Рішення № 81428651, 25.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2019 року № 826/10513/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

від 13 травня 2017 року №0003061402,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД» (далі - ТОВ «Суматра ЛТД») звернулося до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - ОВПП ДФСУ) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003061402 від 13 травня 2017 року, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що після проведеної документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства стосовно оподаткування доходів нерезидента «Giacintoco Holdings Limited» за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016р., складено Акт перевірки від 18 квітня 2017 року №774/28-10-14-02/21591206.

За висновками Акту від 18 квітня 2017 року під час перевірки у діях ТОВ «Суматра ЛТД» встановлені порушення підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України у зв'язку з чим визначені наступні зобов'язання: за податковим платежем - 2 585 853,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 528 509,75 грн.

Позивач посилається на те, що врахувавши під час перевірки помилкові висновки та власні тлумачення положень Конвенції між Урядом Республіки Кіпр та Урядом України, відповідачем фактично утворена ситуація з подвійним оподаткуванням, порушено принцип пропорційності та презумпцію правомірності рішень платника податків, оскільки, як стверджує позивач, до зазначеної Конвенції, яка містить індивідуальні особливості, не можна застосовувати загальний підхід та рекомендації щодо застосування її тексту для уникнення подвійного оподаткування.

На користь таких тверджень позивач зазначає, що всі приписи чинного законодавства України для використання пункту другого статті 103 Податкового кодексу України ТОВ «Суматра ЛТД» дотримано, а саме: 1) «Giacintoco Holdings Limited» є резидентом Республіки Кіпр, з якою Урядом України підписано Конвенцію, що підтверджується апостильованими та легалізованими сертифікатами податкової резидентності за 2014, 2015, 2016 та 2017 роки; 2) «Giacintoco Holdings Limited» є бенефіціарним (фактичним) власником отримуваного доходу ; 3) «Giacintoco Holdings Limited» надало ТОВ «Суматра ЛТД» копію сертифіката податкової резидентності, який видано визначеним Конвенцією компетентним органом з боку Республіки Кіпр.

Отже, на думку позивача ТОВ «Суматра ЛТД» мало усі законні підстави для звільнення або зменшення ставки податку відповідно до умов підписаної Україною Конвенції, тому порушень норм податкового та валютного законодавства не припускалося, через що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Посилаючись на те, що в порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а також на інші обставини, позивач звертається до суду з даним адміністративним позовом та просить його задовольнити.

Ухвалою суду від 01 вересня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд, викликано уповноважених представників сторін.

Від відповідача 23 листопада 2017 року надійшли письмові заперечення, з яких вбачається, що положення пунктів 1 та 2 Конвенції між Урядом України та Урядом Кіпру від 08.11.2012 р. не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з договірних держав буде здійснюватися оподаткування одержаного доходу у вигляді процентів, оскільки обидві країни - і країна, що є джерелом доходу, і країна, резидентом якої є особа, що одержує проценти, мають право оподатковувати такий вид доходу. Відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, через що просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивачем у свою чергу 22 листопада 2017 року та 20 червня 2018 року надавалися додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні 23 листопада 2017 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи з урахуванням наявних у справі матеріалів та ухвалює рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши пояснення представника позивача, наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, ОВПП ДФСУ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Суматра ЛТД» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства щодо оподаткування доходів нерезидента «Giacintoco Holdings Limited» (Кіпр) за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено Акт від 18 квітня 2017 року № 774/28-10-14-02/21591206.

Згідно з висновками Акту від 18 квітня 2017 року встановлені порушення позивачем вимог підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток з доходу нерезидента в сумі 2 585 853,00 грн.

Як свідчать обставини справи, між ТОВ «Суматра ЛТД» як Позичальником та «Giacintoco Holdings Limited» як Позикодавцем укладено договір позики від 14 січня 2009 року на загальну суму 15 520 000,00 доларів США.

На виконання умов договору позики у період, що перевірявся, позивачем перераховувалися нерезиденту проценти за позикою, проте не утримувалися та не сплачувалися до бюджету податки у розмірі 2%.

Як зазначається в Акті перевірки від 18 квітня 2017 року, ТОВ «Суматра ЛТД» подавалися розрахунки (звіти) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України у вигляді процентів, проте показник ставки податку згідно з міжнародним договором становить 0%, сума податку зазначена на рівні 0,00 грн.

На зазначений Акт від 18 квітня 2017 року позивачем подавалися письмові заперечення, які не були враховані відповідачем. Також до перевірки позивачем надавалися довідки від 10 лютого 2014 року, від 27 січня 2015 року, від 22 лютого 2016 року на підтвердження статусу податкового резидента Кіпру компанії «Giacintoco Holdings Limited», видані Департаментом внутрішніх доходів Міністерства фінансів Республіки Кіпр, апостильовані відділом оподаткування прибутків від 10 лютого 2014 року.

Відповідач, вважаючи, що нормами двостороннього міжнародного договору, підписаного між Україною та Республікою Кіпр, передбачено оподаткування процентів, отриманих від договору позики, на рівні 2% від загальної суми процентів, та застосувавши норми Податкового кодексу України, видав оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2017 року № 0003061402.

Не погодившись з висновками Акту перевірки від 18 квітня 2017 року, позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої листом № 15788/6/99-99-11-01-02-25 від 21 липня 2017 року оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, з огляду на що позивач звертається до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Між Урядом України та Урядом Кіпру 08 листопада 2012 року підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (далі Конвенція), яка ратифікована Верховною Радою України 04 липня 2013 року та набрала чинності 07 серпня 2013 року.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, виходячи із встановлених обставин, у даних правовідносинах підлягають застосуванню положення Конвенції між Урядом України та Урядом Кіпру про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи.

Позивач зазначає, що «Giacintoco Holdings Limited» є резидентом Республіки Кіпр, з якою Урядом України підписано Конвенцію, що підтверджується апостильованими та легалізованими сертифікатами податкової резидентності за 2014, 2015, 2016 та 2017 роки; є бенефіціарним (фактичним) власником отримуваного доходу та надало ТОВ «Суматра ЛТД» копію сертифіката податкової резидентності, виданий визначеним Конвенцією компетентним органом з боку Республіки Кіпр, з огляду на що стверджує, що ТОВ «Суматра ЛТД» мало усі законні підстави для звільнення або зменшення ставки податку відповідно до умов підписаної Україною Конвенції.

Із змісту пункту 1 статті 11 Конвенції вбачається, що проценти, що виникають у Договірній державі і сплачуються резиденту іншої Договірної держави, можуть оподатковуватися у цій іншій державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів.

Такі проценти можуть також оподатковуватися у Договірній державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних держав за взаємною домовленістю (пункт 2 статті 11 Конвенції).

Як з'ясовано судом, 11 грудня 2015 року у м. Києві вчинено Протокол про внесення змін до Конвенції та розпорядженням Кабінету міністрів України від 06 липня 2016 року № 476-р подано на ратифікацію Верховною Радою України.

Також у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про ратифікацію Протоколу про внесення змін до Конвенції між Урядом України та Урядом Кіпру про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи», внесений Кабінетом міністрів України.

Станом на день розгляду справи зазначений Протокол не набрав чинності.

Отже, спосіб застосування обмежень щодо оподаткування процентів державою, в якій вони виникли, хоча і встановлений компетентними органами Договірних держав, проте чинності не набрав.

За таких обставин, оскільки пункти однієї статті є взаємопов'язаними та мають сприйматися спільно, то відповідно до Конвенції застосуванню підлягає пункт 1 статті 11, відповідно до якого оподаткування доходів резидента Республіки Кіпр здійснюється на території Республіки Кіпр за тих умов, що такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів.

На підтвердження тих обставин, що «Giacintoco Holdings Limited» є фактичним власником процентів, позивач зазначає, що згідно пункту 9.5 Договору позики від 14 січня 2009 року вказаний договір в усіх питаннях регулюється матеріальним правом України, а саме параграфом 1 «Позика» Глави 71 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 статті 1046 та пункту 1 статті 1048 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом наведених правових норм проценти є платою за надання грошових коштів нерезидентом у власність позивачу та є власністю «Giacintoco Holdings Limited», яке має право на отримання відсотків, що передбачено договором позики від 14 січня 2009 року. При цьому, як зазначається в Акті перевірки від 18 квітня 2017 року, сама іноземна компанія є резидентом Республіки Кіпр, не є агентом, посередником або номінальним утримувачем доходу, займається діяльністю, пов'язаною з наданням інвестицій та фінансовою діяльністю, надання позик є її звичайною діяльністю.

Згідно з положеннями статті 26 Конвенції її положення застосовуються у двосторонніх українсько-кіпрських відносинах з 01 січня 2014 року.

Компетентним органом зі сторони Кіпру, а саме: Міністерством фінансів Республіки Кіпр у виданих у 2014-2017 роках на виконання Конвенції сертифікатах на підтвердження податкової резидентності, апостильованих та легалізованих на території України (а.с.52), зазначає, що: цим документом засвідчується, що компанія «Giacintoco Holdings Limited» зареєстрована в Республіці Кіпр з податковим ідентифікаційним кодом (ПІК) 1220405361 є резидентом Кіпру в розумінні Конвенції про уникнення подвійного оподаткування, укладеної між Республікою Кіпр та Україною з дати заснування - 25 липня 2007 року. У відповідності з цією Конвенцією її прибуток у всьому світі підлягає оподаткуванню податком на прибуток згідно з Законом Республіки Кіпр про оподаткування прибутків.

В частині посилань відповідача на положення пункту 1 статті 21 Конвенції суд зазначає, що відповідно до зазначеного пункту Конвенції, якщо резидент Договірної держави одержує дохід, який згідно з положеннями цієї Конвенції може оподатковуватися в іншій Договірній державі, перша згадана держава дозволить вирахувати з податку на дохід цього резидента суму, що дорівнює сумі податку на дохід, сплачений в цій іншій державі. Такі вирахування у будь-якому випадку не повинні перевищувати ту частину податку з доходу, розраховану до надання вирахування стосовно доходу, який може обкладатися податком в цій іншій державі.

Водночас, описана ситуація може мати місце лише у разі сплати податку на прибуток згідно з положеннями пункту 2 статті 11 Конвенції, реалізація якого на даний час неможлива через відсутність погодженого способу застосування обмеження, встановленого пунктом 2 статті 11 Конвенції.

Отже, з встановлених обставин вбачається, що відповідачем допущена ситуація з подвійним оподаткуванням позивача, чим порушено його право на мирне володіння майном у розумінні Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому таке порушення відбулося не на підставі закону, а з огляду на те, що відсутній чинний спосіб застосування обмежень щодо оподаткування процентів за договором позики Договірною державою, в якій вони виникли.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на положення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, яким передбачена презумпція правомірності рішень платника податків у разі, якщо норма закону або іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

На необхідності дотримання судами правил розгляду колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено, зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року. У зазначеній справі Суд прийшов до висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»).

Як зазначено у параграфі 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» ‹…Суд підкреслює особливу важливість принципу «добросовісної влади». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належній і якомога послідовні ший спосіб…?. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок… і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси… Принцип «добросовісної влади» як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення «Москаль проти Польщі»)… Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення «Лелас проти Хорватії»). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються…›

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2017 року не відповідає вищезазначеним вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, щодо вимог про прийняття рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, з урахуванням наведеного вище суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх доведеність достатніми та переконливими доказами, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Оскільки позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД» не є суб'єктом владних повноважень та позиваючись до суду сплатило 46 715,45 грн. судового збору згідно з платіжним дорученням № 19928 від 17 серпня 2017 року, зазначена сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь товариства.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2017 року №0003061402 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 13 травня 2017 року №0003061402.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД» судові витрати у розмірі 46 715,45 грн. (сорок шість тисяч сімсот п'ятнадцять грн. 45 коп.)

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД», адреса: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 19-Б, код ЄДРПОУ 21591206, тел: 0674057134, р/р 26009032428100, МФО 351005 в ПАО «УкрСиббанк».

Відповідач: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України, адреса: 04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996, тел. +380444540974, електронна пошта: vpp.infr@sfs.gov.ua.

Суддя В.І. Келеберда