Рішення № 81428940, 24.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2019 року № 640/1485/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації (01030, м.Київ, вулиця Б.Хмельницького, 24) про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії , В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з позовом до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі по тексту - відповідач), в якому (з урахуванням заяви про виправлення описки) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 22 вересня 2017 року №310-к/тр «Про продовження тимчасового відсторонення від виконання обов'язків першого заступника голови ОСОБА_1» і поновити позивача на роботі;

- стягнути на користь позивача середньомісячну заробітну плату за період з 05.05.2017 року до постановлення судового рішення у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ухвала Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2017 року втратила чинність на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва від 03 травня 2017 року, а тому не може слугувати підставою для продовження тимчасового відсторонення ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків.

Додатково позивач стверджував, що державний службовець, який підозрюється або обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, відстороняється від посади на підставі ухвали суду (де зазначається порядок її виконання та строк відсторонення від посади), копія якої надсилається для виконання в орган державної влади за місцем роботи підозрюваного або обвинуваченого та яка підлягає негайному виконанню. Однак, в даному випадку орган досудового розслідування не звертався до суду з таким клопотанням про відсторонення позивача від посади і, відповідно, судом не ухвалювалось таке рішення.

На думку позивача, наведені обставини свідчать про необхідність поновлення його на роботі та наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що відповідно до норм у сфері публічної служби, особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом. При цьому, відсторонення від посади має істотні відмінності від відсторонення від роботи.

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов посилається на вимоги статті 72 Закону України «Про державну службу», відповідно до якої підставою для відсторонення від роботи є невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків. В даному випадку, підставою вважати неналежне виконання посадових обов'язків є відповідне рішення суду - ухвала Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2017 року та ухвала Апеляційного суду міста Києва від 03 травня 2017 року.

На думку представника відповідача, оскільки застава внесена позивачем 05 травня 2017 року, то дія запобіжного заходу закінчилась 05 липня 2017 року, а не 05 травня 2017 року, як стверджує позивач.

Крім того, представник відповідача стверджував, що про існування ухвали Апеляційного суду міста Києва від 03 травня 2017 року, якою скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2017 року, Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації стало відомо лише 11 лютого 2019 року.

Також, на переконання представника відповідача, вимога стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу не має під собою правового підґрунтя, оскільки позивача не було звільнено від роботи, а лише відсторонено від виконання обов'язків першого заступника до відповідного рішення суду, однак на даний момент рішення суду з приводу вказаного питання не винесено, відтак вимоги позивача щодо поновлення на посаді та стягнення середньомісячної заробітної плати вимушеного прогулу є передчасними.

Представник позивача у запереченнях на відзив зазначив, що заявник в будь-якій формі не ініціював продовження відсторонення його від посади. Більш того, подання цієї заяви було викликано саме тим, що закінчено досудове розслідування, яким не було встановлено обставин відносно ОСОБА_1, які б унеможливлювали виконання ним обов'язків першого заступника голови Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

На думку представника позивача, очевидною є безпідставність обґрунтування відзиву відповідачем, оскільки досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42014100100000400 не встановлено вчинення від імені та в інтересах юридичної особи її уповноваженою особою злочину самостійно або у співучасті до відповідної юридичної особи, вчинення корупційного діяння з боку ОСОБА_1 як державного службовця.

Також представник позивача звернув увагу, що жодним із судових рішень не встановлено факту неналежного виконання службових обов'язків.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Наявною в матеріалах справи копією розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 12 вересня 2014 року №406к «Про призначення ОСОБА_1» підтверджується, що ОСОБА_1 з 12 вересня 2014 року призначено на посаду першого заступника голови за переведенням з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.

В подальшому, відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 березня 2017 року №78-к/тр, яке прийняте згідно статті 46 Кодексу законів про працю України, статті 72 Закону України «Про державну службу», статті 65 Закону України «Про запобігання корупції», ухвали Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2017 року «Про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження» та з метою забезпечення належної роботи Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, вирішено на час застосування запобіжного заходу, з 27 березня 2017 року тимчасово відсторонити від виконання обов'язків першого заступника голови Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_1

Підставою для прийняття даного розпорядження зазначено ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2017 року.

22 вересня 2017 року Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією прийнято розпорядження №310-к/тр, яким ОСОБА_1 продовжено тимчасове відсторонення від виконання обов'язків першого заступника голови Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до рішення суду.

Незгода позивача із вказаним розпорядженням зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно статті 46 Кодексу законів про працю України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 6 статті 72 Закону №889-VIII відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до частини 5 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивача відсторонено від виконання обов'язків першого заступника голови Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на час застосування запобіжного заходу з 27 березня 2017 року на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2017 року.

Відповідно до вказаної ухвали, застосовано до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Велика Андрусівка Світловодського району Кіровоградської області, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого на посаді першого заступника голови Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 42014100100000400 від 26 вересня 2014 року, тобто до 22 травня 2017 року.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов'язків, визначених частиною 5 статті 194 Кримінальним процесуальним кодексом України, у розмірі 2 000 000,00 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

В подальшому, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 травня 2017 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2017 року скасовано та застосовано відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі строком на 60 (шістдесят) днів.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначено до 22 травня 2017 року.

Також ухвалою апеляційного суду визначено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень - у національній грошовій одиниці України, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Апеляційного суду міста Києва (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 02894757, банк ГУ ДКСУ в місті Києві, код ЄДРПОУ ГУ ДКСУ - 37993783, МФО - 820172, реєстраційний рахунок - 37310016015850). Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

Аналіз наведених обставин свідчить, що з 03 травня 2017 року скасовано підставу, яка вказана відповідачем у розпорядженні від 27 березня 2017 року №78-к/тр «Про тимчасове відсторонення від виконання обов'язків першого заступника голови ОСОБА_1».

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва від 03 травня 2017 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі визначено до 22 травня 2017 року.

Наявними матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується, що 05 травня 2017 року на виконання вимог ухвали Апеляційного суду міста Києва від 03 травня 2017 року внесено заставу в розмірі 480 000,00 грн., у зв'язку з чим 05 травня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з Київського слідчого ізолятора.

Посилання представника відповідача на те, що термін дії запобіжного заходу закінчився 05 липня 2017 року, а не 05 травня 2017 року, як стверджує позивач, судом приймається до уваги, однак суд зазначає, що 05 травня 2017 року закінчився термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а 05 липня 2017 року - запобіжний захід у вигляді застави, що підтверджується наступним.

Так, частиною 1 статті 176 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Частиною 7 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до частини 3 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України в ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З наявної в матеріалах справи копії ухвали Апеляційного суду міста Києва від 03 травня 2017 року вбачається, що у разі внесення застави зобов'язано підозрюваного після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі частини 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України покладено на підозрюваного у разі внесення застави, наступні обов'язки:

- не відлучатися з м. Києва - населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відтак, наведене свідчить, що станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження про продовження тимчасового відсторонення від виконання обов'язків першого заступника голови ОСОБА_1 від 22 вересня 2017 року закінчився строк дії запобіжного заходу як у вигляді тримання під вартою, так і у вигляді застави.

При цьому, у розпорядженні від 27 березня 2017 року про тимчасове відсторонення від виконання обов'язків першого заступника голови ОСОБА_1 міститься посилання на період такого відсторонення, а саме - на час застосування запобіжного заходу, який на момент продовження відсторонення уже вичерпав свою дію у часі.

Також, суд звертає увагу, що підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження від 22 вересня 2017 року є ухвала Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2017 року, яка скасована ще 03 травня 2017 року та, відповідно, не може породжувати в подальшому жодних правових наслідків, зокрема і негативних для позивача.

Доводи представника відповідача про його необізнаність щодо існування ухвали Апеляційного суду міста Києва від 03 травня 2017 року, якою скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2017 року, не беруться судом до уваги як належні, оскільки вимогами чинного законодавства на відповідача як суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Додатково суд звертає увагу, що Законом України «Про запобігання корупції», який є спеціальним в межах спірних правовідносин, визначено, що особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Так, пунктом 4 частини 2 статті 131 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що відсторонення від посади є одним із заходу забезпечення кримінального провадження.

При цьому, вимогами статті 154 Кримінального процесуального кодексу України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що в даному випадку не дотримано порядку відсторонення від посади, визначеного законом, оскільки матеріали справи не містять та представником відповідача не доведено існування рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження, яке могло б слугувати підставою для відсторонення позивача від посади.

Суд звертає увагу, що відповідач посилається на наявність ухвали Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2017 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 03 травня 2017 року як на підставу вважати неналежним виконанням позивачем його обов'язків, стосовно чого суд зазначає наступне.

Так, відповідно до вимог частини 2 статті 72 Закону №889-VIII невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків приймається відповідно керівником державної служби або суб'єктом призначення.

За невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом (частина 1 статті 64 Закону №889-VIII).

При цьому, суд зазначає, що факт невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків державного службовця встановлюється в ході проведення службового розслідування, обов'язковість проведення якого передбачена вимогами статті 71 Закону №889-VIII.

Матеріали справи не містять доказів проведення службового розслідування, як і не містить оскаржуване розпорядження від 22 вересня 2017 року посилань на невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків позивачем як на підставу для відсторонення останнього від виконання обов'язків.

Водночас, факт наявності відкритого кримінального провадження в силу вимог статті 62 Конституції України не може ставитись позивачу в вину до моменту доведення її в законному порядку і встановлення обвинувальним вироком суду.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку про протиправність та необхідність скасування оскаржуваного розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 22 вересня 2017 року №310-к/тр «Про продовження тимчасового відсторонення від виконання обов'язків першого заступника голови ОСОБА_1», оскільки відповідачем не доведено ні дотримання порядку відсторонення від посади, який визначений вимогами Кримінального процесуального кодексу України, ні існування станом на момент прийняття оспорюваного розпорядження правової підстави для відсторонення позивача від виконання посадових обов'язків, ні проведення службового розслідування, за наслідками якого було б встановлено невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків позивачем.

В частині вимог щодо поновлення позивача на роботі, суд зазначає, що в даному випадку мало місце відсторонення ОСОБА_1 від посади, а не звільнення його з роботи.

При цьому, наслідком задоволення в адміністративному судочинстві позовних вимог є відновлення фактично порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, повинен не лише вирішити позовні вимоги у відповідності до принципів верховенства права, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права.

Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

Оскільки підставою для відсторонення позивача від посади є оскаржуване розпорядження від 22 вересня 2017 року №310-к/тр «Про продовження тимчасового відсторонення від виконання обов'язків першого заступника голови ОСОБА_1», суд приходить до висновку, що скасування такого розпорядження в судовому порядку призведе до відновлення порушеного права позивача та можливості виконання ним обов'язків за посадою.

В частині вимог про стягнення на користь позивача середньомісячної заробітної плати за період відсторонення, суд виходить з наступного.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» якщо буде встановлено, що роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 Кодексу законів про працю України).

Так, відповідно до підпункту л) пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, визначено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку №100 визначено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доходи від 22 січня 2019 року №1, ОСОБА_1 у січні 2017 року виплачено 11616,00 грн., а у лютому 2017 року - 34296,00 грн., відтак середньомісячна заробітна плата позивача становить (45912,00 грн./2=22956,00 грн.)

При цьому, суд зазначає, що оскільки позивача відсторонено розпорядженням від 27 березня 2017 року №78-к/тр на час застосування запобіжного заходу, дія якого закінчилась 05 травня 2017 року стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що свідчить про можливість продовження виконання позивачем посадових обов'язків першого заступника голови Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, суд приходить до висновку про необхідність стягнення середньомісячної заробітної плати за період з 05 травня 2017 року по 24 квітня 2019 року (день постановлення рішення у даній справі).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову в частині.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 24, код ЄДРПОУ 37405111) від 22 вересня 2017 року №310-к/тр «Про продовження тимчасового відсторонення від виконання обов'язків першого заступника голови ОСОБА_1».

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за період з 05 травня 2017 року до 24 квітня 2018 року (постановлення судового рішення у даній справі) з урахуванням висновків суду.

4. В іншій частині - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук