Рішення № 81428292, 25.04.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 квітня 2019 року м. Рівне №460/233/19Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доЗарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі – відповідач 1), Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (далі – відповідач 2), в якому просила:

1) визнати протиправною та скасувати відмову у формі листа Зарічненського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 29 січня 2019 року № 238/06 щодо розгляду заяви від 03 січня 2019 року (зареєстровано 08 січня 2019 року) про перерахунок пенсії з урахуванням частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

2) зобов’язати Зарічненське об’єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2019 року з урахуванням положень частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині збільшення пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років, із урахуванням фактично проведених виплат;

3) зобов’язати Зарічненське об’єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області провести нарахування та виплату доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

4) зобов’язати Зарічненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до частини третьої статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;

5) зобов’язати Зарічненське об’єднане управління Пенсійного Фонду України Рівненської області провести з 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення), на підставі статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрі України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

6) зобов’язати Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області провести ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, віднесеній до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постійно проживає на території, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (3 категорія) та пенсіонером за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно, перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Зарічненської районної адміністрації Рівненської області та Зарічненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області. З посиланням на норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Закон №796), рішення Конституційного суду України та постанови Верховного Суду, вважає, що має право право на перерахунок та виплату її пенсії з урахуванням положень ч.2 ст.56 Закону №796, доплату до пенсії, а також підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до ст.39 Закону №796, на перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ч.3 ст.51 Закону №796, а також на нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст.37 Закону №796. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 19.02.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач 2 - Управління соціального захисту населення Зарічненської районної адміністрації Рівненської області, не погоджуючись з позовними вимогами, 11.03.2019 подав відзив на позовну заяву. Зазначив на обґрунтування своєї позиції про те, що у рішенні Конституційного Суду 17.07.2018 №6-р/2018, на яке посилається позивач, питання щодо порядку відновлення ст.37 Закону №796 не врегульовано. Вказав, що у випадку відновлення дії ст.37 Закону №796, вказана стаття діятиме у редакції 2005 року, а не станом на 09.07.2007, яке зазначено у позові. Посилання на позицію Верховного Суду в справі №240/4946/18 від 21.01.2019 вважав безпідставним, оскільки вказане рішення суду не набрало законної сили. Також зазначив, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", як спеціальний закон, що регулює бюджетні відносини, у тому числі питання надання пільг громадянам, не передбачив у 2018 році субвенцій місцевим бюджетам на оплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства. Вказав, що аналогічною є ситуація щодо таких пільг і у 2019 році. Наголосив, що в даному випадку застосуванню підлягають саме Закони України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", "Про Державний бюджет України на 2019 рік", як такі, що прийняті пізніше за Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З огляду на зазначене, просив відмовити у задоволенні позову (а.с.79-83).

Відповідач 1 - Зарічненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, не погоджуючись з позовними вимогами, 11.03.2019 подав відзив на позовну заяву. Зазначив, що позивач отримує пенсію за віком, яка призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посилаючись на п.16 Прикінцевих положень Закону №1058, відповідач вважає, що оскільки ч.2 ст.56 Закону №796 суперечить абз.2 ч.1 ст.28 Закону №1058, застосовуватися має саме Закон №1058. Вказав, що призначення пенсії відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796 є недоцільним, оскільки розмір пенсії позивача зменшиться. Стосовно здійснення перерахунку та виплати додаткової пенсії у відповідності до вимог ст.39, 51 Закону №796 з 01.01.2014 по 02.08.2014, то вважав такі вимоги безпідставними, оскільки відповідач правомірно здійснює виплати позивачу пенсії та додаткової пенсії у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України. Бюджетні призначення на виплату пенсії в інших розмірах, ніж ті, що встановлені такими постановами відсутні. За таких обставин, просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.86-92).

Ухвалою суду від 25.03.2019 закрито підготовче провадження у справі та розпочато розгляд справи по суті у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 25.03.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про залишення позовної заяви без розгляду в частині.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то у відповідності до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, з огляду на таке.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_1 є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення від 12.10.1994 серії Б №192645 (а.с.21, 58).

Відповідно до копії паспорта, виданого 05.11.2001 Зарічненським РВ УМВС України в Рівненській області СР849754 позивач з 22.10.1986 прописана у смт.Зарічне, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (а.с.19).

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Зарічненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

Страховий стаж позивача після 2004 року становить 4 роки 0 місяців 15 днів. Загальний стаж роботи позивача – 29 років 10 місяців 10 днів, що підтверджується протоколом про призначення пенсії від 18.04.2008 №155 (а.с.22,59,93).

На виконання постанови Зарічненського районного суду Рівненської області у справі №2а-2221/11 від 03.08.2011, що набрала законної сили, пенсійним органом проведено нарахування доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ч.3 ст.51 вказаного Закону в розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком.

Крім того, судом встановлено, що до 01.01.2015 ОСОБА_1 отримувала підвищення до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.94-98).

03.01.2019 позивач звернулася до відповідача 1 з заявою, в якій просила здійснити перерахунок її пенсії відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.01.2019 (а.с.23, 60).

Листом від 29.01.2019 №238/06 Зарічненським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії, відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначено, про те, що пенсія позивачки обчислена відповідно до ст.26, 27, 28 Закону №1058 та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII, положення ч.2 ст.56 Закону №796 застосовуються в порядку, встановленому Законом №1058. Також вказано на те, що Кабінетом Міністрів України рішень щодо фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією ч.2 ст.56 Закону №796, не приймалося, а тому підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 відсутні (а.с.24-25, 61-62).

Листом від 29.01.2019 №174/06 Зарічненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області надіслало позивача, у відповідь на її запит від 18.01.2019, довідку, відповідно до змісту якої розмір пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.01.2014 по 02.08.2014 становив 1209,31 грн., у тому числі: 299,44 грн. – основний розмір пенсії; 649,56 грн. – доплата до мінімального розміру пенсії відповідно до вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (949,00 грн.); 35,93 грн. – доплата за 12 років понаднормативного стажу, обчислена від основного розміру пенсії (299,44*12%); 113,88 грн. – додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3; 10,50 грн. – доплати до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення згідно ст.39 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; 100,00 грн. – доплата згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327 (а.с.26-27, 63-64).

Також, в матеріалах справи міститься довідка пенсійного органу від 30.01.2019, надіслана у відповідь на запит позивача від 22.01.2019, про те, що розмір пенсії за віком за період з 17.07.2018 по 30.11.2018 становив 1649,74 грн., у тому числі: 698,80 – основний розмір пенсії; 753,20 грн. – доплата до мінімального розміру пенсії відповідно до вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1452,00 грн.); 83,86 грн. – доплата за 12 років понаднормативного стажу, обчислена від основного розміру пенсії (698,80*12%); 113,88 грн. – додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3. Розмір пенсії за віком за період з 01.12.2018 по 31.01.2019 становить 1694,74 грн., у тому числі: 698,80 – основний розмір пенсії; 798,20 грн. – доплата до мінімального розміру пенсії відповідно до вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1497,00 грн.); 83,86 грн. – доплата за 12 років понаднормативного стажу, обчислена від основного розміру пенсії (698,80*12%); 113,88 грн. – додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3. Крім того, у вказаній довдці пенсійний орган повідомив позивача про те, що з 01.01.2015 доплата до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам не встановлюється у зв'язку з тим, що ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено на підставі Закону України "Про внесення змін та визнання таким, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII (а.с.28-29, 65-66).

Крім того, листом від 24.01.2019 №01/14-162 Управління соціального захисту населення Зарічненської районної адміністрації Рівненської області, у відповідь на запит позивачки від 18.01.2019, повідомило їй про те, що Законом України "Про внесення змін та визнання таким, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено. З огляду на викладене, зазначило, що управління не має підстав для виплати їй вказаної грошової допомоги, а також те, що така щомісячна грошова допомога у період з 17.07.2018 по 24.01.2019 позивачу не виплачувалася (а.с.31, 67-68).

За таких обставин, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Щодо позовних вимог про перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням норм ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд зазначає наступне.

У ч.1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - №796-XII).

Згідно із ч.2 ст.27 Закону України №1058-ІV від 09.03.2003, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV від 09.03.2003 передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Тобто, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України №1058-ІV від 09.03.2003 або спеціальним Законом України №796-XII від 28.02.1991.

Позивач фактично обрала умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом, а саме: Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що, зокрема, підтверджується її заявою.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.28 Закону України №1058-ІV від 09.03.2003, за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Статтею 49 Закону України №796-XII від 28.02.1991 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із ст.55 Закону України №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" , за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Також цією статтею передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Крім того, як встановлено ч.2 ст.56 Закону України №796-XII, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Так, наявними матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 віднесена до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку у Зарічненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України №1058-ІV, із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України №796-XII.

З аналізу наведених норм пенсійного законодавства, встановлено, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені пільгові умови та порядок обчислення стажу роботи, який надає право для отримання пенсії (ст.55, ст.56 Закону України № 796-ХІІ).

У зв’язку з цим, суд погоджується з твердженням позивача, що згідно з ч.2 ст.56 Закону України № 796-ХІІ вона має право на пенсію в повному розмірі як громадянка, віднесена до категорії 3, з подальшим додатком до пенсії 1% за кожний рік роботи понад установлений стаж 15 років для жінок, але не вище за 75% заробітку.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.09.2008 (справа №21-1748во07) та 07.07.2015 (справа №21-727а15), 20.09.2016 (справа №21-1255а16), а також Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 (справа №560/675/17).

Оскільки позивач просила пенсійний орган здійснити перерахунок призначеної пенсії з урахуванням норм ч.2 ст.56 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991, у відповідача не було правових підстав керуватися нормами ст.28 Закону №1058-ІV від 09.03.2003 без врахування пільг, встановлених Законом України № 796-ХІІ від 28.02.1991 при вирішенні питань правомірності обчислення розміру понаднормового стажу позивача.

У ч.4 ст.45 Закону №1058-ІV зазначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

А тому, позовні вимоги в частині визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, відповідно до ч.2 ст.56 Закону № 796-ХІІ, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку з 01.01.2019 - є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про зобов'язання вчинення дій щодо проведення нарахування та виплати підвищення до пенсії, а також здійснення перерахунку та виплату додаткової пенсії у розмірах і на підставі ст.39, 51 Закону України № 796-ХІІ за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, суд зазначає наступне.

Статтею 49 Закону України № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до категорій 2,3,4 установлено у ст.51 Закону № 796-ХІІ.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем 1 на виконання постанови Зарічненського районного суду Рівненської області у справі №2а-2221/11 від 03.08.2011, що набрала законної сили, проведено нарахування доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ч.3 ст.51 вказаного Закону в розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком.

Здійснення нарахування виплат підвищення до пенсії ОСОБА_1 здійснено у порядку та розмірах, визначених постановою кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, згідно з приписами ч.1,2 ст.39 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення права на підвищення пенсії) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення – дві мінімальні заробітні плати. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Водночас, суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" №3491-VI від 14.06.2011 (далі - Закон №3491-VI ) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 39, 51 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При цьому, Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена законність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.

На виконання п.7 Закону №3491-VI 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745, яка набрала чинності з 23.07.2011, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі – Порядок №1210).

Пунктом 13 Порядку №1210 (в редакції 2011 року) передбачалося, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, особам, що належать до категорії 3: з 01 січня 2012 року – 10 відсотків; з 01 липня 2012 року – 12 відсотків.

Згідно з приписами п.15 Порядку №1210 підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснюється в таких розмірах: тим, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, – 10,5 гривні.

Разом з тим, 01.01.2014 набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 №719-VII, Прикінцевими положеннями якого жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених Законом №796-ХІІ, передбачено не було.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 №1622-VII, Прикінцеві положення Закону України від 16.01.2014 №719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено п.6-7, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23,30,31,37,39,48,50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.

Тобто, з дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", а саме: з 03.08.2014, порядок та розміри виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, делеговано Кабінету Міністрів України.

Відповідно в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 було відсутнє інше правове регулювання відносин щодо виплати підвищення до пенсії та додаткової пенсії особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, крім Закону №796-ХІІ, застосування якого є пріоритетним над Порядком №1210, що звужує обсяг встановлених законом прав.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 у справі №285/4300/14-а та у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №619/2262/17.

Отже, у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсійний орган повинен був здійснювати виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.51 Закону № 796-ХІІ у розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком, а також доплату у відповідності до вимог ст.39 Закону № 796-ХІІ, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про зобов’язання провести з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії на підставі ст.39 Закону №796-ХІІ, у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрі України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, непрацюючим пенсіонером та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.

Статтею 39 Закону №796-ХІІ (у редакції чинній до 01.01.2015) передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

28.12.2014 прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII (далі - Закон №76-VIII), який набрав чинності 01.01.2015, яким внесено зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

04.02.2016 прийнято Закон України "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №987-VIII, який згідно Прикінцевих положень, набрав чинності з 01.01.2016, відповідно до якого ст.39 Закону №796-ХІ передбачає, що доплата громадянам встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Отже, до 01.01.2015 позивач отримував підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону №796-XII.

З 01.01.2015 виплату такого підвищення було припинено, у зв'язку із внесенням змін до Закону №796-ХІІ Законом №76-VIII, яким зокрема ст.39 Закону №796-ХІІ було виключено.

Разом з тим, 17.07.2018 рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 вказані зміни визнано неконституційними.

З огляду на наведене, у спірних правовідносинах, відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта – ст.39 Закону №796-ХІІ до внесення змін Законом №76-VIII, спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність з 01.01.2016 ст.39 Закону №796-ХІІв редакції Закону №987-VIII.

На переконання суду, ст.39 в редакції Закону №987-VIII і ст.39 в редакції до внесення змін Законом №76-VIII (які визнані неконституційними) встановлюють право на доплати різному колу суб'єктів.

З урахуванням змістовної складової та мотивів Рішення Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018, суд, дійшов висновку, що зазначена колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (ст.3, 8 Конституції України та ст.6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.

Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення виниклої внаслідок цього колізії забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.

Отже, рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - зоні гарантованого добровільного відселення - на підставі ст.39 Закону № 796-ХІІ.

Висновки аналогічного характеру містяться в постанові Верховного Суду від 21.01.2019 у зразковій справі № 240/4937/18 (провадження № Пз/9901/55/18).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, п.63 Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79-VIII розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено п.26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, з 17.07.2018 позивач має право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення - зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі ст.39 Закону № 796-ХІІ, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленого ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 17.07.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.37 Закону 796-ХІІ (в редакції Закону від 09.07.2007) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Відповідно до змін, внесених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28.12.2007 ст.37 Закону 796-ХІІ визначає, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Водночас, зміну ст.37 Законом №107-VI від 28.12.2007 визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008.

Таким чином, у даних спірних правовідносинах підлягає застосуванню редакція ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції від 09.07.2007.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з подальшими змінами, затверджено перелік населених пунктів, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20 вересня 2005 року № 936, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м.Києва) рад (далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших органів, громадянам, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи.

На підставі Закону України від 31.07.2014 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності 03.08.2014, Прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" були доповнені п. 6-7, за яким було встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статей 5, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Підпунктом 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2015, статтю 31, 37, 39 та 45 виключено.

Однак, згідно з рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відтак, рішенням Конституційного Суду України з 17.07.2018 відновлено дію ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто остання з 17.07.2018 є чинною.

Згідно з ч.5 ст.88 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Суду підписують окремо судді Конституційного Суду, які голосували на їх підтримку, і судді Конституційного Суду, які голосували проти. Рішення чи висновок Суду є остаточним і не може бути оскарженим.

Відповідно до ч.1 ст.97 Закону України "Про Конституційний Суд України" суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

При цьому, як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2000 №15-рп/2000 у справі №1-31/2000, незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України, зокрема, порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Проте додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов'язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Така правова позиція відповідає позиції Конституційного Суду України, що викладена у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Зважаючи на встановлені обставини та рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 та ст.37 Закону №796-ХІІ, суд вважає, що позивач має право на нарахування та виплату з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що у рішенні Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 не визначено порядок його виконання щодо застосування ст.37 Закону №796-ХІІ, однак це не скасовує і не підміняє загальної обов'язковості його виконання. Підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, яким виключено ст.37 Закону №796-ХІІ, визнано неконституційним, він не підлягає застосуванню як такий, що втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про його неконституційність.

Правовідносини, які є предметом розгляду даної адміністративної справи, врегульовано нормами Бюджетного кодексу України та ст.37 Закону №796-ХІІ, в яких по різному регламентовано питання нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.

Так, пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005 №936, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м.Києва) рад (далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших органів, громадянам, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи.

Водночас, Кабінетом Міністрів України не визначено порядок та розмір виплати компенсації, передбаченої ст.37 Закону №796-ХІІ.

Зазначений порядок та розмір визначено у ст.37 Закону №796-ХІІ. У вказаній статті також визначені особи, що мають право на компенсацію, розмір компенсації, суб'єкти владних повноважень, якими зазначена компенсація виплачується, та строки її виплати.

У відповідності до ч.1,2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

З огляду на висновки Європейського суду з прав людини під терміном "закон" [...] слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності" (рішення у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), заява No18139/91, рішення від 23.06.1995, п. 37). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. "Доступність закону" означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. "Передбачуваність" означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону. Так, ведучи мову про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі "Шпачек s.r.o." проти Чеської Республіки" (Spacek s.r.o. v. the Czech Republic), заява No 26449/95, п. 54, від 9 листопад а 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для зацікавлених осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], заява No 33202/96, п. 109, ECHR 2000-I).

Згідно з ч.3 ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

За такого правового регулювання та за відсутності постанови Кабінету Міністрів України про порядок та розмір виплати компенсації, передбаченої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до спірних правовідносин у даній адміністративній справі застосуванню підлягають безпосередньо норми статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд зауважує, що відповідачем 2 у листі від 24.01.2019 зазначено про відсутність підстав для виплати щомісячної грошової допомоги, у зв'язку з виключенням ст.37 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що не відповідає дійсності та спростовуються встановленими обставинами.

У відзиві ж на позовну заяву відповідачем 2 фактично не заперечувалося право позивача щодо перерахунку та виплати вказаної щомісячної грошової допомоги, однак як на підставу для відмову у такій виплаті він посилався на не встановлення у рішенні Конституційного Суду України порядку виконання ст.37 Закону №796-ХІІ, та на неможливість перерахувати та виплатити допомогу у зв'язку з тим, що у Державному бюджеті України на 2018 і 2019 роки не передбачено фінансування таких пільг.

За результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що для відновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача слід зобов'язати Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації провести з 17.07.2018 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленого ст.37 Закону №796-ХІІ, як особі, віднесеній до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації підлягають до задоволення повністю.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення повністю.

Враховуючи, що позивач у справі звільнена від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( вул. Харківця, 139, смт. Зарічне, Рівненська область, 34000, РНОКПП НОМЕР_1) до Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (вул. Л.Українки, 3, смт. Зарічне, Рівненська область, 34000, код ЄДРПОУ 40379045), Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (вул. Грушевського, 1, смт. Зарічне, Рівненська область,34000, код ЄДРПОУ 23306428) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати відмову у формі листа Зарічненського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 29 січня 2019 року № 238/06 щодо розгляду заяви від 03 січня 2019 року (зареєстровано 08 січня 2019 року) про перерахунок пенсії з урахуванням частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов’язати Зарічненське об’єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2019 року з урахуванням положень частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині збільшення пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років, із урахуванням фактично проведених виплат.

Зобов’язати Зарічненське об’єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області провести нарахування та виплату доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов’язати Зарічненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до частини третьої статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов’язати Зарічненське об’єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області провести з 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення), на підставі статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрі України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області провести ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, віднесеній до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 25 квітня 2019 року.

Суддя Борискін С.А.