Рішення № 81429073, 15.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 квітня 2019 року № 640/1887/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Ратушинська І.О., від відповідача - Пінчук Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомПриватного акціонерного товариства «Житомирський меблевий комбінат»доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Житомирський меблевий комбінат» (далі-позивач/ ПрАТ «ЖМК») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі- відповідач/ ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.01.2019 №00000781402, №00000791402, №00000811402.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства «Житомирський меблевий комбінат» (код 32744172) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.11.2011 по 30.06.2018, результати якої оформлені актом від 27.11.2018 №799/26-15-14-02-02/32744172 (далі-акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, встановлено порушення ПрАТ «ЖМК»:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства на суму 525193 грн., в тому числі по періодах: 1 кв. 2018 року - 444323 грн., півріччя 2018 року - 525193 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 210.10 ст. 210, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 479630 грн., в тому числі по періодах: лютий 2016 року на суму 2833 грн., березень 2016 року на суму 69762 грн., квітень 2016 року - 47227 грн., травень 2016 року на суму 62260 грн., червень 2016 року на суму 8285 грн., липень 2016 року на суму 14502 грн., травень 2018 на суму 62260 грн., червень 2016 року на суму 8285 грн., липень 2016 року на суму 14502 грн., травень 2018 року на суму 274761 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 210.10 ст. 210, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2018 року на 41447 грн.;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено терміни реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість за лютий 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року.

На підставі акту перевірки від 27.11.2018 №799/26-15-14-02-02/32744172, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.01.2019:

- №00000781402, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 599537,00 грн., з яких 479630,00 грн. - за податковим зобов'язанням та 119908,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- №00000791402, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 656491,00 грн., з яких 525193 грн. нараховано за податковим зобов'язанням та 131298 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- №00000811402, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 41447 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву ГУ ДФС у м. Києві, висновки щодо порушення приватним акціонерним товариством «Житомирський меблевий комбінат» приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - приватним підприємством «Скальд-С».

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин.

Так, між ПрАТ «ЖМК» ( Замовник/ Покупець), в особі генерального директора ОСОБА_3 та ПП «Скальд-С»(Підрядник), в особі директора ОСОБА_4 (договори укладені в період з лютого 2015 по грудень 2015), ОСОБА_5 (договори укладені в період з грудня 2015 по червень 2018 включно), укладено ряд договорів підряду:

1. Договір підряду на виконання робіт №92-е від 10.02.2015. відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс підрядних робіт: з влаштування входу в кімнату ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» з вулиці Київська, 77 на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

2. Договір підряду №01-с від 24.02.2015, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по влаштуванню навісу для сміттєвих баків на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

3. Договір підряду на виконання робіт №101-11 від 31.03.2015 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс підрядних робіт: з облаштування зливної каналізації в зниженій частині проїзду на території ТРЦ «Глобал UA» на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти га оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

4. Договір підряду №80-с від 10.06.2015 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по ремонту га реконструкції 7 поверху Бізнес-Центру на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити викопані роботи відповідно до у мов Договору.

5. Договір підряду №3ЖМК0150001 від 07.09.2015 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконані комплекс робіт по ремонту та реконструкції 7 поверху Бізнес-Центру на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

6. Договір підряду №3ЖМК0150025 від 14.12.2015 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по ремонту та реконструкції приміщення в осях «А-Ж» з влаштуванням галереї на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплати їй виконані робот и відповідно до умов Договору .

7. Договір підряду №3ЖМК0160001 від 19.01.2016 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконані комплекс підрядних робі і по виготовленню шлагбаумів в кількості 4-х шт., їх доставці та монтажу па об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплати їй виконані робот и відповідно до умов Договору.

8. Договір підряду №3ЖМК0160011 від 19.01.2016 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання викопати комплекс підрядних робіт по виготовленню і встановленню тимчасової огорожі висотою 3 м. па об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

9. Договір підряду №3ЖМК0160037 від 20.05.2016 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс підрядних робіт по виготовленню і монтажу підвісної декоративної стелі на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти га оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

10. Договір підряду №3ЖМК0170046 від 25.04.2017 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати підрядні роботи з улаштування перекриття на відмітці +4.800 в місці встановлення ескалатора в приміщенні ТРЦ «Глобал UA» на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

11. Договір підряду №3ЖМК0170047 від 26.04.2017 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати підрядні роботи з захисту частини даху плиткою ФЕМ торгових приміщень, які прибудовані до Будівлі Бізнес-Центру ТРЦ «Глобал UA», загальною площею 144 квадратних метра на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

12. Договір підряду №3ЖМК0170063 від 26.06.2017 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання викопати підрядні роботи з улаштування офісних приміщень в ТРЦ «Глобал UA», на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

13. Договір підряду №3ЖМК0170079 від 21.08.2017 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язапня виконати підрядні роботи з улаштування стін із цегли на 2-му поверсі 3-х поверхові будівлі ТРЦ «Глобал UA» на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

14. Договір підряду №3ЖМК0170058 від 20.06.2017 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає па себе зобов'язання виконати підрядні роботи з демонтажу та монтажу перегородок на відмітці +4,800 в ТРЦ «Глобал UA» на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

15. Договір підряду №3ЖМК0170062 від 20.06.2017 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати підрядні роботи з улаштування каркасу з металу та сітки для улаштування теплоізоляції в приміщенні ТРЦ «Глобал UA» на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

16. Договір підряду №3ЖМК01700113 від 09.11.2017 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати підрядні роботи з ремонту по розширенню сходової клітини на торці 3-хповерхової будівлі ТРЦ «Глобал UA» на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

17. Договір підряду №3ЖМК01700116 від 16.11.2017 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи по влаштуванню перегородок із цегли па об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до у мов Договору.

18. Договір підряду №3ЖМК01700117 від 16.11.2017 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи по влаштуванню стяжки на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, пул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до у мов Договору.

19. Договір підряду №3ЖМК01700118 від 14.03.2018 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати підрядні роботи і відновлювання вертикальних зв'язків на 2-му поверсі 3-х поверхової будівлі ТРЦ «Глобал UA» на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

20. Договір підряду №ЖМК-31/18 від 04.04.2018 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання викопати підрядні роботи з зашивки металоконструкцій рекламної конструкції контактного зоопарк) «Мультізоо» па фасадній частині будівлі ТРЦ «Глобал UA» на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир. вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

21. Договір підряду №ЖМК-37/2018 від 25.04.2018 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати підрядні роботи з улаштування покриття евакуаційних доріжок з плитки ФГМ па даху будівлі ТРЦ «Глобал UA» на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир. вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

22. Договір підряду №ЖМК-38/2018 від 25.04.2018 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати підрядні роботи з ремонту колесо відбійників на території ТРЦ «Глобал UA» на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир. вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

23. Договір підряду №ЖМК-48/2018 від 07.05.2018 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання викопати підрядні роботи з розширення дверного прорізу в зовнішній стіні будівлі (супермаркет «Ашан») з встановленням дверного блоку ремонту на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

24. Договір підряду №ЖМК-58/2018 від 07.06.2018 відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати підрядні роботи з улаштування бітумної гідроізоляції фундаменту цокольних панелей в котловані на складову будівництва Реконструкція приміщень торгівельно-розважального комплексу під багатофункціональний комплекс на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська 77, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надані копії довідок про вартість підрядних робіт, акти виконаних робіт, податкові накладні.

Додатково, на підтвердження фактичного виконання робіт за вищевказаними договорами, позивачем надані копії технічних завдань, схеми розташування об'єктів, акти приймання-передачі фронту робіт та акти допуску для проведення робіт, фотокопії та пояснення посадових осіб підприємства позивача.

На обґрунтування ділової доцільності вказаних господарських операцій з контрагентом, позивач зазначає, що останньому належать на праві приватної власності ТРЦ «Глобал UA», торгівельні площі якого здаються в оренду суб'єктам господарювання. Договори підряду з ПП «Скальд-С» укладались саме з метою проведення поточних ремонтних робіт вказаних приміщень.

Слід зазначити, що досліджені під час розгляду справи первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", всі господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення господарської операції.

Податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відображені в акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів, отриманих від його контрагенту до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Суд зазначає, що відповідач, згідно акту перевірки, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача.

Крім того, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

При цьому, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, за змістом акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність вказаних господарських операцій між позивачем та ПП «Скальд-С», вказані висновки Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві обґрунтовує тим, що відповідно до інформації з баз даних ДФС України у ПП «Скальд-С» відсутні трудові ресурси для виконання вказаних підрядних робіт та не встановлено придбання будівельних робіт у інших суб'єктів господарювання.

З приводу вищевикладеного, суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Також не заслуговує на увагу посилання відповідача на ухвали по кримінальним справам, що стосуються ПП «Скальд-С» та ПрАТ «ЖМК», зокрема, ухвала Богунського районного суду м. Житомира справа №295/15114/17.

Вказаною ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 26.12.2017 справа №295/15114/17 задоволено клопотання слідчого в кримінальному провадженні №12016060020005422 про тимчасовий доступ до речей і документів.

Водночас, постановою слідчого СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області від 12.10.2018 кримінальне провадження, внесене жд Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016060020005422 від 19.08.2016 закрито за відсутністю ознак складу кримінального правопорушення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, докази, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак, доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205, 212 КК України відповідачем не надано, а договори, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеним вище контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстрований як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 24.01.2019 №00000781402, №00000791402, №00000811402 протиправними та такими, що підлягають скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАСУ у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд, дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, а саме: Договір про надання правових послуг №01/01 від 28.01.2019, акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 29.03.2019, дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов'язані саме з розглядом справи в суді та є співмірними по відношенню до складності справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

При цьому, суд враховує ціну позову у справі, кількість судових засідань у яких брав участь адвокат, затрачений час в ході розгляду справи в судовому засіданні та підготовки документів, а також враховує інший витрачений адвокатом час під час надання позивачу правничої допомоги та приходить до висновку, що заявлена сума витрат в розмірі 57000 грн. підлягає стягненню в відповідача.

Водночас, обставини, викладені в клопотанні відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу розмір вказаних витрат не спростовує.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м.Києві №№00000781402, 00000791402, 00000811402 від 24.01.2019р.

3.Відшкодувати на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві витрати по сплаті судового збору в сумі 19210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн. та витрати на правову допомогу в сумі 57000 (п'ятдесят сім тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2019.

Суддя С.К. Каракашьян