Рішення № 81428574, 24.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року справа № 580/590/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання – Попельнуха Ю.І.,

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_4, позивач) подав позов до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі – Головне управління, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-3151-51 від 08.11.2018 про сплату боргу (недоїмки).

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що оскаржувана податкова вимога є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки не містить відомостей про факт виникнення грошового зобов’язання, як це передбачено статтею 59 Податкового кодексу України та обчислення зазначеного в ній єдиного внеску фіскальним органом здійснено не на підставі актів документальних перевірок правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, звітності, що подається платниками до фіскальних органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Також, у оскаржуваній вимозі відсутнє визначення конкретного порушення, встановленого Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, яке на думку відповідача вчинив позивач, за яке відповідач має право вимагати від нього сплати недоїмки згідно положень статті 25 Закону.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.03.2019.

11 березня 2019 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що за обліковими даними інформаційної системи ГУ ДФС у Черкаській області загальна сума заборгованості позивача станом на 31.10.2018 року становить 15819,54 грн., яка складається з таких сум: 8448,00 грн - нарахування за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 року; 2457,18 грн - нарахування за 1 квартал 2018 року термін сплати 19.04.2018 року; 2457,18 грн - нарахування за 2 квартал 2018 року, термін сплати 19.07.2018 року; 2457,18 грн - нарахування за 3 квартал 2018 року термін сплати 19.10.2018 року.

На підставі цих даних ГУ ДФС у Черкаській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11,2018 року № Ф-3151-51, відповідно до вимог чинного законодавства.

21 березня 2019 року позивач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до довідки від 21.03.2019 судове засідання у справі № 580/590/19 не відбулося, оскільки суддя перебував на лікарняному.

Телефонограмою від 25.03.2019 сторони повідомлено, що судове засідання відбудеться 01.04.2019.

28 березня 2019 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог.

01 квітня 2019 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 08.04.2019.

08 квітня 2019 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 18.04.2019.

18 квітня 2019 року представник відповідача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів.

18 квітня 2019 року позивач подав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи документів.

18 квітня 2019 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 24.04.2019.

Представники позивача у судовому засіданні 24.04.2019 адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечив та просив в його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 08 листопада 2018 року контролюючим органом винесено вимогу № Ф-3151-51 про сплату боргу (недоїмки)у розмірі 15819,54 відповідно до статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і збору, яку позивач у адміністративному порядку оскаржив до Державної фіскальної служби України відповідно до статті 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної фіскальної служби України № 1215/6/99-99-11-05-02-25 від 10.01.2019 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ф-3151-51 ГУ ДФС у Черкаській області залишено без змін, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 07.12.2018 №б/н – без задоволення.

Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, який набрав чинності з 01.01.2011, зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464-VI) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Законом України від 06.12.2016 № 1774-УІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон №1774) внесено низку змін до Закону № 2464-VI, які набрали чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та частини першої статті 4 цього Закону, є суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З 2017 року у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI в редакції Закону №1774).

Як свідчать матеріали, позивач є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оскільки є фізичною особою-підприємцем, що обрав загальну систему оподаткування.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина 8 стаття 9 Закону № 2464).

Згідно частини 12 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до Закону № 2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою.

Згідно з частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов’язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження, вимоги про сплату недоїмки сплатити суми-недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI “Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року № 393, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.04.2016 за № 609/28739), у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Як свідчать матеріали справи, позивач відповідно до облікових даних інформаційної системи ГУ ДФС у Черкаській області має заборгованість, яка станом на 31.10.2018 року становить 15819,54 грн та складається з: 8448,00 грн - нарахування за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018; 2457,18 грн - нарахування за 1 квартал 2018 року, термін сплати 19.04.2018; 2457,18 грн - нарахування за 2 квартал 2018 року, термін сплати 19.07.2018; 2457,18 грн - нарахування за 3 квартал 2018 року, термін сплати 19.10.2018.

На підставі цих даних Головним управлінням сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 року № Ф-3151-51.

Суд наголошує, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина 8 ст. 4 Закону України від 15.05.2003 року №755-ІV “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” ), а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, така особа користується правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою – підприємцем.

Як свідчать матеріали справи, запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 внесено 03.12.2018, тобто до 03.12.2018 позивач мав обов’язок сплачувати єдиний внесок.

Суд не бере до уваги твердження позивача щодо порушення строку розгляду скарги позивача на вимогу про сплату боргу, оскільки відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Як свідчать матеріали справи, скарга позивача зареєстрована контролюючим органом 11.12.2018 року, а рішення про результати розгляду скарги прийняте 10.01.2019 року, тобто в межах 30 календарних днів.

Посилання позивача, що скарга має розглядатися відповідно до норм Податкового кодексу України є помилковим, оскільки дані правовідносини регулюються саме Законом № 2464-VI.

Також суд в даному випадку не бере до уваги твердження позивача про те, що прийняттю податкової вимоги повинна передувати перевірка за результатами якої має бути складений акт перевірки, який би визначав період, підстави для нарахування єдиного внеску, адже відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір”, а відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_4 (20754, Черкаська область, Смілянський район, с. Макіївка, вул. Заводська, 31, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

2) відповідач – Головне управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 25.04.2019.

Суддя В.О. Гаврилюк