Рішення № 81428557, 24.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/470

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2019 року № 826/13821/16

За позовом ОСОБА_1

До Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві

Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про скасування податкових повідомлень - рішень № 2177-17 від 09.06.2015 року та № 15864-13 від 30.06.2016 р. та зняття арешту з рухомого майна позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2017 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 р. позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 29.08.2018 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2017 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 р. скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30.06.2016 р. № 15864-13. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 26.09.2018 р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

08.04.2019 р. до суду надано відповідачем клопотання про надання інформації від Мінекономрозвитку на виконання вимог ухвали суду від 26.09.2018 р.

20.03.2019 р. до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; 08.04.2019 р. аналогічне клопотання надійшло від відповідача.

Ознайомившись з клопотанням, суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наявність у матеріалах справи достатньої кількості доказів для розгляду справи по суті.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є власником легкового автомобіля марки Lexus (тип - Універсал-В), модель GX 460, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 з об'єм двигуна 4608 см3.

09.06.2015 ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" за № 2177-17, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25 000,00 грн.

30.06.2016 року ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" за № 15864-13 яким позивачу визначений до сплати транспортний податок за 2016 рік у сумі 25 000,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення було надіслане за адресою зареєстрованого місця проживання позивача та повернулося до податкової інспекції як не вручене 06.09.2016 р.

Не погоджуючись з правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень позивач звернувся із позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 року позов задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.08.2018 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 року скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 року № 15864-13 та направлено в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно змісту вказаної постанови, зокрема, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, скасовуючи вищенаведене податкове повідомлення-рішення зазначив, що така інформація в матеріалах справи відсутня і відповідачем суду не надана. З огляду на що суд керувався інформацією, розміщеної на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України та надану позивачем інформацію, відповідно до якої пробіг належного позивачу транспортного засобу становить 55 000 км, а відтак середньоринкова вартість транспортного засобу становить 1 023 533,15 грн., що менше за встановлену законом на 2016 рік вартість у розмірі 1 033 500 грн.

Суд не приймає такі докази суду, оскільки за відсутності офіційної інформації, отриманої від Мінекономрозвитку, впевнитись у правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неможливо....

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

... колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідачем не виконано обов'язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік, а судами першої та апеляційної інстанції, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. В той час як розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу здійснюється Мінекономрозвитку та безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком.

Крім цього суд звертає увагу, що в прохальній частині позову позивач, окрім визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 2177-17 (невірно при цьому зазначивши дату ппр), просив зняти арешт з рухомого майна позивача.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи повністю позов в резолютивній частині постави вказав вірну дату оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 2177-17, при цьому, як вбачається з тексту постанови суду першої інстанції, судом взагалі не розглянута вимога позивача, яку останній заявляв при звернення до суду про зняття арешту з рухомого майна, і судом першої інстанції у відповідності до п.1 ч. 1 статті 168 КАС України (в ред. до 15.12.2017 року), так і у відповідності до п. 1 ч. 1 статті 252 КАС України (в редакції після 2017 року) додаткове судове рішення у даній справі з приводу цієї вимоги не прийнято. Проте, оскільки це не є доводом касаційної скарги, а у відповідності до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, суд не дає оцінки вказаній обставині та процесуальним діям судів першої та апеляційної інстанції.

На виконання вимог вказаної постанови та ухвали суду від 08.04.2018 р. відповідачем надано суду копію листа Мінекономрозвитку від 07.11.2018 р. щодо розрахованої середньоринкової вартості легкового автомобіля Lexus модель GX 460.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Законом України №71-VІІІ від 28.12.14 р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" з 01.01.15 р. введено в дію ст.267 Податкового кодексу України "Транспортний податок".

Законом України № 909-VIII від 24.12.15 р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", який набрав чинності 01.01.16 р., викладено в новій редакції пп.267.2.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України та п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України доповнено пп. 267.6.7 - 267.6.10.

Відповідно до п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01.01.16р.), встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з пп.267.2.1 п. 267.2 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 01.01.16 р.) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до п.267.4 ст.267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з приписами пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Пп.267.6.1 п.267.6 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Відповідно до ст. 10 Податкового кодексу України транспортний податок є місцевим податком.

П.4.4 ст.4 Податкового кодексу України встановлено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Рішенням Київської міської ради №58/923 від 28.01.15 р. "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629" внесені зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року, а саме: встановлений в м. Києві новий податок на майно - транспортний податок та затверджено положення про транспортний податок.

Рішенням Київської міської ради № 103/103 від 11.02.16 р. "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку" внесення змін до додатка 2 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року N 58/923)" та викладено пункт 2.1 розділу 2 викласти в такій редакції: "2.1. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті", а також доповнено розділу 6 новими пунктами 6.7 - 6.10.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.16 р. № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.

Згідно з п.2 зазначеної Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.13 р. № 403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Відповідно до пункту 4 Методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.16р. визначена у розмірі 1378 грн.

Об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. (750 х 1378,00 грн.) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2018 р. Головне управління ДФС у м. Києві звернулося до Міністерства економічного розвитку і торгівлі із запитом про надання інформації, а саме інформації про середньоринкову вартість легкового автомобіля марки Lexus (тип - Універсал-В), модель GX 460, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 з об'єм двигуна 4608 см3, станом на 2016 рік, з урахуванням нормативного середньорічного пробігу.

07.11.2018 р. Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було надано відповідь № 3805-05/48808-06, згідно якої повідомлено, що розрахована за допомогою калькулятора середньоринкова вартість легкового автомобіля Lexus GX 460 з об'ємом циліндрів двигуна 4,6 літра, бензин, автоматичною коробкою переключення передач, 2013 року випуску з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 тис. кілометрів (додаток 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403) становила 993 721,50 грн. (з ПДВ).

З огляду на вищевикладене, належний позивачу автомобіль згідно з пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку про відповідність оскаржуваного рішення вимогам, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, щодо обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині зняття арешту з рухомого майна позивача суд зазначає наступне.

Вказана вимога наявна в прохальній частині позовної заяви, проте, не розглянута по суті судами першої та другої інстанції, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 29.08.2018 р.

Відповідно, вона має бути розглянута під час нового розгляду справи.

Згідно з матеріалами справи інформацію про обтяження свого рухомого майна позивач отримав з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (витяг №49869213 від 01.07.2016р.), в якому як на підставу відповідного обтяження міститься посилання на акт опису від 29.06.2016 р. №72.

Згідно з п.п. 89.1.1. та 89.1.2 п. 89.1, п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки з врахуванням висновків суду підстави для виникнення у позивача обов'язку зі сплати транспортного податку за 2015-2016 роки відсутні, відсутні і підстави для виникнення права податкової застави щодо майна позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, а саме - суд в порядку ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і розглянути по суті вимогу про визнання протиправним та скасування акту опису майна від 29.06.2016 р. №72, винесеного згідно з Порядком застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 572 (чинного станом на 29.06.2016 р.).

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Проте, слід зазначити, що при первісному розгляді справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2017 р. питання про стягнення на користь позивача судових витрат вирішено і присуджено на користь позивача судові витрати у розмірі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постановою Верховного Суду від 29.08.2018 р. справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 р. № 15864-13, тоді як в решті судове рішення залишене без змін.

Відповідно, суд при новому розгляді справи вирішує питання про розподіл судових витрат лише щодо вказаної частини позовних вимог.

Також суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 551, 2 грн., що є мінімальною сумою судового збору для фізичної особи при зверненні до адміністративного суду з огляду на чинне станом на 2016 р. законодавство (1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 551, 2 грн.

При цьому, судовий збір за немайнову вимогу - зняття арешту з рухомого майна, тобто, визнання протиправним та скасування акту опису майна від 29.06.2016 р. №72, судовим збором не оплачений як окрема вимога згідно з (0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 551,20 грн.) згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на задоволення вказаної вимог також, під час вирішення спору по суті судовий збір за розгляд вказаної вимоги підлягає до стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 9, 241-246, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №15864-13 від 30.06.16 р., а також акт опису майна від 29.06.2016 р. №72 Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 275,60 грн.

4. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 551, 2 грн.

5. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 24.04.19 р.