Ухвала суду № 81428715, 24.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

м. Черкаси

24 квітня 2019 року Справа № 580/1409/19

Cуддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною так скасування постанови,

встановив:

22 квітня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася з позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області, в якому просить:

1) визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області від 21.03.2019 №ЧК210/362/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-124 про накладення штрафу у розмірі 125190 грн на позивача;

2) стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1251,90 грн, шляхом безспірного списання коштів органами казначейської служби України;

3) стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пов’язані з правничою допомогою у 10000,00 грн, шляхом безспірного списання коштів органами державної казначейської служби України.

До позовної заяви позивачем додано заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію постанови Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 21.03.2019 №ЧК210/362/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-124 про накладення штрафу у розмірі 125190 грн, до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Заява обґрунтована тим, що оскаржувана постанова Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу є виконавчим документом і пред’являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.

Позивач зазначає, що у разі звернення відповідача до органів державної виконавчої служби для примусового виконання оскаржуваної постанови Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу у нього виникнуть додаткові витрати у вигляді витрат виконавчого збору. Сукупність наведених обставин вказує на існування о?бєктивної необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суддя зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суддя відзначає, що обов’язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача покладається саме на позивача.

Положеннями частини першої статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З наданих матеріалів вбачається, що 21 березня 2019 року заступником начальника Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_2 прийнято: постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК-210/362/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-124, згідно з якою керуючись ст. 259 КЗпП України, пунктом 8 Порядку накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190,00 грн.

Дата набрання постановою законної сили 21 березня 2019 року.

Постанова про накладання може бути пред’явлена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення або з дня залишення скарги або протесту на постанову без задоволення.

Строк пред’явлення постанови до виконання до 21 червня 2019 року (включно).

Пунктом 11 Порядку накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, несплачені у добровільному порядку штрафи стягуються, зокрема, органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

В матеріалах адміністративної справи відсутні відомості щодо звернення Управління Держпраці у Черкаській області із заявою до органів виконавчої служби з приводу відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про накладання штрафу №ЧК-210/362/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-124 від 21 березня 2019 року.

Оскільки відомості про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваної постанови відсутні, суддею не встановлена наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача на час розгляду заяви про забезпечення позову, у зв’язку із чим суд не знаходить беззаперечних підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення адміністративного позову.

Твердження позивача про наявність на даний час реальної можливості звернення відповідача до органів державної виконавчої служб задля примусового виконання постанови про накладення штрафу, та в подальшому проведення державним виконавцем виконавчих дій у виконавчому провадженні, суд вважає передчасними, і такими, що носять характер припущень.

При цьому, суд зауважує, що на даному етапі вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови позбавить відповідача права на пред’явлення вказаної постанови для примусового виконання до органів державної виконавчої служби в межах встановленого тримісячного строку. Тобто, зупинення дії постанови про накладення штрафу фактично означатиме заборону звернення відповідача до органів держаної виконавчої служби для виконання постанови про накладення штрафу, та пропуск строку пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Водночас, суд роз’яснює, що стаття 34 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження” визначає перелік підстав для зупинення виконавчого провадження. Відповідно до пункту 2 частини 1 цієї статті виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Після відкриття виконавчого провадження боржник має право звернутися до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України.

Щодо додаткових витрат позивача по сплаті виконавчого збору суддя зазначає, що виконавчий збір стягується у разі примусового виконання виконавчого документа та згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України не є підставою для забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, під час розгляду заяви про забезпечення позову суддею не встановлено очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Суддя також не знаходить достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

За вказаних обставин суддя дійшла висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача.

Згідно з частиною 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ухвалив:

У задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя В.П. Тимошенко