Рішення № 81428767, 25.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2019 року № 826/8842/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (далі - позивач) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» пені в розмірі 360 758,70 грн.

- зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України внести зміни до картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» з податку на додану вартість шляхом скасування нарахованої пені у розмірі 360 758,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заниження податкового зобов'язання з ПДВ позивачем допущено не було, а здійснено коригування (уточнення) з метою своєчасного відображення сплаченого і нарахованого ПДВ, оскільки за уточнюючий період сума податкового зобов'язання зменшилась за рахунок наявної переплати з ПДВ за вказаний період, а тому дії відповідача щодо нарахування позивачу пені у загальному розмірі 360 458,70 грн. є протиправними, оскільки у контролюючого органу не було правових підстав для нарахування пені, оскільки чинні положення Податкового кодексу України передбачають нарахування пені у разі прострочення сплати грошового зобов'язання та не передбачають нарахування пені за переплату з податку на додану вартість за відповідний період.

Ухвалою суду від 24.07.2017 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 19.09.2017 року.

19.09.2017 року представник відповідача з'явився в судове засідання, в судовому засіданні подав заперечення з додатками, яким проти позовних вимог заперечує, в якому зазначає, що позивачем подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за грудень 2014 року від 11.11.2015 № 9230581638, збільшено суму сплати податку на додану вартість у розмірі 906805,00 грн. Дане податкове зобов'язання виникло 11.11.2015 року, відповідно до п.п.129.1.2 п.129.1 ст. 129 ПК України правомірно було нараховано пеню в розмірі 126 036,56 грн. на суму податкового зобов'язання 906805,00 грн. нарахованого платником при виявленні його заниження, за весь період заниження з граничного терміну сплати по декларації з ПДВ за грудень 2014 року по дату настання строку погашення податкового зобов'язання по уточнюючому розрахунку. Аналогічного було нараховано пеню в сумі 234 722,14 грн. на суму податкового зобов'язання 1 212 648 грн. по уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за червень 2014 від 13.11.2015 № 923276268. Також, процес нарахування пені в інтеграційній картці платника податків проводиться автоматично, а отже силу положень статті 129 ПК України в інтеграційній картці була нарахована вище наведена пеня на суму заниження податку на додану вартість за грудень та червень 2014 року та за весь період заниження.

Представник позивача в судове засідання призначене на 19.09.2017 року не з'явився, 06.09.2017 року подав через відділу документального забезпечення суду клопотання про перенесення дати судового засідання, у зв'язку з перебуванням представника позивача у відпустці, у зв'язку з клопотанням представника позивача про перенесення дати судового засідання, судом оголошено перерву до 21.11.2017 року.

В судовому засіданні 21.11.2017 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, представник відповідача заперечив проти позову та просив відмовити. В судовому засідання за згодою представника позивача та представника відповідача відповідно до частина 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції чинній з 15.12.2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Обставини встановлені судом.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (далі - позивача) перебуває за основним місцем обліку як платник податків в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №22469257 від 22.12.2016 року.

20.01.2015 року позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

20.07.2014 позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року.

11.11.2015 року позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2014 року, в якому збільшено суму сплати до бюджету на 960805,00 грн.

13.11.2015 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2014 року, в якому збільшено суму сплати до бюджету на 1 212 648 грн.

Позивач зазначає, що станом на дату подачі уточнюючого розрахунку за грудень 2014 року (11.11.2015 року), яким збільшено податкові зобов'язання з ПДВ на 960 805,00 грн. позивач мав переплату з ПДВ в розмірі 2 427 524,20 грн.

Таким чином, в інтеграційній картці позивача відповідачем 11.11.2015 року наявна переплата з ПДВ була зменшена на суму недоплати в розмірі 960 805,00 грн. та штрафу 3 % від такої суми в розмірі 28 824,00 грн., а також нарахована пеня в розмірі 126 036,56 грн.

Позивач зазначає, що за уточнюючий період, а саме станом на 30.07.2014 року останній день оплати зобов'язань з ПДВ, згідно декларації з ПДВ за червень 2014 року позивач мав переплату з ПДВ в розмірі 9 888 078,42 грн., а тому за уточнюючий період сума податкового зобов'язання зменшилася за рахунок наявної переплати з ПДВ за вказаний період, тобто заниження податкового зобов'язання не було, а отже нарахування пені в розмірі 126 036,56 грн. є неправомірним.

Позивача зазначає, що на дату подачі уточнюючого розрахунку за червень 2014 року (13.11.2015 року), яким збільшено податкові зобов'язання з ПДВ на 1 212 648 грн., позивач мав переплату з ПДВ в розмірі 3 470 310,64 грн., а тому в інтеграційній картці позивача відповідачем 13.11.2015 року наявна переплата з ПДВ була зменшена на суму недоплати в розмірі 1 2012 648 грн. та штрафу 3% від такої суми в розмірі 36 380 грн., а також нарахована пеня в розмірі 234 722,14 грн.

За уточнюючий період, а саме станом на 30.01.2015 року (останній день оплати зобов'язань з ПДВ, згідно декларації з ПДВ за грудень 2014 року) позивач мав переплату з ПДВ в розмірі 6 209 206,30 грн., а тому за уточнюючий період сума податкового зобов'язання зменшилася за рахунок наявної переплати з ПДВ за вказаний період, тобто заниження податкового зобов'язання не було, а отже нарахування пені в розмірі 234 722,14 грн. є неправомірним.

Окрім того, позивач зазначає, що переплата на додану вартість у позивача мала місце протягом всіх місяців періоду липень 2014 року - грудень 2015 року.

Позивач зазначає, що він не отримував від відповідача жодних податкових повідомлень-рішень щодо нарахованої пені, а тому з метою уточнення нарахування вказаної пені, позивач 31.03.2016 року з листом за вих.№04/03 звернувся до відповідача з проханням надати розрахунок заборгованості пені.

Відповідач листом від 25.04.2016 року №9142/10/28-10-42-8-11 повідомив, що пеня нарахована у відповідності до п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України.

01.11.2016 року позивач не погоджуючись з нарахованою пенею звернувся до відповідача з вимогою списати пеню як помилково нараховану, так як за даними платниками на обліковій картці весь час була переплата. Листом від 16.11.2016 року №7976/10/28-10-42-01-11 відповідач повідомив, що в інтеграційній картці позивача пеня нарахована, у зв'язку із подачею уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень та грудень 2014 року та її нарахуванням є правомірним.

Позивач вважає протиправними дії відповідача по нарахуванню пені в розмірі 126 036,56 грн. та 234 722,14 грн., з огляду на що звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Даючи правову оцінку спірним відносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 111.2 статті 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

В підпункті 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття пені як суми коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 49.1. ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно до п. 203.1. ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України, сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Порядок нарахування пені регулюється положеннями статті 129 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

За змістом підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС здійснюється згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422.

За змістом зазначеного Наказу, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Інтегрована картка платника відкривається:

- за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, самозайнятих осіб) (основне місце обліку);

- за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність (неосновне місце обліку).

Інтегрована картка платника - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інтегрованій карті платника облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Відповідно до висновків Верховного Суду щодо підстав нарахування пені за правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, які викладені у постановах від 19.06.2018 року у справі № 820/3878/17 та від 08.05.2018 року у справі № 822/2821/17. Так, Верховний суд за наслідками системного аналізу положень пункту 14.1.153, 14.1.175 та 14.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України свідчить про те, що об'єктом нарахування пені є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлений строк.

Відтак, обов'язковими умовами нарахування пені є їх сукупність, а саме наявність у платника податку обов'язку по сплаті узгодженого грошового зобов'язання та порушення строків його сплати. Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених доказів суд, з метою вирішення цього спору, керується такими міркуваннями.

Нарахування пені за правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України здійснюється у випадку пропуску платником податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України. Відтак, обов'язковими умовами нарахування пені є їх сукупність, а саме наявність у платника податку обов'язку по сплаті грошового зобов'язання та порушення строків його сплати.

Суд встановив, що за червень 2014 року, грудень 2014 року позивачем було подано податкові декларації з податку на додану вартість.

Так, 20.01.2015 року позивачем подано звітну податкову декларацію за грудень 2014 року, де в рядку 25 задекларовано суму податку на додану вартість 2 809 947 грн.,

21.07.2014 року позивачем подано звітну податкову декларацію за червень 2014 року, де в рядку 25 задекларовано суму податку на додану вартість 7 530 036 грн.

11.11.2015 року позивач подав уточнюючу податкову декларацію за грудень 2014 рік, де в рядку 25 задекларував суму податку на додану вартість 960 805,00 грн., а в рядку 25.3. сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки в розмірі 28 824,00 грн.

13.11.2015 року позивач подав уточнюючу податкову декларацію за червень 2014 року, де в рядку 25 задекларував суму податку на додану вартість 1 212 648,00 грн., а в рядку 25.3 сума штрафу, нарахована платником самостійно, у зв'язку з виправленням помилки в розмірі 36 380,00 грн.

Позивачем було надано витяг з програми податкового обліку з податку на додану вартість за період з липня 2014 року по грудень 2015 року, в якому міститься переплата станом на 30.07.2014 року з податку на додану вартість в розмірі 9 888 078,42 грн.

Таким чином, уточнюючими податковими деклараціями позивач зменшив суми податкових зобов'язань.

У зв'язку із наявністю надміру сплачених коштів з податку на додану вартість позивач у відповідності до п. 87.1 статті 87 ПК України звернувся до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби Центрального офісу з обслуговування великих платників про надання актів звірок по всіх податках та зборах станом на 30.11.2015 року. Однак податковим органом не було надано акт звірок, а лише надано відповідь, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання нарахованого контролюючим органом. 01.11.2016 року позивач повторно звернувся з листом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому просить списати пеню у розмірі 360 758,70 грн. по податку на додану вартість як помилково нараховану, так як за даними платника на обліковій картці весь час перебувала переплата.

Відповідно до підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Згідно пункту 87.1статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 35.1 статті 35 Податкового Кодексу України передбачено, що сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Отже, сплата податку являє собою фактичне внесення сум податку, які підлягають сплаті до відповідного бюджету.

З іншого боку, порядок виправлення помилок, в тому числі і грошових зобов'язань, у документах фінансової звітності врегульовано статтею 50 ПК України. Тобто, як зазначалося вище, пунктом 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таке право позивачем і реалізувало, при цьому сплативши визначене зобов'язання у встановлений строк.

На підставі викладеного, відповідач протиправно нарахував позивачу пеню, оскільки надання позивачем уточнюючих розрахунків не є сплатою податкового зобов'язання, а є способом коригування самостійно визначеного платником податкового зобов'язання, у зв'язку з виявленням ним помилок у раніше поданих деклараціях. Окрім цього, у позивача станом на 30.07.2014 року містилася переплата по податку на додану вартість.

Таким чином, на час подання позивачем декларації на податок на додану вартість за червень 2014 року та за грудень 2014 рік у нього рахувалась переплата по платежах з ПДВ в сумі 9 888 078,42 грн. Отже, доводи відповідача про наявність у позивача грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а тим більше податкового боргу, є помилковими.

Суд також бере до уваги правову позицію Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, згідно з якою відсутність обов'язку сплати грошового зобов'язання доводить відсутність погашення суми податкового боргу (постанови від 27.02.2018 у справі № 813/2009/17, від 31.07.2018 у справі № 824/2675/14-а, від 14.08.2018 у справі № 818/1507/17).

Аналогічна правова позиція викладене в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.04.2017 року у справі №804/1945/13-а.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідач вчинив дію, що безпосередньо впливає на майнові права позивача - протиправно нарахувало платнику податків пеню в сумі 360 758,70 грн. Ця дія відображена шляхом внесення відповідного запису в інтегрованій картці позивача як платника податку на ПДВ, окремого рішення (документа) з цього приводу контролюючий орган не приймав.

Оскільки єдиним способом фіксації таких діє їх відображення в інтегрованій картці платника податку, то позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними відповідних дій контролюючого органу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Викладені обставини дозволяють суду застосувати положення п.56.21 ст.56 ПК України та прийняти рішення на користь платника податків.

Таким чином, суд вважає, що контролюючий орган за відсутності складу порушення грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість безпідставно застосував до позивача пеню у розмірі 360 758,70 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає, що судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в розмірі 5 411,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 72-77, 90, 139, 14, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 15-а, код ЄДРПОУ 34431547) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 15-а, код ЄДРПОУ 34431547) пені в розмірі 360 758, 70 грн.

3. Зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, код ЄДРПОУ 39440996) внести зміни до картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 15-а, код ЄДРПОУ 34431547) з податку на додану вартість шляхом скасування нарахованої пені к розмірі 360 758,70 грн.

4. Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, код ЄДРПОУ 39440996) за рахунок бюджетних асигнувань на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 15-а, код ЄДРПОУ 34431547) судові витрати в сумі 5 411,40 (п'ять тисяч чотириста одинадцять гривень 00 коп.)

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України. Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда