Рішення № 81428573, 25.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2019 року № 826/8864/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Оберемка Романа Анатолійовича до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося з позовом Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Оберемка Романа Анатолійовича (далі по тексту - позивач, ПАТ «Європейський газовий банк», Уповноважена особа) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві) в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у місті Києві № 4676-17 від 19.04.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у місті Києві № 4676-17 від 19.04.2017 року про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що стягнення з позивача податкової заборгованості, у зв'язку з процедурою його ліквідації як банківської установи, має відбуватися виключно в порядку, визначеному спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У судовому засіданні 07.11.2017 року представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у письмовому запереченні на позов та його представник в судовому засіданні позовну заяву не визнали, вважаючи її безпідставною, оскільки при винесенні оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, податковий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

В установленому порядку суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Обставини встановлені судом:

19.05.2017 ПАТ «Європейський газовий банк» отримало податкову вимогу ГУ ДФС у місті Києві № 4676-17 від 19.04.2017 року та рішення № 4676-17 від 19.04.2017 року про опис майна у податкову заставу, якими визначено податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 7029,64 грн., та про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності позивача.

Зазначені вимога та рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 12.06.2017 № 12511/6/99-99-17-01-15 вищевказану скаргу ПАТ «Європейський газовий банк» залишено без задоволення (а.с.18-20).

Не погоджуючись із вищевказаними податковою вимогою та рішенням ГУ ФС у місті Києві про опис майна у податкову заставу, позивач звернувся до суду із позовною заявою за захистом своїх прав та законних інтересів.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з пунктами 59.1, 59.3 та 59.4 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Статтею 89 ПК України врегульовано питання виникнення права податкової застави.

За змістом статті 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Також, ПК України визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім правил оподаткування товарів митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

В свою чергу, ПК України не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Так, постановою Правління Національного банку України від 17.11.2014 року № 725 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» у вказаного банку відкликано банківську ліцензію Національного банку та вирішено ліквідувати вказаний банк.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі вищезазначеної постанови Правління Національного банку України, прийнято рішення від 18.11.2014 року № 121 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Європейський газовий банк».

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2014 року № 150, призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» Оберемка Р.А., починаючи з 19.12.2014 року.

Між тим, оскаржувані податкова вимога № 4676-17 та рішення № 4676-17 про опис майна у податкову заставу складені ГУ ДФС у місті Києві - 19.04.2017 року, тобто вже після відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації ПАТ «Європейський газовий банк» та в порушення приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За змістом частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону (частина 3 вказаної статті).

Суд звертає увагу, що в даному випадку, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним і пріоритетним відносно ПК України, у правовідносинах стягнення заборгованості з банків, в яких введено тимчасову адміністрацію та процедуру ліквідації.

Таким чином, стягнення податкової заборгованості з такого банку має відбуватися виключно в порядку спеціального законодавства, яким є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, суд доходить висновку, що до позивача не можуть бути застосовані положення ПК України щодо погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу, зокрема, положення статей 59, 89 ПК України.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає суду підстави для висновку, що в даному випадку, у податкового органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваної податкової вимоги № 4676-17 від 19.04.2017 року та рішення № 4676-17 про опис майна у податкову заставу від 19.04.2017 року, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог, та згідно з вимогами статті 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з відповідача, який є суб'єктом владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Оберемка Романа Анатолійовича (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 16, код ЄДР 34693790) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДР 39439980) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

2. Визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 4676-17 від 19.04.2017 року.

3. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 4676-17 від 19.04.2017 року про опис майна у податкову заставу.

4. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 16, код ЄДР 34693790) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДР 39439980) судовий збір в сумі 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда