Рішення № 81428184, 18.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 р. № 520/11897/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в яком просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 23.08.2018 року №00001081412, №00001091412.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими на підставі висновків акту перевірки, вважає їх необґрунтованими та протиправними. Позивач вважає, що висновки акту перевірки спростовуються наявними у нього первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які, в свою чергу, свідчать про реальне здійснення спірних господарських операцій. При цьому, позивач посилався на те, що перевірку відносно нього було проведено на підставі даних з інформаційних ресурсів та первинних документів, наданих листом від 15.02.2018р. №2018/02-15.1, за відсутності на момент перевірки всіх первинних документів з господарської діяльності підприємства у зв’язку з їх викраденням, про що контролюючий орган був повідомлений. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву, просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду доводів наданого суду відзиву на позов в контексті того, що зважаючи на наявність матеріалів податкової інформації, судових рішень щодо контрагентів позивача та ненадання під час проведення перевірки документів, які б підтверджували фінансово-господарську діяльність підприємства, було встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що свідчить про відсутність у позивача підстав для податкового обліку операцій, які досліджувались проведеною перевіркою. Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

У свою чергу, позивачем у відповіді на відзив зазначено, що твердження відповідача про відмову підприємства в наданні документів по взаємовідносинам з контрагентами на запити контролюючого органу є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Крім того, позивач зазначив, що судові рішення, на які посилається відповідач, не стосуються господарської діяльності саме позивача, його господарська діяльність не була предметом дослідження та доказування під час судових розглядів. Також, позивач посилався на те, що відповідачем не наведено та не надано жодного доказу, який би свідчив про невідповідність господарських операцій цілям та завданням діяльності підприємства, незвичності цих операцій для нього та його контрагентів, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов’язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки товару, а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В своїх додаткових поясненнях відповідач висловив сумнів щодо факту викрадення документації з господарської діяльності підприємства, вважає, що позивач умисно звернувся до контролюючого органу в останній день перевірки, а повинен був повідомити про це 25.07.2018р., так як документи було втрачено 19.07.2018р. Крім того, відповідач посилався на відсутність належних документів з транспортування товарів. Також, відповідач посилався на набрання законної сили вироку суду та на підтвердження податковою інформацією відносно контрагентів позивача їх діяльність з формування схемного податкового кредиту.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" (далі – ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ") зареєстровано 22.03.2001 року Департаментом реєстрації Харківської міської ради, код за ЄДРПОУ: 31436081, що підтверджується витягом з ЄДР (а.с. 220-225).

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) від 20.06.2018р. №4481, в період з 25.07.2018р. по 31.07.2018р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» (податковий номер 40152208) за квітень 2017 року, ТОВ «Сталь Енергопром» (податковий номер 41054986) за квітень 2017 року, ТОВ «Івамар Трейд» (податковий номер 41380072) за серпень 2017 року, ТОВ «ОСОБА_3 Тек» (податковий номер 41313818) за вересень 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), за результатами якої складений акт № 3199/20-40-14-12-11/31436081 від 07.08.2018р. (а.с. 18-40).

Відповідно до висновків зазначеного акту перевірки встановлені наступні порушення ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ": п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 1031038 грн., у т.ч. за квітень 2017 року – 98374 грн., за серпень 2017 року – 184331 грн., за вересень 2017 року – 748333 грн., що призвело до завищення суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1031038 грн., у т.ч. за квітень 2017 року на суму 98374 грн., за вересень 2017 року на суму 932664 грн.; п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України підприємством до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті не надано посадовими особами контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Отже, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності; п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України платником податків не надано контролюючому органу в ході перевірки оригінали/копії документів, що передбачає штраф в розмірі 510 грн.

23.08.2018 р. на підставі зазначених висновків акту перевірки контролюючим органом складено податкові повідомлення-рішення №00001081412 про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1031038 грн., у т.ч. за квітень 2017 року на суму 98374 грн., за вересень 2017 року на суму 932664 грн.; №00001091412, відповідно до якого застосовані штрафні санкції на суму 510 грн. (а.с. 15-17).

Позивач, не погодившись з зазначеними рішеннями, звернувся до суду за їх оскарженням.

По суті виявлених порушень суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, при наявності матеріалів податкової інформації інших контролюючих органів по контрагентам, стали висновки про завищення ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" суми податкового кредиту, що призвело до завищення суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав», ТОВ «Сталь Енергопром», ТОВ «Івамар Трейд», ТОВ «ОСОБА_3 Тек» за відсутності факту реального здійснення цих господарських операцій. А також, порушення підприємством Податкового кодексу України, а саме не надання контролюючому органу в ході перевірки оригіналів/копій документів по спірним господарським операціям, що передбачає штраф в розмірі 510 грн.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Отже, після початку перевірки на платника податків покладено обов’язок надавати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. В той же час, платник податків має право надавати контролюючому органу відповідні документи, у тому числі додаткові документи, до закінчення перевірки, а також протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках втрати, пошкодження або дострокового знищення вказаних документів, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки.

Як вбачається з матеріалів перевірки ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ", наданих відповідачем до суду (а.с. 119-189), з метою проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на адресу підприємства направлено наказ на проведення перевірки від 20.06.2018р. №4481, повідомлення від 23.06.2018р. №629 та запрошення на підписання акту перевірки від 23.06.2018р. №26558/10/20-40-14-12-18, які отримано підприємством 03.07.2018р.

У зв’язку з ненаданням підприємством в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки первинних документів, які підтверджують фінансово-господарську діяльність підприємства по спірним господарським операціям, контролюючим органом складено відповідний акт від 01.08.2018 року №5970/20-40-14-12-11/31436081 (а.с. 125-126).

Спірним податковим повідомленням-рішенням на позивача накладено штраф за ненадання під час перевірки первинних документів, які підтверджують фінансово-господарську діяльність підприємства.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в останній день перевірки ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" надано до канцелярії ГУ ДФС у Харківській області лист від 30.07.2018 року №2018.07.30/1 (а.с. 41), в якому зазначено, що 19.07.2018 року викрадено документацію з господарської діяльності підприємства, у зв’язку з чим, ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" просить перенести проведення перевірки на більш пізній час.

До вказаного листа додано копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.07.2018 року (а.с. 42).

Отже, ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" повідомило контролюючий орган про викрадення документів підприємства та просило перенести проведення перевірки на більш пізній час.

Суд вважає, що відсутність первинних документів не дає однозначної можливості підтвердити чи спростувати правильність ведення податкового обліку, зробити висновок про правильність нарахування та сплати податкових зобов’язань, а відповідні висновки контролюючого органу за наслідками документальної перевірки будуть поверховими або упередженими.

Відповідач не скористався положеннями п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України щодо перенесення термінів проведення перевірки до дати відновлення та надання необхідних документів до перевірки, та застосував до позивача штраф в розмірі 510 грн., передбачений п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України. При цьому, зі змісту акту перевірки (арк. акту перевірки 4) вбачається, що перевірку було проведено на підставі даних з інформаційних ресурсів та первинних документів, наданих листом від 15.02.2018р. №2018/02-15.1 (а.с. 43-44).

Таким чином, суд вважає, що позивача було позбавлено можливості під час проведення перевірки надавати всі первинні документи, які б дозволили в подальшому зробити належні висновки за наслідками перевірки.

Посилання відповідача на наявність у контролюючого органу сумніву щодо факту викрадення документації з господарської діяльності підприємства, оскільки про вказаний факт позивач повідомив в останній день перевірки, суд не приймає, з огляду на те, що згідно з положеннями п. 44.6, 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України платник податків має право надавати контролюючому органу відповідні документи, у тому числі додаткові документи, до закінчення перевірки, а також протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки.

Тобто, повідомлення позивачем про викрадення його документації в останній день перевірки не дає підстав для застосування контролюючим органом штрафу за ненадання позивачем в ході перевірки оригіналів/копій документів по спірним господарським операціям.

Суд також не приймає посилання відповідача про те, що до видання наказу про проведення перевірки від 20.06.2018р. контролюючий орган направляв запити про надання інформації та їх документальне підтвердження по взаємовідносинам з контрагентами, проте надходили відповіді з відмовою в наданні документів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на запит контролюючого органу №16158/10/20-40-14-12-18 від 07.09.2017 року позивачем надано відповідь (а.с. 45-46) про невідповідність запиту вимогам чинного законодавства. Позивач у своїй відповіді також вказав, що не відмовляється від надання запитуваної інформації в разі відповідності зазначеного запиту вимогам законодавства. Надалі, листом від 15.02.2018р. №2018/02-15.1 (а.с. 43-44) на запит контролюючого органу позивачем надано відповідні документи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що застосування до позивача штрафу в розмірі 510 грн. за не надання контролюючому органу в ході перевірки оригіналів/копій документів по спірним господарським операціям, є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо завищення ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" суми податкового кредиту на загальну суму 1031038 грн. по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» (податковий номер 40152208), ТОВ «Сталь Енергопром» (податковий номер 41054986), ТОВ «Івамар Трейд» (податковий номер 41380072), ТОВ «ОСОБА_3 Тек» (податковий номер 41313818), що призвело до завищення суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно з Наказом Міністерства фінансів № 427 від 11.04.2017, до внесення змін з Наказом Міністерства фінансів № 427 від 11.04.2017 в наступній редакції - первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд також зазначає, що відповідно до п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Перевіряючи висновки перевірки та, як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на предмет їх відповідності положенням ч.2 ст. 2 КАС України, в розрізі господарських операцій позивача та його контрагентів у перевіряємому періоду, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» (податковий номер 40152208) у квітні 2017 року, ТОВ «Сталь Енергопром» (податковий номер 41054986) у квітні 2017 року, ТОВ «Івамар Трейд» (податковий номер 41380072) у серпні 2017 року, ТОВ «ОСОБА_3 Тек» (податковий номер 41313818) у вересні 2017 року.

Так, господарські взаємовідносини між ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» (у якості Постачальника) та ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" (у якості Покупця) у перевіряємому періоді відбувались за договором поставки №24/4 від 24.04.2017 року (а.с. 47-48), за умовами якого постачальник зобов’язується передати у встановлений цим договором строк мінеральний порошок неактивований у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і своєчасно сплатити за нього передбачену цим договором грошову суму (п. 1.1 вказаного договору).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надані до суду наступні видаткові накладні: №РН-0430/02 від 30.04.2017р. на загальну суму 48025,20 грн., в т.ч. ПДВ – 8004,20 грн.; №РН-0429/03 від 29.04.2017р. на загальну суму 65066,40 грн., в т.ч. ПДВ – 10844,40 грн.; №РН-0428/10 від 28.04.2017р. на загальну суму 49574,40 грн., в т.ч. ПДВ – 8262,40 грн.; №РН-0427/05 від 27.04.2017р. на загальну суму 52672,80 грн., в т.ч. ПДВ – 8778,80 грн.; №РН-0426/02 від 26.04.2017р. на загальну суму 49574,40 грн., в т.ч. ПДВ – 8262,40 грн.; №РН-0425/02 від 25.04.2017р. на загальну суму 46476,00 грн., в т.ч. ПДВ – 7746,00 грн. (а.с. 49, 51, 53, 55, 57, 59).

Транспортування придбаного товару було здійснено на підставі наступних товарно-транспортних накладних: № 1 від 30.04.2017 року, № 1 від 29.04.2017 року, № 1 від 28.04.2017 року, № 1 від 27.04.2017 року, № 1 від 26.04.2017 року, № 1 від 25.04.2017 року (а.с. 50, 52, 54, 56, 58, 60); за договором про надання послуг №Б/038-4 від 03.04.2017 року, укладеним з ПП «Будгарант-7» (а.с.50, 52, 54, 56, 58, 60, 218-219).

Оплату за поставлений товар підтверджено платіжним дорученням №244 від 12.06.2017 року (а.с. 216).

Також, господарські взаємовідносини між ТОВ «Сталь Енергопром» (у якості Постачальника) та ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" (у якості Покупця) у перевіряємому періоді відбувались за договором поставки №ДГ-0414/2 від 14.04.2017 року (а.с. 61-62), за умовами якого постачальник зобов’язався передати у власність мінеральний порошок неактивований, а покупець зобов’язався прийняти товар і своєчасно сплатити цей товар на умовах даного договору (р. 1 вказаного договору).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надані до суду наступні видаткові накладні: №РН-0425/05 від 25.04.2017р. на загальну суму 48025,20 грн., в т.ч. ПДВ – 8004,20 грн.; №РН-0424/03 від 24.04.2017р. на загальну суму 46476,00 грн., в т.ч. ПДВ – 7746,00 грн.; №РН-0421/07 від 21.04.2017р. на загальну суму 43377,60 грн., в т.ч. ПДВ – 7229,60 грн.; №РН-0420/05 від 20.04.2017р. на загальну суму 44926,80 грн., в т.ч. ПДВ – 7487,80 грн.; №РН-0419/05 від 19.04.2017р. на загальну суму 49574,40 грн., в т.ч. ПДВ – 8262,40 грн.; №РН-0418/16 від 18.04.2017р. на загальну суму 46476,00 грн., в т.ч. ПДВ – 7746,00 грн. (а.с. 63, 65, 67, 69, 71, 73).

Транспортування придбаного товару було здійснено на підставі наступних товарно-транспортних накладних: № 1 від 25.04.2017 року, № 1 від 24.04.2017 року, № 1 від 21.04.2017 року, № 1 від 20.04.2017 року, № 1 від 19.04.2017 року, № 1 від 18.04.2017 року (а.с. 64, 66, 68, 70, 72, 74); за договором про надання послуг №Б/038-4 від 03.04.2017 року, укладеним з ПП «Будгарант-7» (а.с. 64, 66, 68, 70, 72, 74, 218-219).

Оплату за поставлений товар підтверджено платіжним дорученням №245 від 12.06.2017 року (а.с. 217).

Також, господарські взаємовідносини між ТОВ «Івамар Трейд» (у якості Постачальника) та ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" (у якості Покупця) у перевіряємому періоді відбувались за договором поставки від 31.07.2017 року (а.с. 75-79), за умовами якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов’язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, асортимент, вартість якого погоджується сторонами у листах-замовленнях, що є невід’ємними частинами договору (п. 1.1 вказаного договору).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надані до суду наступні видаткові накладні: №1198 від 16.08.2017р. на загальну суму 272000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 45333,33 грн.; №1197 від 16.08.2017р. на загальну суму 408000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 68000,00 грн.; №1195 від 16.08.2017р. на загальну суму 61999,20 грн., в т.ч. ПДВ – 10333,20 грн.; №1194 від 16.08.2017р. на загальну суму 64999,20 грн., в т.ч. ПДВ – 10833,33 грн.; №1196 від 16.08.2017р. на загальну суму 298989,60 грн., в т.ч. ПДВ – 49831,60 грн. (а.с. 80-84).

Також, господарські взаємовідносини між ТОВ «ОСОБА_3 Тек» (у якості Постачальника) та ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" (у якості Покупця) у перевіряємому періоді відбувались за договором поставки №01/09 від 01.09.2017 року (а.с. 85-87), за умовами якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти і оплатити продукцію, найменування, кількість та ціни якої вказуються в рахунках, які постачальник надає покупцю на підставі його заявок (п. 1.1 вказаного договору).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надані до суду наступні видаткові накладні: №280 від 21.09.2017р. на загальну суму 271036,00 грн., в т.ч. ПДВ – 45172,67 грн.; №279 від 20.09.2017р. на загальну суму 258642,00 грн., в т.ч. ПДВ – 43107,00 грн.; №278 від 20.09.2017р. на загальну суму 263874,00 грн., в т.ч. ПДВ – 43979,00 грн.; №277 від 19.09.2017р. на загальну суму 275000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 45833,33 грн.; №266 від 19.09.2017р. на загальну суму 225000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 37500,00 грн.; №267 від 19.09.2017р. на загальну суму 121445,00 грн., в т.ч. ПДВ – 20240,83 грн.; №276 від 19.09.2017р. на загальну суму 295600,00 грн., в т.ч. ПДВ – 49266,67 грн.; №265 від 18.09.2017р. на загальну суму 196000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 32666,67 грн.; №270 від 18.09.2017р. на загальну суму 255200,00 грн., в т.ч. ПДВ – 42533,33 грн.; №264 від 18.09.2017р. на загальну суму 255200,00 грн., в т.ч. ПДВ – 42533,33 грн.; №271 від 18.09.2017р. на загальну суму 196000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 32666,67 грн.; №272 від 18.09.2017р. на загальну суму 225000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 37500,00 грн.; №273 від 18.09.2017р. на загальну суму 128945,00 грн., в т.ч. ПДВ – 21490,83 грн.; №274 від 18.09.2017р. на загальну суму 286348,00 грн., в т.ч. ПДВ – 47724,67 грн.; №275 від 18.09.2017р. на загальну суму 269500,00 грн., в т.ч. ПДВ – 44916,67 грн.; №262 від 16.09.2017р. на загальну суму 232855,00 грн., в т.ч. ПДВ – 38809,17 грн.; №263 від 16.09.2017р. на загальну суму 269500,00 грн., в т.ч. ПДВ – 44916,67 грн.; №268 від 16.09.2017р. на загальну суму 232855,00 грн., в т.ч. ПДВ – 38809,17 грн.; №269 від 16.09.2017р. на загальну суму 232000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 38666,67 грн. (а.с. 88-105).

Придбаний за зазначеними господарськими операціями товар зберігався за адресою: м. Полтава, вул. Петра Дорошенка, 2-А, згідно договору оренди №92 від 01.04.2017 року, відповідно до умов якого КП «ПМ ШЕД» ПМР (орендодавець) передано в оренду ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" (орендар) майно за вказаною адресою, яке повинно бути використано під виробництво (а.с. 213-215).

Придбаний у вищезазначених контрагентів позивача мінеральний порошок неактивований позивачем використано у власній господарській діяльності під час виробництва асфальтно-бетонних сумішей, що узгоджується з його зареєстрованими видами діяльності відповідно до витягу з ЄДРПОУ (а.с. 220-225).

Позивачем за зазначеними господарськими взаємовідносинами включено до податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 1031038 грн., у тому числі, у квітні 2017 року суму ПДВ 51898,20 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» (податковий номер 40152208), у квітні 2017 року суму ПДВ 46476,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Сталь Енергопром» (податковий номер 41054986), у серпні 2017 року суму ПДВ 184331,33 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Івамар Трейд» (податковий номер 41380072), у вересні 2017 року суму ПДВ 748333,35 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ОСОБА_3 Тек» (податковий номер 41313818), що не заперечується сторонами по справі.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що такі укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

На час укладання договорів, що не спростовується контролюючим органом, контрагенти позивача були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.77 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Матеріали даної справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання прибутку за поставлений товар.

При проведенні перевірки контролюючим органом не встановлено обставин відсутності товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем у перевіряємому періоді у контрагентів, з якими він мав господарські взаємовідносини та по операціям з якими сформовано податковий кредит, не встановив і невикористання позивачем у власній господарській діяльності придбаної продукції (компонентів) для виготовлення асфальтно-бетонних сумішей.

Отже, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ", наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Щодо посилань відповідача на відсутність документів, які підтверджують якість товару, суд зазначає, що такі документи не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містять відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах документів, які підтверджують якість товару, не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Щодо посилання відповідача на наявність та проведення досудових розслідувань у кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, зокрема, передбачених ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)), ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем), стосовно контрагентів позивача, що підтверджено відповідними витягами з ЄДРСР (а.с. 180-189), а також щодо пояснень ОСОБА_4 (засновника ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав»), яка заперечує участь у діяльності цієї юридичної особи, суд зазначає наступне.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Отже, чинним законодавством України визначено документ, на підставі якого встановлюється вина особи та виникає можливість встановити ті чи інші факти, які впливають на відносини між суб'єктами господарювання, а також на податкові зобов'язання платника податку в розрізі ведення господарської діяльності з контрагентом, посадову особу якого притягнуто до кримінальної відповідальності.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України тільки вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний правопорушення, які набрали законної сили, звільняють сторону процесу від доказування фактів вчинення діяння та особи, яка його вчинила.

Тобто, матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях не мають преюдиційного значення та правової сили та підлягають доказуванню на рівні з іншими обставинами справи та не можуть розглядатись як обов'язкові відповідно до частини 6 статті 78 КАС України.

Під час судового розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів щодо наявності вироку суду у кримінальній справі відносно посадових осіб контрагентів позивача, згідно якого можливо було б прослідкувати причинно-наслідковий зв'язок між вчиненими кримінальними правопорушеннями контрагентів та діяльністю позивача в частині виконання вимог податкового законодавства України.

Щодо вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2018р. стосовно засновника і директора ТОВ «Івамар Трейд» у справі №761/11940/18 (а.с. 185-187), яка закінчена затвердженням угоди про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення за ч.5 ст. 27, ч.1 ст.205 КК України та особі призначено узгоджене покарання.

Як вбачається зі змісту вищевказаного вироку, останній стосується саме неправомірної діяльності засновника і директора ТОВ «Івамар Трейд» та не стосується господарської діяльності позивача по справі.

Такі обставини ще не надають підстав для висновку про порушення позивачем правил податкового обліку і не є підставою для застосування до позивача заходів відповідальності.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 27 лютого 2018 року у справі № 802/1853/16-а, від 27 лютого 2018 року у справі № 813/1766/17, від 08 серпня 2018 року у справі № 820/4428/17 та інші.

Таким чином, посилаючись на порушення позивачем вимог Податкового кодексу України контролюючим органом не надано достатніх доказів неправомірного формування податкового кредиту по спірним господарським операціям з боку позивача та його посадових осіб.

Стосовно посилань відповідача на податкову інформацію наявну в органі ДФС стосовно контрагентів позивача, а саме: податкової інформації від 21.06.2017 №222975/05-81-12-01 щодо ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав»; податкової інформації від 20.06.2017 №22983/7/05-19-12-01/41054986 щодо ТОВ «Сталь Енергопром»; податкової інформації від 03.10.2017 №8200/7/05-99-12-19/41380072 щодо ТОВ «Івамар Трейд»; податкової інформації від 20.10.2017 №9068/7/05-99-46-03 щодо ТОВ «ОСОБА_3 Тек»; щодо відсутності підприємств за місцезнаходженням, придбання товарів відмінних від тих, які було реалізовано на адресу позивача, та неможливості підтвердження реальності здійснення їх господарської діяльності за відсутності руху активів, зобов’язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутності необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів (а.с. 140-179), суд зазначає наступне.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та його контрагенти є окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного суб'єкта господарювання в частині виконання вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" має також індивідуальний характер.

Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Отже, покладення у вину позивача з боку відповідача не виконання його контрагентами вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" суперечить вимогам діючого законодавства України.

Крім того, суд зазначає, що така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Також, суд зазначає, що, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Варто наголосити, що вищенаведена позиція цілком і в повній мірі відповідає міжнародній судовій практиці, зокрема, практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також Юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Отже, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу щодо обставин нереальності господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати такі обставини.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, видатковим накладним, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарських операцій, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" та його контрагентів, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит на загальну суму 1031038 грн.

Отже, висновок відповідача стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських операцій та їх повноти відображення в податковому обліку по взаємовідносинам з постачальниками: ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав», ТОВ «Сталь Енергопром» , ТОВ «Івамар Трейд», ТОВ «ОСОБА_3 Тек», що призвело до завищення суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, спростовується наведеними нормами податкового законодавства та наявними в матеріалах справи документами.

Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, - протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ"спірних податкових повідомлень - рішень.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" (пр. Московський, буд. 259,м. Харків,61044, код ЄДРПОУ 31436081) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23.08.2018 року №00001081412, №00001091412, які винесені відносно Приватного підприємства "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) на користь Приватного підприємства "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" (пр. Московський, буд. 259,м. Харків,61044, код ЄДРПОУ 31436081) витрати по оплаті судового збору у розмірі 15473,22 грн. ( п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят три гривні 22 копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 25 квітня 2019 року.

Суддя Заічко О.В.