Рішення № 81428615, 25.04.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/119/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.О. Кушнір, розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправною відмови,-

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (далі - позивач) просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі - відповідач), викладену в листі від 18.12.2018р. за № Р-2867/0-1829/0/16-18, у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9940 га, кадастровий номер 7320783500:01:001:0430, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Молницької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області (за межами населеного пункту) ОСОБА_1;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9940 га, кадастровий номер 7320783500:01:001:0430, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Молницької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області (за межами населеного пункту) ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він як учасник антитерористичної операції у відповідності до вимог Земельного кодексу України, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9940 га, кадастровий номер 7320783500:01:001:0430 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Молницької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області (за межами населеного пункту). На вказану заяву позивач 18.12.2018р. отримав відмову, мотивовану відсутністю у поданому на погодження проекті рішення об'єднаної територіальної громади. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, оскільки вважає, що згідно чинного законодавства підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Крім того, звертає увагу на те, що наказом відповідача від 23.08.2018р. йому було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність зазначеної земельної ділянки, а поданий ним проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки безоплатно у власність, розроблений ТОВ "Глобус КО", було перевірено експертом державної експертизи ОСОБА_2 із наданням висновку про відповідність проекту вимогам земельного законодавства та встановленим нормам.

У зв’язку з цим позивач вказує на протиправність оскаржуваної відмови та на підстави для її скасування.

Відповідач подав до суду відзив в якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню враховуючи те, що з позовними вимогами до суду звернувся не належний позивач. Відповідач вказує на те, що позивач просить визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, викладену у листі від 18.12.2018 р. № Р-2867/0-1829/0/16-18, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, а із заявою про затвердження проекту землеустрою на відведення земельної ділянки у власність, площею 1,9940 га, кадастровий номер 7320783500:01:001:0430, для ведення особистого селянського господарства до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області звертався громадянин ОСОБА_3, що також вбачається із додатків до позовної заяви.

Представником позивача 19.02.2019р. до суду була подана заява в якій останній повідомив, що в липні 2018р. позивач змінив ім’я та прізвище з «Різун Григорій Юхимович» на «Давиддов Юхим Юхимович», що підтверджується свідоцтвом про зміну імені, виданим 18 липня 2018р. Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, актовий запис №100. На підтвердження викладеного до заяви додано копію свідоцтва про зміну імені та копію паспорта позивача.

19.02.2019р. представником позивача до суду була надана відповідь на відзив в якій з урахуванням наведених у заяві від 19.02.2019р. обставин, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

25.02.2019р. відповідач подав до суду відзив в якому виклав свої заперечення по суті позовних вимог. Відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними. Вказує на те, що при розгляді поданого позивачем на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність було встановлено, що позивач не дотримався вимог статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування”. Зокрема, відповідач зазначає, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60 “Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад” встановлено обов’язок починаючи з 01.02.2018 року передавати земельні ділянки у користування або у власність за погодженням з об’єднаними територіальними громадами, шляхом прийняття відповідного рішення, чого в свою чергу не дотримався позивач. Відтак, відповідач вважає, що ним прийнято обґрунтоване рішення.

Також відповідач зазначає, що з метою відновлення порушеного права особи адміністративний суд може допустити обмежене втручання в дискрецію суб'єкта владних повноважень, шляхом зобов'язання його до вчинення певних дій на реалізацію покладених на нього законом обов'язків. Водночас, адміністративний суд не вправі підміняти такий орган державної влади та приймати замість нього конкретні рішення.

Позивачем подано до суду 04.03.2019р. відповідь на відзив, в якій наведено обставини в обґрунтування позовних вимог аналогічні тим, що викладені в позові.

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач наводить аналогічні, наведеним у відзиві, заперечення щодо позовних вимог позивача, зокрема наголошує на тому, що діяльність Головного управління є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Оскільки сторонами подано відзив від 25.02.2019р. та відповідь на відзив від 04.03.2019р. у строки, визначені судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, для подання заперечення на відповідь на відзив та для подання письмових пояснень, суд вважає їх відповідно запереченнями на відповідь на відзив та письмовими поясненнями.

Ухвалою суду від 08.02.2019р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача у поданій 05.03.2019р. до суду заяві просила розглянути справу без її участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача 05.03.2019р. подав заяву аналогічного змісту.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи положення статті 194 КАС України та подані до суду позивачем та відповідачем заяви, суд вважає за можливе продовжити розгляд даної справи у письмовому провадженні.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 є учасником антитерористичної операції, що підтверджується копією посвідчення від 31.05.2016р. серії УБМ №120895 та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (а.с.10).

18.07.2018р. Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області було видано свідоцтво про зміну імені, актовий запис №100, відповідно до якого позивач ОСОБА_3 змінив ім’я на ОСОБА_1 (а.с.35).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №24-1291/14-18-сг від 23.08.2018р. позивачу був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Молницької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області (а.с.15).

За замовленням позивача ТОВ "Глобус КО" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення з подальшою передачею її у власність ОСОБА_3 (а.с.43-56).

Згідно з висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 24.09.2018 р. № 13594/82-18, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення (пасовище) з подальшою передачею її у власність позивачу на території Молницької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області (за межами населеного пункту) відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. Підсумкова оцінка проекту землеустрою: погоджується (а.с.16).

Позивач звернувся до відповідача з заявою (вх.№Р-2867/0/15-18 від 05.12.2018р.) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,9940 га, що розташована за адресою с.Молниця Герцаївського району Чернівецької області. До заяви додано: проект, копію витягу з ДЗК, агрохімічний паспорт (а.с.42).

Листом від 18.12.2018р. за № Р-2867/0-1829/0/16-18 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача, повідомивши про те, що для здійснення передачі земельної ділянки необхідно додати рішення об’єднаної територіальної громади згідно зі ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" (а.с.14).

Позивач не погоджується з указаною відмовою відповідача, оскільки вважає її безпідставною, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

У відповідності до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст.118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У відповідності до наведених вище положень позивачу наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області № 24-1291/14-18-сг від 23.08.2018р. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.15).

У зв’язку з цим позивачем за замовленням у ТОВ "Глобус Ко" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення (пасовище) з подальшою передачею її у власність (а.с.43-56).

Відповідно до ч.8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч.9 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Судом встановлено, що відповідач відмовив позивачу в затвердженні проекту землеустрою з підстав необхідності додати рішення об'єднаної територіальної громади рішення (органу місцевого самоврядування) у відповідності до ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад. В силу п.34 ч.1 вказаної статті виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Разом з тим, частиною 6 статті 186-1 ЗК України визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Тобто, зазначеною статтею Земельного кодексу України передбачені виключні підстави для відмови у погодженні проекту землеустрою і не підлягають розширеному тлумаченню.

Також згідно із частиною 7 статті 186-1 ЗК України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Отже, законодавцем визначено заборону вимагати при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надання погодження проекту землеустрою органами місцевого самоврядування.

Крім того, з матеріалів справи видно, що згідно висновку державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 1,9940га, замовник ОСОБА_1, місце розташування Чернівецька область, Герцаївський район, на території Молницької сільської ради - представлений проект землеустрою відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам; підсумкова оцінка проекту землеустрою: погоджується (а.с.16).

На підставі наведених положень чинного законодавства суд вважає, що не надання відповідачем рішення органу місцевого самоврядування, тобто, погодження проекту землеустрою органом місцевого самоврядування, не може бути підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки як ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування", на яку посилається відповідач, так і положення ЗК України не передбачають обов’язку особи в отриманні такого рішення в органу місцевого самоврядування.

Крім того, за приписами ч.9 ст.118 ЗК України, орган виконавчої влади з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Враховуючи обставини справи, а також наявність висновку експерта державних експертиз про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 24.09.2018р. № 13594/82-18, в якому зазначено про погодження такого проекту, суд приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, відмовивши у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки діяв всупереч вимогам чинного законодавства.

Безпідставним, на думку суду, є також посилання відповідача на до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60 “Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад”, оскільки вказаним документом врегульовується інший склад правовідносин, який не є тотожним у питанні правовідносин позивача та відповідача.

Зокрема, цим розпорядженням Кабінет Міністрів України визначив обов'язок Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 р. забезпечити здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об’єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

А обов’язок щодо забезпечення здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність за погодженням з об’єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”) стосується виключно Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного суд, перевіривши оскаржуване рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України доходить висновку, що відмова у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу, оформлена листом від 18.12.2018р. № Р-2867/0-1829/0/16-18 прийнята відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

В силу пунктів 3, 4, 10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення (окрім іншого) про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною 4 ст.245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Визначаючись щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9940 га, кадастровий номер 7320783500:01:001:0430 для ведення особистого селянського господарства суд виходить з наступного.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Як вже зазначено вище положеннями ст.118 ЗК України чітко визначено обов'язок органу виконавчої влади після надходження погодженого проекту землеустрою у визначений законом строк прийняти рішення про затвердження такого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, згідно з ч.10 та ч.11 ст.118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Аналізуючи викладене вище слід зробити висновок, що право діяти на власний розсуд (тобто діяти дискреційно) у відповідача, як у суб'єкта владних повноважень, в даному випадку не передбачено.

За таких обставин, визначаючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача затвердити поданий позивачем проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9940 га, кадастровий номер 7320783500:01:001:0430, для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи відсутність у відповідача альтернативи у діях в даному випадку, посилання відповідача на втручання у його дискреційні повноважень з боку суду у цій частині є необґрунтованими.

Така правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2019р. (справа №1640/2594/18).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено суду правомірності прийнятого рішення, натомість позивач надав суду докази, які підтверджують обґрунтованість його вимог. Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Суд не вирішує питання про судові витрати, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, що не суперечить ст.139 КАС України. Інших документальних підтверджень понесення сторонами судових витрат в ході судового розгляду матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, викладену в листі від 18.12.2018р. за №Р-2867/0-1829/0/16-18, у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9940 га, кадастровий номер 7320783500:01:001:0430, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Молницької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області (за межами населеного пункту) ОСОБА_3 (ОСОБА_1).

3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9940 га, кадастровий номер 7320783500:01:001:0430, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Молницької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області (за межами населеного пункту) ОСОБА_1.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, вул. Синагоги, 6, м.Чернівці, 58000).

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39909396, вул.Героїв Майдану, 194-а, 58013).

Суддя В.О. Кушнір