Рішення № 81428664, 25.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2019 року № 826/11786/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»

Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія

«Автомобільні дороги України»

про стягнення податкової заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») з вимогами про стягнення податкової заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач перебуває на обліку як платник податків, має відкриті банківські рахунки в банківських установах, та за ним рахується непогашений податковий борг, який з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог від 19 листопада 2018 року, становить 23 099 102, 33 грн. Зазначена заборгованість виникла як на підставі узгоджених сум податкових зобов'язань, так і на підставі зобов'язань, донарахованих контролюючим органом згідно прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Посилаючись на підпункт 20.1.34 статті 20.1 Податкового кодексу України, позивач звертається до суду з питанням про стягнення заборгованості у зазначеній вище сумі.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2017 року відкрито скорочене провадження у справі, запропоновано відповідачу подати заперечення проти позову.

Представником відповідача 17 листопада 2017 року подано до суду клопотання про застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду та залишення позову без розгляду.

Розглядаючи зазначене клопотання суд зазначає, що його обґрунтування зводиться до сплину 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, через що зазначена заборгованість, на думку представника відповідача, є безнадійною та підлягає списанню, а відтак у податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення зазначеної суми боргу, у тому числі й виносити податкову вимогу та звертатися до адміністративного суду.

У цьому зв'язку суд зазначає, що строки звернення до адміністративного суду та наслідки пропущення таких строків передбачені статтями 122, 123 Кодексу адміністративного суду України.

Обґрунтування, на які посилається представник відповідача у клопотанні, зазначеними статтями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачені, а стосуються фактичних обставин, які підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті.

Обставин подання позивачем позову після закінчення строків, установлених законом, судом не встановлено, у зв'язку з чим суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання.

Також відповідачем 17 листопада 2017 року подано заяву про вихід із скороченого провадження, за результатами розгляду якої за ухвалою від 21 листопада 2017 року суд перейшов до розгляду справи за загальними правилами, передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

До суду 26 січня 2018 року надійшли письмові заперечення проти позову від відповідача та 10 вересня 2018 року надійшов відзив на позовну заяву, у яких зазначено, що ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» тимчасово звільнено від оподаткування в силу положень пункту 46 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень до Податкового кодексу України, оскільки триває процедура банкрутства, через що при вирішенні питання про погашення податкових зобов'язань, які виникли у процедурі санації, та стягнення відповідного податкового боргу, не підлягають застосуванню положення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, а застосовуються спеціальні норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

08 лютого 2018 року розгляд справи не відбувся через перебування судді у стані тимчасової непрацездатності.

В судовому засіданні 22 лютого 2018 року представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, яке згідно ухвали суду задоволено, провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 829/1978/18 за позовом ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» до ГУ ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 08 серпня 2018 року провадження у справі № 826/11786/17 поновлено, призначено судове засідання.

У судовому засіданні 21 серпня 2018 року представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, яке відхилено судом, також у цьому засіданні та 11 вересня 2018 року оголошено перерву для надання можливості представнику відповідача ознайомитися з матеріалами справи.

Розгляд справи відкладався 04 жовтня 2018 року за неявкою представника позивача, та 25 жовтня 2018 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог та зміну підстав позову, у зв'язку з чим оголошено перерву.

У поданій заяві позивачем зазначено, що під час судового розгляду справи відповідачем частково погашено податковий борг та подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток №9146863562, якою самостійно визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 39 201 692,00 грн., та яка частково погашена за рахунок поданої уточнюючої податкової декларації №9137607834. Суму позовних вимог позивачем зменшено до 23 099 102,33 грн.

В судовому засіданні 22 листопада 2018 року після розгляду заяв та клопотань учасників процесу, судом закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті заявлених позовних вимог.

У зв'язку з перебуванням судді у відпустці 13 грудня 2018 року розгляд справи відкладено.

В судовому засіданні 17 січня 2019 року за згодою сторін суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та є платником податків.

Відповідно до даних бази АС «Податковий блок» позивач має банківські рахунки в різних установах банків (а.с.6).

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в стоки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Позивач стверджує, що на момент звернення до суду за відповідачем рахувався податковий борг у розмірі 58 545 601, 97 грн. Зазначена сума заборгованості виникла як на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань, згідно податкової звітності, але не сплачених у визначеному законом порядку, з урахуванням нарахованої пені, так і на підставі зобов'язань, донарахованих контролюючим органом, згідно прийнятих податкових повідомлень-рішень (копії долучені до матеріалів справи).

Під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги, зазначивши, що частина податкової заборгованості відповідачем погашена, її залишок складає 23 099 102, 33 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу у порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з наведеною нормою відповідачу винесено податкову вимогу від 04 жовтня 2011 року № 2 на суму 7 434 669,99 грн., яку вручено у визначений законом спосіб.

Як встановлено рід час розгляду справи податкові зобов'язання відповідача на суму 23 099 102, 33 грн. є поточними грошовими вимогами кредитора та утворилися після відкриття провадження у справі № 44/258-б про визнання банкрутом ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Доказів зворотного, а саме того, що сума податкової заборгованості не є поточними грошовими вимогами кредитора, відповідачем суду не представлено.

Окрім того, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач стверджує, що до нього мають застосовуватися процедури та спеціальні норми, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки його тимчасово звільнено від оподаткування в силу положень пункту 46 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень до Податкового кодексу України, так як триває процедура банкрутства, через що, як вважає відповідач, при вирішенні питання про погашення податкових зобов'язань, які виникли у процедурі санації, та стягнення відповідного податкового боргу, не підлягають застосуванню положення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

У цьому зв'язку з суд зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунків боржника в установі банку.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платника податків в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Отже, Господарський процесуальний кодекс України відокремлює спори, пов'язані зі стягнення податкового боргу із загального переліку спорів, тому, виходячи з положень частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, питання стягнення податкового боргу, який є поточною заборгованістю в рамках процедури банкрутства боржника, має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, з викладеного суд приходить до висновку, що в силу вимог пункту 87.10 статті 87 Податкового кодексу України, частини четвертої статті 10, частини п'ятої статті 19, частини восьмої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пункту 1-1 Прикінцевих положень зазначеного Закону та пункту 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання щодо погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (тобто погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу, що утворився до відкриття провадження про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів) регламентуються положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Водночас, щодо стягнення податкового боргу, який утворився після відкриття провадження паро банкрутство та введення мораторію підлягає застосуванню процедура, визначена приписами Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів з платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пунктів 95.3, 95.4 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органом у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного та встановлених під час розгляду обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог про стягнення податкового боргу в сумі 23 099 102, 33 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якими при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень, а під час розгляду справи свідки не залучалися, експертизи не призначалися, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу, витрати на сплату судового збору та відносить їх за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення податкової заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві суму податкового боргу у розмірі 23 099 102, 33 грн. (двадцять три мільйони дев'яносто дев'ять тисяч сто дві грн. 33 коп).

Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980.

Відповідач: Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А, код ЄДРПОУ 33096517, тел. 0442756100.

Суддя В.І. Келеберда