Рішення № 81433219, 18.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.04.2019Справа № 910/719/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Фізичної особи-підприємця Блюднік Галини Михайлівни

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Національний авіаційний університет

про виселення у примусовому порядку

за участю представників:

від позивача: Бондар М.В.

від відповідача: Скворцов Г.В.

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Блюднік Галини Михайлівни, в якому просить суд виселити відповідача в примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень на 1-му поверсі гуртожитку №3, загальною площею 58,0 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 51, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю правової підстави для користування відповідачем нежитловими приміщеннями, загальною площею 58,0 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 51, у зв'язку із чим, позивачем заявлено вимогу про виселення відповідача з вказаного майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/719/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 21.02.2019 та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національний авіаційний університет.

В судовому засіданні 21.02.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14.03.2019.

13.03.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем заяви № 30-06/2109 від 27.02.2018 про припинення чинності договору. Також, відповідачем зазначено, що він сплачує орендну плату на рахунок державного бюджету та балансоутримувача.

В судовому засіданні 14.03.2019 представник відповідача надав суду додатки до відзиву на позов, а саме: квитанції про сплату орендної плати, висновок про вартість нежитлового приміщення від 21.02.2018 та акт приймання-передачі робіт з оцінки майна.

В судовому засіданні 14.03.2019 заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/719/19 до судового розгляду по суті на 28.03.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

28.03.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення, в яких Національний авіаційний університет просить суд прийняти рішення у даній справі на розсуд суду та просить судове засідання, призначене на 28.03.2019 провести за відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні 28.03.2019 судом відкладено розгляд справи по суті на 11.04.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

11.04.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

11.04.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо направлення відповідачу заяви № 30-06/2109 від 27.02.2018 про припинення чинності договору.

В судовому засіданні 11.04.2019 відкладено розгляд справи по суті на 18.04.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 18.04.2019 надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії заяви № 30-06/2109 від 27.02.2018, що додана до позову разом з доказами направлення.

Представник відповідача надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи скріншоти з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення, яким здійснено направлення заяви № 30-06/2109 про припинення чинності договору від 27.02.2018.

Судом долучено до матеріалів справи надані сторонами документи.

Представник позивача в судовому засіданні 18.04.2019 надав пояснення по суті позовних вимог та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.04.2019 надав пояснення по суті заперечень на позов, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи третя особа була повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103049648190.

В судовому засіданні 18.04.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Блюднік Галиною Михайлівною (орендар, відповідач) укладений договір оренди №7049 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення на 1-му поверсі гуртожитку №3 площею 58,0 кв.м (реєстровий №01132330.1.КАТГНП026) (далі - майно), розміщене за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 51, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.07.2014 і становить 589700,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору, майно передається в оренду з метою побутового обслуговування населення (перукарня).

Стан майна на момент укладення договору, визначається в акті приймання - передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря (п. 1.3. договору).

Згідно із п. 2.1., п. 2.3., п. 2.4 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 31.01.2015 позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення на 1-му поверсі гуртожитку №3 площею 58,0 кв.м (реєстровий №01132330.1.КАТГНП026), розміщене за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 51, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету.

Пунктом 10.6. договору сторони погодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря.

В пункті 10.1. договору встановлено, що договір укладено строком на 1 рік, з 31.01.2015 до 31.01.2016 включно.

Згідно із п. 10.4. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

З урахуванням п. 10.4. договору, даний договір був пролонгований до 31.01.2018.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що у зв'язку із закінченням 31.01.2018 строку дії договору, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, на адресу відповідача направлено заяву № 30-06/2109 від 27.02.2018 про припинення чинності договору оренди № 7049 від 31.01.2015, якою було відмовлено Фізичній особі-підприємцю Блюднік Г.М. у продовженні строку дії договору оренди на наступний термін.

Згідно із вказаною заявою позивач вимагав від ФОП Блюднік Г.М. повернення майна та доручив балансоутримувачу (Національному авіаційному університету) прийняти майно з орендного користування.

Позивач вказує, що після припинення дії договору оренди відповідач втратив статус орендаря, однак продовжує незаконно використовувати державне нерухоме майно без належних правових підстав.

Також, позивачем до матеріалів справи було додано акт обстеження РВ ФДМУ по м. Києву від 27.12.2018, згідно із яким спеціалістами відділу контролю за використанням договірних відносин та використання державного майна встановлено факт перебування ФОП Блюднік Г.М. в приміщеннях, визначених договором оренди №7049 нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.01.2015, строк дії якого закінчився 31.01.2018.

З урахування наведених обставин, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву заявлено позов про виселення відповідача в примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень на 1-му поверсі гуртожитку №3, загальною площею 58,0 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 51, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений договір за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, що регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України. На відносини, пов'язані із орендою державного майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

В пункті 10.1. договору сторони погодили, що договір укладено строком на 1 рік, з 31.01.2015 до 31.01.2016 включно.

В подальшому, у відповідності до пункту 10.4., договір оренди №7049 нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.01.2015 був пролонгований до 31.01.2018.

Приписами статті 284 Господарського кодексу України та статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною другою статті 291 ГК України встановлено, зокрема, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина друга статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Пунктом 10.6. договору оренди також, передбачено, що чинність договору оренди припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

За змістом пункту 10.4. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Як встановлено судом, у відповідності до п. 10.4. договору, даний договір був пролонгований до 31.01.2018.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту статей 759, 763, 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення можуть бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

При цьому, законодавчо не встановлений початок перебігу строку для надіслання заяви однією із сторін про припинення або зміну умов договору. Отже, в даному випадку має значення лише те, чи збіг встановлений місячний термін для заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення терміну дії такого договору, оскільки саме із його закінченням пов'язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частина друга статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Відповідна заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.

Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

В матеріалах справи міститься заява № 30-06/2109 від 27.02.2018 про припинення чинності договору оренди №7049 нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.01.2015, якою було відмовлено Фізичній особі-підприємцю Блюднік Г.М. у продовженні строку дії договору оренди на наступний термін.

Згідно із вказаною заявою позивач вимагав від ФОП Блюднік Г.М. повернення майна та доручив балансоутримувачу (Національному авіаційному університету) прийняти майно з орендного користування.

В підтвердження направлення заяви № 30-06/2109 від 27.02.2018 про припинення чинності договору оренди №7049 нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.01.2015, позивач надав суду належним чином засвідчену ксерокопію списку згрупованих рекомендованих відправлень від 28.02.2018, фіскального чеку від 28.02.2018.

Відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів регулюється Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженою постановою Кабінету Міністру України №270 від 05.03.2009, відповідно до п.п. 66-68 яких (у редакції на час здійснення спірного відправлення), у разі відправляння згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії, що включається до одного списку, кількість примірників списків та необхідність подання їх в електронному вигляді визначається оператором поштового зв'язку. До списку включаються поштові відправлення, поштові перекази, згруповані за способом пересилання. Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками (за наявності). Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.

З долученої позивачем до матеріалів справи копії списку згрупованих поштових відправлень від 28.02.2018, вбачається, що Фізичній особі-підприємцю Блюднік Г.М. позивачем здійснено направлення заяви №30-06/2109 (поштове відправлення з штрихкодовим індикатором відправлення №01032 63367662). Згідно із заявою №30-06/2109, остання направлена на адресу ФОП Блюднік Г.М.: АДРЕСА_1).

Список згрупованих рекомендованих повідомлень скріплений відбитком календарного штемпеля органу поштового зв'язку. Список та фіскальний чек про надіслання семи рекомендованих листів датовані одним днем 28.02.2018.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що заява № 30-06/2109 від 27.02.2018, належним чином засвідчена ксерокопія списку згрупованих рекомендованих відправлень від 28.02.2018, фіскального чеку від 28.02.2018 є належними доказами повідомлення відповідача про припинення дії договору оренди №7049 нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.01.2015.

Зазначення у фіскальному чеку номера списку згрупованих рекомендованих відправлень (№ 3412) та відсутність вказаного номеру безпосередньо на списку не спростовує вищенаведеного висновку суду щодо підтвердження направлення заяви № 30-06/2109 від 27.02.2018 на адресу відповідача.

Як вбачаться із наявних в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим індикатором відправлення №01032 63367662 та копії поштового конверту, вказане поштове відправлення, яким направлено заяву №30-06/2109 від 27.02.2018 про припинення чинності договору оренди, було повернуто позивачу поштовим відділенням зв'язку, у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

При цьому, суд зазначає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку позивачем направлено за належною адресою та яка повернулася до позивача у зв'язку з її неотриманням відповідачем, зумовлене суб'єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Більш того, норми законодавства передбачають право позивача на заперечення щодо продовження строку дії договору оренди та не встановлюють обов'язку позивача вручати заяву про припинення дії договору оренди безпосередньо відповідачу чи перевіряти факт такого отримання.

Судом враховано, що на офіційному сайті Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" за допомогою ідентифікатора поштового відправлення, який присвоюється кожному рекомендованому відправленню та зазначається в списку рекомендованих відправлень, можливо отримати інформацію про місцезнаходження та стан реєстрованого поштового відправлення.

Однак, відповідна інформація щодо відстеження поштового відправлення зберігається на офіційному сайті Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" лише протягом 6 місяців з моменту реєстрації, про що безпосередньо зазначено на сайті Укрпошти.

З таких обставин, суд не приймає відповідні заперечення відповідача щодо відсутності в системі відомостей щодо поштового відправлення №01032 63367662.

З урахуванням встановлених обставин, оскільки заяву №30-06/2109 від 27.02.2018 про припинення чинності договору оренди направлено позивачем відповідачу з дотриманням приписів ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та докази такого направлення наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що договір оренди №7049 нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.01.2015 припинив свою дію з 01.02.2018.

Посилання відповідача на те, що строк дії договору було продовжено, з огляду на те, що відповідач здійснює сплату орендних платежів, визнаються судом безпідставними, оскільки, у відповідності до п. 3.11 договору, відповідач здійснює орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання.

Суд, також вважає необґрунтованими посилання відповідача на висновок про вартість нежитлового приміщення та акт приймання - передавання робіт з незалежної оцінки майна, оскільки наявність вказаного висновку та акту не спростовують наявність заперечень позивача щодо продовження строку дії договору та окрім того, матеріали справи не містять укладених між сторонами після 31.01.2018 додаткових угод про внесення змін до договору щодо розміру орендної плати.

Приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України на наймача покладено обов'язок у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, останній зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У відповідності до п. 5.10 договору, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової ) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно із п. 10.9 договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцеві/балансоутримувачу.

Пунктом 10.10 договору сторони погодили, що майно вважається повернутим орендодавцеві/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Відповідач, в порушення вимог закону та договору оренди, орендовані ним нежитлові приміщення на 1-му поверсі гуртожитку №3, загальною площею 58,0 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 51 не звільнив та по акту приймання-передачі не повернув.

Частиною першою статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положення ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів. До таких способів віднесено, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, присудження до виконання обов'язку в натурі.

Водночас, обов'язок орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди, тобто фактично виселитись з орендованого приміщення, у разі припинення договору найму передбачено ст. 785 ЦК України, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також умовами укладеного між сторонами договору.

Отже, якщо орендар не звільнив орендоване приміщення після закінчення строку дії договору оренди, орендодавець вправі заявити позовні вимоги про виселення орендаря з орендованого приміщення як примусове виконання обов'язку в натурі.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач після закінчення строку дії договору не повернув та не звільнив нежитлові приміщення на 1-му поверсі гуртожитку №3, загальною площею 58,0 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 51, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про виселення відповідача із вказаного приміщення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про задоволення позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про виселення Фізичної особи-підприємця Блюднік Галини Михайлівни в примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень на 1-му поверсі гуртожитку №3, загальною площею 58,0 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 51, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Виселити Фізичну особу-підприємця Блюднік Галину Михайлівну (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень на 1-му поверсі гуртожитку №3, загальною площею 58,0 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 51, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Блюднік Галини Михайлівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.04.2019.

Суддя О.В. Гулевець