Рішення № 81428457, 22.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2019 року № 826/10904/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Аеробуд"( 03148, м.Київ, вул. Пшенична, 4) доВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві (03056, м.Київ, вул.Виборзька, 32) про визнання протиправною та скасування Постанови №53667755 від 22.12.2017 року , О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Аеробуд» (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову №53667755 від 22 грудня 2017 року заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Макаревич Я.А. про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» виконавчого збору у розмірі 74 557,82 грн.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

При цьому, у виконавчому провадженні, у межах якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору №55442676), державним виконавцем не було стягнуто з боржника на користь стягувача присуджених сум на підставі виконавчих документів, а самі виконавчі документи були повернуті стягувачам на підставі їх письмових заяв у відповідності до положень пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

На думку позивача, умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення; вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. При цьому, законодавець визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, тобто виконавчий збір за своїм призначенням є своєрідної винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Додатково представник позивача стверджував, що при стягнення виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, щ оскаржувана постанова винесена державним виконавцем іншого органу державної виконавчої служби.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань сторін про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

На виконанні у відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває зведене виконавче провадження №55442676.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 08 травня 2018 року приєднано виконавче провадження №55442676 з примусового виконання постанови №53667755 від 22 грудня 2017 року, винесеної заступником начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» виконавчого збору у розмірі 74 557,82 грн.

Наявними матеріалами справи також підтверджується, що 26 грудня 2017 року заступником начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови №53667755 від 22 грудня 2017 року винесеної заступником начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» виконавчого збору у розмірі 74 557,82 грн.

Незгода позивача із постановою про стягнення виконавчого збору від 22 грудня 2017 року у сумі 74 557,82 грн. зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент прийняття оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пунктів 1, 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до вимог статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 27 Закону №1404-VIII (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваної постанови) визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Аналіз наведеної норми свідчить, що станом на момент прийняття постанови від 22 грудня 2017 року про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» виконавчого збору у розмірі 74 557,82 грн. сума виконавчого збору повинна була стягуватись у розмірі 10 відсотків саме від суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Суд зазначає, що відповідно до даних автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження №53667755 є завершеним, а виконавчий документ, на підставі якого вказане виконавче провадження було відкрито, повернуто за заявою стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської».

Частиною 3 статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 42 Закону №1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

При цьому, згідно вимог пункту 1 частини 1 статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з, зокрема, виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця.

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1302/29432, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Аналіз наведених норм свідчить, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на його письмову заяву про повернення виконавчого документа, на державного виконавця покладається обов'язок щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у разі, якщо такий виконавчий збір не стягнуто, що мало місце в даному випадку.

Водночас, суд зазначає, що стягненню виконавчого збору передує реальне виконання виконавчого документа шляхом фактичного стягнення, повернення вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, наявними у матеріалах справи даними з Автоматизованої системи виконавчих проваджень підтверджується, що у межах на виконанні приватного виконавця Чижика А.П. перебуває виконавче провадження №55446407 з примусового виконання рішення господарського суду міста Києва у справі №910/20440/17.

За даних обставин створюються умови для стягнення з позивача як боржника подвійної суми виконавчого збору, оскільки при поверненні виконавчого документа стягувачу 22 грудня 2017 року не відбулось фактичного виконання судового рішення, на підставі якого видано виконавчий документ.

Як уже зазначалось, відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Оскільки матеріалами справи не підтверджується факт фактичного стягнення повернення суми за виконавчим документом, а також враховуючи, що у суму наявні відомості щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання того ж виконавчого документа, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно прийнято постанову про стягнення виконавчого збору від 22 грудня 2017 року.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 15 лютого 2018 року №910/1587/13, в ухвалі від 18 квітня 2018 року (номер провадження № 61-1788св17) підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів власних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийнятні (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституції та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного в сукупності, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваної постанови від 22 грудня 2017 року, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність скасування даної постанови в судовому порядку.

Суд звертає увагу, що дійсно оскаржувана постанова прийнята начальником Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, однак у зв'язку з приєднанням виконавчого провадження №55442676 до зведеного виконавчого провадження №56292359, останнє перебуває на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, а відтак суд вважає належним відповідачем у даній справі саме відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Частиною першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у матеріалах справи платіжного доручення позивачем за його подання сплачено судовий збір, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову №53667755 від 22 грудня 2017 року про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» виконавчого збору у розмірі 74 557,82 грн.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» (03148, м. Київ, вулиця Пшенична, 4, код ЄДРПОУ 21598792) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01001, м. Київ, провулок Музейний, 2-Д, код ЄДРПОУ 34691374).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук