Рішення № 81433587, 26.04.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/33/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2019 Справа № 908/512/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; код ЄДРПОУ 32121458)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення 4 009,96 грн.

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться справа № 908/512/19 за позовом Концерну “Міські теплові мережі” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4 009,96 грн.

ОСОБА_2 з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2019 р. справу № 908/512/19 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/512/19 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Присвоєно справі номер провадження – 5/33/19. Ухвалою суду від 04.04.2019р. №908/512/19 судом оголошено перерву.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В обґрунтування своєї позиції позивач у позовній заяві посилається на наступне: 01.12.2012 р. між Концерном “МТМ” та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №202518 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. На виконання умов вказаного договору позивач відпустив відповідачу теплову енергію в періоди з грудня 2017 р. по січень 2018 р., березень 2018 р. по квітень 2018 р. на загальну суму 3 219,48 грн. У зв’язку з простроченням відповідачем оплати позивачем нараховано 3% річних в розмірі 62,18 грн., інфляційні втрати в розмірі 84,40 грн. та штраф в розмірі 643,90 грн. На підставі викладеного, посилаючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/512/19 від 04.04.2019р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 69118, АДРЕСА_2.

З матеріалів справи вбачається, що до суду повернуто зазначену ухвалу суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

ОСОБА_2 з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Запропонований ухвалою суду про відкриття провадження від 05.03.2019р. №908/512/19 відзив на позовну заяву та додані до нього документи відповідач на адресу суду не надіслав, правами, передбаченими ст. 42 ГПК України, не скористався.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн “Міські теплові мережі” діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємства, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут та інше.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про теплопостачання”, “Правилами користування тепловою енергією”, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 (далі – Правила), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та іншими нормативно-правовими актами України.

Позивач є монополістом відповідно до положень Закону України “Про природні монополії” та відповідно до ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про теплопостачання” теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів (ст. 24 Закону України “Про теплопостачання”). Аналогічне положення закріплено у п. 14 Правил.

Частиною 2 ст. 275 ГК України визначено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що об’єкт теплопостачання належав на праві власності гр. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 20.03.2002р., який помер 30.10.2012р. та стосовно якого відкрито Спадкову справу, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 05.11.2012р.

Станом на 16.10.2018р. об’єкт теплопостачання належить на праві приватної власності померлому гр. ОСОБА_3, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна.

Система опалення об’єкта теплопостачання не відокремлена від системи опалення житлового будинку, що підтверджується Актом обстеження системи тепло споживання об’єкту теплопостачання від 17.10.2018р.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2012р. між Концерном “Міські теплові мережі” (далі – Теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі – Споживач) було укладено договір №202518 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі – Договір), відповідно до умов якого встановлено, що за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1. Договору).

Теплопостачальна організація здійснювала постачання теплової енергії в гарячій воді на об’єкт споживання Споживача з відповідним розрахунковим тепловим навантаженням на опалення згідно Додатку №1 до Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію – на протязі опалювального сезону;

- підігрів води – за наявної можливості;

- кондиціювання – по замовленню Споживача;

- інші технологічні потреби – по замовленню Споживача.

ОСОБА_2 з п. 3.2.6. Договору, Споживач теплової енергії зобов’язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в термінах, які передбачені договором.

Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Пунктами 5.4. - 5.5. договору визначено, що межа балансової належності сторін вказана в Додатку №2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку. При відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електричних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки, сумнівні показники тощо), обсяг теплової енергії, визначається Теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

У договорі п. 6.1. встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифів (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, а у випадку їх відсутності – відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору.

ОСОБА_2 до п. 6.2. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 6.4. договору встановлено, що споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

При наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку (п. 6.5 договору).

Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 6.6 договору, при перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі Споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди.

Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адмірала Нахімова, буд. №4, документи за розрахунковий період:

- рахунок;

- акт приймання-передачі теплової енергії гарячій воді;

- податкову накладну (платникам ПДВ) (п. 6.7 договору).

Пунктом 6.7.1. договору встановлено, що отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.

У разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі теплової енергії, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, споживач зобов’язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1 договору строк. При отриманні заперечень в підписанні Акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в Акті наступного місяця. У разі відмови у прийняті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений споживачем в судовому порядку (п. 6.7.2. договору).

Відповідно до п. 7.2.10. договору зазначено, що за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4. цього Договору, останній сплачує Теплопостачальній організації штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію. Оплата штрафу не звільняє Споживача від виконання своїх обов’язків.

ОСОБА_2 із п. 10.1 Договору, цей договір діє з 01.12.2012р. до 01.12.2013 року.

Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення Господарським судом; ліквідацією однієї із сторін (п. 10.2. Договору).

Пунктом 10.4 Договору закріплено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не відбулася ні одна із обставин, передбачених у п. 10.2 договору.

Судом враховано, що станом на час подання позовної заяви Договір №202518 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2012р. є чинним. Доказів розірвання договору або визнання недійсним суду не надано.

ОСОБА_2 зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

ОСОБА_2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до загальних умов виконання зобов’язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочинну, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

На виконання п. 6.3. Договору позивачем було відпущено відповідачу у періоди з грудня 2017р. – січень 2018р., березень 2018р. – квітень 2018р. теплову енергію на загальну суму 3 219,48 грн., теплова енергія відпускалась відповідачу в Гкал відповідно до п. 2.1. Договору та згідно з Додатком 1. Концерном «МТМ» виставлено відповідачу рахунки за спожиту теплову енергію, а саме: №202518 від 31.12.2017р. на суму 1 551,49грн., №202518 від 31.01.2018р. на суму 122,44грн., №202518 від 31.03.2018р. на суму 1 263,20грн., №202518 від 30.04.2019р. на суму 282,35грн. та відповідні Акти приймання-передачі теплової енергії, а саме: №202518 від 31.12.2017р., №202518 від 31.01.2018р., №202518 від 31.03.2018р., №202518 від 30.04.2019р., копії яких містяться у матеріалах справи та дослідженні судом.

Також, факт постачання позивачем теплової енергії підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок опалювального сезону у м. Запоріжжя №617 від 20.10.2017р. та про закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя №151 від 01.04.2018р.

Всупереч умовам договору, а саме п. 6.3. договору, відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за періоди з грудня 2017р. – січень 2018р., березень 2018р. – квітень 2018р., на адресу позивача не направив, заперечень щодо причин їх не підписання не надав.

Законом України «Про теплопостачання» в статті 24 серед основних обов’язків споживача теплової енергії закріплено обов’язок щодо додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

У відповідності до п. 40 Правил користування тепловою енергією, встановлено, що споживач зобов’язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

На адресу відповідача позивачем була надіслана претензія від 07.08.2018р. за вих. №197, в якій позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості у розмірі 3 219,48грн.

Відповіді на зазначену претензію позивачем не отримано.

Доказів сплати суми боргу в повному обсязі або частково відповідачем суду також не надано.

На підставі викладеного, заборгованість відповідача за періоди з грудня 2017р. – січень 2018р., березень 2018р. – квітень 2018р. у розмірі 3 219,48 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню.

ОСОБА_2 з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2.10. договору зазначено, що за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4. цього Договору, останній сплачує Теплопостачальній організації штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію. Оплата штрафу не звільняє Споживача від виконання своїх обов’язків.

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення відповідачем умов договору щодо несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію, позивачем нараховано штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію за періоди з грудня 2017р. – січень 2018р., березень 2018р. – квітень 2018р. на загальну суму 643,90 грн.

Отже, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, заявлений до стягнення штраф у розмірі 643,90 грн. є підтвердженим матеріалами справи та підлягає задоволенню судом у повному обсязі.

Крім того, позивачем пред’явлені до стягнення сума 3% річних в розмірі 62,18 грн. за період з 20.01.2018р. по 29.10.2018р. та сума інфляційних витрат за період з грудня 2017р. по квітень 2018р. у розмірі 84,40 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані розрахунки судом перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що сума індексу інфляції та 3% річних розраховані вірно, вимоги щодо їх стягнення позивачем доведені.

Контррозрахунку спірної суми відповідачем суду не надано.

ОСОБА_2 із ст. 1291 Конституції України, ст.ст. 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

ОСОБА_2 із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 22.04.1962 р.н.) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; код ЄДРПОУ 32121458, на п/р зі спеціальним режимом використання №26039302042813 у Філії – Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», код МФО 313957) основний борг у сумі 3 219 (три тисячі двісті дев’ятнадцять) грн. 48 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 22.04.1962 р.н.) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; код ЄДРПОУ 32121458, на п/р №26007301001951 у Філії – Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», код МФО 313957) суму інфляційних витрат у розмірі 84 (вісімдесят чотири) грн. 40 коп., 3% річних у розмірі 62 (шістдесят дві) грн. 18 коп., суму штрафу у розмірі 643 (шістсот сорок три) грн. 90 коп. Видати наказ.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 22.04.1962 р.н.) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; код ЄДРПОУ 32121458, на п/р №26007301001951 у Філії – Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», код МФО 313957) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Повне рішення складено: 26.04.2019р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.