Рішення № 81433126, 25.04.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.04.2019 Справа № 905/397/19

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (код ЄДРПОУ 00039002; адреса: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1; адреса: 85150, Донецька область, Костянтинівський район, с. Катеринівка, вул. Кірова, буд.7)

про: стягнення 16616,83грн., -

суддя Величко Н.В.

без участі (виклику) представників сторін, -

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 16616,83грн., з яких: 10256,46грн. - заборгованість за орендною платою, 4413,16грн. – пеня, 1420,41грн. – інфляційні нарахування, 526,81грн. – 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов’язань за договором оренди нежитлового приміщення №09-322/7 від 001.04.2016, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Нормативно вимоги обгрунтовано положеннями ст.ст. 16, 525-527, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано: розрахунок позовних вимог, реєстр електронних платіжних документів по оплаті орендних платежів, договір оренди нежитлового приміщення №09-622/7 від 01.04.2016 з додатками, акти приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.04.2016 та від 15.10.2018; відомості про державну реєстрацію юридичної особи позивача та відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відповідача.

Ухвалою суду від 28.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/397/19; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відповідачу встановлено строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позов з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами; запропоновано позивачу у строк до п’яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив (за наявності); докази направлення відповіді на відзив відповідачу.

Вказана ухвала суду отримана позивачем 05.03.2019, а відповідачем - 07.03.2019, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надав.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.3 ст.252 ГПК України).

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч.5 ст. 252 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться (ч.8 ст. 252 ГПК України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод” 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, протягом розумного строку.

Отже, суд вважає, що справа № 905/397/19 може бути розглянута за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2016 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладений договір оренди нежитлового приміщення №09-622/7, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова, 16, прим. 47, загальною площею 15,9 кв.м (далі – приміщення). План та місце розташування приміщення у будівлі наведено у додатку 1, що є невід’ємною частиною договору. Приміщення належить орендодавцю на праві власності. Балансова вартість будівлі, в якій знаходиться приміщення, складає 160000,00 (сто шістдесят тисяч) грн. Приміщення передається в оренду з метою здійснення розміщення магазину. (розділ 1 договору).

Згідно п. 2.1 договору передача приміщення здійснюється за актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін і є невід’ємною частиною цього договору, за формою відповідно до додатка 2 до цього договору.

Строк оренди складає 35 місяців з моменту прийняття приміщення орендарем за актом приймання – передачі приміщення. Строк оренди згідно з цим договором може бути змінений сторонами шляхом укладення додаткового договору до цього договору (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору орендна плата за користування приміщенням в місяць складає 2300,00грн., в тому числі ПДВ, нарахований у відповідності до вимог чинного законодавства України. Відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням приміщення входять до складу орендної плати.

Щомісячно, не пізніше 20-го числа поточного місяця, орендодавець нараховує, а орендар сплачує орендну плату в розмірі, передбаченому п. 4.1 цього договору (п. 4.2 договору).

Розмір орендної плати за неповний календарний місяць користування приміщенням нараховується пропорційно фактичній кількості календарних днів місяця користування приміщенням (п. 4.3 договору).

За умовами п. 4.5 договору орендна плата індексується кожні шість місяців на офіційний індекс інфляції, що обліковується Державним комітетом статистики України, за попередні шість місяців.

Згідно п. 5.3.2 договору орендар зобов’язується, зокрема, своєчасно здійснювати орендні платежі.

За умовами розділу 6 договору в останній день строку оренди орендар зобов’язаний звільнити приміщення та передати орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін. Приміщення вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання – передачі. Приміщення повинно бути повернуте орендодавцю орендарем у тому ж стані, в якому було передано в оренду орендарю, з урахування нормального зносу.

У випадку прострочення строку сплати орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період сплати пені, від суми боргу за кожний день прострочення (п. 8.2 договору).

Цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками сторін (п. 10.1 договору).

Відповідно до п. 10.2 договору всі зміни та доповнення до цього договору вважаються дійсними, якщо вони оформлені додатковими договорами до цього договору та підписані сторонами.

Договір № 09-622/17 від 01.04.2016 з додатками підписаний обома сторонами без розбіжностей.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Громова, 16, прим. 47, загальною площею 15,9кв.м, що підтверджується складеним та підписаним сторонами актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.04.2016.

Згідно вказаного акту приміщення забезпечене опаленням, електрифіковане. Оздоблення звичайне, стан придатний до використання з метою, визначеною п. 1.4 договору.

15.10.2018 сторони підписали акт приймання передачі (повернення з оренди) нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Громова, 16, прим. 47.

Згідно цього акту, з моменту його підписання сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо стану приміщення.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди №09-622/7 від 01.04.2016, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань і застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення нарахованої пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору оренди нежитлового приміщення №09-622/7 від 01.04.2016.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір оренди нежитлового приміщення №09-622/7 від 01.04.2016 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Умовами договору сторони передбачили індексацію орендної плати кожні шість місяців на офіційний індекс інфляції, та щомісячне нарахування орендної плати не пізніше 20-го числа поточного місяця, відповідно до умов п. 4.2 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не подавались первинні документи, які б свідчили про здійснення будь-яких розрахунків за договором оренди у порядку і строки, обумовлені сторонами у договорі.

Так, позивачем за період з 01.04.2016 (передача приміщення в оренду) по 15.10.2018 (повернення приміщення з оренди) нарахована орендна плата у загальному розмірі 80430,42грн.

Як зазначає позивач, відповідачем частково виконані зобов’язання з її оплати, а саме у загальному розмірі 70173,96грн., тому заборгованість з орендної плати становить 10256,46грн. (яка включає орендну плату за липень 2018 року в сумі 2785,40грн., за серпень 2018 року в сумі 2996,18грн., за вересень 2018 року в сумі 2996,18грн. та за 15 днів жовтня в сумі 1478,70грн.).

На підтвердження часткової оплати позивач надав реєстр електронних платіжних документів за підписом начальника відділу обліку орендних операцій ПАТ «АКПІБ» ОСОБА_2 При цьому, документального підтвердження наявності повноважень на підписання такого реєстру позивачем до позовної заяви не надано.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998р. (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003р. №254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8.07.2003 р. за №559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції та їх обов'язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (платіжні доручення, виписки з особових рахунків клієнтів, касові (розрахункові) чеки).

Суд звертає увагу, що у наданому позивачем реєстрі електронних платіжних документів у призначенні платежу платіжних документів міститься посилання на рахунки, які позивачем до позовної заяви не надані, при цьому, посилання на спірний договір у призначенні платежу відсутнє.

З огляду на наведене, поданий позивачем реєстр електронних платіжних документів не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, який би достеменно підтвердив факт здійснення господарських операцій між сторонами саме за договором оренди нежитлового приміщення №09-622/7 від 01.04.2016.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

У силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 ГПК України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов'язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, позивачем не доведено належними доказами наявність заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №09-622/7 від 01.04.2016 та її розмір, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Для застосування санкцій, передбачених договором та наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, позивач мав довести пред"явлений до стягнення розмір заборгованості та період її виникнення. Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4413,16грн., 3% річних у розмірі 526,81грн. та інфляційних втрат у розмірі 1420,41грн. є похідними від вимог про стягнення основного боргу, в задоволенні яких судом відмовлено, тому, відповідно, задоволенню також не підлягають.

Судовий збір у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Катеринівка, Костянтинівський район, Донецька область про стягнення 16616,83грн. відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня підписання повного тексту у порядку, передбаченому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 25.04.2019.

Суддя Н.В. Величко