Рішення № 81428782, 23.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2019 року № 826/7476/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доГоловного територіального управління юстиції у м. Києвіпровизнання незаконним та скасування наказупредставники сторін:позивач - ОСОБА_1; представник позивача - ОСОБА_2; відповідача - ОСОБА_3, ВСТАНОВИВ:

14.05.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (надалі - відповідач), у якому просить суд визнати незаконним та скасувати наказ начальника головного територіального управління юстиції у м. Києві № 94/05 від 20.03.2018 про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани.

В якості підстав позову позивач зазначає, що щодо нього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани з порушенням порядку дисциплінарних стягнень, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач зазначає, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення стало звернення представника ДП «НЕК Укренерго» ОСОБА_4 щодо неналежного забезпечення виконання виконавчого провадження № 49931858 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 15.12.2015 № 910/28755/15 про стягнення з ТОВ «Білоруські шини» на користь ДП «НЕК Укренерго» заборгованості; за результатами перевірки встановлено, що старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1 своєчасно не проведено всі виконавчі дії, спрямовані на повне та фактичне виконання виконавчих проваджень, чим прямо порушено Закон України «Про виконавче провадження»; 27.01.2016 по виконавчому провадженню № 49931858 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та зроблені відповідні запити, копії постанов направлені сторонам виконавчого провадження; з відповідей, які надійшли до відділу, встановлено, що за боржником транспортні засоби не зареєстровані, нерухоме майно відсутнє, цінні папери відсутні; на рахунки боржника накладено арешти, але кошти на них відсутні; у зв'язку з некоректною роботою АСВП було втрачено електронну версію постанови про накладення арешту на кошти боржника, тому вказані постанови виносились повторно; відповідно до п. 5 ст. 74 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення, тобто строк для притягнення до відповідальності з наведених обставин минув.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

15.06.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/7476/18 та призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 14.08.2018.

30.07.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач не погоджується з позовними вимогами та зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що 26.09.2017 відбулося засідання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (відповідно до протоколу № 49 від 26.09.2017); 26.09.2017 наказом Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1; 20.03.2017 начальником Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено наказ про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани; тобто, з дня відкриття дисциплінарного провадження і до дати винесення наказу про дисциплінарне стягнення пройшов термін строком 5 місяців та 20 днів; відповідно до п. 5 ст. 74 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці; таким чином, винесення наказу про накладення дисциплінарного стягнення відбулося відповідно до вимог ст. 74 Закону України «Про державну службу»; обставин, які б пом'якшували чи обтяжували дисциплінарну відповідальність ОСОБА_1 не встановлено.

16.08.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначає, що не погоджується з відзивом на позов, оскільки відповідачем так і не розкрито склад проступку; посилання відповідача на дотримання строку накладення дисциплінарного стягнення не відповідає обставинам справи та надається аналіз шестимісячного строку починаючи з 26.09.2017, коли відбулося засідання дисциплінарної комісії, а не з моменту вчинення правопорушення, який наказом не встановлений; твердження відповідача щодо відсутності пом'якшуючих відповідальність обставин не відповідає дійсності, оскільки відповідач неодноразово нагороджував позивача та висловлював подяки (почесна грамота від 23.08.2016, подяка 2016 до 25-річчя Незалежності України).

Судовими повістками від 12.07.2018 викликано представників у судове засідання на 16.08.2018.

У судовому засіданні 16.08.2018 судом оголошено перерву до 02.10.2018.

02.10.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначає, що відповідачем так і не розкрито склад проступку позивача, не надано оцінки постанові від 10.08.2017 про арешт майна боржника при наявності винесеної постанови про арешт майна боржника від 09.08.2017; дисциплінарна комісія не була зацікавлена в об'єктивному розслідуванні дисциплінарного провадження щодо позивача, оскільки акт про відсутність та неналежне пояснення складені на підставі мого запрошення для дачі пояснень 10-30.10.2017, тоді як позивач в цей час перебував на лікарняному, не знав і не міг знати про наявність дисциплінарного провадження відносно нього, а отже, був позбавлений можливості захистити свої права на стадії розслідування.

02.10.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь, відповідно до яких відповідач зазначає, що в наказі Головного територіального управління юстиції у м. Києві № 94/05 від 20.03.2018 зазначено які саме порушення встановлено з боку позивача, а саме - порушення ст.ст. 11, 30 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 04.11.2010) та ст.ст. 11, 18 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 02.06.2016); щодо дотримання строків дисциплінарного стягнення, то відповідачем вже було зазначено, що строк для притягнення до дисциплінарного провадження обраховується з 26.09.2017, оскільки до 26.09.2017 проводилась перевірка матеріалів скарги ДП «НЕК Укренерго» та встановлювалось чи дійсно державним виконавцем було допущено порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження»; щодо наявності пом'якшуючих обставин, то як вбачається із матеріалів дисциплінарного провадження та відповідно до наказу № 94/05 від 20.03.2018, під час здійснення дисциплінарного провадження обставин, які б пом'якшували чи обтяжували дисциплінарну відповідальність ОСОБА_1, комісією не встановлено.

02.10.2018 Окружним адміністративним судом м. Києва було винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.11.2018.

06.11.2018 до Окружного адміністративного суду надійшло клопотання представників сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Зважаючи на заявлене клопотання, суд ухвалив адміністративну справу відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України розглядати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом від 15.07.2013 № 1398/03 «Про призначення ОСОБА_1.» позивач за переведенням з 15.07.2013 призначений на посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві.

Наказом від 11.11.2013 № 2422/03 «Про переведення ОСОБА_1.» позивача переведено на посаду старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві.

Наказом від 13.05.2014 № 831/03 «Про увільнення ОСОБА_1 від роботи у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації» було увільнено позивача від роботи з 14.05.2014 у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації зі збереженням місця роботи.

Відповідно до наказу від 14.05.2015 № 1045/03 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1.» позивача вважати таким, що приступив до виконання службових обов'язків з 14.05.2015 після увільнення від роботи у зв'язку з призивом на військову службу під час мобілізації.

Наказом від 14.05.2015 № 1046/03 «Про переведення ОСОБА_1.» позивача було переведено на посаду старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві з 15.05.2015 тимчасово, на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_5

На підставі наказу Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 21.10.2016 № 677/6 було відкрите дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 За результатами службового розслідування Комісія дійшла до висновку, що у діях старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_1, не виявлено дисциплінарного проступку, передбаченого ст.ст. 65, 66 Закону України «Про державну службу». У зв'язку з цим відповідно до наказу від 20.12.2016 № 868/6 було закрито дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1

На підставі наказу Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 10.11.2017 № 1299/8 було відкрите дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 За результатами службового розслідування Комісія дійшла до висновку, що у діях старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_1, не виявлено дисциплінарного проступку. У зв'язку з цим відповідно до наказу від 26.01.2018 № 26/05 було закрито дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1

На підставі наказу Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 26.09.2017 № 698/6 було відкрите дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 З урахуванням характеру дисциплінарного проступку, попередньої поведінки державного службовця, а також його ставлення до виконання посадових обов'язків, Комісія рекомендувала накласти на позивача дисциплінарне стягнення відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 65, п. 2 ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу» у виді догани. Під час здійснення дисциплінарного провадження обставин, які б пом'якшували чи обтяжували дисциплінарну відповідальність ОСОБА_1 Комісією не встановлено. У зв'язку з цим відповідно до наказу від 20.03.2018 № 94/05 було накладено на позивача дисциплінарне стягнення у виді догани за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

На підставі наказу Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 26.09.2017 № 701/6 було відкрите дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 З урахуванням характеру дисциплінарного проступку, попередньої поведінки державного службовця, а також його ставлення до виконання посадових обов'язків, Комісія рекомендувала накласти на позивача дисциплінарне стягнення відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 65, п. 2 ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу» у виді догани. Під час здійснення дисциплінарного провадження обставин, які б пом'якшували чи обтяжували дисциплінарну відповідальність ОСОБА_1 Комісією не встановлено. У зв'язку з цим відповідно до наказу від 20.03.2018 № 95/05 було накладено на позивача дисциплінарне стягнення у виді догани за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

В рамках адміністративної справи № 826/7476/18 оскаржується наказ від 20.03.2018 № 94/05, яким позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та оголошено догану. В наказі вказано про порушення позивачем вимог ст.ст. 11, 30 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 04.11.2010) та ст.ст. 11, 18 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 02.06.2016).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини між сторонами у даній справі щодо підстав та порядку дисциплінарної відповідальності державних службовців регулюються правовими нормами Конституції України, Закону України «Про державну службу», Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов'язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки, поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина, з повагою ставитися до державних символів України, обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації, забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів, сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки, виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України, додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції, запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби, постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності, зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню, надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

За ст. 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Згідно ч. 1 ст. 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Частиною 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» встановлені види дисциплінарних проступків, зокрема, п. 5 встановлює такий вид дисциплінарного проступку як невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України «Про державну службу» державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення.

У відповідності до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: зауваження, догана, попередження про неповну службову відповідність, звільнення з посади державної служби.

За ч. 3 ст. 66 Закону України «Про державну службу» у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Таким чином, системний аналіз наведених норм дає суду підстави для висновків, що об'єктивною стороною дисциплінарного проступку є вчинення державним службовцем дій чи бездіяльності, або прийняття рішення, що містять ознаки протиправності, тобто, суперечать вимогам законодавства і свідчать про невиконання або неналежне виконання ним своїх посадових обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.

За ч. 1 ст. 68 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення.

Згідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про державну службу» з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

У відповідності до ч.ч. 9, 10, 11 ст. 69 Закону України «Про державну службу» дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення. Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Суд вважає за необхідне вказати, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку та обставини, за яких він вчинений, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації.

Водночас, обставини та факти вчинення дисциплінарного проступку мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

За ч. 1 ст. 75 Закону України «Про державну службу» перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про державну службу» рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.

З аналізу вищевказаних норм слідує, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та, як наслідок, рішення про накладення на такого державного службовця дисциплінарного стягнення може бути прийнято суб'єктом призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій або подання Комісії.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено процедуру притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, яка має такі обов'язкові стадії: 1) ініціювання дисциплінарного провадження суб'єктом призначення (ч. 1 ст. 68); 2) формування дисциплінарною комісією дисциплінарної справи, відповідно до вимог ч. 2 ст.73 Закону України «Про державну службу» (ч. 1 ст. 73); 3) розгляд належним чином сформованої дисциплінарної справи на засіданні дисциплінарної комісії та внесення за результатами цього розгляду подання суб'єкту призначення (ч.ч. 9, 10 ст. 69); 4) розгляд дисциплінарної справи суб'єктом призначення з урахуванням подання дисциплінарної комісії протягом 10 календарних днів з дня отримання подання, що обов'язково має включити відібрання письмового пояснення у державного службовця або фіксування факту відмови від надання такого пояснення (ч. 11 ст. 69, ст. 75, ч.5 ст. 77); 5) прийняття вмотивованого рішення суб'єкта призначення (ч. ч. 1, 2 ст. 77).

Як вже було встановлено судом, 26.09.2017 наказом Головного територіального управління юстиції у м. Києві № 698/6 було відкрите дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 26.10.2017 за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Головного територіального управління юстиції у місті Києві встановлено неналежне виконання старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, з огляду на що Комісією запропоновано накласти дисциплінарне стягнення відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 65, п. 2 ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу» у виді догани на ОСОБА_1, старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві. 09.11.2017 начальнику ГТУЮ у м. Києві Куценку С.І. надійшло подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_1, згідно якого рекомендовано накласти на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани. Спірний наказ було прийнято ГТУЮ у м. Києві лише 20.03.2018, тобто поза межами 10 календарних днів з дня отримання пропозицій та подання Комісії, чим порушено вимоги ч. 11 ст. 69 та ч. 1 ст. 77 Закону України «Про державну службу», а відтак наведене є самостійною і достатньою підставою для висновку про протиправність оскаржуваного наказу та його скасування, оскільки, враховуючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, органу призначення не надано права приймати вищевказані рішення поза межами строку, встановленого для прийняття рішення.

Судом також враховується, що в матеріалах справи міститься Подяка (нагородження) начальника ГТУЮ у м. Києві Куценка С.І. за зразкове виконання службових обов'язків та з нагоди 25-ї річниці Незалежності України, що також свідчить про належне виконання позивачем своїх службових обов'язків старшим державним виконавцем Дарницького РВ ДВС місті Київ ГТУЮ у м. Києві, а також почесна грамота від в.о. начальника ГТУЮ у м. Києві Равлюка А.Г. за вагомий особистий внесок у розбудову незалежної Української держави, сумлінну працю, забезпечення прав і свобод людини та громадянина та з нагод святкування 25-ої річниці дня Незалежності України, що відповідно до ч. 2 ст. 67 Закону України «Про державну службу» є обставиною, що пом'якшує відповідальність державного службовця.

Більш того, судом також береться до уваги службова характеристика старшого державного виконавця Житнікова С.С. від 22.09.2016 підписана начальником Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Зайцем А.М., зі змісту якої вбачається, що за своїми професійними якостями ОСОБА_1 загалом відповідає займаній посаді.

Також суд акцентує увагу на тому, на підставі наказів від 21.10.2016 № 677/6, від 10.11.2017 № 1299/8 та від 26.09.2017 № 701/6 було відкрито ряд дисциплінарних проваджень щодо ОСОБА_1 За результатами службового розслідування Комісія дійшла до висновку, що у діях старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_1, не виявлено дисциплінарних проступків (по провадженнях, порушених відповідно до наказів від 21.10.2016 № 677/6, від 10.11.2017 № 1299/8). Щодо дисциплінарного провадження, порушеного відповідно до наказу від 26.09.2017 № 701/6, - як наслідок було винесено догану, яка скасована у судовому порядку (адміністративна справа № 826/7477/18).

Щодо посилань позивача на той факт, що з моменту обізнаності керівника державної виконавчої служби про вчинення ним дисциплінарного проступку до моменту винесення наказу № 94/05 минуло більше шести місяців і відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, варто зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України «Про державну службу» державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення.

11.08.2017 заступник начальника ГТУЮ у м. Києві Воробйов О.В. адресував начальнику ГТУЮ у м. Києві Куценку С.І. клопотання про відкриття дисциплінарного провадження та притягнення до відповідальності ОСОБА_1 Клопотання було зареєстроване 19.08.2017 за вх. № 2/39/11348, а вже 26.09.2017 начальником ГТУЮ у м. Києві Куценком С.І. було видано наказ «Про дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1.».

Оскільки клопотання про відкриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 із викладом всіх обставин вчинюваного правопорушення було отримано ГТУЮ у м. Києві 19.08.2017, то до моменту винесення спірного наказу № 94/05 від 20.03.2018 минуло більше шести місяців. Граничний строк винесення спірного наказу - 19.02.2018.

Доказів того, що позивач у цей період перебував у стані тимчасової непрацездатності або у відпустці відповідачем не надано.

Саме тому, суд примічає про факт порушення відповідачем вимог ч. 3 ст. 65 Закону України «Про державну службу» при прийнятті спірного наказу № 94/05 від 20.03.2018.

Щодо порушень, які були встановлені під час перевірки дисциплінарною комісією діяльності позивача як державного службовця варто зазначити, що навіть при їх виявленні, вони не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем порушено вимоги ч. 11 ст. 69, ч. 1 ст. 77 Закону України «Про державну службу» щодо пропусків строку винесення наказу № 94/05 від 20.03.2018 та вимоги ч. 3 ст. 65 Закону України «Про державну службу» щодо неможливості притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, що за своєю сутністю є абсолютними підставами для скасування наказу № 94/05 від 20.03.2018.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (caseofChuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, у якому вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на висновки суду про задоволення позову, мають місце правові підстави для стягнення на користь позивача судових витрат, а саме судового збору за подання адміністративного позову, сплаченого позивачем, у розмірі 705,00 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника головного територіального управління юстиції у м. Києві № 94/05 від 20.03.2018 про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани на ОСОБА_1, старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у м. Києві (адреса: 01001, м. Київ, провул. Музейний, 2-Д, ідентифікаційний код - 34691374) шляхом їх безспірного списання на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) сплачений останнім при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 705 (сімсот п'ять) грн. 00 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко