Ухвала суду № 81433172, 25.04.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

25.04.2019 Справа № 905/2251/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Барбаш Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Дочірнього підприємства “САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР “СЛОВ'ЯНСЬКИЙ КУРОРТ” ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ “УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ” №06/785 від 05.04.2019 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 (84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Уральська, 12, офіс 120)

у справі за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570)

до відповідача: Дочірнього підприємства “САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР “СЛОВ'ЯНСЬКИЙ КУРОРТ” ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ “УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ” (84110, Донецька область, місто Слов'янськ, вул. Пушкінська, буд. 2, код ЄДРПОУ 30708792)

про: стягнення 838259,21 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача (стягувача): не з'явився

від боржника (скаржника): ОСОБА_2М - на підставі ордеру серія КС №101761

від приватного виконавця: ОСОБА_1 (особисто)

В С Т А Н О В И В

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.11.2015 по справі №905/2251/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до Дочірнього підприємства “САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР “СЛОВ'ЯНСЬКИЙ КУРОРТ” ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ “УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ” про стягнення заборгованості в сумі 838259,21 грн. задоволені частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства “САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР “СЛОВ'ЯНСЬКИЙ КУРОРТ” ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ “УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ” на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” заборгованість за кредитом в сумі 330000,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 238795,43 грн., заборгованість за комісією за користування кредитом в сумі 43629,16 грн., пеню в сумі 4,24 грн., судовий збір в сумі 9186,43 грн.

11.12.2015 на виконання вказаного рішення господарським судом видані відповідні накази.

18.04.2019 на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга Дочірнього підприємства “САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР “СЛОВ'ЯНСЬКИЙ КУРОРТ” ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ “УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ” № 06/785 від 05.04.2019, в якій скаржник просить:

- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 в частині не передачі до Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області наказів Господарського суду Донецької області №905/2251/15 від 11.12.2015 та №908/3221/15 від 20.07.2015 для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження № 40282998;

- зобов'язати приватного виконавця ОСОБА_1 передати до Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області накази господарського суду Донецької області №905/2251/15 від 11.12.2015 та №908/3221/15 від 20.07.2015 для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження № 40282998.

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 було винесено постанови від 19.03.2019 про відкриття виконавчих проваджень ВП № 58667281 на виконання наказу №905/2251/15 від 11.12.2015 та ВП № 58664510 на виконання наказу № 908/3221/15 від 20.07.2015, незважаючи на те, що 27.02.2017 заступником начальника Слов’янського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53487378, а в подальшому відкрито зведене виконавче провадження №40282998. Оскільки Слов’янським міськрайонним управлінням юстиції Головного територіального управління юстиції у Донецькій області виконавче провадження було відкрито раніше, ніж виконавчі провадження, відкриті приватним виконавцем, останній повинен був вчинити дії спрямовані на приєднання виконавчих проваджень № 58667281 та № 58664510 до зведеного виконавчого провадження ЗВП № 40282998, відкритого Слов’янським міськрайонним управлінням юстиції Головного територіального управління юстиції у Донецькій області шляхом його передачі на підставі абзацу 5 пункту 14 розділу ІІІ Інструкції, до якого відсилає пункт 15 розділу ІІІ Інструкції, та ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження». Скаржник зазначає, що 29.03.2019 звернувся до приватного виконавця ОСОБА_1 з клопотанням про передачу до Слов’янського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Донецькій області наказу господарського суду Донецької області від 11.12.2015 по справі № 905/2251/15 для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження № 40282998. Разом із тим, листом від 02.04.2019 приватний виконавець ОСОБА_1 відмовив у задоволенні вказаного клопотання з посиланням на те, що передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від приватного виконавця до іншого приватного чи державного виконавця може здійснюватися лише за заявою чи згодою стягувача, та, крім того, приписи чинного законодавства щодо передачі всіх виконавчих проваджень виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження щодо боржника, не розповсюджуються на приватних виконавців.

Ухвалою суду від 19.04.2019 вищезазначену скаргу призначено до розгляду та призначено судове засідання на 25.04.2019.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання з’явися, наполягав на задоволенні скарги у повному обсязі.

Представник позивача (стягувача) в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином .

Приватний виконавець в судове засідання з’явився, проти задоволення скарги заперечував. 25.04.2019 на адресу господарського суду Донецької області від приватного виконавця ОСОБА_1 надійшов відзив на скаргу, в якому останній просив відмовити у її задоволення з посиланням на те, що скаржником пропущено десятиденний строк на оскарження постанови про накладення арешту, встановлений п. а ч. 1 ст. 341 ГПК України. Крім того, на думку приватного виконавця, передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від приватного виконавця до іншого приватного чи державного виконавця може здійснюватися лише за заявою чи згодою стягувача, та, крім того, приписи чинного законодавства щодо передачі всіх виконавчих проваджень виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження щодо боржника, не розповсюджуються на приватних виконавців.

Згідно п. 9.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” №9 від 17.10.2012 судові засідання у розгляді скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів повинні проводитись господарськими судами окремо за різними справами.

Таким чином, судом розглядається скарга №06/785 від 05.04.2019 в межах справи №905/2251/15.

Відповідно до ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи до уваги, що розгляд скарг на дії приватного виконавця обмежений десятиденним строком, а відсутність належним чином повідомлених учасників справи про дату і час судового засідання не є перешкодою для вирішення відповідного питання, суд розглядає скаргу Дочірнього підприємства “САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР “СЛОВ'ЯНСЬКИЙ КУРОРТ” ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ “УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ” №06/785 від 05.04.2019 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 по суті.

Розглянувши матеріали скарги, господарським судом встановлено наступне.

Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням рішення здійснює суд.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Згідно статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно приписів ст.ст.339, 340 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

За змістом ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.1 ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" (у редакції станом на час вчинення відповідних дій).

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2017 заступником начальника Слов’янського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53487378 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 11.12.2015 по справі № 905/2251/15.

19.03.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 58667281 з примусового виконання наказу від 11.12.2015 по справі № 905/2251/15.

Також 19.03.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 винесено постанову про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою об'єднано виконавчі провадження № 58664510 та № 58667281 у зведене виконавче провадження № 58668097.

Крім того, 26.03.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження ВП № 58667281 винесено постанову про арешт коштів боржника. Як вбачається зі змісту вказаної постанови, останнім при примусовому виконанні наказу № 908/3221/15 від 20.07.2015 та № 905/2251/15 від 11.12.2015, виданих господарським судом Донецької області встановлено, що згідно відповіді ДФС за боржником відкрито рахунки в банківських установах, а саме: МФО 380805 АТ «ОСОБА_4 АВАЛЬ» у м. Києві 26000618564 UAH, МФО 320627 АТ «СБЕРБАНК» 26001013068352 UAH , 26000000168352 UAH, МФО 335106 ФДОНЕЦЬКЕ ОБЛАСНЕ УП АТОЩАД М. КРАМАТОР26000301739092 UAH, МФО 300528 АТ «ОТП БАНК» 26003455039807 USD, 26003455039807 EUR, 26003455039807 UAH, у зв’язку з чим накладено арешт на грошові кошти, що містяться на вказаних рахунках та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать Дочірньому підприємству САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР “СЛОВ'ЯНСЬКИЙ КУРОРТ” ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ “УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ” у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1207191,81 грн.

Пункт 6 частини першої статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пункт 4 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов'язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред'явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону).

Тобто, вищевказані положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.

Частина перша статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» і частина друга статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачають право фізичних або юридичних осіб вільно обирати приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначених Законом України «Про виконавче провадження». Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Залежно від вибору стягувача та після пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» права й обов'язки, зокрема, обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Застосування правила щодо обов'язкового передання виконавчого провадження від приватного виконавця до державного і навпаки призведе до порушення основоположного принципу диспозитивності, порушення права стягувача на вибір виконавця, передбаченого законом.

Забезпечення рівноцінної конкуренції між державними та приватними виконавцями судових рішень (як однієї із необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження) запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015 - 2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20.05.2015р. №276/2015.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Абзацом другим частини першої цієї норми передбачено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Положення, викладені у двох абзацах частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", по суті становлять два логічно завершених автономних аспекти регулювання, що відносяться до предмета цієї статті, яка визначає особливості виконання кількох рішень державним або приватним виконавцем залежно від того, до кого надійшли на виконання кілька виконавчих документів щодо одного боржника.

Разом з тим встановлене абзацом першим частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" правило щодо виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження тим виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, стосується виключно державних, а не приватних виконавців, тоді як щодо останніх діє правило абзацу другого частини першої цієї ж статті про виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.

Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5) (надалі - Інструкція), розробленою відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Пункт 14 розділу ІІІ цієї Інструкції регламентує дії державного виконавця у випадках, якщо відкрито декілька виконавчих проваджень відносно одного боржника, та встановлює обов'язок перевірити наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.

У разі, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції. У разі, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби або ВДВС, виконавче провадження передається на виконання до цих відділів.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції, об'єднання виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника у зведене виконавче провадження та приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження здійснюється приватним виконавцем у порядку, визначеному пунктом 14 цього розділу.

Згідно із пунктом 1 розділу І Інструкції, яка розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Закону України "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог цих законів, та такі, що не можуть їм суперечити, в тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, положення Закону України "Про виконавче провадження" не зобов'язують приватного виконавця передавати виконавче провадження, яке перебуває у нього на виконанні, державному виконавцю з тієї підстави, що державний виконавець відкрив перше виконавче провадження щодо одного боржника.

Натомість частина п'ята статті 5 цього Закону допускає передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої приватному виконавцю лише за заявою стягувача.

Системний аналіз норм Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що законодавцем визначено неоднаковий порядок дій для державних та приватних виконавців у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника та допущено можливість одночасного виконання судових рішень щодо одного боржника різними виконавцями у випадку обрання стягувачем приватного виконавця для примусового виконання виконавчого документа, тоді як Інструкція не може визначати такого обов'язку.

Окрім того, за змістом положень законодавства, яким визначено порядок здійснення виконавчого провадження, будь-яка передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від одного виконавця до іншого здійснюється лише за згодою стягувача.

Закони України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", «Про виконавче провадження» та Інструкція фактично визначають три ключові процедури (механізми), пов'язані з рухом виконавчого документа та виконавчого провадження між приватними виконавцями та/або органами державної виконавчої служби, а саме "об'єднання та приєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження", "передача виконавчого документа" та "передача виконавчого провадження".

Так, механізм об'єднання та приєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження передбачений статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" та після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом може здійснюватися:

- органом державної виконавчої служби згідно з абзацом першим частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції (державна виконавча служба має визначений законом та підзаконними нормативними актами порядок взаємодії своїх органів: державний виконавець може сам сформувати зведене провадження за наявності у нього декількох виконавчих документів або формування такого провадження може відбуватися у межах державної виконавчої служби шляхом передачі всіх виконавчих проваджень щодо одного боржника державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження);

- приватним виконавцем згідно з абзацом другим частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції (формування зведеного виконавчого провадження та приєднання до нього наступних проваджень у випадку звернення до цього ж приватного виконавця стягувача чи стягувачів з виконавчими документами щодо одного й того ж боржника).

При цьому, в обох зазначених випадках згоди стягувача на формування зведеного виконавчого провадження чи приєднання до нього інших проваджень не потрібно, оскільки не йдеться про зміну виконавця.

Передача виконавчого документа визначається, зокрема, частиною п'ятою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" та розділом V Інструкції та може здійснюватися:

- від органу державної виконавчої служби до приватного виконавця;

- від приватного виконавця до органу державної виконавчої служби;

- від одного приватного виконавця до іншого.

Отже, в усіх наведених випадках передача виконавчого документа здійснюється лише за заявою стягувача (принцип диспозитивності).

Порядок передачі виконавчого провадження визначається статтями 42 і 44 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Така передача відбувається лише у прямо передбачених законом випадках, зокрема в разі зупинення діяльності сам приватний виконавець або Міністерство юстиції України (у випадку припинення діяльності на підставі наказу за наявності незакінчених проваджень) вирішує питання про заміщення такого приватного виконавця іншим приватним виконавцем. Така передача здійснюється за погодженням із стягувачем. У разі відсутності згоди стягувача приватний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу або відповідно до рішення останнього передає його відповідному органу державної виконавчої служби або іншому приватному виконавцю.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_5 Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі №904/7326/17 дійшла висновку про те, що передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від приватного виконавця до іншого приватного чи державного виконавця може здійснюватися лише за заявою чи згодою стягувача, а стаття 30 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає обов'язок лише державного виконавця передати відкрите виконавче провадження іншому державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, для виконання ним у рамках зведеного виконавчого провадження кількох рішень щодо одного боржника.

У зв'язку із чим приватний виконавець не зобов'язаний передавати виконавчий документ чи виконавче провадження для виконання тому державному чи приватному виконавцеві, який перший відкрив виконавче провадження щодо боржника, для виконання кількох рішень щодо одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.

При цьому, передбачені статтями 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження" правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень щодо боржника.

Крім того, у випадку платоспроможності боржника та недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів одночасна наявність зведених виконавчих проваджень на виконанні державної виконавчої служби та приватних виконавців не порушує передбаченого цими порядку черговості задоволення вимог стягувачів. Натомість у випадку неплатоспроможності боржника, до нього можуть застосовуватися процедури, встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, обов'язок приватного виконавця, який не здійснював відкриття першого виконавчого провадження щодо боржника - Дочірнього підприємства “САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР “СЛОВ'ЯНСЬКИЙ КУРОРТ” ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ “УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ” – передати відповідні накази органу державної виконавчої служби, що відкрив перше виконавче провадження відносно цього боржника, для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження, відсутні.

Отже, виконання приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 11.12.2015 по справі №905/2251/15 без передачі останнього до Слов’янського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Донецькій області для приєднання його до зведеного виконавчого провадження № 40282998 жодним чином не суперечить приписам законодавства, та не порушує прав боржника.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України виконавче провадження №53487378 на даний час є завершеним у зв’язку з винесенням головним державним виконавцем Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_6 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, заявником до матеріалів справи не додано належним чином засвідченої копії постанови Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №40282998 з примусового стягнення заборгованості з боржника - Дочірнього підприємства “САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР “СЛОВ'ЯНСЬКИЙ КУРОРТ” ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ “УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ”.

Суд відхиляє доводи приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 щодо пропуску скаржником встановленого чинним законодавством строку на оскарження його дій та бездіяльності, оскільки, як вбачається з доданих до скарги матеріалів, лист останнього про відмову у задоволенні клопотання скаржника про передачу виконавчого провадження ВП № 58667281 на виконання до Слов’янського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Донецькій області для приєднання його до зведеного виконавчого провадження №40282998, був отриманий 04.04.2019, про що свідчить відповідний штамп, а скарга №06/785 від 05.04.2019 була здана до відділення поштового зв’язку 15.04.2019, у перший робочий день, оскільки останній день строку припадав на неділю, 14.04.2019. Відтак, за висновками суду, з огляду на приписи ст. 341 ГПК України, скаржником було дотримано строк на оскарження відповідних дій приватного виконавця.

Згідно п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Згідно ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні скарги Дочірнього підприємства “САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР “СЛОВ'ЯНСЬКИЙ КУРОРТ” ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ “УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ” № 06/785 від 05.04.2019 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 у повному обсязі.

Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, заявником заявлені не були, а тому відповідно їх розподіл, в порядку ст.344 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом не здійснюється.

Зважаючи на викладені обставини, керуючись ст.ст. 326, 327, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

У Х В А Л И В

У задоволенні скарги Дочірнього підприємства “САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР “СЛОВ'ЯНСЬКИЙ КУРОРТ” ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ “УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ” № 06/785 від 05.04.2019 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 – відмовити.

У судовому засіданні 25.04.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.04.2019.

У відповідності до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова