Порядок розрахунків визначено у додатку №2 до договору № 1002 від 01.09.2004 в редакції додаткового договору № 11/к-8215 від 01.11.2017.

Відповідно до п. 5 додатку № 1 до договору № 1002 від 01.09.2004 в редакції додаткового договору № 11/к-8215 від 01.11.2017 визначено, що вартість технічного обслуговування теплосистеми становить суму у розмірі 867,91 грн.

Відповідно до п. 1 додатку № 2 до договору № 1002 від 01.09.2004 в редакції додаткового договору № 11/к-8215 від 01.11.2017 (Порядок розрахунків) визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Пунктами 2, 3 вказаного додатку сторони погодили, що споживач щомісяця з 10 по 14 число самостійно отримує у підприємства (за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній та поточний місяці, платіжні вимоги-доручення, в які включена вартість теплової енергії за попередній місяць та орієнтована вартість теплової енергії за поточний місяць та технічного обслуговування за попередній місяць у розмірі згідно діючих тарифів на теплову енергію та обсягах, визначених у п. 3.1 цього додатку з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акта виконаних робіт.

За умовами п. 3 зазначеного додатку, оплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 18 числа поточного місяця, на підставі платіжної вимоги-доручення.

Крім оплати вартості теплової енергії абонент, на підставі платіжної вимоги-доручення оплачує підприємству вартість фактично наданих за попередній місяць послуг з технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем та їх абонентських уводів відповідно до додатку № 1 до договору від 01.09.2004 № 1002.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що на підставі умов договору від 01.09.2004 № 1002 Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» були надані послуги з технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів за період з жовтня 2016 по квітень 2018, що підтверджується актами виконаних робіт та реєстрами видачі платіжних документів.

Також позивачем наголошено на тому, що ним було виконано всі необхідні заходи з підготовки будинку до опалювальних періодів 2016-2017 та 2017-2018, а енергопостачальною організацією було проведено перевірку готовності об'єкта теплоспоживання до опалювальних сезонів та видано Акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та Акти готовності до опалювального періоду. Наведені Акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та Акти готовності до опалювального періоду, а також наряд на подачу теплоносія підтверджують, що позивачем було вжито всіх заходів для своєчасної підготовки системи теплопостачання до опалювального сезону та свідчать про надання послуг з технічного обслуговування систем теплопостачання нежилого будинку за спірний період.

За технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, абонентських уводів за жовтень 2016, а також за лютий-квітень 2017 оплата не надійшла. Позивач звертався до відповідача з претензією про погашення заборгованості. Проте, заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та абонентських уводів погашено не було.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, абонентських уводів за жовтень 2016, а також за лютий-травень 2017 у розмірі 4 339,55 грн, а також про стягнення 835,02 грн пені, 207,55 грн трьох відсотків річних та інфляційних втрат у розмірі 566,03 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що послуги за договором в період опалювального сезону 2016/2017 (з жовтня 2016 по квітень 2017 року) та послуги з технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в жовтні 2016 року, лютому-травні 2017 року не надавались. Зі сторони відповідача акт звірки взаємних розрахунків (копія додається) та акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за жовтень 2016 року, лютий-травень 2017 року не підписувались.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, 01.09.2004 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство) та Національним банком України (абонент) було укладено договір № 1002 про надання послуг на теплопостачання та технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів.

Предметом цього договору, зокрема, є обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Борисоглібська, 5 В ( п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2.2. договору (з урахуванням умов додаткового договору № 2) підприємство зобов'язано проводити засобами дирекції технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, ГВП, абонентських уводів згідно з наданою калькуляцією вартості робіт, погодженою Головним управлінням з питань цінової політики виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, яка діє на момент розрахунку.

Відповідно до п. 5 додатку № 1 до договору № 1002 від 01.09.2004 в редакції додаткового договору № 11/к-8215 від 01.11.2017 визначено, що вартість технічного обслуговування теплосистеми становить суму у розмірі 867,91 грн.

Відповідно до п. 1 додатку № 2 до договору № 1002 від 01.09.2004 в редакції додаткового договору № 11/к-8215 від 01.11.2017 (Порядок розрахунків) визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Пунктами 2, 3. вказаного додатку сторони погодили, що споживач щомісяця з 10 по 14 число самостійно отримує у підприємства (за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній та поточний місяці, платіжні вимоги-доручення, в які включена вартість теплової енергії за попередній місяць та орієнтована вартість теплової енергії за поточний місяць та технічного обслуговування за попередній місяць у розмірі згідно діючих тарифів на теплову енергію та обсягах, визначених у п. 3.1 цього додатку з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акта виконаних робіт.

За умовами п. 3 зазначеного додатку, оплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 18 числа поточного місяця, на підставі платіжної вимоги-доручення.

Крім оплати вартості теплової енергії абонент, на підставі платіжної вимоги-доручення оплачує підприємству вартість фактично наданих за попередній місяць послуг з технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем та їх абонентських уводів відповідно до додатку № 1 до договору від 01.09.2004 № 1002.

Як свідчать матеріали справи, на підставі умов договору від 01.09.2004 № 1002 Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» на відшкодування вартості з технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів за період з жовтня 2016, а також за лютий-травень 2017 було виставлено споживачу рахунки на загальну суму 4 339,55 грн, що підтверджується реєстрами видачі платіжних документів, а також реєстрами відправки поштової кореспонденції.

В якості доказів надання послуг по технічному обслуговуванню позивачем надані Акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та Акти готовності до опалювального періоду. Наведені Акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та Акти готовності до опалювального періоду, а також наряд на подачу теплоносія підтверджують, що позивачем було вжито всіх заходів для своєчасної підготовки системи теплопостачання до опалювального сезону та свідчать про надання послуг з технічного обслуговування систем теплопостачання нежилого будинку за спірний період.

Порядок проведення технічного обслуговування регламентовано Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 №71, Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.12.2008 №620/378, Положенням про порядок підготовки систем теплоспоживання споживачів до опалювального сезону у м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 6 серпня 2008 р. №1117 (п.2.1. Договору) і передбачає підтримання системи теплоспоживання будинку та трубопроводів абонентських уводів у належному технічному стані, проведення ремонтних робіт у теплових мережах і системах теплоспоживання та підготовку теплового господарства будинку до опалювального сезону з отриманням в енергопостачальній організації акту про готовність до опалювального періоду.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про теплопостачання», п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10. 2007 р. №1198, споживач зобов'язаний забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; у міжопалювальний період виконувати обов'язкові обсяги робіт з підготовки до опалювального періоду та оформити акт про готовність об'єкта до опалювального періоду.

Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, передбачено, що на невеликих суб'єктах господарювання, в установах та організаціях (школи, лікарні, магазини, майстерні, їдальні тощо) допускається за договорами експлуатація тепловикористовувальних установок і теплових мереж персоналом іншого спеціалізованого суб'єкта господарювання, (пункт 5.2.6.). Таким чином, укладанням договору відповідач поклав на позивача відповідальність за загальний стан теплового господарства та технічний стан і безпечну експлуатацію теплових установок і мереж за адресою: м.Київ, вул.Борисоглібська 5 В.

Технічне обслуговування включає обов'язкові контрольні огляди, випробування, регулювання, налагодження, очищення, змащування устатковання, нескладну заміну деталей, що вийшли з ладу, усунення різних дрібних дефектів і перевірку дотримання вимог експлуатаційних інструкцій, (п. 5.7.3. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж).

Позивач також виконує заходи з підготовки до опалювального періоду систем теплоспоживання, передбачені п.7.9.2. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж відповідно до Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду.

Абзацом двадцятим підпункту 7.2.30 пункту 7.2 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж передбачено, що перед кожним опалювальним періодом здійснюється перевірка готовності роботи вузлів обліку теплової енергії, про що представниками ДТ (джерела теплопостачання) та енергопостачальної організації складається відповідний акт. Акт про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи складено за формою, встановленою теплопостачальною організацією - ПАТ «Київенерго», відповідно до п.9 Додатку (Обов'язковий перелік робіт щодо підготовки до опалювального сезону) до Положення про порядок підготовки систем теплоспоживання споживачів до опалювального сезону у м. Києві. Акт готовності до опалювального періоду складено за формою, передбаченою додатком 4 Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду.

Таким чином, технічне обслуговування проводилося у відповідності до умов укладеного договору та вимог чинного законодавства, яке регулює порядок його проведення та передбачає складання відповідних документів (Актів готовності вузла комерційного обліку до роботи, актів готовності до опалювального періоду, нарядів на включення та відключення тепла).

Посилання відповідача на те, що акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування не містять підпису зі сторони абонента (відповідача) суд вважає неспроможними, оскільки відповідно до пункту 2, 3 додатку№2 договору № 1002 від 01.09.2004 абонент щомісячно з 10 по 14 число самостійно отримує у підприємства (за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній та поточний місяці, платіжні вимоги-доручення, в які включена вартість теплової енергії за попередній місяць та орієнтована вартість теплової енергії за поточний місяць та технічного обслуговування за попередній місяць у розмірі згідно діючих тарифів на теплову енергію та обсягах, визначених у п. 3.1 цього додатку з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акта виконаних робіт.

Отже, відсутність підписаних відповідачем актів виконаних робіт (актів приймання-передачі послуг з опалення та технічного обслуговування), за умови існування у відповідача обов'язку самостійного їх отримання, не може свідчити про відсутність у нього обов'язку з оплати наданих послуг.

Наразі, суд звертає увагу, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч вищевикладеного, відповідачем обставини, які повідомлено позивачем належними та допустимими доказами не спростовано, належного виконання своїх обов'язків за договором 01.09.2004 № 1002 не доведено.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, абонентських уводів за жовтень 2016, а також за лютий-травень 2017 в розмірі 4 339,55 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами п.2.3.7 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату передбачених цим договором нарахувань абонент сплачує пеню в розмірі 0,5 від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше двох облікових ставок НБУ, що діяли в період прострочення.

З огляду на порушення відповідачем умов договору, а саме несвоєчасне проведення розрахунків за надані послуги, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню на загальну суму 835,02 грн (період нарахування з 01.04.2018 по 30.09.2018 на суму прострочення 4 339,55 грн (зазначено у відповіді на відзив).

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, судом встановлено, що позивачем невірно визначено періоди нарахуванням (зокрема, початкову дату для застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання) з урахуванням сум оплат, які було здійснено в межах спірного правочину.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Як вже було зазначено вище нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки судом встановлено, що несплаченими місяцями надання послуг є жовтень 2016, а також лютий-травень 2017 і саме на заборгованість по зазначених місяцях позивач нараховує пеню, то з урахуванням положення ч. 6 статті 232 ГК України, позивачем було здійснено розрахунок пені поза шестимісячним строком від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні даних позовних вимог. При цьому судом враховано, що сторони в умовах договору не передбачили більшу тривалість строку нарахування пені.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з порушенням покупцем своїх грошових зобов'язань позивачем також було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 207,55 грн, інфляційні втрати в сумі 566,03 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 202,15 грн та 536,71 грн відповідно.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул.. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) суму основного боргу у розмірі 4 339,55 грн, 202,15 грн три відсотки річних, 835,02 грн інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 640,11 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.