Рішення № 81428423, 25.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року справа № 580/683/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Баклаженко Н.В.,

позивача -ОСОБА_1 (особисто),

представника позивача ОСОБА_2 (за ордером),

представника відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи “Черкаський слідчий ізолятор” Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача — Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, далі- позивач) з позовом до державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 08564883, м. Черкаси, вул. Благовісна, 234, 18015, далі - відповідач), в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену частиною першою статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 23 календарних роки служби з урахуванням проведених раніше виплат.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Гайдаш В.А. від 26.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

27.03.2019 ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Гайдаш В.А. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача — Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Гайдаш В.А. від 08.04.2019 відмовлено у задоволенні клопотання державної установи “Черкаський слідчий ізолятор” Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 у зв'язку з пропущенням ним строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 29.05.1996 по 12.01.2011 проходив службу в управлінні Державної служби охорони при УМВС України в Черкаській області. Відповідно до наказу від 12.01.2011 № 5о/с його у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено з органів МВС за власним бажанням. Вислуга років на день звільнення з Управління ДСО МВС відповідно до наказу складала 16 років 01 місяць 28 днів. При звільненні йому одноразова грошова допомога не виплачувалась у зв'язку з тим, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільнені із служби за власним бажанням без права на пенсію, не мають права на отримання одноразової грошової допомоги. У період з 18.01.2011 по 30.06.2018 він проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України “ДП “Черкаський слідчий ізолятор”. 30.06.2018 відповідно до наказу від 27.06.2018 № 104/ОС-18 його звільнено у відповідності до частини 1 пункту 2 статті 77 (через хворобу) Закону України “Про національну поліцію”. Вислуга років на день звільнення становить у календарному обчисленні 23 роки 07 місяців 10 днів. 26 жовтня 2018 року йому виплачено вихідну допомогу у розмірі 39090 грн 80 коп, розмір якої розраховано виходячи із місячного грошового забезпечення за останній місяць — 11 168 грн 80 коп та календарного строку служби на день звільнення — 7 років. Вважає, що одноразова грошова допомога при звільненні нарахована не в повному обсязі, оскільки допомога має бути нарахована в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 23 календарних роки служби. Указане позивач вважає протиправним, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечив, надав до суду пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов, та зазначив, що відповідно до записів трудової книжки позивача та його послужного списку, у період з 29.05.1996 по 12.01.2011 позивач проходив службу в Управлінні Державної служби охорони при УМВС, а з 18.01.2011 по 30.06.2018 — в Державній кримінально-виконавчій службі. Відповідно до наказу № 104/ОС-18 позивача звільнено у відповідності до частини 1 пункту 2 статті 77 (через хворобу) Закону України “Про національну поліцію”. При звільненні позивачу нараховано та виплачено вихідну допомогу відповідно до п.10 постанови КМ України від 17.07.1992 №393 в розмірі 39 090 грн 80 коп., розмір якої розраховано виходячи із місячного грошового забезпечення позивача за останній місяць та календарного строку служби на день звільнення, що складає 7 років. Зазначає, що розрахунок одноразової грошової допомоги позивачу було проведено у відповідності до частини 1 статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ від 09.04.1992 та відповідно до пункту 10 постанови КМУ від 17.07.1992 №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей”, а саме у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Зазначає, що на день звільнення позивача відповідачу не було відомо про отримання або не отримання ним одноразової грошової допомоги при звільненні за період проходження служби з 29.05.1996 по 12.01.2011 за попереднім місцем служби - в управлінні Державної служби охорони при УМВС, оскільки на той час він набув таке право. Вважає, що обов'язок у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні за період проходження служби з 29.05.1996 по 12.01.2011 покладається на управління Державної служби охорони при УМВС України.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, письмові пояснення щодо позову або відзиву не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 у період з 29.05.1996 по 12.01.2011 проходив службу в Управлінні Державної служби охорони при УМВС України в Черкаській області. Згідно наказу від 12.01.2011 №5о/с прапорщика міліції ОСОБА_1, міліціонера-водія II спеціального підрозділу груп затримання (на правах взводу) окремого батальйону міліції Управління Державної служби охорони УМВС звільнено з органів МВС за п. 63 “ж” (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Вислуга років станом на 12.01.2011 складає у календарному обчисленні 16 років 01 місяць 28 днів.

Згідно відповіді Управління поліції охорони в Черкаській області Національної поліції України від 29.01.2019 за вих. № 168/43/01-2019 при звільненні позивача з органів внутрішніх справ України одноразова грошова допомога не виплачувалась за відсутності правових підстав.

У період з 18.01.2011 по 30.06.2018 позивач проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України. Відповідно до наказу № 104/ОС-18 від 27.06.2018 ОСОБА_1, старшого по корпусу відділу режиму і охорони державної установи “Черкаський слідчий ізолятор”, звільнено 30.06.2018, у відповідності до частини 2 пункту 1 статті 77 (через хворобу) Закону України “Про Національну поліцію”.

Відповідно до запису в трудовій книжці позивача, його вислуга років за період служби у Державній кримінально-виконавчій службі України становить 7 років 05 місяців 12 днів.

Згідно довідки-розрахунку вихідної допомоги від 31.01.2019 вих №10, виданої державною установою “Черкаський слідчий ізолятор” МЮ України, для проведення нарахування та виплати грошової допомоги позивачу у відповідності до п. 10 постанови КМ України № 393 від 17.07.1992, відповідачем враховано календарний строк служби позивача на день його звільнення - 7 років, допомога нарахована у розмірі 39 090 грн 80 коп.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, за своїм внутрішнім переконанням, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ від 09.04.1992 у редакції, що діяла станом на 12.01.2011, тобто на час звільнення позивача із служби в Управлінні Державної служби охорони при УМВС України в Черкаській області, визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Тобто, однією з обов'язкових умов виплати одноразової грошової допомоги було наявність права на призначення пенсії на підставі цього Закону.

Умови призначення пенсії за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом на час звільнення позивача із служби в УДСО при УМВС було визначено положеннями статті 12 Закону № 2262-ХІІ від 09.04.1992, згідно яких право на пенсію незалежно від віку мали особи в разі, якщо вони на день звільнення зі служби мали вислугу 20 років і більше.

Судом встановлено, що позивач на час звільнення із УДСО при УМВС України в Черкаській області мав вислугу років у календарному обчисленні 16 років 01 місяць 28 днів та не набув права на пенсію на день звільнення, а тому не мав права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

З наведених підстав суд відхиляє доводи відповідача про набуття позивачем права на отримання допомоги за його попереднім місцем служби за період служби з 29.05.1996 по 12.01.2011.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 у редакції, що діє на час виникнення спірних правовідносин, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров’я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п’яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно частини 6 статті 9 Закону № 2262-ХІІ від 09.04.1992 особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Судом встановлено, що на час звільнення позивача із Державної кримінально-виконавчої служби України “ДП “Черкаський слідчий ізолятор” він набув право на пенсію за Законом №2262-ХІІ від 09.04.1992 та при попередньому звільненні не набув права на отримання одноразової грошової допомоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, включаючи період служби з 29.05.1996 по 12.01.2011.

Посилання представника відповідача на те, що обов'язок здійснення виплати позивачу одноразової грошової допомоги покладається на УДСО при УМВС не приймається судом, оскільки відповідно до частини 5 статті 9 Закону №2262-ХІІ від 09.04.1992 виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на відсутність у них на час нарахування позивачу розміру одноразової грошової допомоги відомостей із попереднього місця служби позивача щодо отримання або неотримання ним допомоги, оскільки відповідач був зобов'язаний вжити всіх заходів для отримання такої інформації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, включаючи період служби з 29.05.1996 по 12.01.2011, у зв'язку з чим, з метою повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправною бездіяльність державної установи “Черкаський слідчий ізолятор” Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною першої статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” , в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 23 календарних років служби (з урахування проведених раніше виплат з 7 календарних років служби).

Згідно довідки-розрахунку вихідної допомоги від 31.01.2019 за вих №10, виданої державною установою “Черкаський слідчий ізолятор” МЮ України сума місячного грошового забезпечення за останній місяць служби позивача складає 11168 грн 80 коп. Тобто, 50 відсотків від місячного грошового забезпечення позивача для нарахування йому одноразової грошової допомоги становить 5 584 грн 40 коп. Вислуга років позивача у календарному обчисленні за період з 29.05.1996 по 12.01.2011 та з 18.01.2011 по 30.06.2018 становить 23 роки 07 місяців 10 днів.

Отже, розмір належної до виплати позивачу одноразової грошової допомоги, яка нарахована відповідно до п.10 постанови КМУ №393 від 17.07.1992, складає 128 441 грн. 20 коп. (11 168,80 грн х 50% х 23 = 128 441 грн 20 коп.), тому з урахуванням проведених відповідачем раніше виплат з 7 календарних років служби в сумі 39090 грн. 80 коп. становить = 89 350 грн. 40 коп. (128 441 грн. 20 коп. - 39090 грн. 80 коп.).

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність державної установи “Черкаський слідчий ізолятор” Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною першої статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” , в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 23 календарних років служби (з урахування проведених раніше виплат з 7 календарних років служби).

Зобов'язати державну установу “Черкаський слідчий ізолятор” Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною першої статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 23 календарних років служби (з урахування проведених раніше виплат з 7 календарних років служби), що становить 89350 (вісімдесят дев'ять тисяч п'ятдесят) грн. 40 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення складено у повному обсязі 25.04.2019.