Рішення № 81433505, 15.04.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/137/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2019 Справа № 908/2232/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді – Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання – Юсубовій Д.В., розглянувши матеріали справи № 908/2232/18

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії – Запорізьке обласне управління, 69093, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 48

до відповідача: публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14

про стягнення 908 389,89 грн.

У засіданні приймали участь представники:

представник позивача: ОСОБА_1, довіреність № 71 від 28.01.19;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 25 від 01.01.19;

вільний слухач: ОСОБА_3, паспорт серії МЕ № 464759, виданий Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області 28.05.04.

СУТЬ СПОРУ:

30.10.18 до господарського суду Запорізької області звернулось публічне акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі філії – Запорізьке обласне управління (далі ПАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії – ЗОУ) з позовною заявою від 24.10.18 № 107.20/1-1923 про стягнення з публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (надалі ПАТ “Запоріжжяобленерго”) 908 389,89 грн. заборгованості за договором від 31.12.08 № 191/08 про приймання платежів від фізичних осіб, з якої: 488 070,85 грн. - борг з комісійної винагороди, 165 943,55 грн. - пеня, 61 418,16 грн. - 3 % річних та 192 957,32 грн. індексу інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем грошових зобов’язань за договором від 31.12.08 № 191/08 щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку за комісійною винагородою. Зокрема, за твердженнями позивача, за Зведеними актами виконаних робіт за період з червня-серпень 2018 р. у відповідача, станом на 11.10.18, наявна заборгованість у загальній сумі 488 070,85 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов’язання за Зведеними акти виконаних робіт за період з вересня 2016 р. по серпень 2018 р. включно позивачем нараховано відповідачу 165 943,55 грн. пені, 61 418,16 грн. 3 % річних та 192 957,32 грн. індексу інфляції.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду визначено вказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 13.11.18 судом прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2232/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 11.12.18.

11.12.18 відповідачем через канцелярію суду подано відзив від 11.12.18 № б/н разом із клопотанням від 11.12.18 № б/н про поновлення строків на надання відзиву.

Також, 11.12.18 відповідачем до суду подано заяву від 11.12.18 № б/н про витребування у позивача документальних доказів, а саме доказів надсилання відповідачу зведених актів виконаних робіт за періоди: листопад 2016 р. – травень 2017 р., березень 2018 р., травень 2018 р. за договором від 13.12.08 № 191/08.

У судовому засіданні 11.12.18 судом, через необґрунтованість, відмовлено у задоволенні заяви відповідача про витребування у позивача документальних доказів. А саме, суд виходив з того, що відповідачем до вказаної заяви не надано доказів неможливості їх надання, зокрема, через відмову позивача надати такі докази відповідачу.

Ухвалою від 11.12.18 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – до 13.02.19 включно та відкладено підготовче засідання у справі на 16.01.19.

21.12.18 від позивача надійшла відповідь від 18.12.18 № 107.20/1-2632 на відзив.

16.01.19 від відповідача надійшло заперечення від 16.01.19 № 16/01 на відповідь на відзив.

Ухвалою від 16.01.19 судом відкладено підготовче засідання у справі на 11.02.19.

04.02.19 до суду надійшло клопотання ПАТ “Запоріжжяобленерго” за вих. від 31.01.19 № 171-юр про приєднання документів до матеріалів справи.

11.02.19 до суду надійшло уточнення ПАТ “Запоріжжяобленерго” за вих. від 11.02.19 № 194-юр до заперечень на відповідь на відзив АТ “Ощадбанк” № 107.20/1-2632 від 18.12.18.

У підготовчому судовому засіданні 11.02.19 судом задоволено клопотання відповідача за вих. від 11.12.18 б/н про поновлення строків на надання відзиву на позовну заяву та прийняти до розгляду відзив ПАТ “Запоріжжяобленерго” за вих. від 11.12.18 б/н на позовну заяву про стягнення заборгованості № 107.20/1-1923 від 24.10.18.

11.02.19 судом закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті розпочато з 11.02.19 та оголошено перерву у судовому засіданні на 26.02.19, про що постановлено відповідну ухвалу.

22.02.19 позивачем до суду надані письмові пояснення від 22.02.19 вих. № 107.20/1-324.

У судових засіданнях 26.02.19 та 12.03.19 судом оголошувалась перерва у справі на 12.03.19 та на 13.03.19 відповідно.

13.03.19 через канцелярію суду позивачем подано письмові пояснення за вих. від 13.03.19 № 107.20/2-381 щодо розрахунку позовних вимог, а відповідачем подано заяву від 13.03.19 № 619-юр про застосування строку позовної давності.

У судовому засіданні 13.03.19 в ході з’ясування обставин пов'язаних з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та оцінки доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, у суду виникли питання, зокрема, за які періоди зараховані сплачені відповідачем кошти за договором та на підставі яких первинних бухгалтерських документів (платіжних доручень) позивачем були здійснені відповідні зарахування.

З огляду на те, що у судовому засіданні 13.03.19 встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у п. 3 ч. 3 ст. 162, судом на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України, ухвалою від 13.03.19 позовну заяву ПАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії – Запорізьке обласне управління від 24.10.18 № 107.20/1-1923 залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення позивачу ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків:

- в якій необхідно викласти обґрунтований (більш повний та детальний) розрахунок заявлених до стягнення сум окремо по кожній заявленій вимозі (пені, 3 % річним та інфляційним) із зазначенням у такому розрахунку за кожним актом виконаних робіт окремо (не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань) наступних даних:

- підстава розрахунку (акт виконаних робіт від… на суму…),

- дата надходження від банку відповідачу підписаних зведених актів виконаних робіт (число, місяць, рік);

- останній день виконання зобов’язання за актом виконаних робіт (число, місяць, рік) згідно з п. 5.2. договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 11.03.15);

- суму простроченого платежу (на яку здійснено нарахування пені, 3 % річних, інфляції);

- період прострочення виконання грошового зобов’язання за актом виконаних робіт з урахуванням часткових оплат;

- розмір та базу нарахування пені (у розрахунку який стосується пені);

- суму здійсненої відповідачем оплати із посиланням на документ про сплату (дату, номер, вид платіжного документа, призначення платежу),

- сума нарахованої пені, 3 % річних, індексу інфляції по кожному акту виконаних робіт окремо,

- сукупна сума нарахованої пені, 3 % річних, індексу інфляції за всіма актами виконаних робіт.

27.03.19 на адресу суду з дотримання строку визначеного ухвалою від 13.03.19 у справі № 908/2232/18 від позивача надійшла заява від 25.03.19 № 107.20/2-463 про усунення недоліків, до якої заявником надано у таблиці розрахунок заявленої до стягнення суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат, а також докази направлення вказаної заяви з додатком відповідачу.

Ухвалою від 28.03.19 суд продовжив розгляд справи № 908/2232/18 та призначив судове засідання на 15.04.19.

01.04.19 від позивача надійшла заява від 26.03.19 № 107.20/2-482, якою позивач просить суд долучити до матеріалів справи завірені належним чином копії платіжних доручень на 19 аркушах, що надходили на рахунки позивача від відповідача за період з 2016 по 2019 рік.

Враховуючи, що надані до суду копії платіжних доручень на 19 аркушах, що надходили на рахунки позивача від відповідача за період з 2016 по 2019 рік, мають значення для вирішення справи по суті спору, а також враховуючи, що в ході розгляду справи у суду виникли питання щодо правильності здійснених позивачем нарахувань та щодо дійсної суми заборгованості за червень-серпень 2018 р., що зазначені докази є необхідними для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судом заяву позивача від 26.03.19 № 107.20/2-482 про приєднання доказів задоволено.

Представник позивача у судовому засіданні 15.04.19 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та у поданих до суду заявах по суті справи.

Представник відповідача у засіданні 15.04.19 підтримав правову позицію викладену у відзиві на позовну заяву та у наданих до суду заявах по суті справи. Зокрема, відповідач проти існування основної заборгованості перед позивачем за договором від 31.12.08 № 191/08 не заперечив. Підтримав клопотання про зменшення розміру пені на 50 % та розстрочення виконання рішення суду на 12 календарних місяців.

У засіданні суду 15.04.19, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Учасникам справи повідомлено коли буде складено повне рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.08 між відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” (Банк) та відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (в подальшому перейменовано на публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”, далі Клієнт) укладено договір на приймання платежів від фізичних осіб № 191/08, за умовами якого Клієнт доручає, Банк приймає на себе зобов’язання здійснювати підзвітними установами банку в м. Запоріжжя та Запорізькій області, згідно з додатком № 1 до цього договору, приймання та перерахування сум платежів від фізичних осіб-платників на користь клієнта по структурним підрозділам Клієнта. Структурними підрозділами Клієнта є райони електричних мереж (РЕМ клієнта) та Запорізькі міські електричні мережі ВАТ “Запоріжжяобленерго” (ЗМЕМ клієнта). Юридичні та банківські реквізити структурних підрозділів клієнта вказані в додатку № 2 до цього договору, який є невід’ємною частиною (п. 1.1).

Згідно з п. 5.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.04.14), суми платежів, які приймав Банк на користь Клієнта, перераховуються банком на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та на поточні рахунки, згідно з пунктами 1.1.1 та 1.1.2, не пізніше наступного банківського дня після сплати платежів громадянами у відділеннях банку у м. Запоріжжя і Запорізькій області та не пізніше трьох банківських днів – в ТВБВ банку в Запорізькій області.

Пунктом 5.2 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 11.03.15) сторони передбачили, що за надані послуги з перерахування платежів за спожиту електроенергію, що адресовані на поточні рахунки із спеціальним режимом використання клієнта, відкриті для структурних підрозділів клієнта, Клієнт сплачує Банку комісійну винагороду в розмірі 1,0% від загальної суми платежів, які перераховані Банком на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які вказані в додатку № 2, не пізніше 5-ти банківських днів з дати надходження від Банку підписаного зведеного акту виконаних робіт, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку ВАТ “Запоріжжяобленерго”, на поточний рахунок Банку, відкритий в філії Запорізького обласного управління АТ “Державний ощадний банк України”.

Відповідно до п. 5.4 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 11.03.15), підставою для остаточних розрахунків між сторонами є зведений акт виконаних робіт, який складається на підставі підписаних актів прийому-здачі виконаних робіт, які підписують уповноважений керівник банку та керівник структурного підрозділу клієнта, за місцями їх розташування. Банк щомісяця, не пізніше перших 2-х банківських днів місяця наступного за звітним, надсилає на електронні адреси підрозділів клієнта (електронні адреси зазначені у додатку № 9 до цього договору) акти прийому-здачі виконаних робіт та зведений акт виконаних робіт на електронні адреси клієнта. У разі відсутності зауважень, керівник підрозділу клієнта на протязі 2-х банківських днів з дати отримання, підписує акт прийому-здачі виконаних робіт і обидва примірника надсилає до Банку. Банк на протязі 2-х банківських днів з дати надходження акту прийому-здачі підписує його та один оригінальний примірник повертає відповідному підрозділу Клієнта. Клієнт до 8-го банківського дня місяця, наступного за звітним, повинен підписати 2 примірника зведеного акту виконаних робіт та надати його на підпис Банку. Банк на протязі 2-х банківських днів з дати отримання, підписує зведений акт виконаних робі та повертає один примірник клієнту. У разі наявності претензій до наданих банком послуг структурний підрозділ Клієнта у триденний термін з дати отримання Акту прийому-здачі виконаних робіт (в електронному вигляді) видає мотивовані заперечення та письмову претензію щодо наданих послуг банком.

Пунктами 7.1, 7.2 договору передбачено, що його укладено на строк до 31.12.09, договір набирає чинності з 01.01.09. У разі необхідності подальшої дії договору, при умові продовження виконання банком своїх зобов’язань та за відсутності письмового повідомлення клієнта про припинення дії договору, направленого банку не пізніше одного місяця до закінчення терміну дії цього договору, договір вважається чинним на такий же термін та на тих же умовах на протязі наступного календарного року.

Додатковими угодами від 01.04.14 № 1 та від 14.03.17 № 5 до договору від 31.12.08 № 191/08, сторони домовились змінити найменування Банку на публічне акціонерне товариство “Державний ощадний банк України”, а найменування Клієнта на публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”.

Предметом спору у справі є вимога про стягнення з ПАТ “Запоріжжяобленерго” 488 070,85 грн. комісійної винагороди за договором від 31.12.08 № 191/08 за Зведеними актами виконаних робіт за період з червня-серпень 2018 р. включно. А також вимоги про стягнення з відповідача 165 943,55 грн. пені, 61 418,16 грн. 3 % річних та 192 957,32 грн. індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов’язання за договором № 191/08 від 31.12.08 за Зведеними актами виконаних робіт за період з вересня 2016 р. по серпень 2018 р. включно.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 901 ЦК України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підтвердження своїх вимог позивачем до матеріалів справи надані підписані позивачем і відповідачем без будь-яких зауважень та засвідчені печатками з обох сторін Зведені акти виконаних робіт:

- від 30 листопада 2016 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку у листопаді 2016 р. склала 146 311,46 грн. (отримано відповідачем 15.12.16);

- від 31 грудня 2016 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 157 657,44 грн. (отримано відповідачем 23.01.17);

- від 31 січня 2017 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 161 089,21 грн. (отримано відповідачем 10.03.17);

- від 28 лютого 2017 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 172 250,14 грн. (отримано відповідачем 03.04.17);

- від 31 березня 2017 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 158 210,60 грн. (отримано відповідачем 03.05.17);

- від 30 квітня 2017 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 155 616,39 грн. (отримано відповідачем 12.06.17);

- від 31 травня 2017 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 166 708,63 грн. (отримано відповідачем 11.07.17);

- від 30 червня 2017 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 147 795,25 грн. (отримано відповідачем 21.08.17);

- від 31 липня 2017 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 172 502,23 грн. (отримано відповідачем 02.10.17);

- від 31 серпня 2017 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 176 358,85 грн. (отримано відповідачем 27.11.17);

- від 30 вересня 2017 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 190 686,53 грн. (отримано відповідачем 27.11.17);

- від 31 жовтня 2017 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 155 902,30 грн. (отримано відповідачем 27.11.17);

- від 30 листопада 2017 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 166 878,12 грн. (отримано відповідачем 18.12.17);

- від 31 грудня 2017 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 163 569,30 грн. (отримано відповідачем 05.02.18);

- від 31 січня 2018 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 170 588,12 грн. (отримано відповідачем 16.03.18);

- від 28 лютого 2018 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 186 697,52 грн. (отримано відповідачем 08.05.18);

- від 31 березня 2018 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 179 808,37 грн. (отримано відповідачем 15.06.18);

- від 27 квітня 2018 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 178 859,98 грн. (отримано відповідачем 15.06.18);

- від 31 травня 2018 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 183 215,00 грн. (отримано відповідачем 25.07.18);

- від 30 червня 2018 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 173 656,10 грн. (отримано відповідачем 20.08.18);

- від 31 липня 2018 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 203 121,05 грн. (отримано відповідачем 16.10.18);

- від 31 серпня 2018 р., відповідно до якого комісійна винагорода Банку склала 209 088,93 грн. (отримано відповідачем 16.10.18).

Судом враховано, що дати надходження від Банку відповідачу наведених вище Зведених актів виконаних робіт не заперечувались відповідачем, зокрема, у поданому контр розрахунку від 15.04.19 № 755-юр.

З огляду на положення ч. 1 ст. 530 ЦК України, п. 5.2. договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 11.03.15), враховуючи дату отримання актів відповідачем від позивача, приписи ст. ст. 253, 254 ЦК України, встановлені законом святкові і неробочі днів в Україні за 2016-2017 р.р., а також відповідні розпорядження Кабінету Міністрів України про перенесення робочих днів, ПАТ “Запоріжжяобленерго” мало здійснити остаточний розрахунок за надані послуги за Зведеними актами виконаних робіт:

- від 30.11.16 на суму 146 311,46 грн. по 22.12.16;

- від 31.12.16 на суму 157 657,44 грн. по 30.01.17;

- від 31.01.17 на суму 161 089,21 грн. по 17.03.17;

- від 28.02.17 на суму 172 250,14 грн. по 10.04.17;

- від 31.03.17 на суму 158 210,60 грн. по 12.05.17;

- від 30.04.17 на суму 155 616,39 грн. по 19.06.17;

- від 31.05.17 на суму 166 708,63 грн. по 18.07.17;

- від 30.06.17 на суму 147 795,25 грн. по 30.08.17;

- від 31.07.17 на суму 172 502,23 грн. по 09.10.17;

- від 31.08.17 на суму 176 358,85 грн. по 04.12.17;

- від 30.09.17 на суму 190 686,53 грн. по 04.12.17;

- від 31.10.17 на суму 155 902,30 грн. по 04.12.17;

- від 30.11.17 на суму 166 878,12 грн. по 25.12.17;

- від 31.12.17 на суму 163 569,30 грн. по 12.02.18;

- від 31.01.18 на суму 170 588,12 грн. по 23.03.18;

- від 28.02.18 на суму 186 697,52 грн. по 16.05.18;

- від 31.03.18 на суму 179 808,37 грн. по 22.06.18;

- від 27.04.18 на суму 178 859,98 грн. по 22.06.18;

- від 31.05.18 на суму 183 215,00 грн. по 01.08.18;

- від 30.06.18 на суму 173 656,10 грн. по 28.08.18;

- від 31.07.18 на суму 203 121,05 грн. по 23.10.18;

- від 31.08.18 на суму 209 088,93 грн. по 23.10.18.

Як зазначає позивач, станом на 11.10.18, заборгованість ПАТ “Запоріжжяобленерго” щодо сплати комісійної винагороди за Зведеними актами виконаних робіт за період з червня-серпень 2018 р. складає 488 070,85 грн.

З поданого на виконання ухвали від 13.03.19 суду у цій справі розрахунку позивача та первинних бухгалтерських документів встановлено, що відповідачем не здійснено жодної оплати за договором від 31.12.08 № 191/08 за червень 2018 р., за липень 2018 р. та за серпень 2018 р.

Отже, як свідчать матеріали цієї справи, відповідач взятих на себе договірних зобов’язань належним чином не виконав, оплату комісійної винагороди за надані послуги з перерахування платежів за спожиту електроенергію за Зведеними актами виконаних робіт від 30 червня 2018 р., від 31 липня 2018 р. та від 31 серпня 2018 р. в строк установлений договором від 31.12.08 № 191/08 не здійснив.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що зі сторони відповідача мало місце порушення прав позивача на отримання у строк встановлений договором від 31.12.08 № 191/08 плати за надані у червні-серпні 2018 р. послуги.

Станом на час вирішення справи по суті спору вказане порушення відповідачем не усунуто. Доказів протилежного учасниками справи суду не надано.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 488 070,85 грн. заборгованості з комісійної винагороди за договором від 31.12.08 № 191/08 (Зведені акти виконаних робіт за період з червня-серпень 2018 р.), суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії – ЗОУ про стягнення з ПАТ “Запоріжжяобленерго” 488 070,85 грн. боргу з комісійної винагороди є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

З підстав несвоєчасного здійснення розрахунків за Зведеними акти виконаних робіт за договором від 31.12.08 № 191/08 за період з вересня 2016 р. по серпень 2018 р. включно позивачем заявлено до стягнення з відповідача 165 943,55 грн. пені за період з 19.07.18 по 11.10.18, 61 418,16 грн. 3 % річних за період з 31.10.16 по 11.10.18 та 192 957,32 грн., а також індекс інфляції за період з 31.10.16 по 11.10.18.

З огляду на вимоги ст. 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Як свідчить наданий суду розрахунок заявленої до стягнення суми пені та інших нарахувань (на виконання ухвали від 13.03.19 у цій справі позивачем 27.03.19 надано детальний розрахунок «Таблиця розрахунку») позивачем здійснено відповідні нарахування не по кожному Зведеному акту виконаних робіт окремо. У зв’язку із чим, з розрахунку позивача не можливо визначити, які саме суми пені, 3 % річних та індексу інфляції нараховані за кожним із Зведених актів виконаних робіт за договором від 31.12.08 № 191/08 за період з вересня 2016 р. по серпень 2018 р., що, відповідно, є невірним.

У відповідності до роз’яснень викладених у п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом враховано відсутність у матеріалах справи Зведених актів виконаних робіт від 30.09.16 на суму 138 786,46 грн. та від 31.10.16 на суму 129 306,15 грн., а також доказів направлення вказаних актів позивачем відповідачу та їх отримання останнім, що позбавляє суд можливості (з причин від суду не залежних) здійснити оцінку вказаних доказів (зокрема щодо дійсності надання таких послуг, вартості таких послуг та визначити строк виконання відповідного грошового зобов’язання) та з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку за вказаними Зведеними актами.

Наведене свідчить про необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача сум пені, 3 % річних та інфляційних витрат за Зведеними актами виконаних робіт від 30.09.16 на суму 138 786,46 грн. та від 31.10.16 на суму 129 306,15 грн., що є підставою для відмови в позові в зазначеній частині.

Суд вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача суми пені за порушення грошового зобов’язання за договором від 31.12.08 № 191/08 за Зведеними актами виконаних робіт за період з листопада 2016 р. по серпень 2018 р. виходив з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1 і ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За визначенням ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно з приписом ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що за порушення Клієнтом термінів перерахування комісійної винагороди, оговорених в п. 5.2. цього договору на рахунки Банку, відкриті для його структурних підрозділів, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі 0,1% від суми не перерахованого платежу за кожний день затримки перерахування платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який стягується пеня.

Іншого порядку нарахування пені за прострочення платежу, ніж той що передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, сторони у договорі від 31.12.08 № 191/08 не передбачили.

Тобто, період часу, за який нараховується пеня за порушення грошового зобов’язання за договором від 31.12.08 № 191/08 не повинен перевищувати 6 місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Судом також прийнято до уваги, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватись як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

З огляду на положення п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14, а також приймаючи до уваги те, що наданий позивачем на виконання ухвали від 13.03.19 у цій справі розрахунок «Таблиця розрахунку» є невірним, судом, з урахуванням всіх обставин справи, самостійно вирахувано суму пені за порушенням грошових зобов'язань, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу (з 19.07.18 по 11.10.18), протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру пені (165 943,55 грн.).

А саме, за перерахунком суду, є обґрунтованою та законною вимога про стягнення з відповідача 80 402,18 грн. пені за загальний період з 19.07.18 по 11.10.18, з якої:

- 4 078,03 грн. пені нарахованої за період з 19.07.18 по 13.08.18 на суму 163 569,30 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 31.12.17);

- 11 207,41 грн. пені нарахованої за період з 19.07.18 по 24.09.18 на суму 170 588,12 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 31.01.18);

- 15 396,15 грн. пені нарахованої за період з 19.07.18 по 11.10.18 на суму 186 697,52 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 28.02.18);

- 14 828,03 грн. пені нарахованої за період з 19.07.18 по 11.10.18 на суму 179 808,37 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 31.03.18);

- 14 749,82 грн. пені нарахованої за період з 19.07.18 по 11.10.18 на суму 178 859,98 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 27.04.18);

- 12 649,36 грн. пені нарахованої за період з 02.08.18 по 11.10.18 на суму 183 215,00 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 31.05.18);

- 7 493,38 грн. пені нарахованої за період з 29.08.18 по 11.10.18 на суму 173 656,10 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 30.06.18).

Вимоги про стягнення пені за Зведеними актами виконаних робіт від 31.07.18 на суму 203 121,05 грн. та від 31.08.18 на суму 209 088,93 грн. судом відхилено з огляду на те, що строк виконання грошового зобов’язання за вказаними актами (строк оплати по 23.10.18 включно) знаходиться поза межами визначеного позивачем періоду часу протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання (з 19.07.18 по 11.10.18).

Також враховуючи, що позивачем здійснено нарахування пені за Зведеними актами виконаних робіт: від 30.09.16 на суму 138 786,46 грн., від 31.10.16 на суму 129 306,15 грн., від 30.11.16 на суму 146 311,46 грн., від 31.12.16 на суму 157 657,44 грн., від 31.01.17 на суму 161 089,21 грн., від 28.02.17 на суму 172 250,14 грн., від 31.03.17 на суму 158 210,60 грн., від 30.04.17 на суму 155 616,39 грн., від 31.05.17 на суму 166 708,63 грн., від 30.06.17 на суму 147 795,25 грн., від 31.07.17 на суму 172 502,23 грн., від 31.08.17 на суму 176 358,85 грн., від 30.09.17 на суму 190 686,53 грн., від 31.10.17 на суму 155 902,30 грн., від 30.11.17 на суму 166 878,12 грн. з порушенням положень ч. 6 ст. 232 ГК України (період часу за який нараховано пеню за вказаними актами перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення пені за вказаними актами.

З огляду на те, що позивачем не заявлялись вимоги про стягнення з відповідача пені за період до 30.10.17, судом визнається необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, заява ПАТ “Запоріжжяобленерго” від 13.03.19 № 619-юр про застосування позовної давності.

З підстав викладених вище підлягають задоволенню судом вимоги позивача про стягнення з відповідача 80 402,18 грн. пені. В іншій частині вимоги про стягнення пені судом відхиляються через необґрунтованість та безпідставність.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача сум 3 % річних та індексу інфляції за порушення грошового зобов’язання за договором від 31.12.08 № 191/08 за Зведеними актами виконаних робіт за період з листопада 2016 р. по серпень 2018 р. суд виходив з наступного.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97 № 62-97р.).

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 17.07.12 № 01-06/928/2012).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши власний перерахунок 3 % річних та індексу інфляції по кожному Зведеному акту виконаних робіт окремо суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача:

- 986,03 грн. 3 % річних за період з 30.12.16 по 21.03.17 та 5 777,84 грн. індексу інфляції за період з січня-березень 2017 р. нарахованих на суму 146 311,46 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 30.11.16; остаточний розрахунок здійснено 22.03.17 сплатою 146 311,46 грн.);

- 945,94 грн. 3 % річних за період з 31.01.17 по 13.04.17 та 4442,79 грн. індексу інфляції за період з лютого-березень 2017 р. нарахованих на суму 157 657,44 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 31.12.16; остаточний розрахунок здійснено 14.04.17 сплатою 157 657,44 грн.);

- 807,65 грн. 3 % річних за період з 18.03.17 по 17.05.17 та 3 562,81 грн. індексу інфляції за період з квітня-травень 2017 р. нарахованих на суму 161 089,21 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 31.01.17; остаточний розрахунок здійснено 18.05.17 сплатою 161 089,21 грн.);

- 991,03 грн. 3 % річних за період з 11.04.17 по 19.06.17 та 6626,61 грн. індексу інфляції за період з квітня-червень 2017 р. нарахованих на суму 172 250,14 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 28.02.17; остаточний розрахунок здійснено 20.06.17 сплатою 172 250,14 грн.);

- 1 144,32 грн. 3 % річних за період з 13.05.17 по 08.08.17 та 4946,68 грн. індексу інфляції за період з травня-липень 2017 р. нарахованих на суму 158 210,60 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 31.03.17; остаточний розрахунок здійснено 09.08.17 сплатою 158 210,60 грн.);

- 2622,03 грн. 3 % річних за період з 20.06.17 по 10.01.18 та 8246,94 грн. індексу інфляції за період з липня-грудень 2017 р. нарахованих на суму 155 616,39 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 30.04.17; часткову оплату на суму 100 000,00 грн. здійснено 11.01.18);

- 82,28 грн. 3 % річних за період з 11.01.18 по 28.01.18 та 834,25 грн. індексу інфляції за січень 2018 р. нарахованих на суму 55 616,39 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 30.04.17 з урахуванням часткової оплати від 11.01.18 на суму 100 000,00 грн.; остаточний розрахунок здійснено 29.01.18 сплатою 55616,39 грн.);

- 3 452,92 грн. 3 % річних за період з 19.07.17 по 27.03.18 та 14 686,31 грн. індексу інфляції за період з серпня 2017 р. по березень 2018 р. нарахованих на суму 166 708,63 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 31.05.17; часткову оплату на суму 50 000,00 грн. здійснено 28.03.18);

- 335,74 грн. 3 % річних за період з 28.03.18 по 01.05.18 та 933,67 грн. індексу інфляції за квітень 2018 р. нарахованих на суму 116 708,63 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 31.05.17 з урахуванням часткової оплати від 28.03.18 на суму 50 000,00 грн.; 02.05.18 частково сплачено 50 000,00 грн.);

- 164,49 грн. 3 % річних за період з 02.05.18 по 31.05.18 та 00,00 грн. індексу інфляції за травень 2018 р. нарахованих на суму 66 708,63 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 31.05.17 з урахуванням часткової оплати від 28.03.18 на суму 50 000,00 грн. та від 02.05.18 на суму 50 000,00 грн.; остаточний розрахунок здійснено 01.06.18 сплатою 66708,63грн.);

- 3790,04 грн. 3 % річних за період з 31.08.17 по 08.07.18 та 14 468,91 грн. індексу інфляції за період з вересня 2017 р. по червень 2018 р. нарахованих на суму 147 795,25 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 30.06.17; часткову оплату в сумі 50 000,00 грн. здійснено 09.07.18);

- 176,84 грн. 3 % річних за період з 09.07.18 по 30.07.18 та -684,57 грн. індексу інфляції за липень 2018 р. нарахованих на суму 97 795,25 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 30.06.17 з урахуванням часткової оплати від 09.07.18 на суму 50 000,00 грн.; 31.07.18 сплачено 50 000,00 грн.);

- 117,85 грн. 3 % річних за період з 31.07.18 по 29.08.18 та 0,00 грн. індексу інфляції за серпень 2018 р. нарахованих на суму 47 795,25 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 30.06.17 з урахуванням часткової оплати від 09.07.18 на суму 50 000,00 грн. та від 31.07.18 на суму 50 000,00 грн.; остаточний розрахунок здійснено 30.08.18 сплатою 47 795,25 грн.);

- 4990,75 грн. 3 % річних за період з 10.10.17 по 26.09.18 та 15 377,57 грн. індексу інфляції за період з жовтня 2017 р. по вересень 2018 р. нарахованих на суму 172 502,23 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 31.07.17; 27.09.18 частково сплачено 50 000,00 грн.);

- 151,03 грн. 3 % річних за період з 27.09.18 по 11.10.18 нарахованих на суму 122 502,23 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 31.07.17 з урахуванням часткової оплати від 27.09.18 у сумі 50 000,00 грн.);

- 4508,02 грн. 3 % річних за період з 05.12.17 по 11.10.18 та 11750,75 грн. індексу інфляції за період з грудня 2017 р. по вересень 2018 р. нарахованих на суму 176 358,85 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 31.08.17);

- 4874,26 грн. 3 % річних за період з 05.12.17 по 11.10.18 та 12705,40 грн. індексу інфляції за період з грудня 2017 р. по вересень 2018 р. нарахованих на суму 190 686,53 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 30.09.17);

- 3 985,12 грн. 3 % річних за період з 05.12.17 по 11.10.18 та 10 387,74 грн. індексу інфляції за період з грудня 2017 р. по вересень 2018 р. нарахованих на суму 155 902,30 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 31.10.17);

- 3977,64 грн. 3 % річних за період з 26.12.17 по 11.10.18 та 9356,70 грн. індексу інфляції за період з січня-вересень 2018 р. нарахованих на суму 166 878,12 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 30.11.17);

- 3240,02 грн. 3 % річних за період з 13.02.18 по 11.10.18 та 6618,37 грн. індексу інфляції за період з лютого-вересень 2018 р. нарахованих на суму 163 569,30 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 31.12.17);

- 2832,23 грн. 3 % річних за період з 24.03.18 по 11.10.18 та 3405,27 грн. індексу інфляції за період з квітня-вересень 2018 р. нарахованих на суму 170 588,12 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 31.01.18);

- 2271,06 грн. 3 % річних за період з 17.05.18 по 11.10.18 та 2215,54 грн. індексу інфляції за період з червня-вересень 2018 р. нарахованих на суму 186 697,52 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 28.02.18);

- 1640,44 грн. 3 % річних за період з 23.06.18 по 11.10.18 та 2133,79 грн. індексу інфляції за період з липня-вересень 2018 р. нарахованих на суму 179 808,37 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 31.03.18);

- 1631,79 грн. 3 % річних за період з 23.06.18 по 11.10.18 та 2122,53 грн. індексу інфляції за період з липня-вересень 2018 р. нарахованих на суму 178 859,98 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 27.04.18);

- 1069,17 грн. 3 % річних за період з 02.08.18 по 11.10.18 та 3481,09 грн. індексу інфляції за період з серпня-вересень 2018 р. нарахованих на суму 183 215,00 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 31.05.18);

- 628,02 грн. 3 % річних за період з 29.08.18 по 11.10.18 та 3299,47 грн. індексу інфляції за вересень 2018 р. нарахованих на суму 173 656,10 грн. (за Зведеним актом виконаних робіт від 30.06.18).

Вимоги про стягнення 3 % річних та індексу інфляції за Зведеними актами виконаних робіт від 31.07.18 на суму 203 121,05 грн. та від 31.08.18 на суму 209 088,93 грн. судом відхилено з огляду на те, що строк виконання грошового зобов’язання за вказаними актами (строк оплати по 23.10.18 включно) знаходиться поза межами визначеного позивачем періоду часу протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання (з 19.07.18 по 11.10.18).

З урахуванням викладеного підлягають задоволенню судом вимоги позивача про стягнення з відповідача 51 416,71 грн. 3 % річних та 146 696,46 грн. індексу інфляції. В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних судом відхиляються через необґрунтованість та безпідставність.

Відповідач у відзиві на позовну заяву виклав письмове клопотання про зменшення розміру пені на 50 % та про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 12 місяців.

Розглянувши вказані клопотання, мотиви звернення з ними, враховуючи думку позивача з приводу зазначених клопотань, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. чинної постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.11, вирішуючи (в т.ч. й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Обґрунтовуючи свої клопотання, відповідач посилається на те, що:

- основною причиною скрутного фінансового становища товариства є значна заборгованість споживачів за надані населенню області послуги з постачання електричної енергії, а також відсутність своєчасного фінансування товариства через встановлення НКРЕКП для відповідача нульового алгоритму, встановлення щодобових багатомільйонних відрахувань, тобто в допущенні прострочення відсутня безпосередня вина відповідача;

- включення відповідача до переліку об’єктів великої приватизації державної власності, що підлягаю приватизації у 2018 р.;

- відсутні докази, що свідчать про те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов’язань позивач зазнав збитків;

- заявлена до стягнення сума пені не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення.

Відповідачем до матеріалів справи на підтвердження скрутного фінансового стану долучено наступні документи: довідки за підписом директора з економіки та фінансів ПАТ “Запоріжжяобленерго” ОСОБА_4 від 08.10.18 № 003-49/315 щодо заборгованості відповідача по заробітній платі станом на 08.10.18, від 10.12.18 № 003-46/365 щодо податкового боргу станом на 07.12.18, від 09.10.18 № 003-08/328 про нормативи відрахувань у 2016-2018 рр., від 08.10.18 № 003-09/317 про залишки коштів, від 08.10.18 № 003-09/318 про залишки коштів, баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.17, баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.18, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 р., звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2018 р.; висновок експерта за результатами проведення економічної експертизи № 282 від 17.05.18.

Разом з тим, надані відповідачем довідки не є належними доказами в розумінні суду, оскільки їх підписано директором з економіки та фінансів ПАТ “Запоріжжяобленерго” ОСОБА_4, тобто однією (одним) з посадових осіб відповідача, яка (який) є (може бути) зацікавленою особою в частині відомостей, які зазначені у наведених вище довідках.

На підтвердження доводів про фінансовий стан відповідача ПАТ “Запоріжжяобленерго” надано суду висновок судового експерта від 17.05.18 № 282 (копія долучена до матеріалів справи разом із відзивом від 29.10.18 № 33-33/16105).

Однак, як свідчить зміст зазначеного вище висновку судового експерта, аналіз фінансового стану ПАТ “Запоріжжяобленерго” проведено за 2015-2017 р.р., і висновок наданий саме станом на 31.12.17.

Вбачається, що строк виконання зобов’язання за Зведеними актами виконаних робіт за період з грудня 2017 р. по червень 2018 р. (саме по цим актам судом визнано обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 80 402,18 грн. пені) знаходиться поза межами 2017 р.

Докази проведення аналізу актуального фінансового стану відповідача за 2018 рік суду не надано.

Також судом не приймаються до уваги посилання ПАТ “Запоріжжяобленерго” на баланси (звіт про фінансовий стан) на 31.12.17 та на 30.06.18, звіти про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 р. та за 1 півріччя 2018 р., через відсутність доказів подання таких балансів і звітів до контролюючого органу та їх прийняття таким органом.

Отже, наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для зменшення пені у розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України.

В свою чергу, заявлена позивачем до стягнення пеня базується на умовах договору від 31.12.08, які в силу закону є обов’язковими для виконання, у т.ч. для відповідача. Укладаючи вказаний договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на умови погашення боргу, в т. ч. пені. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Враховуючи викладене, оцінивши наведені відповідачем обставини та надані докази в обґрунтування необхідності зменшення пені, правову позицію позивача з цього питання (заперечив повністю), умови договору, майнові інтереси обох сторін, ненадання належних і допустимих доказів у підтвердження наявності винятковості випадку необхідного для зменшення розміру пені, а також те, що викладені відповідачем у своєму клопотанні обставини не спростовують факт наявності його вини у простроченні виконання грошового зобов’язання та тривалості його невиконання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені в даному випадку та, як наслідок, про відмову в задоволені клопотання відповідача про зменшення розміру пені, викладеного у відзиві на позовну заяву.

Щодо клопотання про розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців, суд розглянувши вказане клопотання відмовив в його задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частинами 1, 4 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) – тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Судом враховано, що відповідачем наведено одні й ті самі підстави для надання розстрочки виконання рішення суду на 12 місяців та зменшення суми пені на 50 %, про які зазначалось вище у тексті цього рішенні.

Жодних обґрунтувань яким чином відповідач планує здійснювати щомісячні платежі у випадку розстрочення суми боргу за судовим рішенням у даній справі рівними частинами на 12 місяців суду не надано.

Також відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів відсутності коштів на рахунках відповідача, наявної загрози банкрутства чи інших виняткових обставин, які станом на час розгляду справи судом ускладнюють виконання рішення.

Судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об’єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що надання розстрочення виконання рішення є правом господарського суду, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідач не довів наявності виключних обставин, як підстави для надання розстрочення судового рішення, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 11 498,79 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 73-80, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії – Запорізьке обласне управління (69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна (пр. Соборний), буд. 48, р/р НОМЕР_1, МФО 313957, код ЄДРПОУ 02760363) – 488 070 (чотириста вісімдесят вісім тисяч сімдесят) грн. 85 коп. заборгованість по комісійній винагороді, 80 402 (вісімдесят тисяч чотириста дві) грн. 18 коп. пені, 51 416 (п’ятдесят одну тисячу чотириста шістнадцять) грн. 71 коп. 3 % річних, 146 696 (сто сорок шість тисяч шістсот дев’яносто шість) грн. 46 коп. індексу інфляції та 11 498 (одинадцять тисяч чотириста дев’яносто вісім) грн. 79 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повний текст рішення складено 25.04.19.

Суддя В.Л. Корсун