Рішення № 81428441, 24.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2019 року № 826/2453/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1доАпарату Верховної Ради Українипростягнення одноразової грошової допомогипредставники сторін:позивач - ОСОБА_1; відповідача - Романюк Т.В.,

ВСТАНОВИВ:

13.02.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Апарату Верховної Ради України (надалі - відповідач), у кому просить суд стягнути з Апарату Верховної Ради України одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 6 ст. 34 Закону України від 17.11.1992 № 2790-XII «Про статус народного депутата України» (у чинній на день звільнення редакції), далі - Закон № 2790, в розмірі 8 932,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем при звільнені така одноразова грошова допомога виплачена не була.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2018 було передано для вирішення судді Пащенку К.С.

19.02.2018 ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху та зобов'язано позивача усунути недоліки у позовній заяві (надати власне підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, зазначити свій ідентифікаційний та ідентифікаційний номер відповідача) у п'ятиденний строк з моменту її отримання.

28.02.2018 ухвалою суду у зв'язку із усуненням позивачем недоліків, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху, позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 826/2453/18 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 09.04.2018.

03.04.2018 відповідачем через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що роботодавцем по відношенню до помічника-консультанта є народний депутат України, який самостійно здійснює підбір помічників-консультантів, розподіляє обов'язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів в межах загального фонду, а також несе відповідальність щодо правомірності своїх рішень, тобто відповідач не є роботодавцем для них, а отже не може здійснювати їм виплати заробітної плати, матеріальної допомоги, компенсації за невикористану відпустку та інше. Відповідач є бюджетною організацією, яка утримується за рахунок Державного бюджету України При цьому статтею 2 Закону України від 30.06.1999 №783-XIV «Про джерела фінансування органів державної влади» передбачено, що органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Кошти на фінансування органу державної влади передбачаються у Державному бюджеті України окремим рядком. Частиною одинадцятою статті 23 Бюджетного кодексу України заборонено без внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» збільшувати видатки на оплату праці за рахунок зменшення інших видатків. Виплата помічникам-консультантам народного депутаті України одноразової грошової допомоги, яка визначена частиною шостою статті Закону №2790 (в редакції, чинній на моменті звільнення позивача), здійснюється за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України. Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» такі бюджетні призначення не були передбачені. Таким чином, через відсутність у Законі України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» відповідних бюджетних призначень на виплату одноразової допомоги помічникам-консультантам, Апарат Верховної Ради України, який не є роботодавцем відносно позивача, не мав законних підстав для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі його тримісячної заробітної плати.

Також представником відповідача було подано клопотання про залишення позовної заяви буз розгляду з огляду на пропуск позивачем строку на звернення до суду, встановленого ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції до 15.12.2017, з огляду на те, що позивач звернувся до суду у лютому 2018 року, а його звільнення мало місце 27.11.2014.

10.04.2018 в підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 24.05.2018 з метою надання позивачу часу для підготовки відповіді на відзив, який ним станом на день судового засідання отриманий не був.

24.05.2018 в підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 11.07.2018 за клопотанням представника відповідача від 16.05.2018 у зв'язку із його участю в засіданні Великої Палати Верховного Суду по справі № 800/319/17, а також зобов'язано позивача направити відповідачу копії додатково поданих доказів.

11.07.2018 після виконання дій, передбачених ч. 2 ст. 180 КАС України, було вирішено закрити підготовче провадження і призначити справу до судового розгляду по суті на 30.08.2018.

Судовими повістками про виклик від 14.08.2018 судом викликано представників у судове засідання на 04.09.2018.

Заслухавши в судовому засіданні 04.09.2018 позивача і представника відповідача та зважаючи на заявлене клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу № 826/2453/18, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до розпорядження керівника Апарату Верховної Ради України №867 від 24.01.2013 позивач з 10.01.2013 був зарахований на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_5 на час його депутатських повноважень з поширенням дії Закону України «Про державну службу» із збереженням раніше присвоєного 7 рангу державного службовця порядком переведення та увільнення від виконання обов'язків помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_3, з встановленою заробітною платою у розмірі 5 000,00 грн.

26.11.2014 розпорядженням керівника Апарату Верховної Ради України №7212 від позивач був звільнений із займаної посади з 27.11.2014 у зв'язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 4.5 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13.10.1995 №379/95-ВР (далі - Положення №379).

З огляду на викладене вбачається, що документальне та фінансове обслуговування трудових правовідносин між позивачем та народним депутатом України ОСОБА_5 здійснював Апарат Верховної Ради України. Нарахування заробітної плати відбувалося з моменту постановлення розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України №867 від 24.01.2013, яким позивач був зарахований на посаду помічника-консультанта. Рішення про звільнення позивача та про нарахування та виплату належних позивачу при звільненні сум також відповідно приймалось відповідачем.

За таких обставини, суд вважає, що позивач перебував у трудових стосунках саме з відповідачем, а не з народним депутатом України ОСОБА_5, а протилежні доводи представника відповідача - безпідставні.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 по справі №757/9144/16.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 6 ст. 34 Закону №2790 (в редакції, чинній на 27.11.2014, час звільнення позивача), у випадку звільнення помічника-консультанта народного депутата на підставі дострокового припинення повноважень народного депутата відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону помічнику-консультанту народного депутата, який працює за строковим трудовим договором на постійній основі, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі його тримісячної заробітної плати за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України. Наведені положення Закону №2790 кореспондують положенням ч. 2 ст. 4.6 Положення №379 (в редакції, чинній на час звільнення позивача 27.11.2014).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23). Суд зауважив на те, що органи державної влади не вправі посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).

Таким чином, відсутність бюджетного асигнування не звільняє відповідача від виплати позивачу гарантованої йому законом суми одноразової грошової допомоги при звільненні.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем позивачу одноразова грошова допомога, виплата якої, при звільненні за наявних у позивача підстав, гарантована ч. 6 ст. 34 Закону №2790, здійсненна не була, що визнано представником відповідача протягом судового розгляду.

Крім того, на відміну від заробітної плати, розмір якої визначається виходячи із меж загального фонду, який встановлюється постановою Верховної Ради України для оплати праці помічників-консультантів, одноразова грошова допомога виплачується у визначеному розмірі, який не може бути змінений у залежності від наявності чи відсутності бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-які належні та допустимі докази щодо відсутності підстав для нарахування та виплати відповідачем суми одноразової грошової допомоги у розмірі тримісячної заробітної плати, передбаченої ч. 6 ст. 34 Закону №2790, позивачу, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, і працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно довідки Управління справами Верховної Ради України, заробітна пата позивача за останні два місяці роботи перед звільненням (у жовтні та листопаді 2014 року) складала відповідно 3 054,00 грн. та 2 901,30 грн., тому на його користь належить стягнути одноразову грошову допомогу в розмірі (3 054,00 грн. + 2 901,30 грн.) / 2 х 3 = 8 932,95 грн.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Апарату Верховної Ради України (код ЄДРПОУ 20064120, місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: АДРЕСА_1) одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 6 ст. 34 Закону України від 17.11.1992 № 2790-XII «Про статус народного депутата України», в розмірі 8 932,95 грн. (вісім тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні 95 копійок).

Рішення, відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд м. Києва.

Суддя К.С. Пащенко